§4. Кількісні та якісні методи дослідження Властивості кількісних методів

Практично усе написане у попередньому параграфі має стосується так званих кількісних методів. Вони дозволяють створити числовий образ, модель явища або процесу і претендують на достовірність та точність, зумовлені математичними теоріями й фактами. Останнє завжди вважалося сильною стороною кількісних методів, і вселяло оптимізм стосовно того, що соціальні науки позбавляться нарешті неточності й довільності у судженнях. Може виникнути враження, що соціологи оперують виключно кількісними методами. Це не відповідає дійсності, бо паралельно з ними розвинулися принципово відмінні так званіякісні методи. Головна відмінність їх полягає, мабуть, у тому що якісні методи не претендують на те, аби за їх допомогою була відтворена числова модель процесу або явища. Отже, такий обов’язковий компонент, як масовість спостереження певних одиниць тут не тільки не є обов’язковим, а є навіть і неможливим. Наприклад, якщо для коректного застосування кількісного методу треба опитати щонайменше кількасот осіб, то так звані якісні інтерв’ю беруться у небагатьох інформантів (так тут звуться респонденти), принаймні кількість інтерв’ю ніколи не перевершує кількох десятків. Хоча з іншого боку, і у першому, і у другому випадках використовуються, і метод опитування і метод спостереження. Але їх застосування суттєво модифікується.

Перед тим як більш докладно зупинитися на якісних методах, підсумуємо характеристики кількісних методів. Отже, кількісні методи базуються на наступних принципах:

1. Принцип репрезентативності на основізастосування вибіркового методу.Саме слово “репрезентативний” перекладається з французької мови як “відповідний”, “характерний”, “показовий”. Основна ідея полягає у тому, що дані спостереження мусять бути репрезентативними щодо об’єкта дослідження в цілому. Вивчаючи фактично вибіркову сукупність, ми з певними застереженнями щодо точності переносимо отримані результати на генеральну сукупність. Вибіркова сукупність є мініатюрною моделлю генеральної сукупності, дослідження якої економить кошти й сили соціологів, дозволяє зробити опитування інструментом швидкого реагування на зміни громадської думки.

2. Масовість експерименту, з метою досягнення потрібної точності. Кількісні методи передбачають, що вибіркова сукупність не може бути занадто малою, обсяг вибірки коливається від кількох сотень до кількох тисяч одиниць спостереження. За рахунок збільшення вибіркової сукупності за умови відсутності системних похибок під час відбору респондентів вдається “підняти планку” точності до прогнозованої похибки у 1–2 %. Для більшості КСД вважається допустимою похибка у ±3%, для чого потрібно, наприклад, опитати не менше півтори тисячі респондентів.

3. Принцип вимірювання із застосуванням соціологічних шкал.Реалізується ідея числового представлення й моделювання складних соціальних явищ та процесів і перетворення соціальних наук на “точні науки”, які використовують експеримент і математичні методи обробки даних.

4. Валідність (від лат validus – сильний, міцний), тобтокоректність процедури виміру і надійність результатів.Принцип полягає в досягненні максимальної адекватності відповідей на запитання і шкал змісту того, що саме вимірюється. А в цілому це – обґрунтованість обраної методики, відповідність інструментарію програмі КСД, меті й завданням дослідження.

5. Дотримання процедурних правил і етичних норм.Існує набір доволі жорстких правил організації, проведення КСД, норм спілкування анкетерів та інтерв’юерів з респондентами, нарешті, представлення даних науковій громадськості, загалові.

6. Застосування сучасної комп’ютерної техніки, пакетів статистичних програм, що скорочує терміни дослідження, робить дані більш надійними і відкриває додаткові можливості для застосування спеціальних математичних методів аналізу даних – встановлення кореляційних залежностей між перемінними, факторного й кластерного аналізів тощо.