Соціологічні шкали

Експерименти із “закритими” питаннями спричинили розробку теорії соціологічних шкал. Ця теорія – різноманітні правила побудови і типи шкал – власне й розв’язали питання коректного виміру соціальних показників. Принцип соціологічної шкали нагадує те, як ми вимірюємо відстань звичайною лінійкою або рулеткою, чи як визначаємо температуру медичним термометром. Ми прикладаємо спеціально заготовлену шкалу до певного об’єкту, а потім дивимося на числовий результат. Врешті-решт і масштабна лінійка, і термометр з їх шкалами є доволі умовними інструментами. Головне тут те, що ми “згодилися” сприймати інформацію у міліметрах і градусах Цельсія, а не у дюймах і градусах Фаренгейта. Соціологічні шкали є також штучно сконструйованими інструментами. Позначки на цих шкалах, поділи є тими відповідями, які завчасно передбачають, проектують соціологи (або вони визначаються вже після завершення анкетування в процесі обробки відкритих питань). Теорія соціологічних шкал активно розвивалася протягом середини й другої половини ХХ ст. головним чином в американських університетах – Чиказькому, Колумбійському, Гарвардському та ін. Є типи спеціалізованих шкал, що розроблені для вимірювання певних явищ, або вони створюють певний алгоритм обчислювання, і носять назви за прізвищами їх авторів, – Богардуса, Лайкерта, Терстоуна, Гутмана. Але існують загальнорозповсюджені типи шкал, які можна зустріти практично в усіх анкетах, опитувальниках, стандартизованих інтерв’ю. До них належать:номінальні, порядкові й метричні шкали.

Номінальні шкали – це невпорядковані жодним чином набори можливих відповідей респондентів. Ось чому цей тип також зветься невпорядкованими шкалами. Наприклад, ми вивчаємо причини (фактори), що зумовлюють певне явище соціального життя. Попередньо на етапі розробки програми дослідження й підготовки інструментарію (анкети, інтерв’ю) здійснюється процедура факторної операціоналізації. Іншими словами, ми проектуємо набір можливих причин і таким чином створюємо шкалу відповідей. Оскільки респонденти можуть володіти інформацією або оцінками, які виходять за межі компетенції соціологів, то краще застосовувати напівзакриті питання. У табл. 4 наведено приклад з реального дослідження, яке проводилося 2000 р. в Харківській області й охопили 3500 респондентів. Вивчалась латентна злочинність і причини її виникнення. Потерпілим від різних видів злочинних посягань інтерв’юери задавали стандартне запитання: “Якщо ви не зверталися до правоохоронних органів, то чому?” У таблиці наведено альтернативи, які були завчасно підготовлені й склали шкалу відповідей. Для прикладу подано дані опитування тільки стосовно двох достатньо розповсюджених злочинів – кишенькових крадіжок і корупції (хабарництва).

Таблиця 4

Розподіл відповідей на запитання “Якщо ви не зверталися до правоохоронних органів, то чому?”

	Карманные кражи		Коррупция
	%	Ранг	%	Ранг
Не хотел(а) огласки	3,0	13	17,1	3
Опасаюсь мести преступника	1,3	15	9,1	10
Из-за бюрократизма правоохранительных органов	7,0	5	11,8	7
Из-за незначительного ущерба	61,6	1	5,3	12
Не верю, что милиция будет всерьез заниматься моим случаем	43,4	2	16,6	4
Не верю, что милиции удастся найти преступника	34,2	3	2,7	14
Думаю, что преступнику все равно удастся «откупиться» от милиции и правосудия	6,6	7	13,4	5
Виновный (преступник) возместил мне ущерб	0,0	18	1,6	16
Это мое личное (семейное) дело	4,8	8	20,7	1
Чувствую, что в случившемся есть доля моей вины	9,6	4	6,4	11
«Связавшись» с милицией, можно пострадать самому	3,0	12	9,6	9
Милиции надо «заплатить», нести подарки, чтобы они всерьез занимались моим вопросом	3,9	11	11,8	8
Разобрался сам (или с чьей-либо помощью)	6,6	6	12,8	6
Не было средств связи, а позднее я «остыл»	4,8	9	1,1	17
Сделал заявление в другие организации или представителям администрации	1,3	14	0,5	18
Попытка преступления не удалась	0,4	16	1,6	15
Не доверяю правоохранительным органам	4,0	10	17,1	2
Другие причины	0,0	17	3,7	13

Номінальні шкали обчислюються наступним чином. Позитивні відповіді враховуються як числові одиниці. Вони сумуються і розраховується частота відповідей по кожній позиції шкали, а потім обчислюються відповідні проценти від загальної кількості оброблених анкет (респондентів, що взяли участь в опитуванні), або від кількості тих, хто відповів на конкретне запитання. У таблиці наведено підсумкові проценти стосовно не загалу респондентів, а тих, хто був жертвою відповідного злочину і не звернувся до органів міліції. Загальна сума процентів не завжди дорівнює 100 відсоткам. Сума у 100% утворюється в разі застосування альтернативних шкал, які передбачають лише один вибір. Наприклад, запитання “Ваша стать?”, яке у більшості випадків входить до так званого паспорта або “об’єктивки” анкети, передбачає класичну альтернативну шкалу – набір відповідей: “жінка” або “чоловік”. В інших випадках соціолог дає пояснення – скільки максимально альтернатив можна обрати. У наведеному прикладі кількість виборів взагалі не обмежувалася, респондент мав право підкреслити усі мотиви, за якими він вирішив не звертатися до міліції. За результатами обрахунку даних шкала упорядковується в тому сенсі, що визначаються пріоритетні фактори, тобто причини ранжуються за величинами процентів. Процедура ранжування полегшує порівняння в разі потреби з аналогічними шкалами. У таблиці зумисне наведено приклади причин незвертання до міліції за несхожими злочинами. Як ми бачимо, провідні причини тут зовсім різні.

Порядкові (рангові) шкалипередбачають, що відповіді респондентів можуть бути різної інтенсивності, “сили”, або стосуватися впорядкованої системи речей. Наприклад, якщо ми цікавимося рівнем освіти респондентів, то ми можемо прийняти рангову систему освіти, яка склалася у суспільстві: (1) початкова освіта, (2) середня загальна, (3) середня спеціальна, (4) вища, (5) науковий ступінь. Таким чином, маємо 5-бальну впорядковану шкалу. Респондент ідентифікує власний освітній рівень з тією чи іншою позицією запропонованої шкали (або це робить за нього інтерв’юер). Ці шкали завжди є альтернативними і не припускають можливості двох або більше виборів одночасно. Порядкові шкали є вельми розповсюдженими, їх охоче використовують соціологи, бо вони значно поліпшують точність виміру. За допомогою порядкових шкал вимірюються інтенсивності почуттів, оціночні компоненти, ступінь солідарності з тими чи іншими висловами, ступінь згоди або незгоди щодо певних речей тощо. У табл. 5 подано приклад застосування шкали подібного типу для виміру інтенсивності почуттів (міра остраху), які викликає у людей злочинність. Застосовувалася п’ятибальна шкала, яка, на думку дослідників, мусила б охоплювати увесь спектр почуттів за вектором посилення відчуття небезпеки: від нейтрального ставлення до злочинності до справжнього страху.

Таблиця 5

Почуття, які викликає злочинність у районах проживання

	Числові доповнення	Місто 2000 р.	Приміський район 2002 р.	Місто 2000 р.	Приміський район 2002р.
Ніяких особливих почуттів	1	22,9%	16,3%	36,2%	26,7%
Легка занепокоєність	2	32,7%	33,1%	32,9%	31,0%
Певна занепокоєність	3	19,2%	25,3%	13,6%	22,1%
Серйозна стурбованість	4	16,3%	16,3%	12,2%	13,4%
Острах	5	8,8%	9,1%	5,1%	6,9%
Індекс остраху		2.6	2.7	2.2	2.4

Правила обчислювання за порядковими шкалами нагадують процедуру роботи з номінальними шкалами, але вони мають додаткові корисні можливості для отримання числової моделі процесів. Спочатку, як і завжди, підраховується частота (сума відповідей) за кожною позицією шкали і обчислюється відповідний процент. Потім за бажанням дослідника конструюється так званий індекс для того, аби “згустити” інформацію і перетворити її, припустимо, на одне число. На другому етапі кожній відповіді респонденти приписується не стандартна “одиниця”, а числове доповнення, яке проектується як число ряду, що за уявленнями соціолога є тотожним змісту шкали. У наведеному прикладі вербальним (словесним) позиціям шкали відповідають у порядку збільшення інтенсивності почуття числа 1, 2, 3, 4, 5. Підсумковий індекс у даному випадку розраховувався як середньо зважена арифметична сума усіх позицій шкали. Наразі підсумковий індекс склав ті числа, які проставлені в останньому рядку таблиці, а теоретично у конкретному випадку він мав можливість змінюватися у діапазоні від 1 до 5. Тобто, якби усі респонденти вказали, що злочинність їх зовсім не турбує, то індекс дорівнював 1, у протилежному крайньому випадку – 5. Як бачимо, дійсно відбулася інтеграція числових показників, що дуже вигідно, коли доводиться порівнювати різні виміри. Саме такий випадок наведено у табл. 5. Реально у 2000 і 2002 рр. було здійснено опитування населення, яке мешкає на двох територіях: в одному з районів міста Харкова і у приміському районі. Отже утворилося чотири масиви даних, які треба було порівняти між собою. Навіть одного погляду на величини індексів вже досить, аби зрозуміти ситуацію та суть тенденцій. Ми бачимо, що почуття, які викликає злочинність, є доволі сталими соціально-психологічними явищами, і хоча за два роки відбулося незначне (можна сказати, “мікроскопічне”) зменшення частки людей, у яких злочинність викликає острах, основні пропорції зберігалися.

Таблиця 6

Відповіді на запитання: “Чи є у районі помешкання місця, які краще не відвідувати?”

Шкала відповіді	Числові доповнення	Місто 2000 р.	Приміський район 2002 р.	Місто 2000 р.	Приміський район 2002р.
“Так”	+1	23,3%	32,2%	18,7%	16,1%
“Скоріше так, ніж ні”	+0,5	8,3%	21,7%	3,5%	23,9%
“Не маю відповіді”	0	21,5%	14,7%	13,3%	16,7%
“Скоріше ні, ніж так”	–0,5	6,4%	9,0%	6,8%	17,0%
“Ні	–1	40,6%	22,9%	57,7%	26,2%
Індекс небезпечних місць		–0.16	+0.15	–0.41	–0.07

Розповсюдженим типом шкал є симетричні врівноважені шкали з переходом через умовний нуль. У згаданому дослідженні перед респондентами ставилося запитання: “Чи є у районі помешкання місця, які краще не відвідувати?” (див. табл. 6). Застосовувалася стандартна симетрична шкала відповідей – “Так”, “Скоріше так, ніж ні”, “Не маю відповіді”, “Скоріше ні, ніж так”, “Ні” – з числовими доповненнями: +1; +0,5; 0; –0,5; –1. Отже, індекс у цьому випадку може змінюватися від “плюс одиниці” до “мінус одиниці”. –1 означає: – усі солідарні в тому, що небезпечних місць немає, а +1 – однозначне серед загалу респондентів “Так”. На практиці ніколи підсумкові індекси не набувають крайніх значень, тому що люди мають різні думки, не однаково оцінюють явища. Але уявлення про діапазон коливання індексу є важливим для того, щоб правильно його “читати”, інтерпретувати під час аналізу даних дослідження. Аналіз індексів у таблиці свідчить, що компонент безпеки, пов’язаний з “особливими” місцями, погіршився, мешканці районів почали більше побоюватися “небезпечних” місць.