13.4. Ефективність олігополії

Оскільки крива попиту на продукцію олігополіста завжди має спадний характер, то для нього ціна і гранична виручка ніколи не збігаються. Тому точка перетину кривих граничної виручки і гра­ничних витрат завжди лежатиме лівіше від мінімального рівня се­редніх витрат. Отже, олігополіст завжди обирає таке співвідношен­ня "ціна-обсяг”, де обсяг менший, а ціна вища, ніж на конкурент­ному ринку. Суспільство, погодившись на існування олігополії, змушене як обмежувати своє споживання, так і платити більшу ці­ну за продукцію.

Олігополіст отримує економічний прибуток не тільки в корот­котерміновому, але й в довготерміновому періоді, що пов'язане з існуванням суттєвих бар'єрів на шляху вступу в галузь нових фірм-конкурентів.

На думку деяких економістів, олігополія навіть більш небажа­на, ніж монополія, оскільки чиста монополія перебуває під постій­ним контролем держави, а олігополія, маскуючись під монополіс­тичну конкуренцію, обходить антимонопольне законодавство.

Деякі вчені вказують на позитивний ефект олігополії. На їх думку, певні втрати суспільства від панування олігополії перекри­ваються виграшем від впливу олігополії на НТП.

Тестові завдання до теми 13

Олігополія – це ринкова структура, де працює:

а) велика кількість фірм, які конкурують між собою та виробляють однорідний продукт;

б) велика кількість фірм, які конкурують між собою та виробляють диференційований продукт;

в) невелика кількість фірм, які конкурують між собою;

г) невелика кількість фірм, які не конкурують між собою.

Першим економістом, хто намагався створити теорію олігополії, був:

а) Едвард Чемберлен;

б) Огюстен Курно;

в) Джоан Робінсон;

г) Джон Гелбрейт.

Якщо фірма знизить ціну, то конкуренти її підтримають, а якщо фірма підвищить ціну – ніхто не буде наслідувати такий приклад. Мова йде про:

а) цінову війну;

в) цінове лідерство;

б) ламану криву попиту;

г) високу цінову конкуренцію.

Фірма є олігополістом, якщо:

а) встановлює ціну на рівні МС;

б) йде за ціною лідера;

в) встановлює ціну на рівні АVC;

г) встановлює ціну, виходячи з кривої попиту.

“Ламана” крива попиту для олігополіста обов’язково передбачає:

а) розрив кривої MR;

б) розрив кривої МС;

в) що ціна товару не повинна бути вище MR;

г) що поведінка фірм не оптимальна.

Картельний договір буде нестабільним, якщо:

а) картель регулює виробництво однорідного товару;

б) фірми будуть наслідувати порушника домовленостей;

в) члени картелю мають однакові витрати;

г) ніщо з наведеного невірно.

Олігополістичний ринок має таку спільну рису з ринком монополістичної конкуренції як:

а) відсутні будь-які бар’єри для входу в галузь;

б) для фірми характерна стратегічна поведінка;

в) діє незначна кількість виробників;

г) фірми мають ринкову владу.

Найвірогідніше, що учасник картелю збільшив би свій прибуток:

а) встановлюючи вищу ціну, ніж у інших учасників картелю;

б) продаючи свій товар за нижчою ціною, ніж у інших учасників картелю;

в) проводячи активну нецінову конкуренцію;

г) обмежуючи обсяг випуску своєї продукції нижче встановленої квоти, щоб підвищити ціну.

Картель може встановити повну монополію на ринку з відкритою інформацією, можливістю укладання угод довіри та вільним входом:

а) і в короткотерміновому, і в довготерміновому періоді;

б) у короткотерміновому, але не в довготерміновому періоді;

в) у довготерміновому, але не у короткотерміновому періоді;

г) тільки за умов дуополії Бертрана, а не Курно.