Глава 3. Конкретно-соціологічні дослідження та їх використання в діяльності овс

§1 Ксд: призначення, етапи, програма ксд як експеримент

Конкретно-соціологічне дослідження (КСД) є поширеною назвою емпіричних робіт, у процесі яких збираються, обробляються і аналізуються первинні дані стосовно суспільства, соціальних груп, громадської думки тощо. КСД у широкому розумінні є формою експерименту, коли теоретичне положення або гіпотеза доводяться на емпіричному ґрунті, або шляхом систематичного спостереження дослідник знаходить певну закономірність, відкриває і формулює закон. Ніякі авторитетні думки і вислови не можуть подолати скепсис або довести те чи інше положення так, як це роблять числа, проценти, висновки, отримані експериментальним шляхом, бо вони здаються об’єктивними, тобто незалежними від оманливих і помилкових думок, умоглядних філософських тверджень або некомпетентних суджень чиновників і політиків. Фактично першим, хто твердо став на шлях експериментальної науки, був відомий італійський вчений Галілео Галілей (1564–1642). Свого часу він вирішив перевірити твердження Аристотеля про те, що більш важкі тіла падають з висоти швидше, ніж легкі предмети. У рідному місті Пізі італієць багато разів виконував один і той самий експеримент: з високої вежі (усесвітньо відома “падаюча” вежа) – кидав униз кулі різної ваги. З’ясувалося, що вони торкаються ґрунту практично одночасно. Отже, теза “батька усіх наук” була спростована експериментально, натомість вдалося визначити, що при падінні тіл прискорення є константою, яка не залежить від маси. У соціальних науках експеримент здебільшого має інший сенс. Тут важливо коректно, тобто за суворими правилами, організувати спостереження за поведінкою людей, їх настроями, світоглядом або систематично стежити за соціальними явищами і процесами, але так, щоб у підсумку надати емпіричним даним форми чисел, процентів, математичних індексів, коефіцієнтів, потрібних для вирішення теоретичного або суто практичного питання, яке має стосунок до суспільного життя, функціонування соціальних інститутів, положення соціальних груп тощо. В окремих випадках соціологів задовольняє не кількісна, а якісна інформація у вигляді текстів, фрагментів інтерв’ю, біографічних оповідей тощо. Отже, КСД покликані виконувати функцію експерименту шляхом спостереження, даючи “на виході” такі дані та результати, які переконують вчених, політиків, громадськість у достовірності висновків, отриманих емпіричним шляхом.

Організація ксд в системі овс

У системі МВС України КСД більш-менш регулярно проводять кілька установ. По-перше, Центр громадських зв’язків МВС України і аналогічні структури (ЦГЗ) в областях, великих містах. По-друге, наукові й навчальні установи, зокрема, Національна академія внутрішніх справ України (НДІ проблем боротьби зі злочинністю), Національний університет внутрішніх справ (НУВС). Саме НУВС є провідною установою в цьому плані, бо в структурі Університету існує соціологічний факультет і лабораторія, де працюють професійні соціологи, відомі дослідники, які регулярно проводять емпіричні спостереження за різними напрямками і темами. Протягом першого десятиліття існування соціологічних підрозділів НУВС було визначено актуальні напрямки КСД, які доцільно проводити в інтересах органів внутрішніх справ. До них віднесено:

• вивчення громадської думкистосовно міліції і органів внутрішніх справ, тобто дослідження, об’єктом яких є населення України в цілому або мешканці окремих областей, регіонів, міст і сіл;

• дослідження безпосередньо органів внутрішніх справ, їх проблем, перспектив розвитку (у тому числі – окремих служб і підрозділів), форм зв‘язків із населенням; об‘єктами КСД можуть бути як колективи міліції, так і службові папери, документи, що відображають службову діяльність.

• соціолого-кримінологічні спостереження:вивчення закономірностей злочинності та девіантних проявів, їх окремих форм, соціуму злочинців як у масштабах країни, так і стосовно окремих регіонів із застосуванням різноманітних методів збирання даних (від кримінальної статистики до опитувань населення або осіб, що скоїли злочини).

Значення КСД в системі МВС України значно посилилося у зв’язку з реформою органів внутрішніх справ. Міністр внутрішніх справ України М. Білоконь у 2003 р. сформулював вимогу, щоб в оцінці діяльності підрозділів на перше місце ставилася громадська думка стосовно міліції. В інтерв’ю журналу “Міліція України” він висловив наступну думку: “Головним же показником якості міліцейської роботи повинна стати думка населення про систему МВС і про кожен конкретний підрозділ, який зобов’язаний захищати права та інтереси громадян на території обслуговування” [12, с.3]. Це одночасно є і завданням для соціологів, які працюють в ОВС, – конкретизувати відповідні показники і розробити методики їх виміру.

КСД є досить складною і коштовною процедурою. Здебільшого вони проводяться колективами вчених, дослідників і потребують спеціального планування, організації діяльності виконавців. Стандартна схема КСД включає чотири етапи: 1) підготовчі роботи, 2) польове дослідження, 3) обробка даних, 4) аналіз і представлення результатів. У табл. 1 подано загальну послідовність процедур КСД. Подібні таблиці конкретного змісту іноді складають керівники КСД для того, щоб спланувати роботу на кілька місяців наперед.

Таблиця 1