3.7. Охорона здоров'я як система

Охорона здоров'я являється складною динамічною функціональною керованою системою і займає важливе місце серед численних науково-технічних, економічних, соціальних систем, що створило людство для за­безпечення свого існування і розвитку.

Разом з цим до сьогоднішнього дня багато проблем служби здоров'я не зна­йшли свого логічного рішення, перш за все з управлінських позицій. Не зва­жаючи на достатню кількість публікацій з основ управління службою, теорія систем не адаптована з практичних позицій управління охороною здоров'я.

Відсутні науково обґрунтовані управлінські моделі, пакети управлін­ських механізмів з орієнтацією на різні види управлінь, нема чітко визна­чених технологій і функцій з позицій теорії систем.

Відсутні критерії і методики якості праці медичних працівників, дійові службово-посадові документи, зокрема професійно-посадові вимоги. Ці та багато інших питань до сьогодні не вирішені.

Охорона здоров'я як система має свої особливості:

1. вона являється багатоцільовою і багаторівневою системою ієрархіч­ної організації управління;

2. складові її компоненти нерідко підвернені випадковим неконтролю-ючим впливам. Характер зв'язків складний, а система в певній мірі носить вірогідний, а не детермінований характер. [6,9,17]

3. система складається із великої кількості підсистем, відмінних одна від одної не тільки ступенем складності, структурою і характером елемен­тів, але і організацією, розмірами і цілями.

Охорона здоров'я може включати в себе одночасно декілька видів сис­тем: а) концептуальні системи (ідеї, задумки керівників, концепції медич­ної науки); б) емпіричні системи (конкретні заклади - лікарні, диспансери, поліклініки, амбулаторії і т.п.); в) організаційні системи (органи охорони здоров'я, організація окремих видів медичної допомоги, моделі управлін­ня, фінансування).

164

В організаційному плані структура системи охорони здоров'я має два види: адміністративно-територіальний і галузевий.

В адміністративно-територіальному відношенні система охорони здо­ров'я являється складною багаторівневою і ієрархічно побудованою сис­темою охорони здоров'я на рівні держави (на рівні області, на рівні райо­ну).

Незалежно від організаційного рівня - це єдина, складна, динамічна система з багатьма компонентами, серед яких - лікувально-профілактичні заклади різних рівнів підпорядкованості, окремі види медичної допомоги, матеріально-технічні, фінансові, кадрові ресурси і т.п.

Таким чином, охорона здоров'я як система має свою специфіку, але у неї є дещо і загальне, яке присутнє для всіх систем, в тому числі і керо­ваних, особливо в питаннях системного підходу, як методології в рішенні розвитку медичної науки і передового досвіду.

Контрольні запитання.

1. Визначення охорони здоров'я як системи.

2. Особливості системи охорони здоров'я.

3. Які включає системи охорона здоров'я.

4. Види структури системи охорони здоров'я та їх завдання.

3.8. Вітчизняні та зарубіжні системи в охороні здоров'я

Вітчизняну систему охорони здоров'я розробив М.Семашко разом із групою провідних спеціалістів СРСР для соціалістичної держави.

Ця система характеризується: загальною доступністю для всіх грома­дян СРСР, безкоштовністю для громадян, профілактичним напрямком ді­яльності медичних організацій. Основним методом обслуговування насе­лення являється бригадно-дільничий, коли бригаду очолював дільничний терапевт або педіатр. До бригади входили: невропатолог, хірург, ортопед-травматолог та ін.

Дільничий терапевт обслуговував у середньому 1200-1500 чол. дорос­лого населення. Дільничий педіатр - 800 дітей віком від 0 до 14 років. На першому місці був диспансерний метод роботи з населенням.

У цій системі були виділені пріоритети. Серед них - діти, робітничий клас, а пізніше і колгоспники, амбулаторно-поліклінічна медична допо­мога, швидка і невідкладна, спеціальний контингент (учасники Великої вітчизняної війни, воїни-інтернаціоналісти, чорнобильці, онкохворі, інва­ліди дитинства і праці та ін.).

Фінансове забезпечення системи охорони здоров'я здійснювала держа­ва, в останні роки - 300 і більше доларів на 1 мешканця в рік. Підготовка

165

лікарів і середньо медичного персоналу здійснювалась державними осві­тянськими закладами безкоштовно.

Світова практика охорони здоров'я виробила декілька різних моделей системи медичної допомоги. [13, 27]

Серед них: «Ринкова модель» організації системи охорони здоров'я (реалізована у США), система Бісмарка (модель, ринкові відносини, що регулюються державою), система Бевериджа, система Семашко. Розгля­немо ці системи.

У «Ринковій моделі» лікарі пропонують свої послуги, пацієнти купу­ють ці послуги за власні кошти, при цьому встановлюється ринкова ціна послуг. Принцип оплати медичної допомоги реалізується за допомогою добровільного медичного страхування. Страхові компанії, являючись суб'єктами ринку, діють, виходячи з власних комерційних інтересів.

Держава практично своїми ресурсами не бере участі у системі охорони здоров'я. Роль держави обмежується законодавчими актами у відносинах суб'єктів ринку та окремими програмами, які фінансуються державою і тим самим компенсуються соціальні втрати «ринкової моделі».

Ця модель стимулює розвиток нових медичних технологій, високу ін­тенсивність діяльності, підвищення якості надання медичної допомоги, мобільність ресурсів І Т.Д.

Недоліками цієї системи являються високі ціни за надання медичної послуги, в результаті у США біля ЗО млн. людей не мають медичної стра­ховки.

Високі громадські витрати на охорону здоров'я викликають справедли­ві протести населення проти «ринкової моделі» охорони здоров'я. Більше 30% населення США її не сприймають.

Важко оптимізувати цю систему на національному рівні.

Взагалі, перехід до цієї моделі охорони здоров'я в Україні не є історич­но прогресивним, це буде крок назад. Більш того, почнеться «тиха прива­тизація», яка приведе до того, що власниками лікувально-профілактичних закладів стануть представники вітчизняного та іноземного капіталу, які протягом тривалого часу будуть зацікавлені лише в отриманні прибутку, а не в його реінвестуванні у сферу охорони здоров'я.

Представники сфери охорони здоров'я, не маючи капіталу і навичок у сфері бізнесу, будуть відрізані у приватизації лікувально-профілактичних закладів.

Відбудеться розділення медицини на дві частини: державний сектор -«медицина для бідних», комерційний сектор - «медицина для багатих».

Спостерігатиметься прогресивне зростання цін на медичні послуги.

Медики майже нічого не виграють від такого варіанта подій. Даний ва­ріант реформи приведе до масового невдоволення не тільки населення, але

166

й самих медиків, однозначно, ця система охорони здоров'я являється для сучасної України невигідною.

Згідно з концепцією реформування системи охорони здоров'я в Украї­ні, запропонованою Міністерством охорони здоров'я, ринкову модель на­дання медичної допомоги населення на даному етапі розвитку України не рекомендується реалізовувати в практичну діяльність. [25]

Розглянемо іншу модель. Це модель «Ринкові відносини, що регулю­ються державою», або система Бісмарка. Бісмарк у минулому столітті за­провадив обов'язкове медичне страхування в національному масштабі. У цій системі лікарі являються вільними суб'єктами, які пропонують свої послуги на ринку.

Держава законодавчим шляхом зобов'язує працедавців брати участь в оплаті медичної допомоги через лікарняні каси. При цьому роботодавці оплачують певну частину вартості медичної допомоги, решту доплачують громадяни.

У системі Бісмарка страхові структури, які є суб'єктами ринку медич­них послуг, зобов'язані всі зібрані кошти використовувати тільки на опла­ту медичної допомоги. [2]

Перевагою цієї системи являється принцип солідарної оплати медичної допомоги, який діє в національному масштабі, що дає можливість забез­печити доступність медичної допомоги для всього і населення країни при цьому зберігаються переваги ринкової моделі.

Ця модель реалізована в Австрії, Бельгії, Франції, Німеччині, Нідер­ландах. Недоліком цієї системи являється великий адміністративний апарат, який здійснює складну систему розрахунків з лікувально-профі­лактичними закладами. Утримання такого апарату пов'язане з високими витратами.

За даними концепції Міністерства охорони здоров'я України, ця система вважається безперспективною, так як її практично неможливо реалізувати із-за простою більшості підприємств, низьких доходів населення, дороговиз-ни страхової інфраструктури (витрати будуть становити 2-3 річні бюджети національної системи охорони здоров'я). Метод Бевериджа характеризуєть­ся суттєвим обмеженням ринкових відносин між лікарями та населенням.

При цьому медична допомога гарантується державою усім громадянам, незалежно від їхнього соціального і майнового становища.

Основним джерелом фінансування системи охорони здоров'я є держав­ний бюджет.

Лікарі припиняють бути підприємцями і стають найманими працівни­ками.

Пацієнти позбавляються можливості обирати варіанти медичного об­слуговування з низки ринкових пропозицій. Система Бевериджа зберігає

167

конкуренцію між лікарями, при цьому вона розгортається за ресурси дер­жави, а не за кошти громадян.

Розмір оплати безпосередньо залежить від обсягу наданих послуг і ква­ліфікації лікаря. Система Бевериджа впроваджена в Канаді, Італії, Норве­гії, Великій Британії та в інших країнах. [2]

Великою перевагою цієї системи є 100% доступність медичної допо­моги, відносна простота технологій фінансування та оплати праці в галузі охорони здоров'я.

Негативним у даній системі охорони здоров'я являється відсутність ринкових стимулів економічної ефективності та підвищення якості надан­ня медичних послуг.

Разом з тим ця система потребує значних фінансових ресурсів на роз­виток охорони здоров'я. В Україні її важко буде запровадити із-за. недо­статнього фінансування галузі, як сказано в Концепції Міністерства охоро­ни здоров'я України, «Ця модель для заможних країн».[20]

Четверта модель системи охорони здоров'я модель Семашко.

Вона характеризується заміною ринкової організації охорони здоров'я на державно-адміністративну; тобто оплата медичної допомоги іде за ра­хунок держави.

Нормативно-адміністративна форма організації охорони здоров'я ра­дикально викоренила недоліки ринкової системи.

У цій системі взаємодія лікарів і пацієнтів регламентована у всіх ас­пектах, підпорядкована принципам планово-розподільчої організації гос­подарства.

Модель добре себе зарекомендувала в умовах війни і епідемій. Дала можливість мати високі показники діяльності охорони здоров'я при істот­но менших видатках. Із її недоліків слід відмітити низький темп змін у сфері медичної допомоги, відсутність стимулів для покращання надання медичної допомоги, низький рівень заробітної плати медичних працівни­ків.

За даними «Концепції реформування» повернутися до цієї системи охорони здоров'я неможливо, адже при цьому потрібно повернутися до старих командно-адміністративних принципів управління, тобто до віджилої системи розподільчого соціалізму. Крім цього, ми не володіє­мо значними фінансовими ресурсами, яку і потребує система Семашко. [20]

Таким чином, жодна із розглянутих систем у нинішніх умовах не є при­йнятною для України. Тому слід розробити власну модель організації сис­теми охорони здоров'я, яка б забезпечила високу якість надання медичної допомоги при порівняно невеликих фінансових затратах.

168

Контрольні запитання.

1)Вітчизняна система охорони здоров'я. М. Семашко. Особливості, ха­ рактеристики.

2)Зарубіжні системи: Бісмарка, Беверіджа, ринкова система США. Особливості, характеристика.