4.Значення Конституції України для побудови правової, демократичної, соціальної держави
Конституція України 1996 року стала юридичною базою для всього наступного законодавства України. Згідно ст.5 Конституції України, єдиним джерелом влади в Україні є народ, який здійснює свою владу як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування. Свідчення розвитку в Україні демократичної держави є регулярне проведення виборів до Верховної Ради України , зокрема в 1998; 2002; 2006 роках і дострокових виборів в 2007 році. Іде пошук найоптимальнішої виборчої системи в нашій державі. Так, коли до прийняття Конституції 1996 року в Україні існувала мажоритарна виборча система, то в 1998 і 2002 роках застосували змішану виборчу систему (коли 225 народних депутатів обиралися за партійними списками, а решта 225- в одномандатних виборчих округах), а в 2006 і 2007 роках вибори до парламенту проходили лише за пропорційною системою (тобто за партійними списками). Водночас нині діюча система виборів за закритими списками показала і свої недоліки, тому все більш лунає голосів за введення відкритих списків при збереженні в цілому пропорційної системи виборів до парламенту. Отже, пошук оптимальної моделі виборчої системи свідчить про те, що іде реалізація конституційного принципу, згідно якого основним джерелом влади в Україні є народ. Сучасній Україні в умовах політичної нестабільності і поглиблення економічної кризи все частіше лунають думки про необхідність проведення дострокових виборів і Президента і Парламенту, коли вирішальне слово має сказати народ, про те, що яку саме він хоче бачити владу в Україні. Така ситуація в Україні вже була в 1994 року, коли в березні провели дострокові вибори до Верховної Ради України, а в червні-липні – дострокові президентські вибори.
Велике значення для розвитку нашої держави має ст.8 «В Україні визначається і діє принцип верховенства права» та ст.19 «Правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нажаль посадові особи органів влади не завжди діють у відповідності з законом, тому винятково важливу роль у формуванні правової держави в Україні відіграє функціонування розгалуженої системи суддів, які будуються, зокрема на ст.125 Конституції України, за принципом територіальності і спеціалізації [15].
Зокрема, в 2002 році в Україні прийняли новий Закон «Про судоустрій», який передбачав утворення нової системи суддів-адміністративних судів. У березні 2009 року нарешті завершилось формування системи адміністративних судів України, яка включає в себе 27 окружних адміністративних судів, 7 апеляційних адміністративних судів і Вищий адміністративний суд України О.Пасенюк, значення адміністративних судів полягає передусім у тому, щоб захистити людину від незаконних дій чиновників. При вирішенні адміністративних справ судді керуються не лише принципом верховенства закону, а й принципом верховенства права. Крім того, в адміністративному процесі діє принцип презумпції винуватості, сам відповідач-орган державної влади або посадова особа має довести в суді, що не порушувала прав громадян. Таким чином адміністративні суди позбавлені функцій карального органу, оскільки їх діяльність спрямована на відновлення порушених прав громадян.
Отже, діяльність адміністративних судів в сучасних умовах сприяє утвердженню в Україні правової держави, коли норми права повинні дотримуватись всі в пересічні громадяни і чиновники.
Ст.1 Конституції України проголосила, що Україна є соціальною державою, а в ст.3 сказано «Людина, її честь і гідність, життя і здоров’я, недоторканість і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю». Але для забезпечення достойних умов життя людини необхідно, щоб країна досягла певного рівня ринкової економіки. Розвиток України по шляху ринкової економіки дав можливість підвищити рівень життя частини населення. Крім того, ст.46 Конституції України проголосила права громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття, а також у старості та інших випадках. Щоб реалізувати цю статтю Конституції в життя в лютому 1998 року було прийнято Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, якими передбачено створення п’яти цільових страхових фондів:
фонду пенсійного страхування;
фонду страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витрати, зумовленими народженням та похованням;
фонду страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;
фонду страхування на випадок безробіття;
фонду медичного страхування.
На даний час створено і функціонує чотири цільових страхових фонди,
крім медичного фонду.
Крім того, в березні 2001 року прийнято нову редакцію Закону України
«Про державну допомогу сім’ям з дітьми», а з 2005 року в десятки разів підвищено соціальну допомогу при народжені дитини. А в січні 2009 року прийнято нову редакцію Закону «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю».
Ці факти говорять, що Конституція України 1996 року дійсно заклала юридичну базу для прискорення формування правової, демократичної і соціальної держави в Україні. І в цьому полягає величезне історичне значення Конституції України.
Висновок
Роки, що пройшли з часу проголошення Україною незалежності достатньо показали, наскільки важливим, особливо для держави, яка переходить до нового суспільного устрою, захищає принцип демократії та громадського суспільства, є існування Основного Закону держави, її Конституції, що відповідає цим ідеям.
Україна дійсно вистраждала свою Конституцію, демократичну Конституцію незалежної держави. Тепер постає нове, не менш, а більш важливе завдання, яке повинен виконати наш народ-поступово, на демократичних засадах, неухильно керуючись принципами Права і Справедливості, поступово впроваджувати в країні засади громадського суспільства, демократичної соціальної правової держави. Ці завдання повинні бути головними у житті нашого народу, громадян вільної України.
Водночас слід наголосити, що визначення Конституції України і формування її як Основного Закону держави, аж ніяк не означає одержавлення суспільного життя або потяг до нього. Навпаки, зорієнтованість нормативно-регулюючої ролі Конституції у суспільстві насамперед у державі засвідчує про намір розвиватися у напрямі до формування реального громадянського суспільства. А суспільство лише тоді набуде рис громадянського суспільства, коли воно саме по собі і кожна особа в ньому стануть повноцінними і достатньо авторитетними від прямого впливу держави; держава стане його справжньою складовою.
Прийняття Конституції, яка увібрала в себе світовий досвід державотворення, зафіксувала основи міжнародного співробітництва, є першим і серйозним кроком на цьому шляху. Тому цілком зрозумілим є те, що міжнародне співтовариство визнало важливість прийняття Основного Закону нашої держави.
Конституція України створила умови для практичної реалізації закладених у її тексті принципів. Оскільки останні є нормативно закріпленими, то вони як і інші норми Конституції, мають найвищу юридичну силу та ж нормами прямої дії. Отже, можна звертатися до суду за захистом своїх прав, посилаючись безпосередньо на принцип конституційного права.
З іншого боку, Конституція не має чіткого механізму, який забезпечував би підпорядкованість принципам конституційного права інших його норм, всі норми Конституції мають однакому юридичну силую таке становище породжує можливість ігнорування принципів названого права при зміні інших норм галузі.
За своєю сутністю Конституція України виходить із загальнолюдських, загальнонародних інтересів і потреб. Це акт, котрий на найвищому правову рівні закріплює певний баланс інтересів усіх соціальних верств суспільства, націй, етнічних груп. Усі люди є вільними у своїй гідності та правах. Конституція не допускає жодних привілеїв чи обмежень за ознаками раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження.
Отже, наша Конституція побудована на засадах, що найвищою цінністю в державі є людина. Але норми записані в ній, не завжди відповідають дійсності, тому Конституція має постійний удосконалюватись, щоб справді бути Конституцією для народу.