Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Скачиваний:
125
Добавлен:
19.03.2016
Размер:
2.78 Mб
Скачать

2.3. Види менеджменту в охороні здоров'я

Розрізняють: оперативний, стратегічний, інноваційний та самоменедж-мент у системі охорони здоров'я.

Оперативний менеджмент - це поточне управління конкретним лі­кувально-профілактичним закладом у ринкових умовах з отриманням найкращого рівня якості і ефективності надання медичної допомоги на­селенню. В оперативному менеджменті діяльність людських колективів здійснюється в системі «суб'єкт - об'єкт», в якій перший елемент є пред­ставником другого, його об'єктивно чи суб'єктивно делегованою части­ною.

87

Другий вид оперативного менеджменту здійснюється в системі «лю­дина - машина», «людина - природа». Тут суб'єкт управління може бути живим або неживим, хоча мозковий центр обов'язково представлений лю­диною.

Третій вид оперативного менеджменту також має природні засади, характеризується використанням можливостей цивілізації. Оператив­не управління діяльності людських колективів практично безмежне, де суб'єктом управління є мозок, об'єктом - біологічна організація людини, яка є відтворенням її існування, з постійним соціально-інформативним на­сиченням (20, 27, 29, 32).

Стратегічний менеджмент- це управління медичною організацією, на­правленою на розробку стратегії, щоб визначити, в якому напрямі буде розвиватися колектив у майбутньому, а також ефективна реалізація вибра­ної стратегії.

Інноваційний менеджмент в охороні здоров'я - це управління новими науковими знаннями в медицині, новими технологіями і організаційними ідеями, новими медичними послугами.

Інновація — це використання перше чого-то нового, чого ще не знає світ (16,31,58,63,72,83).

Самоменеджмент - це послідовне і цілеспрямоване використання ме­тодів роботи в повсякденній практиці менеджера медичної організації для того, щоб оптимально і ефективно використати свій час. У подальшому ми детально опишемо всі види менеджменту.

Контрольні запитання.

  1. Оперативний менеджмент.

  2. Стратегічний менеджмент.

  3. Інноваційний менеджмент.

  4. Самоменеджмент.

2.4. Управлінські структури в охороні здоров'я

Лінійна структура управління найбільш придатна для простих форм закладів охорони здоров'я: лікарська сільська амбулаторія, дільнична лі­карня, лікарський здоров пункт, амбулаторія сімейних лікарів.

Характерною рисою цієї структури є прямий вплив керівника на цю медичну організацію і зосередження в одних руках всіх функцій і важе­лів керівництва. Перевагою цієї системи є неможливість отримання під­леглими завдань і розпоряджень, які суперечать одне одному, повна від­повідальність керівника за результати роботи; забезпечення принципу інновладдя. До недоліків цієї структури відноситься: необхідність для

88

керівника володіти знаннями терапії, педіатрії, хірургії, травматології і ортопедії, акушерства, гінекології, стоматології, санітарії, епідеміології і т.д. для здійснення ефективного керівництва на всіх напрямках діяльності медичної організації.

Функцірнальна_стг|іх»ау^^.пвашшшя базується на функціональ­ному розподілі медичної допомоги населенню. У межах певних функцій (амбулаторно-поліклінічної, стаціонарної, швидкої і невідкладної, спеціа­лізованої) створюються управлінські підрозділи, які глибоко знають спе­цифіку цих підрозділів і тим самим більш ефективно ними керують. До функціональної структури управління відносять керування центральною районною лікарнею, обласною, обласними спеціалізованими центрами, диспансерами, міськими лікарнями, медико-санітарною частиною.

До недоліків функціональної структури управління можна віднести відсутність єдності розпорядності і відповідальності за роботу закладу.

Лінійио-функціональна структура управління - це розподіл сфер повноважень і відповідальності на підставі функцій управління в системі охорони здоров'я при прийнятті рішень по вертикалі, по лінії підпоряд­кування нижчих ланок вищим. Вона особливо ефективна при вирішенні малозмінних протягом тривалого часу завдань, забезпечує стабільність медичної організації, але є недостатньо гнучкою при появі нових завдань, утруднена міжфункціональна координація діяльності.

Лінійно-штабна структура управління - це комбінована структура, яка поєднує властивості лінійної і функціональної. При цьому створюють­ся штаби, які готують рекомендації і проекти для лінійних керівників. При такій структурі лінійні керівники мають приймати якісні рішення, але при великій кількості управлінських завдань навантаження на нього стає дуже великим. Цією структурою управління широко користуються при надзви­чайних ситуаціях, у медицині катастроф.

Структура обмеженого функціоналізму- коли штабам дається пра­во віддавати накази нижчим ланкам з конкретного, але обмеженого кола питань.

Матрична структура управління.При цій системі поряд з постій­ними функціональними відділами утворюються тимчасові групи для ви­рішення виникаючих проблем на шляху виконання поставленої мети і завдань. Члени цієї групи, залишаючись у штабі функціональних і регіо­нальних зв'язків, порушують до деякої міри механізми діяльності функці­ональної організації.

Структура управління, організована принципом ринку.Цю струк­туру управління запропонував американський вчений Д. Форрестер. В основі висуненої ним структури управління лежить ліквідація зв'язків «керівник - підлеглий» і заміна їх чисто економічними відношеннями «ку-

89

півлі - продажу». Крім вище розглянутих структур управління в системі охорони здоров'я застосовуються й інші структури управління, специфіч­ні для медичних організацій (23, 24, 35).

Серед них: створення груп районних, міських і обласних головних спе­ціалістів - медиків, які керують лікувально-діагностичним процесом за своєю спеціальністю, втілюючи в життя нові методи профілактики, діа­гностики лікування, реабілітації, які приймають з'їзди спеціалістів (тера­певтів, хірургів, ортопедо-травматологів, невропатологів і т.д.). Заснування інформативно-аналітичних центрів, які своєрідно керують організаційно-методичними відділеннями, кабінетами, групами медичних статистиків центральних районних обласних міських лікарень і спеціалізованих цент­рів та диспансерів. Завданням цих центрів є збір, переробка і зберігання різної інформації, забезпечення нею обласних і міських управлінь охорони здоров'я при обласних і міських державних адміністраціях.

Висновки, у системі охорони здоров'я існують різні види структури управління: лінійна, функціональна, лінійно-функціональна, лінійно-штабна, матрична, які мають і інші немедичні організації. Крім них, є спе­цифічні структури: головні спеціалісти, інформаційно-аналітичні центри, організаційно-методичні служби.

Контрольні запитання.

  1. Лінійна структура управління.

  2. Функціональна структура управління.

  3. Лінійно-функціональна структура управління.

  4. Лінійно-штабна структура управління.

  5. Структура обмеженого функціоналізму.

  6. Матрична структура управління.

  7. Структура управління по принципу ринку.

2.5. Загальні організаційні і психологічні закони менеджменту

Існують загальні закони управління, клас організаційних законів і клас психологічних законів. А) Загальні закони

Серед загальних законів менеджменту: закон вартості, продуктивності праці, розподілу праці, інтеграції, єдності функції і структури, зворотного зв'язку (35).

1. Закон вартості. Це об'єктивний закон товарних відношень, згідно з яким вартість товарів і послуг визначається затратами суспільної (абстрак­тної) праці, товари і послуги в якості товару обмінюються у відповідності

90

з їх суспільною вартістю, величина якої установлюється на рівні суспільно необхідних затрат праці. Дія закону вартості припускає, що затрати сус­пільної праці виступають як вартість товарів, послуг.

Трудова вартість товару є основою його ціни. Таким чином, ціна ме­дичних послуг є проявленням закону вартості. Вартість є не що інше, як закон цін.

2. Закон розподілу праці. У ході розвитку суспільства виникає необ­ хідність розподілу праці за галузями. Регулятором цього розподілу праці при ринкових відносинах виступає - закон вартості, який діє стихійно в процесі конкурентної боротьби товаровиробників.

Механізм цього регулювання безпосередньо пов'язаний з тим, що при збігу попиту і пропозиції на товари та послуги ціни збігаються з їх вартіс­тю, а при їх невідповідності ціни коливаються вище або нижче вартості, що чинить відповідний вплив на рух виробництва даного товару або по­слуг, а зрештою - на розподіл праці.

3. Закон продуктивності праці - це ефективність праці в процесі виробництва. Вимірюється кількістю часу, затраченого на виробництво одиниці продукції, послуги або кількістю продукції, послуги в одиниці часу.

Підвищення продуктивності праці - об'єктивний економічний закон, характерний для всіх суспільно-економічних формацій.

Продуктивність праці визначається різними обставинами: професіона­лізмом працюючого, рівнем розвитку науки, техніки, комп'ютерних тех­нологій (особливо в медичній практиці), втіленням нових медичних тех­нологій і т.д.

У період піднесення економіки країни продуктивність зростає, і навпа­ки - при спаді економіки - падає.

4. Закон інтеграції. Інтеграція - поняття, яке означає стан поєднання окремих диференційних частин і функцій системи, в т.ч. в охорони здо­ ров'я, в єдине ціле, а також процес, який веде до цього стану.

Процес зближення і зв'язку наук, знань, який проходить на ряду з їх диференціаціями.

Система охорони здоров'я є відкритою системою. Вона інтегрується з іншими зарубіжними системами охорони здоров'я, діючими у світі.

5. Закон єдності функції і структури. Функція - походить від латин­ ського слова functio, що означає виконання, здійснення.

Структура - від латинського structura- побудова. У теорії систем ви­ступає закон єдності функції і структури, тобто функція детермінує струк­туру.

Наприклад, функція системи охорони здоров'я — стояти на захисті здо­ров'я людини, а в разі захворювання - лікувати хворого.

91

На підставі цієї функції розробляється і структура системи охорони здоров'я. її елементи - медична наука, різні види лікувально-профілактич­них закладів і управлінських структур (35,56,57).

6. Закон зворотного зв'язку. Суть закону заключається в тому, що жодна керована система не існує без зворотного зв'язку.

У системі охорони здоров'я - це спостереження за людиною, яка хво­ріла і в наслідок лікування отримала результат - «видужання», або «по­кращення у стані здоров'я», або «стан здоров'я залишився без змін». Мета зворотного зв'язку: підтримувати стан здоров'я пролікованого хворого на певному якісному рівні; завдяки різним оздоровчим заходам не дати роз­виватися патологічному процесу.

В управлінському розумінні, оцінюючи систему охорони здоров'я або підсистему, в цілому дати відповідь на питання, що управлінські рішення дали для обслуговуючого населення, як вони вплинули на стан його здо­ров'я, по-друге, як вони вилинули на рівень якості, ефективності, показ­ники діяльності лікувально-профілактичного закладу; по-третє, а що вони дали для самих медичних працівників, як вони вплинули на якість їхнього життя, на весь колектив медичних працівників, амбулаторії, поліклініки, лікарні.

Б) Організаційні закони

1. Закон обумовленості функцій управління цілями системи

Суть закону: мета і цілі системи управління прямо впливають на функції управління. Зі зміною мети і цілей системи управління охорони здоров'я змінюються функції управління. Знання цього закону дозволяє відповісти на питання, чим зумовлені зміни та відмирання функції управління.

2. Закон первинності функції

Функції (сукупність дій, які зобов'язані виконувати члени організації заради досягнення мети і цілей) первинні у відношенні до складу управ­лінських кадрів.

Закон первинності функції дозволяє визначити, на якій основі форму­ється склад управляючої системи; хто увійде до апарату управління та з якої кількості працівників має складатися останній; які люди будуть ви­конувати управлінську роботу (56).

В основі формування складу управлінської системи лежать знання про функції управління колективами (56, 93, 94).

Закон первинності функції при формуванні складу управляючої сис­теми реалізується через виконання принципу доповнення. Керівник при формуванні управлінського апарату підбирає працівників, зважаючи на достоїнства та недоліки теперішніх і майбутніх працівників таким чином, щоб вади одних працівників нейтралізувалися позитивними якостями ін­ших, а достоїнства взаємно посилювалися.

92