28. Економічне зростання, його джерела, фактори типи. Моделі економічного зростання. Сутність та взаємозв’язок економічного зростання та економічного розвитку.

Економічне зростання – це приріст реального обсягу виробництва у формах ВВП та національного доходу(НД) на основі більшого або(і) кращого використання ресурсів та удосконалення технологій.

Методи оцінки економічного зростання:

Тзр.= , де Т – темпи зростання; ВВП1 – фактичний; ВВП0 - базовий

Тпр.= , де Т – темпи приросту.

Типи економічного розвитку:

• Ексценсивне зростання, яке відбувається на попередній технологічній основі за рахунок збільшення використання ресурсів;

• Інтенсивне зростання, тобто зростання шляхом більш продуктивного використання ресурсів на основі НТП та кращих форм організації виробництва;

• Змішане зростання, за рахунок поєднання ексценсивних та інтенсивних факторів.

Фактори економічного розвитку:

1. Попиту, які забезпечують зростання сукупних видатків, що призводить до збільшення обсягів виробництва та доходу.

2. Пропозиції, які передбачають збільшення кількості та покращення якості трудових, природніх, капітальних ресурсів, вдосконалення технології.

3. Розподілу, які впливають як на фактори пропозиції так і на фактори попиту та розподілу ВВП та НД.

Економічний розвиток – перехід від одного стану економіки до іншого, який характеризується поширенням виробництва нових товарів та послуг з використанням нових технологій.

Економічне зростання є окремим випадком економічного розвитку, його необхідною, але недостатньою умовою. Поняття економічний розвиток більш широке, бо характеризує здатність економіки повищувати життя за рахунок сукупності факторів, в тому числі і економічного зростання.

Економічний розвиток оцінюють за допомогою показників, які називають індексом розвитку людини.

29. Зайнятість населення та безробіття, їх причини, форми, методи оцінки. Соціально-економічні наслідки безробіття. Закон а.Оукена, Державне регулювання зайнятості.

Безробіття – це соціальне-економічне явище, яке характеризується надлишком робочої сили у виробництві.

Безробіття, згідно вітчизняного законодавства є: громадянин працездатного віку, який по незалежним від нього причинам немає роботи з зв’язку з відсутністю підходящої роботи, дійсно шукає роботу, згоден приступати до роботи та зареєстрований у Державній службі зайнятості.

Структура населення згідно міжнародної орг. праці (МОП):

Працездатне, ще називають не інституціональне, а не працездатне – інституціональне.

Форми безробіття:

1. Фрикційне безробіття – добровільна заміна місце роботи у пошуках більш високої заробітної плати та кращих умов роботи.

2. Сезонне – це сезонні коливання в попиті на робочу силу.

3. Молодіжне безробіття – це відсутність роботи після закінчення навчання.

4. Структурне безробіття – пов’язане зі структурними змінами у споживчому попиті та технологіях і відмирання професії певних видів діяльності та появою нових професій.

5. Циклічне безробіття – виникає внаслідок спадів економічної активності, основна причина це циклічність економ. розвитку.

Фрикційне та структурне безробіття існують, навіть, в нормальній функціонуючій економіці і складають природній рівень безробіття. Тобто безробіття за повної зайнятості, за умов відсутності циклічного безробіття, коли рівень безробіття складає 5-6%.

Рівень безробіття:

Рівень безробіття =

Робоча сила = Зайняті + Безробітні.

Рівень зайнятості =

Соціально-економічні наслідки безробіття:

1. Відставання потенційного ВВП згідно Закону Оукена: Якщо фактичний рівень безробіття перевищує природній на 1%, то падіння ВВП складає 2,5%.

Де, – фактичний рівень безробіття.

2. Посилення соціальної нестабільності у суспільстві(протести, політичні конфлікти)

3. Погіршення криміногенної ситуації, зростання злочинності.

4. Індивідуальні витрати – це зменшення грошових доходів, втрата кваліфікації, психологічні проблеми(стреси і т.д.)

Державна політка зайнятості – це контингент економічних, адміністративних, законодавчих та організаційних заходів, спрямованих на захист робітників від фінансових втрат визнаних безробітними.

Види політичної зайнятості:

1. Активна – спрямова на зменшення рівня безробіття, її інструменти є: - створення нових робочих місць, шляхом проведення суспільних робіт; - підвищення кваліфікації.

2. Пасивна – спрямова на адаптацію до нових умов життя внаслідок безробіття( виплати пособій безробітним, надання послуг з пошуку робочих місць шляхом орг служб зайнятості).