MonografiaOxana_tanya

традиційному факторному аналізі широко застосовують детерміновані та стохастичні моделі.

Детерміноване моделювання застосовується для оцінки впливу факторів, що пов'язані з результативним показником прямим або зворотним функціональним зв'язком.

Детерміновані моделі факторного аналізу мають достатньо широке розповсюдження, особливо у рамках традиційного ретроспективного аналізу. Аналіз за допомогою цих моделей має ряд особливостей.

По-перше, при детермінованому підході факторна модель повністю замикається на ту систему чинників, які піддаються об'єднанню у дану модель. Межею складання такої моделі є довжина безперервного ланцюга прямих зв'язків. По-друге, даний підхід не дозволяє розділити результати впливу чинників, що одночасно діють, які не піддаються об'єднанню в одній моделі. Таким чином, дослідник умовно абстрагується від дії інших чинників, а всі зміни результативного показника повністю приписуються впливу чинників, що включені до моделі. По-третє, детермінований аналіз може виконуватися для одиничного об'єкта у відсутності сукупності спостережень.

Існують такі види моделей детермінованого аналізу:

-адитивна модель, тобто модель, до якої фактори входять у вигляді алгебраїчної суми;

-мультиплікативна модель, тобто модель, до якої фактори входять у вигляді множення;

-кратна модель;

-змішана модель, тобто модель, до якої фактори входять у різних комбінаціях.

Детерміноване моделювання має наступну послідовність процедур:

1Побудова економічно обґрунтованої (з позиції факторного аналізу) детермінованої факторної моделі.

2Вибір прийому факторного аналізу та підготовка умов для його

61

виконання.

3Реалізація розрахункових процедур аналізу моделі, включаючи

перевірку.

4Формування висновків та рекомендацій за результатами

аналізу.

Істотним недоліком детермінованого моделювання є неможливість включення до моделі довільного набору чинників.

Стохастичне моделювання застосовується для аналізу факторних моделей, у яких залежність між результативним показником і факторами носить вірогідний характер.

Такий тип моделювання є певною мірою доповненням і поглибленням детермінованого факторного аналізу. У факторному аналізі стохастичні моделі використовують з такими цілями:

-дослідити вплив факторів, за якими неможливо побудувати детерміновану модель;

-необхідно дослідити вплив факторів, які не піддаються об’єднанню в одній і тій же детермінованій моделі.

Використання стохастичного моделювання вимагає деяких обов'язкових передумов, які формують притаманні стохастичному аналізу суттєві особливості.

Обов'язковою передумовою стохастичного моделювання є можливість повторного вимірювання параметрів одного й того ж явища або процесу у різних умовах. Стохастичне моделювання факторних систем взаємозв'язків окремих сторін господарської діяльності спирається на узагальнення закономірностей змін значень економічних показників – кількісних характеристик факторів та результатів господарської діяльності.

Кількісні параметри зв'язків вивчаються на основі зіставлення величини показників у сукупності господарських об'єктів або періодів.

Другою передумовою використання стохастичного аналізу є наявність якісно однорідної сукупності. Іншими словами, для побудови

62

реальної моделі стохастичної залежності факторів необхідний збіг кількісних характеристик зв'язків між факторами за всіма спостереженнями.

Третьою передумовою стохастичного аналізу є наявність достатньої чисельності сукупності спостережень, яка дозволяє з достатнім ступенем вірогідності та надійності виявити закономірності змін факторів та їх співвідношення. Особливістю багатьох економічних явищ та процесів є те,

що закономірність змін економічних показників виступає у неявному вигляді.

Вона переплітається із випадковими компонентами варіації показників.

Тому згідно з законом великих чисел, тільки у великій сукупності спостережень закономірний зв'язок є більш очевидним.

Четвертою передумовою стохастичного підходу до моделювання зв'язків економічних показників є наявність методів, які дозволяють виявити кількісні параметри зв'язків економічних показників із даних масиву спостережень. Ці математичні методи вимагають дотримання специфічних умов до вхідної інформації. Виконання цих умов також є необхідною умовою достовірності результатів стохастичного аналізу.

Основною особливістю стохастичного факторного аналізу є той факт, що факторна модель будується на основі кількісного (а не якісного,

як при детермінованому аналізі) аналізу вихідних даних.

Побудова стохастичної моделі проводиться у декілька етапів:

1Якісний аналіз (постановка мети аналізу, визначення сукупності,

визначення результативних і факторних ознак, вибір періоду, за який проводиться аналіз, вибір методу аналізу).

2Попередній аналіз сукупності (перевірка однорідності сукупності, виключення аномальних спостережень, уточнення необхідного об'єму вибірки, встановлення законів розподілу показників, що вивчаються).

3Побудова стохастичної (регресійної) моделі (уточнення переліку

63

чинників, розрахунок оцінок параметрів рівнянь регресії, перебір

конкуруючих варіантів моделей).

4Оцінка адекватності моделі (перевірка статистичної істотності рівняння у цілому і його окремих параметрів, перевірка відповідності формальних властивостей оцінок завданням дослідження).

5Економічна інтерпретація і практичне використання моделі

(визначення просторово-часової стійкості побудованої залежності, оцінка практичних властивостей моделі).

Детерміновані та стохастичні моделі мають свої переваги та недоліки. Проте між ними є одна принципова відмінність. Факторний аналіз можна розуміти двояко: у широкому сенсі – це виявлення і оцінка впливу чинників; у вузькому сенсі – оцінка впливу заздалегідь відособлених чинників. Стохастичне моделювання дозволяє реалізовувати факторний аналіз у широкому сенсі, а жорстко детерміноване моделювання – лише у вузькому сенсі.

Дійсно, проводячи факторний аналіз за допомогою регресійної моделі, можна (принаймні теоретично) включити до розгляду практично будь-яку кількість чинників, якщо дозволяє об'єм сукупності. У статистиці розроблені методи, що дозволяють відсіювати незначущі чинники, завдяки чому в моделі залишаються лише ті чинники, які істотним чином впливають на результативний показник. Іншими словами, у цьому випадку дійсно має місце пошук чинників з подальшою оцінкою ступеня їх впливу.

У випадку з детермінованою моделлю кількість чинників спочатку обмежена, при цьому всі чинники, що не підлягають включенню до моделі,

відкидаються, які б значущі (з позиції логіки) вони не були.

Для одержання узагальнюючих комплексних оцінок фінансового стану підприємств можна застосовувати різні методи зведення показників до єдиного інтегрального показника. Одним з таких методів є рейтингова оцінка.

64

3 МЕТОДИ РЕЙТИНГОВОГО ОЦІНЮВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ ЗА ЇХ ФІНАНСОВИМ СТАНОМ

Оцінка фінансового стану визначає місце підприємства у конкурентному середовищі. У процесі фінансового аналізу виникає необхідність комплексного показника, який би дозволив порівнювати фінансовій стан різних підприємств з найменшими витратами часу.

Рейтинг (оцінка, віднесення до класу, розряду, категорії) – це оцінка позиції досліджуваного об'єкта, яка подана на шкалі показників [101].

Питання рейтингового оцінювання фінансового стану підприємств висвітлювались у працях російських учених: М.І.Баканова, А.Д.Шеремета, Р.С.Сайфуліна [115, 116]; білоруських учених: Г.В.Савицької [99], Н.А.Русак і В.А.Русак [98]; вітчизняних учених: В.І.Ляшенко, А.А.Садекова і Н.А.Лисової [101] та рядом інших науковців.

У літературі [101, 119] автори зазначають три основні групи об'єктів рейтингового оцінювання:

рейтинги фінансових позицій учасників ринку;

рейтинги цінних паперів (фондові або кредитні рейтинги);

рейтинги бізнес-планів інвестиційних проектів.

Перші два види рейтингів фінансових позицій підприємств більше підходять для оцінки інвестиційних компаній та фірм. Нас цікавить процедура розрахунку рейтингів фінансового стану підприємств.

Проблема рейтингового оцінювання розв'язується шляхом отримання агрегатного показника на базі набору вихідних окремих і подальшим ранжируванням за значенням агрегованого показника.

Аналіз літературних джерел [99, 101, 115] відносно методів розрахунків агрегованого показника виявив, що найбільш часто у наукових працях висвітлюються такі методи: метод геометричної середньої, метод коефіцієнтів, метод підсумовування місць, метод відстаней та експертностатистичний метод.

Але дані методи мають цілий ряд суттєвих недоліків:

65

1Метод геометричної середньої та метод коефіцієнтів можуть бути застосовані тільки для відносних показників, значення яких менше одиниці, тобто для невеликої кількості показників. Крім того, обернення на нуль хоча б одного із співмножників одразу робить комплексну оцінку, яка дорівнює нулю.

2Метод відстаней використовує абсолютну рівнозначність показників. Умовою нормування показників служить відношення до підприємства-еталона, але при цьому не враховується важливість від'ємності між чисельними значеннями нормованих показників у разі різних варіантів групування. До того ж, у даному методі відсутня можливість безпосередньої побудови агрегатного показника, а ранжирування забезпечується тільки співвідношенням з деяким абстрактним еталоном.

3Експертно-статистичний метод побудови агрегатного показника передбачає (за допомогою експертів) уточнення виду функції, яка використовується для розрахунку рейтингової оцінки,

визначення параметрів обраної функції, оцінки якості підбору функції та її параметрів. Основним недоліком цього класу методів за працею[101] є відсутність на даний час у нашій країні соціально-економічних умов для можливості існування незалежної та об'єктивної експертної оцінки тих процесів, які пов'язані з фінансовими інтересами.

Можна сказати, що решта методів, запропонованих їх авторами, являють собою модифікації запропонованих вище методів визначення агрегатної оцінки інвестиційної привабливості підприємств.

У процесі розрахунку рейтингу фінансового стану треба отримати такий узагальнюючий показник, за яким підприємства можна ранжирувати. Вихідні дані для розрахунку цього показника необхідно обирати за однаковими правилами. Таким вимогам відповідає сукупність відносних аналітичних показників фінансового стану, які можна обчислити за даними стандартів фінансової звітності: рентабельністю, оборотністю активів, ринковою стійкістю, фінансовою незалежністю. І нарешті,

66

оскільки є об'єктивна потреба у постійній актуалізації результатів рейтингу підприємств, методика розрахунку рейтингової оцінки має бути формалізована і запрограмована.

Існують різни методи і критерії для визначення рейтингової оцінки, яким задовольняють усі наведені вимоги. Спільним у них є те, що, насамперед, треба визначити перелік фінансових показників як чинників, що впливають на узагальнюючу оцінку [46].

3.1 Методика рейтингового оцінювання підприємств за методом

сум

Ідеться про простіший спосіб визначення рейтингу підприємств за їх фінансовим станом. Спочатку розраховуються фінансові показники за вихідними даними фінансової звітності підприємства. Далі одержані результати заносять до узагальнюючої форми (табл. 3.1). Спочатку визначають місце, яке посідає j-е підприємство ( j 1,m ) з і-го показника

( i 1, n ). На основі цих даних підбивають підсумок значень місць,

отриманих підприємством за всіма аналізованими показниками. Підприємство з мінімальною сумою місць посяде у рейтингу першу позицію [46].

Таблиця 3.1 Визначення рейтингу підприємств за критерієм "сума місць"

67

Наведену методику можна використовувати для визначення рей-

тингу будь-яких підприємств. Перевагою її є простота. Недоліком є те, що метод підсумовування місць не враховує можливість суттєвої різниці чисельних значень показників підприємств, що мають близькі номери за рейтингом, але відрізняються, наприклад, на порядок і більше за значенням показників. І навпаки, підприємства, що мають однакові значення показників, але різні номери рейтингу, опиняються у нерівноцінному положенні.

Розглянемо методику [116], за допомогою якої можна одержати об'єктивну, науково обґрунтовану комплексну оцінку фінансового стану підприємства. Послідовність її застосування така:

1 Для кожного і-го показника фіксується його найкраще значення серед значень, отриманих різними підприємствами. Обмежень щодо

кількості аналізованих показників і підприємств немає.

2 Обчислюється ступінь відхилення показника конкретного підприємства від найкращого значення для групи підприємств:

При цьому можна використовувати різні формули, спільне в яких – поняття середньоквадратичного відхилення:

R1j (1 x1j )2 (1 x2 j )2 ... (1 xnj )2 ;

(3.2)

R2j k1 (1 x1j )2 k2 (1 x2 j )2 ... kn (1 xnj )2 ,

де k1 , k2 , kn – вагові коефіцієнти і-го показника, які задає експерт;

R3j a12j a22j ... an2j ;

(3.3)

R4j k1a12j k2 a22j ... kn an2j

4 Підприємства ранжирують відповідно до рейтингової оцінки.

При визначенні рейтингової оцінки за показниками R1j та R2j

68

ранжирування відбувається у порядку від меншої оцінки до більшої; якщо

ранжируються у порядку від більшої рейтингової оцінки до меншої.

Завдяки формалізації розрахунків та стандартизації вихідних даних фінансової звітності є підстави для розробки комп'ютерної програми з метою визначення рейтингу підприємств і постійної актуалізації одержаних результатів.

3.2 Побудова рейтингу інвестиційної привабливості фінансового

стану підприємств

Різновидом рейтингів фінансового стану можна вважати рейтинги інвестиційної привабливості. Під інвестиційною привабливістю, у даному випадку, розуміється певний набір (сукупність) показників, на основі яких будується ряд, що підлягає ранжируванню.

Вище наведено перелік методів рейтингового оцінювання фінансового стану підприємств. Незважаючи на те, що дані методи є досить простими у розрахунках, вони у той же час не дозволяють проаналізувати, наскільки вірогідно були обрані показники, чи усі вони можуть бути використані для аналізу стану досліджуваних об'єктів. Цими методами не можна також встановити, чи достатньо з'ясовані між собою обрані показники, або збільшення значення одного з них, як правило, призводить до зменшення значення іншого. Тому групу розглянутих вище методів не можна використовувати для розрахунку інтегрального показника інвестиційної привабливості підприємств. Побудову комплексної оцінки інвестиційної привабливості підприємств слід проводити, використовуючи методи факторного аналізу.

У роботі [69] запропоновано застосування методів факторного аналізу для побудови рейтингу інвестиційної привабливості підприємств. Найбільш інформативним для інвесторів було б уявлення даних з інвестиційної привабливості підприємств у формі рейтингу фінансового

69

стану.

Проблема рейтингового оцінювання, як було показано раніше, спирається на проблему отримання деякої агрегатної оцінки, яка розраховується на підставі вихідних показників. Вирішення даної задачі потребує наявності певного алгоритму, який відображено на рисунку 3. 1.

Алгоритм розрахунку рейтингових оцінок містить такі етапи.

1 етап. Формування сукупності показників аналізу фінансового стану підприємств:

де Хj – вихідний показник;

n – кількість вихідних показників.

2 етап. Підготовка матриці вихідних ознак латентного показника:

де X ij – елементи матриці;

k – кількість підприємств-суб'єктів аналізу.

3 етап. Статистична стандартизація вихідних ознак забезпечує можливість їх зіставлення між собою і отримання стандартизованих значень показників:

Питання стандартизації вихідних показників для забезпечення їх зіставлення в агрегатному показнику традиційно вирішується шляхом використання статистично стандартизованих показників, які мають нульове середнє та одиничну дисперсію.

70