
- •Загальна хімічна технологія
- •Охорона праці та техніка безпеки в хімічних лабораторіях
- •Основні вимоги техніки безпеки під час виконання лабораторних робіт
- •Отримання гідроксиду натрію
- •Стислі теоретичні відомості
- •Експериментальна частина
- •Опис лабораторної установки
- •Аналіз технічної соди на вміст Na2co3 таNaHco3
- •Приготування робочого розчину соди
- •Розрахунок кількості вапна
- •Каустифікація содового розчину
- •Аналіз лужного розчину на вміст NaОНтаNa2co3
- •Матеріальний баланс процесу каустифікації за натрієм
- •Розрахунок ступеня каустифікації та використання натрію
- •Експериментальна частина
- •Опис лабораторної установки і порядок виконання роботи
- •Методика хімічного аналізу
- •Обробка і представлення результатів
- •Техніка безпеки
- •Контрольні запитання
- •Пом’якшення води
- •Стислі теоретичні відомості
- •Експериментальна частина
- •Визначення загальної твердості заданої проби води
- •Визначення карбонатної твердості води
- •Пом’якшення води іонообмінним способом
- •Пом’якшення води реагентним способом
- •Визначення залишкової твердості
- •Обробка і представлення результатів
- •Експериментальна частина
- •Опис схеми установки
- •Аналіз проби технічного хлориду натрію (метод Мора)
- •Аналіз аміачної води (водного розчину аміаку)
- •Приготування амонізованого розсолу заданої концентрації
- •Визначення NаClв амонізованому розсолі
- •Карбонізація амонізованого розсолу
- •Фільтрування суспензії гідрокарбонату натрію
- •Визначення вмісту NaHco3в отриманому осаді
- •Результати хімічного аналізу
- •Обробка і представлення результатів
- •Техніка безпеки
- •Контрольні запитання
- •Каталітичне окиснення оксиду сульфуру (IV)
- •Стислі теоретичні відомості
- •Експериментальна частина
- •Опис експериментальної установки
- •Порядок виконання роботи
- •Визначення концентрації so2 у вихідній газовій суміші
- •Визначення концентрації so2 у газовій суміші після реактору
- •Обробка і представлення результатів
- •Техніка безпеки
- •Контрольні запитання
- •Каталітичне окиснення аміаку
- •Стислі теоретичні відомості
- •Експериментальна частина
- •Опис схеми установки
- •Порядок виконання роботи
- •Методика аналізу газових сумішей
- •Обробка і представлення результатів
- •Техніка безпеки
- •Контрольні запитання
- •Коксування кам’яного вугілля
- •Стислі теоретичні відомості
- •Експериментальна частина
- •Опис схеми установки
- •Порядок виконання роботи
- •Методика аналізу
- •Обробка і представлення результатів
- •Техніка безпеки
- •Контрольні запитання
- •Одержання вапна
- •Стислі теоретичні відомості
- •Експериментальна частина
- •Опис схеми установки
- •Випалювання вапняку (крейди), визначення об’єму со2 та його вмісту
- •Визначення активного СаО у вапні
- •Визначення температури та часу гасіння вапна
- •Техніка безпеки
- •8.4 Контрольні запитання
- •3 3
Обробка і представлення результатів
Таблиця 7.1 – Експериментальні дані
Маса вугільної шихти, г |
|
Маса отриманого коксу, г |
|
Об’єм отриманого коксового газу, см3 |
|
Об’єм проби коксового газу, що взятий на аналіз, см3 |
|
Атмосферний тиск Р і температура t в лабораторії на момент проведення аналізу коксового газу, Па іоС |
|
Зауваження: барометр вказує тиск у гПа, тобто у гектопаскаль.
Приклад розрахунку визначення об’ємної частки СО2, ненасичених вуглеводнів, водню таСОв отриманому коксовому газі представлений нижче.
1) Об’ємні частки СО2і ненасичених вуглеводнів у коксовому газі визначають безпосереднім поглинанням розчинамиКОНіКMnO4у посудинах (поз. 25) та (поз. 24), відповідно.
Приклад
1. У поглинаючій посудині з гідроксидом
калію (поз. 25) із 100 см3коксового
газу поглинулося 5 см3. Це означає,
що у досліджуваній газовій пробі
міститься 5 см3СО2,
причому його об’ємна частка складає
5 %[CO2]=5%.
Об’єм газу, що залишився після поглинання,см3.
Приклад
2. У поглинаючій посудині з перманганатом
калію (поз. 24) поглинулося 8 см3коксового газу. Це означає, що у
досліджуваній газовій пробі міститься
8 см3ненасичених вуглеводнів,
об’ємна частка яких дорівнює 8% (по
відношенню до об’єму вихідного коксового
газу, що дорівнює 100 см3). У подальших
розрахунках приймаємо, що ненасичені
вуглеводні представлено етиленом[С2Н4]=8%. Об’єм
газу, що залишився після поглинання у
посудині (поз. 24), складаєсм3.
2) Об’ємні долі Н2таСОв коксовому газі визначають послідовним каталітичним спалюванням та поглинанням у посудинах із водою (поз. 21) та розчином гідроксиду калію (поз. 25).
Приклад 3. Для спалювання з 87 см3коксового газу було залишено
см3 та
розбавлено повітрям до 100 см3.
Після каталітичного спалювання об’єм
газу зменшився і складав 81 см3.
Зміна об’єму газу становила
см3. Об’єм оксиду вуглецю (IV), що
утворився при спалюванніСОта
поглинувся у посудині ізКОН(поз.
25), становив
см3.
Співвідношення між Н2таСОвстановлюють на підставі реакцій горіння, що описуються рівняннями:
; (7.1)
. (7.2)
Згідно
реакції (7.1) з трьох газових об’ємів (2
об’єми Н2і 1 об’ємО2)
на частку водню доводиться 2/3 об’єму
(об’єм сконденсованої води не
враховується). Оскільки паралельно
реакції (7.1) перебігає реакція (7.2), то в
загальне значення зміни об’єму (К)
входить ще кисень, витрачений на утворенняСО2. Отже, для визначення
об’єму водню зКнеобхідно відняти
об’єм кисню, який буде дорівнювати,
оскільки за реакцією (7.2) на утворення
2 мольCO2витрачається 1
мольО2. Тоді об’єм водню
розраховують за формулою:
; (7.3)
см3.
Враховуючи, що 10,37 см3Н2міститься в 30 см3газу, об’ємна частка водню у 100 см3первинної проби коксового газу складає:
;
(7.4)
%.
Об’ємна частка СОв коксовому газі становить:
;
(7.5)
%.
Об’ємна частка метану визначається за різницею:
; (7.6)
%.
3) Розрахувати середню молярну масу коксового газу на основі його об’ємної частки і молярних мас компонентів за правилом адитивності:
. (7.7)
4) На основі отриманих експериментальних даних скласти матеріальний баланс процесу коксування. Результати зведіть у таблицю 7.2.
Масу отриманого коксу визначають зважуванням (по різниці мас човника з коксом та без нього).
Масу коксового газу розраховують за формулою, г:
; (7.8)
де
– об’єм коксового газу, що отриманий
в роботі та приведений до нормальних
умов, дм3,
,(7.9)
де V– об’єм газу в умовах досліду, дм3;Р – барометричний атмосферний тиск, Па;РН2О– парціальний тиск водяної пари у коксовому газі при температуріt, Па (таблиця 7.3).
Масу продуктів коксування (смола, сирий бензол, NH3 та інші), що поглинені в елементах(поз. 4, 5, 6)установки, знаходять за різницею мас приходу та статей витрат 1 і 2.
Таблиця 7.2 – Матеріальний баланс коксування
Прихід |
Витрати | ||||
Найменування статті |
Маса, г |
% |
Найменування статті |
Маса, г |
% |
1. Вугільна шихта |
|
|
1. Кокс 2. Коксовий газ 3. Поглинені компоненти коксового газу |
|
|
Разом |
|
|
Разом |
|
|
Таблиця 7.3 – Тиск насиченої водяної пари
Температура, ºС |
Тиск, Па |
Температура, ºС |
Тиск, Па |
10 |
1227,56 |
21 |
2486,04 |
11 |
1312,20 |
22 |
2642,34 |
12 |
1402,05 |
23 |
2808,36 |
13 |
1497,09 |
24 |
2982,85 |
14 |
1597,87 |
25 |
3166,67 |
15 |
1704,64 |
26 |
3360,36 |
16 |
1817,41 |
27 |
3564,31 |
17 |
1936,85 |
28 |
3778,92 |
18 |
2063,08 |
29 |
4004,73 |
19 |
2196,38 |
30 |
4242,14 |
20 |
2337,55 |
31 |
4491,54 |