Мікросоціологічні теорії Фото 10. Дж. Мід

Їх автори дотримуються веберівської лінії в соціології, вивчають поведінку людини і на цьому ґрунті намагаються формулювати соціальні закономірності. Широкої популярності набула теорія символічного інтеракціонізму (інтеракція – взаємодія), основи якої розробив Джордж Герберт Мід (1863–1931). Взаємодії між людьми можуть бути двох видів: безпосередні (ви раптово на вулиці зіштовхнулися з пішоходом) та символічні, за допомогою набору символів (ви побачили пішохода, зробили попередній жест або щось промовили і головне – вас зрозуміли і зіткнення не відбулося). Символи – це слова, сталі зображення, рухи, тобто різні знакові системи. Ці символи є продуктом групової свідомості, вони існують нібито незалежно від людини, у суспільстві набувають певної об’єктивності у значеннях. Людина мусить постійно засвоювати усталені в суспільстві символи і усвідо­млювати їх значення, що відкриває шляхи для налагодження взаємодії, інтеграції. У суспільстві люди повинні однаково або близько за змістом тлумачити символи, інакше колективне життя руйнується. Таким чином, основу суспільства складає система символів, яка відповідає рівню цивілізації та специфіці культури.

Джордж Хоманс (нар. 1910 р.) розробив теорію обміну. Вона трактує суспільне життя як безперервний обмін цінностями поміж людьми і суб’єктами соціуму. Обмін розглядається як головний мотив поведінки людей та умова їх взаємодії. Цінності, якими оперує людина, – це сукупність речей, ресурсів, що їй належать, особистих якостей, які можуть бути предметами обміну. Наприклад, фізичні якості, краса, знання, навички, інтелект, вільний час, власність можуть циркулювати в різних сферах обміну. Ніколи не можна розраховувати на адекватність обміну, люди з високим соціальним статусом приймають “додаткову платню” від тих, хто розташований на нижчих щаблях соціальних сходів. Так, підлеглий терпляче чекає у приймальні свого начальника, він умовно обмінює свій робочий (або вільний) час на можливість аудієнції. Взагалі, теорію Хоманса можна застосувати до всіх рівнів соціального, за її допомогою можна пояснювати навіть міждержавні стосунки.

Поглиблення мікросоціологічних підходів наближає соціологію до психології, бо предмет дослідження переходить від сфери масових соціальних явищ у площину особистої свідомості та реакцій; соціологічне дослідження поступово трансформується у соціолінгвістичний аналіз, виникає потреба інтерпретувати тексти, значення слів та висловів.

В останню чверть ХХ ст. теорія розвивалася у напрямку плюралізації, гуманізації, інтеграції соціологічного знання. Плюралізм або мультипарадигмальність – це визнання того факту, що теоретична соціологія включає кілька парадигм (теорій, концепцій), які мають рівні шанси бути використаними соціологами у практичній дослідній діяльності. Конкуруючі школи визнають неможливість подолання суперників і нав’язати соціологічній громаді одну домінуючу теорію або моністичний погляд на соціальне. Для соціологів це означає важливу обставину – можливість у разі потреби використовувати різні методології, теоретичні інструменти для аналізу соціальної дійсності, хоча це і не знімає відповідальності за обґрунтоване й коректне використання наявних теоретичних ресурсів. Інтеграція означає спроби побудувати теорії, які б сполучали різні теоретичні традиції й категорії та долали методологічні розбіжності в аналізі суспільного життя. Вихід з теоретичних лабіринтів сучасної соціології деякі вчені бачать у посиленні гуманістичної спрямованості своїх методологічних підвалин, зверненні до людини, але не як статичної одиниці, а як діяча, суб’єкта, що творить історію, конструює соціум. Не треба розуміти працю соціологів-теоретиків як суху та відірвану від нагальних проблем діяльність. Сучасні соціологи займають здебільшого критичну позицію щодо існуючих економічних і політичних систем. Вони активно відгукуються на важливіші світові події, детально обговорюють проблеми дегуманізації соціальних відносин, поширення споживацьких тенденцій, відчуженість людини від суспільства та природи у західних суспільствах, а також проблеми прав людини, тоталітаризму, відсталості, бідності, що притаманно Сходу або Півдню.