
- •Будова мовної системи
- •Будова слова і правопис
- •Словотвір
- •Лексикологія
- •Іменник як частина мови
- •Число іменників
- •Рід іменників
- •Відміни іменників
- •Правопис відмінкових закінчень іменників ІІ відміни у родовому відмінку однини
- •Правопис та відмінювання прізвищ
- •Прикметник
- •Способи творення прикметників
- •Ступені порівняння прикметників
- •Повні і короткі, нестягнені і стягнені форми прикметників
- •Відмінювання прикметників
- •Закінчення прикметників за родами, числами і групами
- •Числівник
- •Відмінювання числівників
- •Займенник
- •Дієслово як частина мови
- •Дієприкметник
- •Активні і пасивні дієприкметники
- •Написання дієприкметників
- •Дієприслівник
- •Написання дієприслівників
- •Службові частини мови
- •Прийменник
- •Сполучник
- •Частка
- •Групи часток за значенням
- •Написання часток
- •Вигук
- •Синтаксис і пунктуація
- •Словосполучення, його граматична будова і значення
- •Типи підрядного зв’язку в словосполученнях
- •Речення
- •Граматична основа речення
- •Підмет. Способи його вираження
- •Присудок. Способи його вираження
- •Тире між підметом і присудком
- •Другорядні члени речення
- •Додаток
- •Обставина
- •Односкладні речення
- •Повні і неповні речення
- •Речення з однорідними членами
- •Звертання
- •Вставні слова (словосполучення, речення)
- •Речення з відокремленими членами
- •Відокремлені означення
- •Відокремлені прикладки
- •Пряма і непряма мова
- •Заміна прямої мови непрямою
- •Цитати
- •Складне речення
- •Складнопідрядні речення
- •Безсполучникові складні речення
- •Складні речення, утворені з кількох простих
- •Складні речення зі сурядними зв’язками
- •Складнопідрядні речення з кількома підрядними
- •Складні речення з різними видами зв’язку
- •Складні речення зі сурядними і підрядними зв’язком
- •Текст, його особливості
- •Типи мовлення
- •Про багатство і милозвучність української мови

Украинский язык |
|
|
17 |
|
Службові частини мови і вигук |
||
|
|
|
|
Назва частини |
|
Яку роль виконує |
Чим буває у реченні |
мови |
|
й у тексті |
|
|
|
||
|
|
виражає залежність одних |
входить до складу члена |
Прийменник |
|
речення (разом із само |
|
|
|
слів від інших |
стійною частиною мови) |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
з’єднує однорідні члени |
Сполучник |
|
служить для зв’язку слів |
речення, частини склад |
|
і речень |
ного речення, складові |
|
|
|
||
|
|
|
частини тексту |
|
|
|
|
Частка |
|
надає додаткових відтін |
оформлює інтонаційні |
|
ків окремим словам або |
типи речень |
|
|
|
реченню в цілому |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Особлива частина мови |
|
|
|
|
|
Вигук |
|
виражає почуття, . |
іноді виступає підметом, |
|
волевиявлення |
присудком |
|
|
|
Іменник як частина мови
Іменниками називають слова, що мають значення предметності, відповіда ють на питання хто? або що?
1.. Кожен іменник має в однині форму одного з трьох |
|
|
Морфологічні |
||
родів — чоловічого (дощ, герой), жіночого (стеля, |
||
ознаки іменника |
||
ріка), середнього (місто, хлоп’я)..Трапляються імен |
|
ники, що належать до спільного роду (ледащо, сіромаха, сирота)..
2.. Іменники змінюються за числами (інженер — інженери), хоча серед імен ників є й такі, що не змінюються за числами (Харків, милосердя, срібло —
завжди в однині, а Черкаси, Карпати, ворота, лінощі — у множині)..
3.. Іменники змінюються за відмінками (жінка, жінці, жінку…)..Частина іменників має форму кличного відмінка:
Ой чого ти, дубе, на яр похилився (Нар..пісня)..
Є іменники, що не відмінюються (ООН, таксі, шосе, трюмо)..Це переваж но запозичені слова (фойє), ініціальні абревіатури (АТН), українські жіночі
прізвища на приголосний та -о (Бондар, Красюк, Овсієнко).. |
|
|||||
У словосполученні іменник може бути головним і за |
|
|||||
Синтаксична |
||||||
лежним словом: Свіжий весняний вечір спускався над нашим |
||||||
роль іменника |
||||||
садом (О..Гончар), де |
|
|
||||
|
|
|
||||
|
який? |
де? |
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
весняний вечір (головне слово), спускався (над) садом (залежне слово).. У реченні іменник може бути будь-яким членом:
•підметом (Космонавти успішно приземлилися..);
•присудком (Я учень сьомого класу..);
•додатком (Труд оживляє води і гори..);
•означенням (Подвиги козаків прославлені в піснях..);
•обставиною (Край берега прив’язані човни..)..
Загальний іменник — це назва того, що є спільного для |
|
|
Власні і загальні |
||
ряду однотипних істот, предметів, явищ, понять..Загальні |
іменники |
|
іменники називають будь-який з однакових предметів: річ- |
||
|
||
ка, дерево, вправа.. |
|
|
Власні іменники дозволяють з ряду предметів певного роду виділити якийсь |
один (Дніпро, Тернопіль, Юпітер); вони надають його індивідуальну назву (Пол-
тава, Панас Мирний)..

18 |
Все для школьника |
||
|
|
|
До конкретних іменників належать ті, що називають |
|
|
Іменники із |
|
|
|
предмети, які пізнаються органами чуття..Це загальні на |
|
|
|
значенням |
|
|
|
зви людей, тварин, предметів..Назване підлягає рахунку, |
|
|
конкретності або |
||
|
абстрактності |
тому ці іменники мають форми однини і множини (стеж- |
|
|
ка — стежки), сполучаються з кількісними числівниками |
||
|
|
|
|
|
(дві стежини).. |
|
|
|
|
Абстрактні іменники називають поняття, якості, властивості, які не спри |
ймаються безпосередньо органами чуття (ідея, туга, терпіння, ощадливість)..
|
Збірний іменник називає сукупність однакових чи подіб |
|
Іменники із |
||
них предметів, що сприймається як одне ціле: селянство, |
||
значенням |
||
малеча, ластовиння, чагарник.. Вони мають тільки форму од |
||
збірності |
||
нини і не сполучаються з кількісними числівниками; тво |
||
|
||
|
ряться за допомогою суфіксів -ств(о), -цтв(о), -инн(я), -овинн(я), -н(я), -ин(а),
-ст(а), -ія, -ур(а), -ат та ін..
|
Речовинні іменники називають речовину, яка, як відо |
|
Іменники зі |
||
мо, сама рахунку не підлягає, а може лише вимірюватись за |
||
значенням |
||
допомогою спеціальних одиниць виміру: два пакети моло- |
||
речовинності |
||
ка, глечик меду тощо.. Тому речовинні іменники вживають |
||
|
||
|
ся лише в однині: жито, шовк, срібло, нафта, цукор, але білі сніги, натуральні соки, бо тут вказується на велику кількість та ґатунок..
Число іменників
Більшість іменників мають дві форми числа — однину і множину: місто — міста, річка — річки, а деякі іменники мають лише форму однини (Полтава,
вапно, Дністер) або множини (дрова, лещата, Альпи, лінощі)..
Однина • Тільки в однині вживаються:
назви речовин:
золото, м’ясо, борошно;
•назви дій, якостей, почуттів:
боротьба, білизна, дружба;
•власні назви:
Крим, Прип’ять, Еверест;
•збірні іменники, які означають сукупність предметів, але сприймаються як єдине ціле:
листя, піхота, дітвора..
Множина |
Тільки у множині вживаються: |
|
• назви предметів, що складаються з двох або кількох |
||
|
частин:
щипці, сани, граблі;
•іменники, що означають речовини, сукупність матеріалу:
дріжджі, вершки, парфуми;
•назви почуттів, стану (всі — з суфіксом -ощ-):
хитрощі, лінощі, гордощі;
•географічні власні назви:
Суми, Дарданелли, Піренеї..
Рід іменників
1.. Рід іменників визначається при співвідношенні його з займенниками
він, вона, воно, цей, ця, це: хлопець (він, цей), стіна (вона, ця), життя
(воно, це)..
2.. Основним показником роду іменника є закінчення:
чоловічого — нульове (комп’ютер, геній), рідше — -о, -а (батько, Ми-
кола); жіночого — -а, -я (країна, земля);
середнього — -о, -е, -а, -я (вікно, море, курча, завдання)..

Украинский язык |
19 |
||
3.. Деякі іменники можуть бути й подвійного, або спіль |
|
|
|
Спільний рід |
|||
ного роду: цей ледащо, ця ледащо, це ледащо.. Рід та |
|||
|
|
||
ких іменників визначається в реченні за допомогою |
|
|
|
інших слів, тобто синтаксично, наприклад: |
|
|
чол..р..
Отакий-то мій Ярема, сирота убогий (Т..Шевченко).. 4.. Серед незмінюваних іменників:
а) рід власного іменника визначається за загальною назвою: Юманіте (газета), Екзюпері (письменник); б) абревіатури мають рід основного слова: загс, вуз;
в) серед іншомовних слів назви неістот мають переважно середній рід (меню, пенсне, рагу), назви істот мають рід відповідно до статі: ця мадам,
цей аташе..
Відміни іменників
За відмінковими закінченнями іменники української мови поділяються на чотири відміни..
Відміна |
Рід |
Закінчення |
Приклади |
|
|
|
|
|
жін.. |
а (я) |
Україна, пісня [н’а ], лінія [йа ] |
І |
чол.. |
а (я) |
Микола, суддя [д’:а ] |
|
спіл.. |
а |
староста |
|
|
|
|
|
чол.. |
нульове |
аркуш , край , кінь |
|
середн.. |
о |
батько |
II |
|
а (я) |
знання [н’:а ], узбіччя [ч’:а ] |
|
|
о |
озеро |
|
|
е |
море |
III |
жін.. |
нульове |
ніч , честь + іменник мати |
|
середн.. |
а (я) |
ягня [н’а ] — ягняти |
IV |
|
|
курча курчати, |
|
|
|
плем’я [й а] — племені |
|
|
|
|
Іменники І та II відмін поділяються на три групи — твер- |
|
|||||
Групи іменників |
||||||
ду, м’яку і мішану.. |
|
|
|
І та ІІ відмін |
||
Відміна |
Група |
Рід |
Кінцевий звук |
Закінчення |
Приклади |
|
основи |
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
тверда |
чол.. |
тверд..пригол.. |
а |
Сава |
|
|
|
жін.. |
(крім шиплячих) |
|
стіна, згадка |
|
|
|
спіл.. |
|
|
трудяга |
|
І |
м’яка |
чол.. |
м’який |
а (я) |
суддя [д’:а] |
|
|
жін.. |
|
|
вишня [н’а ] |
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
подія [й а ] |
|
|
мішана |
чол.. |
шиплячий |
а |
паша, межа |
|
|
|
жін.. |
|
|
|
|
|
тверда |
чол.. |
твердий (крім |
, о |
козак , батько, |
|
|
|
серед.. |
шиплячих) |
о |
село |
|
|
м’яка |
чол.. |
м’який |
|
учень |
|
|
|
серед.. |
твердий, |
е |
море |
|
ІІ |
|
|
м’який подовж.. |
а (я) |
життя [т’:а ] |
|
|
|
|
шипл.. |
|
зілля л’:а ] |
|
|
|
|
|
|
збіжжя [ж’:а] |
|
|
мішана |
чол.. |
шиплячий |
|
товариш |
|
|
|
серед.. |
неподовжений |
е |
видовище |
|
20 |
|
Все для школьника |
||
|
|
Іменники ІІІ і IV відмін на групи не поділяються.. |
||
|
|
|
|
Іменники І відміни мають: |
|
|
Орфограми |
• |
|
|
|
букви о, е, є в орудному відмінку однини: водою (тв..гр..), |
||
|
в закінченнях |
|||
|
грушею (міш..гр..), вишнею (м’яка гр..), надією (м’яка гр..).. |
|||
|
|
|
||
|
|
Іменники ІІ відміни мають: |
•букви а, я, у, ю в родовому відмінку однини: села, коня, поля, плану, піс-
ку, краю..
•букви о, е, є в закінченнях давального і орудного відмінків однини — - ові, -у (для твердої групи) та -еві (-єві), -ю (для м’якої і мішаної груп):
братові — брату, вихователеві — вихователю; -ом, -ем (-єм): автобусом, пальцем, обрієм (середній рід на -я — повітрям)..
Іменники III відміни мають:
•подвоєні і неподвоєні приголосні перед закінченням орудного відмінка однини: сіллю, ніччю, повінню; чвертю, злістю, повістю (два приголос них у кінці основи); але: верф’ю; любов’ю, матір’ю (апостроф після основ на губні приголосні або р)..
Правопис відмінкових закінчень іменників ІІ відміни у родовому відмінку однини
-а, -я |
-у, -ю |
Назви істот, уособлених предметів, |
Назви явищ природи: сніг-у, дощ-у, ура- |
явищ: лис-а, Мороз-а, касир-а |
ган-у, туман-у |
Назви неістот (чітко окреслених по |
Назви неістот (нечітко окреслених |
нять, предметів та їх частин): мотор-а, |
предметів і понять): космос-у, горизонт- |
годинник-а, явор-а, але вокзалу, даху |
у, Всесвіт-у, шлях-у |
Назви мір, днів, місяців: вівторк-а, |
Назви речовин і матеріалів: граніт-у, |
вересн-я, гектар-а, але віку, року і лис- |
водн-ю, бензин-у, але хліба, вівса |
топаду (опадання листя) |
|
Назви грошових одиниць і числові на |
Збірні та абстрактні поняття: ба |
зви: долар-а, п’ятак-а, мільйон-а |
тальйон-у, колектив-у, світогляд-у, |
|
але табуна |
Іншомовні терміни: модул-я, параграф- |
Іншомовні терміни, які означають фі |
а, а також власне українські за поход |
зичні та хімічні процеси: синтез-у, елек- |
женням суфіксальні слова-терміни: |
троліз-у та літературознавчі терміни: |
чисельник-а, додатк-а, але роду, виду, |
сюжет-у, стил-ю, міф-у |
складу, способу, синтаксису |
|
Назви міст, населених пунктів: Львов- |
Назви установ, будівель, споруд: май- |
а, Харков-а, Амстердам-а, але Кривого |
дан-у, узвоз-у, завод-у, але хліва, млина, |
Рогу, Зеленого Гаю і под.. |
гаража, куреня |
Географічні назви з наголошеним |
Географічні назви (крім населених пун |
закінченням або з суфіксами -ов-, |
ктів), в яких наголос не падає на закін |
-ев- (-єв-); -ин- (-їн-): Дніпр-а, Псл-а, |
чення: Єгипт-у, Єнісе-ю, Дон-у |
Пирятин-а |
|
Назви частин тіла: суглоба, пальця, носа |
Назви дій, станів, почуттів: біг-у, |
|
бол-ю, жал-ю, страх-у |
Усі іменники середнього роду: мор-я, |
Назви ігор і танців: футбол-у, вальс-у, |
житт-я |
але гопака, козака |
|
Односкладові іменники: сок-у, рок-у, |
|
мед-у, мир-у |
Деякі іменники ІІ відміни чоловічого роду можуть мати паралельні закін чення..Це залежить від значення слова або від наголосу:
каменя (предмет) і каменю (матеріал); апарата (прилад) і апарату (установа); рахунка (документ) і рахунку (дія); моста і мосту; двора і двору..
Украинский язык |
21 |
Особливості закінчень іменників ІІ відміни у кличному відмінку однини
1.. Закінчення -у мають: |
|
|
|
|
Кличний |
||
а) іменники твердої групи із суфіксами -ик-, |
-ок-, |
||
відмінок |
|||
-к(о): синку, батьку, співрозмовнику; |
|
б) іменники мішаної групи з основою на шиплячий (крім ж): товари-
шу, слухачу, а також іменники діду, сину, тату;
в) іншомовні імена з основою на г, к, х: Людвігу, Жаку, Фрідріху.. 2.. Закінчення -ю мають:
безсуфіксні іменники м’якої групи: лікарю, місяцю, Грицю, Андрію.. 3.. Закінчення -е мають:
а) безсуфіксні іменники твердої групи: козаче, друже, Петре, Іване; б) іменники м’якої групи із суфіксом -ець-: хлопче (від хлопець), кравче
(від кравець), але бійцю, знавцю;
в) іменники мішаної групи — власні назви з основою на шиплячі і за гальні назви з основою на -р, -ж: школяре, стороже, Довбуше; г) географічні назви із суфіксами -ів-(-їв-), -ов-, -ев- (-єв), -ин-, -ін- (-їн-):
Харкове, Києве, Любліне..
4.. У звертаннях, що складаються із загальної назви та прізвища, форми клич ного відмінка набуває тільки загальна назва: добродію Свіяш, колего Марков, друже Іваненко.. У звертаннях, що складаються із двох загальних назв, вживаються форми: пане лейтенанте і пане лейтенант.. У звертаннях, що складаються із загальної назви та імені, обидва слова набувають форму кличного відмінка: сестро Маріє, брате Петре, товаришу Валерію..У звер таннях, що складаються із імені та по батькові, обидва слова набувають
|
форми кличного відмінка: Дмитре Віталійовичу, Олено Миколаївно.. |
||
До невідмінюваних іменників належать: |
Невідмінювані |
||
1.. Іменники іншомовного походженням з кінцевим: |
|||
іменники |
|||
• |
-а, (-я): амплуа, Дюма, Золя, буржуа; |
||
|
|||
• |
-о: інтермецо, Палермо, маестро, але пальто (іменник серед..роду); |
||
• |
-у (-ю): інтерв’ю, фрау, Баку; |
|
|
• |
-е (-є): резюме, фойє, Данте; |
|
|
• |
-і: жалюзі, журі, Пуччині; |
|
2.. Іншомовні загальні назви осіб жіночої статі, імена та прізвища з кінце вим приголосним: леді, місіс, Джонсон, але Нінель (Нінеллю)..
3.. Російські прізвища на -их, -ово, -аго: Коротких, Хитрово, Живаго..
4.. Українські жіночі прізвища на -о та на приголосний: з Шевчук Ганною;
до Швець Галини; до Степаненко Олесі, але у Степаненка Олексія (бо чо ловічі прізвища відмінюються)..
Творення і написання чоловічих та жіночих імен по батькові
В українській мові імена по батькові утворюються за |
|
Іменапо батькові |
|
схемою: |
|
Чоловічі імена по батькові |
Жіночі імена по батькові |
|
|
До основи власних імен чо |
До основи власних імен чоловічого роду до |
ловічого роду додається суфікс |
дається суфікс -івн-(а): |
-ович: |
Степан — Степанівна |
Степан — Степанович |
Павло — Павлівна |
Павло — Павлович |
Василь — Василівна |
Василь — Васильович |
Якщо основа імені кінчається на -й, суфікс |
|
в імені по батькові на письмі передається як |
|
-ївна |
Сергій — Сергійович |
Сергій — Сергіївна |
|
|