2. Безробіття

Безробіття - це соціально-економічне явище, при якому частина працездатного населення не знаходить застосування своїй праці, не отримує роботу, причиною цього є перевищення кількості охочих знайти роботу над кількістю наявних робочих місць.

Перш ніж перейти до розгляду суті, причин, видів і наслідків безробіття, розглянемо, що мається на увазі під словом «безробітний» у різних країнах.

«Безробітні», згідно з визначенням міжнародних організацій (МОП та Товариство економічного співробітництва та розвитку) - це люди, які не мають роботи, хто готовий приступити до роботи, і шукає роботу протягом останніх чотирьох тижнів або хто вже влаштувався, але ще не приступив до роботи . Наприклад, у США за законом безробітними вважаються особи, які: не мали зайнятості протягом тижня обстеження; робили зусилля знайти роботу протягом попередніх чотирьох тижнів (або зверталися безпосередньо до наймача або до послуг державної служби зайнятості, або до друзів); хто міг працювати протягом тижня обстеження; особи, тимчасово звільнені, або особи, найняті на нову роботу, які повинні приступити до роботи протягом 30 днів. У Японії безробітним вважається той, хто не працював протягом тижня обстеження жодної години, у Великобританії - хто не має роботи протягом тижня обстеження, шукає роботу протягом цього тижня або не може шукати її через хворобу або хто чекає результатів переговорів про влаштуванні на роботу. Російським законом про зайнятість безробітними визнаються працездатні громадяни, які не мають роботи і заробітку, зареєстровані в органах служби зайнятості з метою пошуку підходящої роботи, шукають роботу і готові приступити до неї.

Економічна ефективна реалізація досягнень науково-технічної революції (НТР) неможлива без абсолютного вивільнення робочої сили. При цьому скорочення зайнятості відбувається не тільки при техніко-технологічному оновленні діючих робочих місць, але і при новому капітальному будівництві. Останнє здійснюється в умовах НТР на новій технічній основі, що забезпечує скорочення зайнятості і питоме здешевлення виробництва. Істотний вплив на безробіття справляють структурні зміни в економіці, що також є наслідком впливу НТР, зокрема, на прискорення темпу науково-технічного прогресу, який надає різке вплив на кон'юнктуру товарних ринків і викликає розбіжність попиту та пропозиції на робочу силу.

Найчастіше ринкову економіку пов'язують з безробіттям. Історичний досвід вчить, що в країнах з ринковою системою господарювання практично завжди існує певна кількість безробітних. Прийнято вважати, що рівень безробіття від 1 до 3% цілком припустимо, з безробіттям в 5% економіка здатна існувати, але вже 7% - соціально небезпечний рівень, якого треба уникати.

У ринковій і в неринковій економіці зазвичай існують два явища: безробіття людей і «безробіття» робочих місць, тобто поряд з людьми, що не мають роботи, є незайняті робочі місця. Але зазвичай в ринковій економіці кількість безробітних людей набагато перевищує кількість не відповідають їхнім запитам робочих місць, тоді як в неринковій економіці і навіть в економіці перехідного типу частіше спостерігається зворотна картина.

В цілому безробіття обумовлена ​​станом економіки, внаслідок чого рівень безробіття може бути використаний як показника, що відбиває соціально-економічне становище країни.

Основними показниками безробіття є її рівень і тривалість. Рівень безробіття вимірюється як відношення офіційно зареєстрованих безробітних до чисельності зайнятих у виробництві. Тривалість безробіття характеризує середній час перерви в роботі.

Світова економічна практика свідчить, що забезпечення повної зайнятості та одночасне підвищення економічної ефективності суспільного виробництва в сучасних умовах важко досягти, швидше за все, неможливо. Це пояснюється тим, що головний чинник економічного зростання і об'єктивності виробництва - науково-технічна революція виступає одночасно і головним чинником виникнення безробіття.

Безробіття може мати такі форми:

1) Текуча або фрикційне безробіття - відбиває плинність кадрів, зв'язану зі зміною робочих місць, місця проживання, в період впровадження нових досягнень технічного прогресу такий рух робочої сили до нових робочих місць стає не тільки неминучим, але і більш інтенсивним. Засобом зменшення фрикційного безробіття є розширення інформаційних послуг: своєчасне надання інформації про наявність вільних місць; створення спеціальних органів преси та телебачення для прискорення можливості отримання тієї чи іншої інформації.

2) Структурна безробіття - вона по суті є поглибленням фрикційної безробіття, коли в країні відбуваються глобальні структурні перебудови, змінюється взаємозв'язок між галузями, природно, посилюється плинність робочої сили, бо створюються нові пропорції в міжгалузевому розподілі робочих місць. Це безробіття, яка виникає в результаті неспівпадання пропозиції і попиту за кваліфікаціями та спеціальностями внаслідок відсталості кваліфікаційно-освітньої системи трудових ресурсів. Структурна безробіття є важкою формою безробіття, тому що витрати на її усунення, тобто витрати на перекваліфікування людей, створення установ щодо підвищення або зміни кваліфікації, а також зміна самої освіти дуже високі.

3) Інституціональне безробіття (вона виникає, коли сама організація ринку праці недостатньо ефективна). Допустимо, неповна інформація про вакантні робочі місця. Рівень безробіття був би нижче при налагодженій роботі системи інформації. У цьому ж напрямку діють завищений посібник по безробіттю або занижені податки на доходи. У цьому випадку зростає тривалість безробіття, так як гасяться стимули для енергійних пошуків роботи.

4) Циклічна безробіття, викликає спад виробництва під час промислової кризи і депресії. З переходом до пожвавлення і підйому виробництва безробітних зазвичай стає менше.

5) Добровільне безробіття (в будь-якому суспільстві є прошарок людей, які по своєму психічному складу або з інших причин не хочуть працювати).

6) Приховане безробіття, або неповна зайнятість: це коли люди зайняті неповний робочий день або перебувають у вимушеній відпустці і т.д. Цьому виду безробіття схильні такі власники дрібних підприємств, які отримують дохід нижче рівня середньої заробітної плати. Вони готові в будь-який час покинути своє підприємство. Приховане безробіття типова для сільських районів: напіврозорені селяни формально вважаються самостійними господарями, а насправді вони безробітні - вони зайві в цьому виробництві.

До негативних соціально-економічних наслідків безробіття можна віднести:

1. Незайнята робоча сила означає недовикористання економічного потенціалу суспільства, прямі економічні втрати, що є наслідком природного й фактичного безробіт­тя (і відповідно зайнятості).

2. Безробіття сковує вимоги профспілок про підвищення заробітної плати, тобто спрацьовує на користь вимог союзів підприємців.

3. При тривалому безробітті працівник втрачає кваліфі­кацію, а одержання нової кваліфікації й адаптація до нових умов часто протікають для нього болісно. За результатами досліджень, працівник навіть після трьох місяців безробіття досягає попередньої продуктивності праці лише приблизно через 7 місяців [2].

4. Безробіття веде до прямого падіння раніше досягнуто­го рівня життя. Допомога по безробіттю завжди є меншою, аніж за­робітна плата і має тимчасовий характер. Зростання без­робіття знижує купівельний, інвестиційний попит, скоро­чує обсяги заощаджень у населення. Наприклад, у Франції безробітні протягом 30 місяців отримують 79% заробітку, як страхову допомогу. В Італії та Німеччині приблизно половина людей, що зали­шилися без роботи, не знаходять нової протягом 12 місяців після звільнення. Щедра допомога - в Німеччині - 72%, у Португалії - 81%, у Бельгії - 82%. Тривалість виплат варі­юється від 1 до 5 років. У Бельгії вони взагалі безстрокові, так що можна з допомоги одразу виходити на пенсію.

5. Сам факт безробіття наносить людині тяжку психо­логічну травму, порівняну із самими неприємними обстави­нами (смерть близьких, тюремне ув'язнення тощо). Про масштаби соціальних наслідків безробіття свідчить ряд фактів. Зокрема, практично у всіх країнах найбільш уразливими соціальними групами, які найбільше страждають від без­робіття, є молодь та жінки. Соціолог з Університету Хопкінса Харві Бреннер, який біль­ше тридцяти років вивчав соціальні наслідки безробіття в США, встановив, що його збільшення в національних мас­штабах на один відсоток викликає ріст кількості самогубств на 4,1%, пацієнтів у психіатричних закладах – на 3,4%, ув'язнених – на 4%, кількість убивств підвищується на 5,7%. Причому вивчення справ правопорушників показує, що приблизно 70% ув'язнених у момент арешту не мали роботи, що рецидивізм можна пояснити відсутністю роботи.

Незважаючи на негативні і важкі наслідки без­робіття, можна відзначити й ряд позитивних моментів, пов'язаних із ним.

По-перше, на думку більшості економістів, безробіття – найважливіша умова нормального й безперебійного функціонування економіки. Воно, зокрема, забезпечує форму­вання резерву робочої сили.

По-друге, забезпечується необхідний виробництву пере­розподіл кадрів та їх зосередження в тих видах діяльності, що необхідні споживачам.

По-третє, роботодавці мають можливість підібрати висококваліфікованих кваліфікованих спеціалістів. Відбувається стимулювання робітника до систематичного підвищення своїх фахових навичок і вмінь.

По-четверте, безробітна людина має вільний час і може приділяти його родині, вихованню дітей, одержуючи при цьому допомогу по безробіттю

Відомий економіст Артур Оукен вивів закономірність про те, що безробіття та обсяг ВВП за умови повної зайнятості мають між собою прямий зв'язок. Тобто, він вважає, чим більше безробіття, тим більше відстає реальний обсяг ВВП від обсягу за умови повної зайнятості. Суть його закону полягає в тому, що якщо фактичний рівень безробіття перевищує природний на 1%, то реальний обсяг ВВП відстає на 2,5%. Це співвідношення називають законом Оукена. Наприклад, якщо фактичний рівень безробіття в якійсь країні становить 18,3%, що більше природного рівня на 10,5%, а обсяг ВВП становить 65 000 млн. дол., то відставання реального обсягу ВВП від обсягу за умов повної зайнятості становить 17 062,5 млн дол. (10,5 o 2,5 = 26,25%; 65 000 o 26,25/100 = 17062,5 млн. дол.). Тобто якщо б економіка створила робочі місця для усього працездатного населення країни, то обсяг виробництва товарів та послуг був би більше на 17 062,5 млн дол.