Соц мед_1 / ЛИТЕРАТУРА / 09 / ПРАВОВОЕ ОБЕСПЕЧЕНИЕ ПРОЦЕССА ОФОРМЛЕНИЯ / 2

330

5.Відомості якого змісту про пацієнта відображаються при заповненні ліка­ рем стаціонару Статистичної картки хворого, який вибув зі стаціонару (ф. № 066/о) (пункти 14 -20)?

*- наслідки лікування;

-кількість виконаних хворому медичною сестрою ін'єкцій;

*- дата виписки / смерті;

*- тривалість лікування хворого в стаціонарі;

*- діагноз основного та супутніх захворювань;

*- діагноз ускладнень та патологоанатомічний;

*- дату, характер і ефективність хірургічної допомоги;

*- результати обстеження на ИЛ¥ та ВІЛ / СНІД тощо;

-число звертань пацієнта до амбулаторно-поліклічнічного закладу.

6.Про що робиться помітка лікарем стаціонару в Статистичній картці хворого, який вибув зі стаціонару (ф. № 066/о), коли останній був госпі­ талізований з причини травми чи отруєння?

-наявність в аналізі крові / сечі етанолу;

*- вид травми: виробнича, побутова, дорожньо-транспортна, шкільна, спортивна тощо;

-про результати санітарної обробки хворого в приймальному відді­ ленні стаціонару.

7.Де заповнюється лікарем стаціонару "Статистична картка хворого, який вибув зі стаціонару" (ф. № 066/о), коли хворий переведений із од­ ного відділення до іншого в цій же лікарні, тобто із хірургічного відді­ лення до терапевтичного?

-у відділенні стаціонару до якого він поступив і у відділенні, до яко­ го він був переведений на лікування;

-у відділенні стаціонару до якого він поступив на лікування;

*- у стаціонарному відділенні, із якого хворий вибув.

8.В якому пункті Статистичної картки хворого, який вибув зі стаціона­ ру (ф. № 066/о) і якого змісту зазначається лікуючим лікарем наявна у хворого побічна дія лікарського засобу?

*- пункті 17 Статистичної картки хворого, який вибув зі стаціонару (ф. № 066/о);

*- прояв побічної дії у хворого лікарського засобу як "основне", "су­ путнє" або "ускладнення основного захворювання";

*- підкреслюється червоним кольором;

-пункті 21 Статистичної картки хворого, який вибув зі стаціонару (ф. № 066/о);

-дата виникнення у хворого прояву побічної дії лікарського засобу.

331

9. Який принцип кодування у відповідності до МКХ - 10 основного та па- талого-анатомічного діагнозів у Статистичній картці хворого, який вибув зі стаціонару (ф. № 066/о)?

-лише цифровий;

*- алфавітно - цифровий;

-алфавітний.

10.Розділи якої звітної форми медичного закладу заповнюються на під­ ставі Статистичної картки хворого, який вибув зі стаціонару (ф. № 066/о)?

-"Звіт пр захворювання, зареєстровані у хворих, які проживають в районі обслуговування лікувального закладу" (ф. № 12);

*- "Звіт лікувально-профілактичного закладу"(ф. № 20);

-"Звіт про роботу центру здоров'я і лікувально-профілактичного зак­ ладу з питань формування здорового способу життя, гігієнічною ви­ ховання населення" (ф. № 51-здоров).

332

Т е м а п р а к т и ч н о г о з а н я т т я 4 :

МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ, ОБЛІК ТА АНАЛІЗ ЛІКАРЕМ ВИПАДКІВ ТИМЧАСОВОЇ ВТРАТИ ПРАЦЕЗДА­ ТНОСТІ

(з програмованою формою контролю знань)

Частина І

ЗАКОНОДАВЧІ ТА НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ ДОКУМЕНТИ,

КОТРІ РЕГЛАМЕНТУЮТЬ ДІЯЛЬНІСТЬ ЛІКАРЯ В ПИТАННЯХ ЕКСПЕРТИЗИ ТИМЧАСОВОЇ ВТРАТИ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ

ЗАКОН УКРАЇНИ ОСНОВИ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ПРО ОХОРОНУ ЗДОРОВ'Я

від 19 листопада 1992 р. за № 2801-ХП

( в и т я г )

Розділ ГХ. МЕДИЧНА ЕКСПЕРТИЗА

Стаття 69. Медико-соціальна експертиза втрати працездатності

Експертиза тимчасової непрацездатності громадян здійснюється у закладах охорони здоров'я лікарем або комісією лікарів, які встановлюють факт необхід­ ності надання відпустки у зв'язку з хворобою, каліцтвом, вагітністю та пологами, для догляду за хворим членом сімї, у період карантину, для протезування, сана­ торно-курортного лікування, визначають необхідність і строки тимчасового пе­ реведення працівника у зв'язку з хворобою на іншу роботу у встановленому порядку а також приймають рішення про направлення на медико-соціальну екс­ пертну комісію для визначення наявності та ступеня тривалої або стійкої втрати працездатності.

Експертиза тривалої або стійкої втрати працездатності здійснюється меди- ко-соціальними експертними комісіями, які встановлюють ступінь та причину інвалідності, визначають для інвалідів роботи і професії, доступні їм за станом здоров'я, перевіряють правильність використання праці інвалідів згідно з вис­ новком експертної комісії та сприяють відновленню працездатності інвалідів.

Висновки органів медико-соціальної експертизи про умови і характер праці інвалідів є обов'язковими для власників та адміністрації підприємств, установ і

333

організацій. Порядок організації та проведення медико-соціальноі експертизи встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 73. Альтернативна медична експертиза

У разі незгоди громадянина з висновками державної медичної експертизи та в інших передбачених законодавством випадках на вимогу громадянина про­ водиться альтернативна медична (медико-соціальна, військово-лікарська) екс­ пертиза або патологоанатомічний розтин.

Альтернативна медична експертиза здійснюється фахівцями відповідного профілю і кваліфікації. Громадяни самостійно обирають експертну установу та експертів.

Порядок та умови проведення альтернативної медичної експертизи визна­ чаються Кабінетом Міністрів України.

•

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ щодо засвоєння основних положень Закону України

"Основи законодавства України про охорону здоров'я" та перевірки набутих теоретичних знань

1.В якому розділі Закону України "Основи законодавства України про охо­ рону здоров'я" оговорені правові засади медичної експертизи? Коротко розкрийте їх зміст.

2.Інтерпретуйте зміст ст. 69 "Медико-соціальна експертиза втрати праце­ здатності".

3.Схарактеризуйте правову норму щодо експертизи тимчасової непраце­ здатності громадян.

4.Розкрийте сутність еспертизи тривалої та стійкої втрати працездатності.

5.Розтлумачте правові засади щодо висновків медико-соціальної експер­ тизи про умови та характер праці інваліда.

6.Роз'ясніть законодавчі вимоги, викладені в ст. 73 "Альтернативна ме­ дична експертиза".

ПРОГРАМОВАНИЙ тестовий контроль знань з основних положень Закону України

"Основи законодавства України про охорону здоров'я", що стосуються питань експертизи втрати працездатності

1. В якому розділі Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" оговорені правові засади медичної експертизи?

*- розділі ГХ;

-розділі П;

-розділі XI.

334

2.У ст. 69 "Медико-соціальна експертиза втрати працездатності" ви­ значені:

-покази до встановлення груп інвалідності;

*- правові засади медико-соціальної експертизи втрати працездатності;

-вимоги до формування ЛКК медичних закладів.

3.Ким у закладах охорони здоров'я здійснюється ЕТН громадян?

лікарем;

*- комісією лікарів (ЛКК);

-медико-соціальними експертними комісіями;

-медичною радою закладу охорони здоров'я.

4.Хто в Україні здійснює експертизу тривалої або стійкої втрати працездат­ ності?

*- медико-соціальні експертні комісії;

-лікар;

-комісія лікарів (ЛКК).

5.Для кого висновки органів медико-соціальної експертизи про умови і ха­ рактер праці інвалідів є обов'язковими до виконання?

*- власників підприємств, установ і організацій;

-фізичних осіб;

*- адміністрацій підприємств, установ і організацій;

-органів виконавчої влади на місцях.

6.В яких випадках проводиться альтернативна медична експертиза?

*- у разі незгоди громадянина з висновками державної медичної екс­ пертизи;

-для підтвердження висновку державної медичної експертизи;

*- у передбачених законодавством випадках на вимогу громадянина;

-з метою контролю на діяльністю державної медичної експертизи.

336

•страхування від нещасного випадку на виробництві та професійно­ го захворювання, які спричинили втрату працездатності;

•страхування на випадок безробіття;

•інші види страхування, передбачені законами України.

Стаття 5. Принципи загальнообов'язкового державного соціального страхування

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування громадян Украї­ ни здійснюється за принципами:

•законодавчого визначення умов і порядку здійснення загально­ обов'язкового державного соціального страхування;

•обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), громадян-суб'єктів підприємницької діяльності;

•надання права отримання виплат за загальнообов'язковим держав­ ним соціальним страхуванням особам, зайнятим підприємницькою, творчою діяльністю тощо;

•обов'язковості фінансування страховими фондами (установами) витрат, пов'язаних із наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг, у обсягах, передбачених законами з окремих видів загальнообов'яз­ кового соціального страхування;

•солідарності та субсидування;

•державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав;

•забезпечення рівня життя, не нижчого за прожитковий мінімум, встановлений законом, шляхом надання пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги, які є основним джерелом існування;

•цільового використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування;

•паритетності представників усіх суб'єктів загальнообов'язкового державного соціального страхування в управлінні загальнообов'язковим дер­ жавним соціальним страхуванням.

Стаття 6. Суб'єкти та об'єкти загальнообов'язкового державного со­ ціального страхування

Суб'єктами загальнообов'язкового державного соціального страхуван­ ня є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники і страховики.

Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється загально­ обов'язкове державне соціальне страхування.

Коло осіб, які можуть бути застрахованими за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, визначається цими Основами та інши­ ми законами, прийнятими відповідно до них.

337

Страхувальниками за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням є роботодавці та застраховані особи, якщо інше не передбаче­ но законами України.

Страховиками є цільові страхові фонди з:

•пенсійного страхування;

•медичного страхування;

•страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та вит­ ратами, зумовленими похованням;

•страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

•страхування на випадок безробіття.

Страхові фонди беруть на себе зобов'язання щодо збору страхових внес­ ків та надання застрахованим особам матеріального забезпечення і соціаль­ них послуг при настанні страхових випадків.

Об'єктом загальнообов'язкового державного соціального страхування є страховий випадок, із настанням якого у застрахованої особи (члена її сім'ї, ін­ шої особи) виникає право на отримання матеріального забезпечення та соціаль­ них послуг, передбачених статтею 25 цих Основ.

Стаття 7. Особи, які підлягають загальнообов'язковому державному со­ ціальному страхуванню

Загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню підлягають: 1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту):

а) на підприємствах, в організаціях, установах незалежно від їх форм власності та господарювання;

б) у фізичних осіб; 2) особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих

спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), громадяни - су­ б'єкти підприємницької діяльності.

Перелік, доповнення та уточнення кола осіб, які підлягають загально­ обов'язковому державному соціальному страхуванню, а також конкретних видів загальнообов'язкового державного соціального страхування, до яких належать особи, визначаються законами України з окремих видів загально­ обов'язкового державного соціального страхування.

Громадяни України, які працюють за межами території України та не застраховані в системі соціального страхування країни, в якій вони перебу­ вають, мають право на забезпечення за загальнообов'язковим державним со­ ціальним страхуванням в Україні за умови сплати страхових внесків, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язко­ вість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 8. Свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування

Особи, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, одержують свідоцтво про загальнообов'язкове державне со-

338

ціальне страхування, яке є єдиним для всіх видів страхування та документом суворої звітності.

Порядок видачі та зразок свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 9. Страховий стаж

Страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає за­ гальнообов'язковому державному соціальному страхуванню та сплачуються внески (нею, роботодавцем) на страхування, якщо інше не передбачено зако­ нодавством. Особливості обчислення страхового стажу з окремих видів зага­ льнообов'язкового державного соціального страхування визначаються відпо­ відними законами України.

Період, протягом якого особа є застрахованою за окремими видами за­ гальнообов'язкового державного соціального страхування, визначається від­ повідними законами України.

Стаття 10. Роботодавець

Роботодавцем відповідно до цих Основ вважається:

•власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання

іфізичні особи, які використовують найману працю;

•власники розташованих в Україні іноземних підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародних), філій та представництв, які вико­ ристовують працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжна­ родними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верхов­ ною Радою України.

Стаття 11. Страховий ризик і страховий випадок

Страховий ризик - обставини, внаслідок яких громадяни та/або члени їх сімей можуть втратити тимчасово або назавжди засоби до існування і по­ требують матеріальної підтримки або соціальних послуг за загальнообов'яз­ ковим державним соціальним страхуванням.

Страховий випадок - подія, з настанням якої виникає право застрахова­ ної особи на отримання матеріального забезпечення або соціальних послуг, передбачених законами України з окремих видів загальнообов'язкового дер­ жавного соціального страхування.

Стаття 13. Інформація про загальнообов'язкове державне соціальне страхування

Інформація у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування використовується з дотриманням вимог, передбачених законо­ давством про інформацію.

Забороняється розголошувати без згоди застрахованої особи відомості про страховий стаж, страхові випадки, результати медичних обстежень, су­ ми одержуваних виплат тощо.

339

Страховики через засоби масової інформації зобов'язані роз'яснювати населенню права та обов'язки, передбачені законодавством про загальнообо­ в'язкове державне соціальне страхування.

Страховики надають страхувальникам та застрахованим особам консу­ льтації з питань загальнообов'язкового державного соціального страхування на безоплатній основі.

Р о з д і л II. УПРАВЛІННЯ ЗАГАЛЬНООБОВ'ЯЗКОВИМ ДЕРЖАВНИМ СОЦІАЛЬНИМ СТРАХУВАННЯМ

Стаття 14. Страхові фонди

Страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхуван­ ня, провадять збір та акумуляцію страхових внесків, контроль за викорис­ танням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами.

Усі застраховані громадяни є членами відповідних страхових фондів залежно від виду соціального страхування.

Страхові фонди є некомерційними самоврядними організаціями. Цільові страхові фонди, якщо інше не передбачено законами України,

не можуть займатися іншою діяльністю, крім тієї, для якої їх створено, та використовувати свої кошти на цілі, не пов'язані з цією діяльністю.

Кошти цільових страхових фондів не включаються до складу Держав­ ного бюджету України.

Страхові фонди діють на підставі статутів, що затверджуються у по­ рядку, визначеному законами України з окремих видів загальнообов'язково­ го державного соціального страхування.

Стаття 15. Управління страховими фондами

Управління страховими фондами здійснюється на паритетній основі державою та представниками суб'єктів соціального страхування.

Управління фондами загальнообов'язкового державного соціального стра­ хування здійснюють правління та виконавчі дирекції страхових фондів, які забез­ печують визначені законами конкретні види, соціального страхування.

Р о з д і л IV. КОШТИ ЗАГАЛЬНООБОВ'ЯЗКОВОГО ДЕРЖАВНОГО СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ ТА ПОРЯДОК

ЇХ ВИКОРИСТАННЯ

Стаття 20. Джерела коштів

Основними джерелами коштів загальнообов'язкового державного со­ ціального страхування відповідно до цих Основ є внески роботодавців і застрахованих осіб. Бюджетні та інші джерела коштів, необхідні для здійс­ нення загальнообов'язкового державного соціального страхування, передба-