Частка

мих граматичних форм..Частки не мають лексичного значення, не змінюють­ ся, не є членами речення..

Групи часток за значенням

Часток у мові досить багато, і виконувані ними функції дуже різноманітні.. За роллю в слові і в реченні частки поділяються на: формотворчі, слово­

творчі і модальні (фразові)..

Формотворчі частки утворюють дієслівні форми умов­ ного (би (б)) та наказового способів (хай, нехай, най-, що-

, як-)..

Якби мені черевики, то пішла б я на музики (Т..Шевченко).. Хай зозулі віщують літа (І..Ткач)..

Словотворчі частки служать для творення нових слів.. У складі похідних слів вони виступають префіксами і суфік­ сами..До словотворчих належать частки: будь (будь-який,

будь-як); небудь (хто-небудь, де-небудь); казна (казна-коли, казна-що); хтозна (хтозна чий, хтозна де); ні (ані) (ніякий, нічий, аніскільки); не (недалеко, неабиякий); де (дещо, деколи); чи (чимало); сь (щось, чомусь, якогось)..

Модальні (фразові) частки вживаються для оформлення певних типів речень, для надання певних смислових відтін­ ків окремим словам, для вираження ставлення мовця до висловленого змісту..

Серед них виділяють:

а) частки, що надають смислових відтінків:

означальні — саме, якраз, точно, дійсно, справді, рівно, стільки, власне, справді; вказівні — ось, осьде, онде, от, он, ген, це, оце, то, ото;

підсилювальні — же (ж), аж, адже, навіть, таки, ще, ой (гей), і, й, та (у ролі часток), бо; обмежувальні — майже, чи не, трохи не;

видільні — тільки, лише (лиш), лишень, хоча (хоч)..

б) частки, що вказують на модальні відтінки:

питальні — чи, хіба, невже, що за; стверджувальні — так, еге (ж), авжеж, атож, аякже, гаразд;

спонукальні — годі, ну, нумо, бодай, аж, бо, но, хай, нехай, давай(те);

власне модальні, що виражають сумнів, припущення, впевненість — ма-

буть, навряд (чи), нібито, ну, чи не, мов, мовляв, наче, ніби, мов би; окличні — як, що за, що то за;

заперечні частки — не, ні, ані:

Ні, я зовсім іще не заповнив золотої анкети життя (В..Сосюра)..

Заперечні частки (не, ні, ані) також можуть бути словотворчими: нікчема,

нелюб, ніхто, ненависть, нісенітниця..

Написання часток

Більшість часток пишуться окремо від слів, до яких вони відносяться.. Частки бо, но, то, таки пишуться через дефіс, якщо стоять безпосередньо

після слова, до якого належать, у інших випадках вони також пишуться окре­ мо..Порівняйте:

Завдяки наполегливим тренуванням команда досягла-таки помітних успіхів.. — Завдяки наполегливим тренуванням команда таки досягла успіхів..

У частках, що складаються з двох слів, ці слова пишуться окремо одне від одного: що за, навряд чи, трохи не, ще й, чи не тощо..

• коли не надає слову протилежного значення, яке може бути виражене іншим словом, без не: недруг (ворог), невиразно (туманно)..

Уцих випадках не є префіксом або частиною кореня..

2..Не пишеться окремо, якщо:

• у реченні є протиставлення, заперечення:

То не ясний сокіл квилить-проквиляє (Народна творчість)..

• слово (іменник, прикметник, прислівник) виступає в реченні присуд­ ком і не стосується відсутнього дієслова-зв’язки: Він мені не (є) друг;

Утаких реченнях не — заперечна частка..

3..Ні пишеться разом, якщо:

•слово без ні не вживається: нікчемний, нісенітниця, нівроку;

•входить до інших слів як словотвірний префікс: ніхто, ніякий, ніде.. 4..Ні пишеться окремо, якщо:

•є заперечною часткою: Не лишилось ні клаптика незасіяної землі;

•є повторюваним єднальним сполучником із заперечним значенням:

Не буде у думах моїх ні мук, ні страждань, ні плачу (М..Рильський).. Не хоче він ні пить, ні їсти і все у мрії порина (В..Сосюра)..

Вигук

Вигук — це незмінна частина мови, що виражає почуття і волевиявлення, не називаючи їх..Вигуки не належать ні до самостійних, ні до службових час­ тин мови..

За значенням вигуки поділяються на:

1)емоційні, що виражають почуття і переживання: о, ой, ах, фу, пхе..

Ой ти, дівчино, з горіха зерня… (І..Франко);

2)вигуки волевиявлення, що передають спонукання, заклик і т..д..:

цить, гов, алло, ну, гей, гайда, нумо, вйо, ціп-ціп та ін.. Гей, удармо в струни, браття, в золотії (М..Рильський)..

3)близькі за значенням до вигуків слова ввічливості (спасибі) або етикетні слова — привітання, подяка, прощання, побажання, вибачення тощо

(На добраніч! Перепрошую! Дякую!), лайливі вислови (чорт забери, хай тобі грець)..

Деякі вигуки утворились від іменників у кличній формі: Людоньки! Господи! Горенько моє! Вигуками стали і деякі усталені звороти: Цур тобі!

4)Окрему групу становлять звуконаслідувальні слова: гуп, дзень, ха-ха-ха,

ш-ш та ін..

Вигуки, що складаються з протяжних звуків або повто­ рюваних частин, пишуться через дефіс: гай-гай, киць-киць та ін..Вигуки можуть відділятися від інших слів у реченні комами: Ой, як же ви мене налякали! (О..Маковей)..

Вони також можуть виділятися і знаком оклику (здебільшого на початку речення), якщо вимовляються з окличною інтонацією: Ай! Як тут гарно! (Ко­ цюбинський)..

Вигуки, вжиті у значенні іменників, часто пишуться в лапках: Твоє журливе

«ку-ку» спливало, як сльози по плакучій березі (М..Коцюбинський)..

Синтаксис і пунктуація

Пунктуація — система правил вживання розділових знаків..Вживання роз­ ділових знаків залежить від змісту вислову, який зв’язаний із синтаксичною структурою, а в усному мовленні — з інтонацією..

Аналогічно орфограмі (основному поняттю орфографії) в пунктуації існує пунктограма — закономірно вжитий за певним пунктуаційним правилом роз­ діловий знак..

Синтаксис — розділ науки про мову, який вивчає бу­ дову та значення словосполучень і речень, способи і за­ соби зв’язку між їхніми складовими частинами та умови

вживання у мовленні..Основні синтаксичні одиниці — це словосполучення

іречення, а основними синтаксичними зв’язками є предикативні (взаємоза­ лежність між підметом і присудком), сурядні (незалежність компонентів: сонце

імісяць) і підрядні (залежність одного компонента від іншого: цікава книжка,

дивлюсь на небо)..

Словосполучення, його граматична будова і значення

Словосполучення — одна із синтаксичних одиниць, що складається з двох або більшої кількості повнозначних слів..

Слова у словосполученні пов’язані підрядним зв’язком: одне з них головне, а інше — залежне від нього..Смисло­ ву залежність можна виявити за допомогою питання, пос­ тавленого від головного слова, а смислові відношення ви­

ражаються граматично за допомогою закінчень чи закінчень і прийменників або лише за змістом (слухати пісню, турбуватись про друга, зустріч з актором, працювати сумлінно)..

Тільки за змістом пов’язуються з головним ті залежні слова, що не мають здатності змінюватись (прислівники і дієприслівники), а також неозначена форма дієслова..

Підмет і присудок не є словосполученням, вони становлять граматичну ос-

нову речення..Зоря зійшла..

Не є також словосполученнями з’єднані сполучниками слова, які в реченні виступають однорідними членами, бо не залежать одне від одного: День і ніч працювали каменярі..

Нехай до школи прийде батько або мати..

Також не є словосполученням поєднання неповнозначного (прийменник,

частка) слова з повнозначним (принесіть же, зробив би, з-поміж учнів, заради миру)..

Аналітичні форми слів (буду відпочивати, найбільш розвинутий) та фра­ зеологізми (бити байдики, спіймав облизня) також не вважаються слово­ сполученнями..

Класифікація словосполучень

За характером головного слова словосполучення поді­ ляються на іменні (головне слово — іменник, прикметник, займенник або числівник: ввічливий хлопець, кожен з нас),

дієслівні (співати в хорі, прислухаючись до порад) та прислів-

никові (набагато зручніше)..

За складом словосполучення поділяються на прості і складні..Словосполучення, утворене поєднанням двох пов­ нозначних слів, називають простим (непоширеним): зимовий

спокій, запросили на чай..Словосполучення, утворене поєднанням трьох і більше повнозначних слів, називають складним (поширеним): спеціаліст широкого профі-

лю, цікава екскурсія по місту, гарний день золотої осені, читати вголос казки..

Типи підрядного зв’язку в словосполученнях

Розрізняють три основні способи підрядного зв’язку — узгодження, керу­ вання, прилягання..

мінку: зелений гай (однина, чол..р.., Н..в..), зеленого гаю (однина, чол..р.., Р..в..),

зелені гаї (множина, Н..в..)..