Тестовий контроль знань

1.Що таке влада?

а)адміністрування;

б)примус виконувати чужу волю;

в)воля народу;

г)диктатура; д)демократія.

2.Яку Ви знаєте класифікацію влади?

а) за Френчем і Вайзале; ■:■;■

б)заБойлем;

в)за Клапну;

г)за Френчем і Райваном;

д)за Паркінсоном.

72

3.Що таке соціально-гуманітарна політика держави?

а)рішення соціальних проблем держави;

б)розробка програм у галузі охорони здоров'я;

в) цілеспрямована діяльність уряду;

г)ефективне здійснення функцій президента;

д)якість життя населення держави.

4.Яка політика держави в галузі охорони здоров'я?

а)впровадження сімейної медицини;

б)оптимальне і якісне забезпечення медичною допомогою насе­ лення;

в)створення нової моделі охорони здоров'я;

г)впровадження страхової медицини;

д)перехід до європейських систем охорони здоров'я.

5. Якою статтею Конституції України гарантовано право, на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування?

а)стаття 148;

б)стаття 49;

в)стаття 150;

г)стаття 5 і;

д)стаття 53.

6.Коли було прийнято Основи законодавства про охорону здоров'я?

а) 10.11.92; 6)19.11.92;

в)20.11.92;

г)25.11.92;

д)30.11.92.

7.Із скількох розділів і статей складаються Основи законодавства про охорону здоров'я?

а)4 розділів, 20 статей;

б)90 розділів, 25 статей;

в)12 розділів, 80 статей;

г)14 розділів, 50 статей;

д)20 розділів, 70 статей.

8.Що таке здоров'я?

а)відсутність хвороб;

б)стан повного фізичного благополуччя;

в)стан соціального благополуччя;

г)стан повного фізичного, душевного, соціального благополуччя, відсутність хвороб (фізичних дефектів);

д)відсутність фізичних дефектів;

є) стан, який дає можливість жити, розвиватися і працювати людині.

73

9.Що таке охорона здоров'я?

а)система заходів, направлена на профілактику захворюваності травматизму;

б)система заходів, спрямованих на забезпечення збереження і роз­ виток фізіологічних і психологічних функцій, оптимальної працездат­ ності та соціальної активності людини при максимальній біологічно можливій тривалості життя;

в)система заходів, направлена на укріплення здоров'я людини;

г)система заходів, спрямованих на збереження соціальної актив­ ності;

д)система заходів, направлена на збереження трудової активності громадян.

10.Скільки напрямків реформування закладено до концепції розвитку охорони здоров'я України?

а)шість;

б)десять;

в)одинадцять;

г) п'ятнадцять;

д)двадцять.

11.Що таке людський фактор у системі управління охороною здо­ ров'я?

а)фактор ризику;

б)фактор психології і людських відносин;

в)види вищої нервової діяльності людини;

г)соціально-психологічний фактор;

д)духовна діяльність людини.

12.Скільки існує соціотипів за О. Молодцовим?

а)п'ять;

б)десять;

в)п'ятнадцять;

г)сімнадцять;

д)двадцять.

13.Які Ви знаєте принципи діяльності санітарно-епідеміологічної служби.

а)державний характер діяльності;

б)єдність санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних за­ ходів;

в)єдність запобіжного і поточного санітарного нагляду;

г)участь різних служб, відомств, організацій, підприємств, уста­ нов у проведенні санітарних і протиепідемічних заходів;

д)все вище перераховане.

74

14.Що передбачає здоровий спосіб життя.

а)фізичне і духовне здоров'я;

б)раціональне харчування;

в)раціональний рух;

г)профілактика наркоманії, алкоголізму, тютюнопаління;

д)все вище перераховане.

15.Що не входить до мети розроблення державних програм?

1. Сприяння реалізації державної політики на пріоритетних напря­мах розвитку держави.

2. Забезпечення концентрації ресурсів, виробничого та науково-технічного потенціалу.

3. Координація органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій.

4. Розв'язання найважливіших проблем.

5.Створення нових державних програм, що замінюють існу­ ючі.

16.Яких державних цільових програм не передбачено чинним законо­ давством?

1. Економічних.

2. Політичних.

3. Наукових.

4. Національно-культурних.

5. Екологічних.

6. Оборонних.

7. Правоохоронних.

8. Соціальних.

17.Які державні цільові програми затверджуються законом?

1. Державні.

2. Загальнодержавні.

3. Запропоновані правлячою коаліцією.

4. Довгострокові.

18.Які заходи не передбачені Міжгалузевою комплексною програмою «Здоров'я нації»?

1. Нові форми й методи здійснення державної політики у сфері охорони здоров'я.

2. Оздоровлення довкілля, створення сприятливих умов для життя і праці жінок.

1. Пріоритетний розвиток первинної медико-санітарної допомоги.

3. Збільшення ролі громадських організацій у вирішенні проблем охорони здоров'я.

75

Відповіді

1.6; 7. в; 13. д;

2. г; 8. г; 14. д.

3. а; 9. ; 15. 1 4.6; 10. в; 16.1 5.6; 11. б; 17.2 6.6; 12. г: 18.4

Список використаних джерел.

1. Алексеев А.А., Громова Л.А. Психогеометрия для менеджеров. Л. — 1991.

2. Антипенко Е.Н., Когут Н.Н. Качество жизни и самооценка здоровья.// Медицинские вести: информациошю-аналитический журнал. - 1997. -№ 2.-С. 20-21.

3. Ардаманский Н.А. Системний подход и системний анализ как мето-дическая основа прогресса // Вестиик нових медтехн.- 1996. - № 1. — С. 65-68.

4. Бирюков B.C.,Журавель В.И. О рьшке, рьшочннх отношениях и до-стойной модели Украинского здравоохранения. // Міжнародна науко­во-практична конференція «Актуальні питання реформування системи охорони здоров'я на сучасному стані соціально- економічного розвитку суспільства ». Харків - Фоліо. - 112002 р. — С. 8-9.

5. Бурлачук Л.Ф., Савченко ЕЛІ. Психодиагностика. Киев - «АЛД». — 1995.

6. Галицкий О.И., Локтев Г.В., Северина О.А. О проблемах совершен-ствования ценообразования в здравоохранении. // Вопр. орг. и информ. здравоохр. - 1995. - №2. - С. 16-22.

7. Гладун З.С. Административно-правовне аспекти государственного са-нитарного надзора. Дисс. к.ю.н. - М. - 1986.

8. Гладун З.С. Державне управління в галузі охорони здоров'я. - Терно­піль. - «Укр. мед книга». - 2000.

9. Голяченко О.М., Голяченко А.О. Економіка української системи охоро­ни здоров'я. Вінниця. - 1996.

Ю.Голяченко О.М., Сердюк A.M., Приходский О.О. Соціальна медицина,

організація та економіка охорони здоров'я. - Тернопіль. — Вінниця. -

1996. П.Голяченко О.М., Голяченко А.О. Проблеми фінансування української

системи охорони здоров'я в історичному аспекті. // Міжнар.наук.практ.

конф. «Актуальні питання реформування системи охорони здоров'я на

76

сучасному етапі соціально-економічного розвитку суспільства». 36.

Наук. пр. - X.,Фоліо, - 2002. - С. 10-11. 12.Гуляєва М.В. Українська асоціація боротьби з інсультом: підсумки ро­боти за 2006 рік. // Судинні захворювання головного мозку. - 2006. -

№ 6. - С.2-4 13. Донченко Е.А., Титаренко Т.М. Личность: конфликт, гармония. Киев. -

1989. 14.Евсеев В.И., Самоходский З.Н. Механизмьі ценообразования на меди-

цинские услуги. // Лікар, справа. - 1993. - №2-3. - С. 159-161. 15.Журавель В.И. Основьі менеджмента в системе здравоохранения. К-

1994. 16.Журавель B.L, Вайтагій В.М., Рогач І.М. Керівник і підлеглі, або про

службово-посадові взаємини. Ужгород. - 1996.

17. Закон України «Про запобігання захворювання на синдром набутого імунодефіциту (СШД) та соціальний захист населення»// Відомості Верховної Ради. - 1992. - №11. - ст.152. (у редакції Закону № 155/98-ВР від 03.03.98 p.,ВВР, 1998, № 35, ст. 235) - Закон «Про санітарно-епідемічне благополуччя населення України» - К., 1994.

18. Закон України «Про рекламу»// Відомості Верховної Ради (ВВР) 1996, №39, ст. 181 (зі змінами, внесеними згідно до законів №642/97-ВР від 18.11.97, ВВР, 1998, №10, ст. 36; №783-XIV (783-14) від 30.06.99, 1999, №34, ст. 274).

19. Закон України «Про державні цільові програми» // Відомості Верхов­ної Ради (ВВР). - 2004. - №25. - С.352

20. Конституція України - основа реформування суспільства. Харків: Пра­во. - 1996.

21.Короп А.Ф., Яровий Г.С., МінакВ.О., Мезенцев В.М., Просоленко Н.В., Яковлєв Г.В., Сокіл К.М., Рижко П.П., Зинов'єва У.Д., Прокопенко Ю.О. Удосконалення методологій і методик сучасних соціально-методичних досліджень в Україні. Матеріали VIIКонгресу світової Федерації Укра­їнських товариств 16-20 серпня 1998 р. Ужгород. Україна // Українські медичні вісті, січень-червень 1998. - Т. 1, С. 36.

22. Кравченко Ц.С. Екологічна культура. Київ: Заповіт. - 1996.

23.Криштопа Б.П. Медична допомога і ринок. Київ. - 1996.

24. Кучереико В.З. Принцип и логика рьшочньїх отношений в здравоохра-нении. // Пробл.социал. гигиеньї и истории медицини. - 1994. - №2. -С.22-27.

25.Лехан В.Н. Маркетинговое исследование потребностей населення в медицинских услугах как условие построения жизнеспособной мо-дели страхования здоровья. // Медичне страхування. - 1994. - №3. -С. 6-12.

77

26. Лисицьін Ю.П. Путь развития здравоохранения и медицинской науки в условиях новой социально-политической ситуации в стране. // Тезисьі докладов на совещании стран СНГ. - Сочи. — 1997. - С. 3-7.

27. Лист МОЗ України від 14 березня 1997 р. № 100367.211 «Про порядок регулювання цін на платні послуги».

28. Лист МОЗ України від 3 травня 1999 № 10 - 03.68/483 «Про застосу­вання платних послуг в системі охорони здоров'я».

29. Люблянская хартия по реформированию здравоохранения (19.07.1996 г.) // Европейское региональное бюро ВОЗ, Копенгаген, 1996. -6 с.

ЗО.Малеина М.Н. Человек и медицина в современном праве. М. - 1995. -260 с.

31. Медицина сегодня должна спасать себя сама // Медицина Украйни. -1995.-№ 1.-С.4-6.

32.Мінак В.О. із співавторами. Введення в менеджмент системи охорони здоров'я. Харків. - 2002.

33. МінакВ.О. Реформування системи охорони здоров'я. У кн. «Основи ме­неджменту і маркетингу в системі охорони здоров'я». Харків. — 2000. -С.145-160.

34.Москаленко В.Ф. Концептуальні основи розвитку та впровадження сі­мейної медицини в Україні. Київ. - 2001.

35.Москаленко В.Ф., Пономаренко В.М. Концепція розвитку охорони здо­ров'я - стратегія реформування галузі // Лік. справа. - 2001. - №1. -С. 3-8.

36. Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 5 січня 1999 р. № 1 «Про поліпшення діяльності органів і закладів охорони здоров'я з питань формування здорового способу життя, гігієнічного виховання населення».

37. Національний план дій на виконання Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо реформування системи охорони здоров'я на­селення» // Ваше здоров'я. - 2006. - №4(831). - С.4-5

38.0бозов Н.Н., Щекин Г.В. Психология работьі с людьми. Киев. — 1990.

39.0вчаров В.К. Аккредитация и оценка качества деятельности медицин-ских учреждений // Проблеми социальной гигиеньї и истории медици­ни. -1995.- №4.- С. 25-35.

40. Основи законодавства України про охорону здоров'я від 19 листопада 1992 р.

41.Охорона здоров'я в Україні: проблеми та перспективи / Заг. ред. В.М. Пономаренко. - Тернопіль; Укр.мед.книга - К., 1997.

42.Петровский А.В., Шпалитский В.Ц. Социальная психология коллекти-ва. Москва: Просвещение. - 1980.

78

43.Поляков И.В., Уваров С.А. Некоторьіе аспекти развития здравоохра-нения в условиях рьіночньїх отношений // Пробл. социал. гигиеньї и истории медициньї. - 1995. - № 3. - С. 9-13.

44. Пономаренко В.М., Нагорна A.M.,Степаненко А.В., Корнута Н.Д. Роз­робка державних уніфікованих стандартів медичних технологій стаці-он. допомоги. Метод, рекоменд. Київ. - 1997.

45. Пономаренко В.М., Ціборовський О.М., Євсєєв В.І. Програма рефор­мування системи охорони здоров'я України і перспективи її реалізації

// Вісник соц. гігієни та організація охорони здоров'я України. - 1999.

№ 2.-С. 57-61.

46. Постанова Кабінету Міністрів від 12 травня 1997 р. № 449 «Про вне­сення змін та доповнень до постанови Кабінету Міністрів України від 27 вересня 1996 р. « 1138».

47. Постанова Кабінету Міністрів від 25 грудня 1996 р. № 1548 «Про вста­новлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів).

48. Постанова Кабінету Міністрів України №761 від 31.05.2006р. «Про за­твердження Державної програми запобігання та лікування серцево-су­динних та судинно-мозкових захворювань на 2006-2010 роки» // Офі­ційний вісник України. - 2006. - №22. - С. 101-108

49. Постанова Кабінету Міністрів України від 14 січня 2002 р. № 14 «Про затвердження Міжгалузевої комплексної програми «Здоров'я нації на 2002-2011 роки»».

50.Постанова Кабінету Міністрів України від 15.09.1999р. № 1697 «Про затвердження Національної програми патріотичного виховання насе­лення, формування здорового способу життя, розвитку, духовності та зміцнення моральних засад суспільства».

51.Постанова Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1996 № 1138 «Про затвердження переліку платних послуг, які надаються в дер­жавних закладах охорони здоров'я та інших медичних закладах осві­ти».

52. Постанова Кабінету Міністрів України від 20 червня 2000 р. № 989 «Про комплексні заходи щодо впровадження сімейної медицини в сис­тему охорони здоров'я» .

53. Соціальна медицина та організація охорони здоров'я / Під заг. ред. Ю.В. Вороненька, В.Ф. Москаленко. - Тернопіль: Укр.мед.книга. 2000. -С.532-569.

54. Соціальна політика і соціальна робота: Український науковий і громад­сько-політичний часопис. - 1998. - № 3 (7).

55.Спиженко Ю.П. Проблеми реформування системи охорони здоров'я в Україні // Лік. справа. - 1993. - № 1. - С. 3-10.

79

56.Уваренко A.P.,Курчатов Г.В. Некоторьіе медико-социологические ас­пекти перестройки здравоохранения Украиньї на современном зтапе. // Врачебное дело. - 1992. - № 8. - С.99-102.

57. Указ Президента України від 24 травня 2000 р. № 717/2000 «Про основ­ні напрямки соціальної політики на період до 2004 p.».

58.Указ Президента України від 27.04.1999 р. «Про заходи щодо розвитку духовності, захисту моралі та формування здорового способу життя» (із змінами, внесеними згідно з Указом Президента України № 1195/99 від 17 вересня 1999 p.).

59.Указ Президента України від 3 січня 2002 р. № 8/2002 «Про комплексні заходи щодо поліпшення медичного обслуговування сільського насе­лення на 2002-2005 роки».

60. Указ Президента України від 7 грудня 2000 р. № 1313 «Концепція роз­витку охорони здоров'я населення України».

61.Указ Президента України від 8 серпня 2000 р. № 963/2000 «Про до­даткові заходи щодо поліпшення медичної допомоги населенню Украї­ни».

62. Формування здорового способу життя: Навч. посіб. для слухачів курсів підвищення кваліфікації державних службовців / О. Яременко, О. Ва-куленко, Л. Жаліло та ін. - К.: Українськ. ін-т соціальних досліджень, 2000. - 232 с.

бЗ.Хвисюк М.І., Рогожин Б.А, Короп А.Ф. Як ми уявляємо первинну ме-дико-санітарну допомогу на засадах сімейної медицини. // Вибрані матеріали І з'їзду сімейних лікарів України. - Київ, Львів. — 2001. -С. 48-53.

64.Хромченко О.М., Куценко Г.И. Санитарно-зпидемиологическая служ­ба. - М.: Медицина, 1990, - 272 с.

65. Шпалинский В.В., Шелест З.Г. Основи современной психологии. Харь-ков,ЦВМО«ХК».-1997.

66. Щекин Г.В. Практическая психология менеджмента. Киев, «Украйна». -1994.

67.Ю.Г. Федченко, І.С. Кратенко, В.А. Гриненко «Оптимізація санітарно-гігієнічної та протиепідемічної роботи на селі». // Зпидемиология, зко-логия и гигиена. X., - 2002. С. 13-14.

68. Hughes S. Stroke projected to become leading cause of death // Heartwire, 2006 (http://www.medscape.com/viewarticle/546478).

80

РОЗДІЛ 2

«ВСТУП ДО МЕНЕДЖМЕНТУ

В СИСТЕМІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я»

2.1. Предмет і теорія менеджменту. Поняття менеджменту в системі охорони здоров'я

Перехід від системи охорони здоров'я М. Семашко до національної державно-комунальної системи охорони здоров'я України відбувається в умовах дій багатьох негативних факторів в економіці: диспропорцій в структурі економіки, «неплатежів», соціальної напруги, обмеженого фі­нансування в галузі охорони здоров'я.

Разом з цим, спостерігається подальше погіршення стану здоров'я на­селення, демографічної ситуації в Україні, накопичення хронічних захво­рювань, бідність матеріально-технічного забезпечення закладів охорони здоров'я, низька заробітна плата медичних працівників.

Більшості медзакладів з причини недофінансування не має можливості впроваджувати нові медичні технології.

Усі ці питання вимагають нових підходів і механізмів в управлінні сис­темою охорони здоров'я. Мова йде про розробку і втілення нових науково обґрунтованих моделей управління. Таким є менеджмент. Саме він у цих дуже складних умовах дасть можливість раціонально керувати органами і установами охорони здоров'я, еволюційно перейти до ринкових умов функціонування закладів охорони здоров'я.

Менеджмент у системі охорони здоров'я - це цілеспрямована діяль­ність колективу медичних працівників, направлена на виконання постав­леної мети і завдань перед лікувально-профілактичними закладами з висо­кою результативністю.

Термін «менеджмент» трактується дуже широко, тому будь-яке його визначення буде неповним. З деяким наближенням можна визначити, що це комплекс загальних спеціально-специфічних підходів, форм, прийомів і заходів, які забезпечують компетентно-професіональне управління кон-

81

кретним закладом, незалежно від характеру і виду управлінської ситуації, з метою виконання поставлених завдань (В.І. Журавель, 1994).

Сучасний менеджмент - це тисячі можливих варіантів і нюансів управ­лінської діяльності, тому підходи, розроблені одним лікувально-профілак­тичним закладом (системою) і добре зарекомендовані для нього, зовсім не годяться для іншого лікувально-профілактичного закладу, а можуть навіть завдати шкоди. Багатоваріантність менеджменту, гнучкість і неор-динарність управлінських комбінацій, неповторність тих чи інших спосо­бів управління і складає основу наукового управління в сучасних умовах. Таким чином, менеджмент - це не теорія управління взагалі, а наукове керування конкретним лікувальночірофілактичним закладом або устано­вою.

Усіма школами управління розроблялись теорії менеджменту. Най­більш висвітленими в зарубіжній літературі є теорії Д. Макгрегора і Оучі Уільяма (35,56,61).

Дуглас Макгрегор у кінці 60-х років XX століття обґрунтував дві теорії менеджменту: теорію «X» і теорію «У».

Згідно з теорією «X», в основу керівництва закладено принцип сприй­мання найманих працівників як безініціативних і безвідповідальних лю­дей, які бажають тільки задоволення своїх матеріальних потреб. Виходячи із цього, менеджери повинні жорстко регламентувати всі види робіт і стро­го контролювати їх виконання.

Все це призводить до того, що працівники стають апатичними, без­ініціативними, їх не цікавлять інтереси організації, а в деяких випадках -навіть їх власна робота не несе їм втіхи. І як наслідок цього, знижується мотивація праці, падає продуктивність, якість товарів і послуг.

За теорією - «У» навпаки. Найманий працівник за своєю вдачею енер­гійний, щирий, а в процесі праці бажає задовольнити не тільки матеріаль­ні, а й духовні потреби в творчості і самореалізації.

Щоб повністю розкрити всі здібності людини, необхідно її діяльність направити на досягнення власної поставленої мети і мети організації, до­віряти робітнику, залучати його, по можливості, до творчої праці, напри­клад, до розробки управлінського рішення; допускати певну свободу дії в межах виконуваних ним функцій.

Усе це приведе до підвищення продуктивності та якості праці.

У 80-х роках XXстоліття У. Оучі розробив теорію «Z».В основі цієї теорії менеджменту лежить підвищений інтерес до «людського фактору» з боку керівників. На його думку, теорія «Z»дає найкращий ефект в управ­лінський діяльності.

В останні роки за кордоном з'явилось багато теорій, принципів, реко­мендацій для сучасного менеджменту і менеджерів. Наприклад, Р. Генрі

82

Мильор (1992) в своїх розробках розглядає питання як «нагодувати» боса і продвинутися по службі. Були розроблені й інші теорії менеджменту: «ай­сберга», циклічності, сніжної кулі; принципи «жала», сосни і др.

Теорії «X», «У», «Z» виявились життєстійкими, прижилися в СІНА, Японії та ін. країнах, в організації роботи окремих фірм.

У 1984 р. У. Оучі визначив особливості діяльності японських і аме­риканських організацій. Згідно його розробок, японські організації мають такі особливості:

• пожиттєвий найом;

• поступова оцінка і нешвидке просування по службі;

• неспеціалізована діяльність;

• неформальні, тонкі механізми контролю;

• колективне прийняття управлінських рішень;

• колективна відповідальність і підвищена увага до підлеглих. Американські організації, на відміну японських, мають особливості:

• короткостроковий найом;

• швидка оцінка і швидке просування по службі;

• спеціалізована діяльність;

• формальні, кількісні механізми контролю;

• індивідуальне прийняття рішень;

• індивідуальна відповідальність, «людському фактору» надасться другорядне значення.

На сьогоднішній день, коли Україна стала на шлях ринкових змін в еко­номіці і в керуванні, знанням сучасних теорій менеджменту надається осо­бливе значення.

В умовах потенціальної організації і функціонування багатоукладної системи охорони здоров'я, ринкових взаємовідносин в якості головного важеля управління, подальшого удосконалення системи охорони здоров'я є наукові основи менеджменту, які необхідно розглядати як один із її об'єк­тивних і стабілізуючих факторів (35, 42).

Висновки. На підставі вищесказаного можна зробити висновок, що на сьогодні особливе значення в системі охорони здоров'я є створення на-уково-обґрунтованої моделі системи управління і підготовка менеджера охорони здоров'я. Без урахування світлового досвіду менеджменту зроби­ти це не можливо.

Метою сьогодення є глибоке вивчення всіх існуючих шкіл і теорій ме­неджменту і створення на цьому підґрунті національного менеджменту в системі охорони здоров'я.

Контрольні запитання.

1. Визначення менеджменту в системі охорони здоров'я

2. Менеджмент як наука

83

3. Загальний огляд теорії менеджменту

4. Теорія Д. Макгрегора «X»

5. Теорія Д. Макгрегора «У»

6. Теорія У. Оучи «Z»

7. Значення теорії менеджменту в системі охорони здоров'я

2.2. Історичний розвиток менеджменту

На сьогоднішній день серед численних підходів до управління відомі п'ять найважливіших шкіл, які зробили суттєвий внесок у розвиток теорії і практики управління, створили своєрідні школи управлінської думки. \ Серед них:

• Школа наукового управління;

• Адміністративна школа;

• Школа психології і людських відносин;

• «Емпірична» школа;

• нова школа науки управління, або кількісна школа. Прихильники кожної школи вважали, що їм вдасться знайти ключ до

найефективнішого досягнення мети організації.

Пізніші дослідження і невдалі спроби використати теоретичні відкрит­тя шкіл на практиці показали, що багато відповідей на питання були лише частково правильні в обмежених ситуаціях, і все ж кожна із вище перера­хованих шкіл зробила вагомий внесок до розвитку менеджменту

Школа наукового управління (1885 - 1920 рр.)найтісніше пов'язана з роботами Ф.У. Тейлора, Френка і Лілі Гілбертів, Генрі Ганта, Д. Форда. Суть поглядів цієї школи визначається тим, що використовуючи наукові методи (спостереження, вимірювання, логіку, аналіз), можна удосконалю­вати підходи до управління (88,115).

Першою фазою методології управління був аналіз змісту роботи і ви­значення її основних компонентів. Зокрема, вони визначали, які рухи ви­конує людина при певних операціях і скільки часу займає кожен із них. На ґрунті отриманої інформації вони змінювали робочі операції, щоб усунути зайві непродумані рухи і, використовуючи стандартні процедури та облад­нання, намагались підвищити ефективність праці.

Важливим внеском цієї школи було систематичне використання еконо­мічного стимулювання як найважливішого фактору у збільшені продук­тивності праці і обсягу виробництва.

Представники школи наукового управління передбачали також можли­вість нетривалого відпочинку і обов'язкових перерв у виробництві, тому, на їх думку, термін праці був реальним і справедливо встановленим. З вра­хуванням цього керівництво розробляло норми виробництва, які можна було виконати. За перевищення норми виробництва платили додатково.

84

Ключовим елементом даного підходу було те, що люди, які виробляли більше, отримували за свою працю більше грошей.

Автори цієї школи велику увагу надавали відбору людей, їх можливос­тям фізично і інтелектуально виконати заплановану роботу, підвищенню їх кваліфікації.

Ф. Тейлор і представники школи наукового управління фактично ви­знавали, що управління - це певна спеціальність.

Концепція наукового управління стала переломним етапом, завдяки якому управління стало самостійною галуззю наукових досліджень.

Адміністративна школа в управлінні (1920-1950 pp.)пов'язана з іме­нем Анрі Файолем, який протягом тривалого часу керував великою фран­цузькою компанією з добудку вугілля і мав величезний досвід в управлінні (93, 94).

А. Файоль по праву вважається батьком менеджменту. Він розробив принципи, функції, технологію менеджменту. Головний внесок А. Файоля в теорію управління був у тому, що він розглядав управління як універ­сальний процес, що складався із декількох взаємопов'язаних функцій, се­ред них головними вважалися планування і організація.

До адміністративної школи відносяться роботи Ліндала Урвіка, Джейм-са Д. Муні, А.К. Рейлі, Альфреда П, Стоуна, в яких автори відтворили на­укові основи структурної побудови адміністрації зокрема і організації в цілому. При цьому вони розглядали ефективність роботи адміністрації не­віддільно від ефективності всієї організації.

Науковці розробили принципи управління - «єдиновладдя». Згідно з цим принципом людина повинна отримувати накази від одного начальни­ка і підпорядковуватись тільки йому.

Рух за людські відношення зародився у відповідь на неможливість пред­ставників наукового управління і адміністративної школи повністю усві­домити «людський фактор» як основний елемент ефективної організації. Найбільший внесок у розвиток школи людських відносин (1930-1980 pp.)внесли - Мері Паркер Фолетт і Ельтон Мейо. Глибокими і всебічними до­слідженнями вони доказали, що чітко розроблені робочі операції і висока заробітна плата не завжди ведуть до підвищення продуктивності праці; сили, які виникали в процесі взаємодії між людьми, часто були більшими, ніж зусилля керівників (20, 27, 30, 56, 83).

Абрахам Маслоу знайшов причину подібного явища. За даними його дослідження, мотивація вчинків людей обумовлена, в основному, не економічними силами, а різними потребами людей, які лише част­ково можуть задовольнити за допомогою грошей духовні, релігійні, культурні мистецькі; наукові потреби задовольняються іншими ціннос­тями (60).

85

Внесок «школи людських відношень» до теорії менеджменту заклю-чається ще і в тому, що вперше було обґрунтовано «людський фактор» як один із стабілізуючих факторів керованої системи по забезпеченню ефек­тивної її діяльності.

У другій половині XXстоліття з розвитком психології, культури, науки, мистецтва школа людських відносин отримала своє нове продовження в біхевтористському (поведінковому) напрямку.

Багато для розвитку цього напрямку зробили К. Арджиріс, Р. Лайкерт, Д. Мак Грегор, Ф. Гердуберг.

Головний постулат їх вчення заключається в тому, що значення пове­дінки людини завжди буде важливим фактором у підвищенні ефективності роботи працівника і в цілому всієї організації (26, 32, 56, 58). 1 Боротьба, яка велася між представниками трьох шкіл менеджменту, стала причиною виникнення четвертого напрямку в теорії менеджменту -«емпіричної» школи управління.

Засновниками і представниками цієї школи були менеджери - практики великих фірм, компаній, які безпосередньо зайняті в управлінській прак­тиці.

В області управління вони визначили два приоритетні завдання:

1. збір, аналіз і узагальнення матеріалів практики (інформація);

2. розробка на цій основі рекомендацій керівникам.

Головним напрямком їх школи було вивчення, з однієї сторони, змісту праці організації, а з іншої - функцій керівника. На їх думку, праця управ­лінця є важливою і специфічною. У цьому плані були вивчені особливос­ті управлінської діяльності і розроблені вимоги до управлінців, а також обґрунтовані обов'язки менеджерів, їх управлінські функції, перш за все, визначення мети, цілей, завдань, організація діяльності, планування, нор­мування, мотивація, прийняття управлінських рішень, їх реалізація.

В їх розробках багато уваги приділялось централізації і децентралізації в управлінні, делегуванню повноважень, міри відповідальності менеджера.

У цілому, «емпірична школа» вирішила ряд актуальних проблем управ­ління: класифікація і аналіз функцій управління, підбір і оцінки персона­лу, організація праці менеджера, визначення структур управління.

Разом з цим, при всіх позитивних і новаторських досягненнях цієї шко­ли, її цінності для практики менеджменту, розробники цієї школи вирізня­лися практицизмом, недостатньою науковою обґрунтованістю, що в зна­чній мірі знижувало її цінність.

Досягнення з математики і кібернетики, інформатики в 60-70 pp.XXст., критичного відношення до чотирьох шкіл менеджменту привели до появи «нової школи», або теорії сучасного капіталістичного менедж­менту (56, 57, 89).

86

Характерними особливостями цієї школи є:

• бажання до заміни традиційних методів щодо вирішення проблем управління новими методами з використанням вичислювальної техні­ки, теорії систем і системного підходу;

• розробка управлінських рішень на науковій основі;

..,;.;.,,_■. - створення програмно-цільових структур, заснованих на інтегра­ції функцій для досягнення мети;

- насичення організацій комп'ютерною технікою.

«Новою школою» створена наукова самостійна дисципліна - «теорія прийняття управлінських рішень». Розроблена програма втілила в управ­ління кількісні методи для прийняття рішень у складних ситуаціях. Багато зробилено для інтернаціоналізації менеджменту і повернення до «здоро­вого глузду»; розроблено принципи стратегічного менеджменту.

Висновки. Підводячи підсумки розгляду сучасних шкіл у менеджменті, можна підкреслити значний їх вклад у розробки науки управління. Разом з цим, вони зосереджували увагу тільки на одному або декількох важливих елементах управління, а питання ефективності — як результат діяльності управлінської системи - випали із їх поля зору. Це питання стане завданням для нових підходів і подальшого розвитку національного менеджменту.

Контрольні запитання.

1. Виникнення науки менеджменту. Необхідність. Джерела.

2. Школа наукового управління Ф. Тейлора.

3. Адміністративна школа А. Файоля.

4. Школа людських відносин Паркер Фалетт, Ельтона Мейо.

5. Емпірична школа управління.

6. Нова наукова школа управління або «кількісна» школа.

7. Значення цих шкіл для сучасного управління системою охорони здо­ров'я.