3.2. Розробка проекту заходів щодо зниження монотонності праці.

Для того, щоб знизити монотонність праці на кожному підприємстві повинен бути узгоджений план заходів щодо запобігання монотонності під час трудової діяльності. В даному випадку є можливість розробити попердній проект заходів щодо даної проблематики. Для цього врахуємо додатково наступні характеристики робіт.

А. Складання годинників. Робота характеризується великим напруженням зорового аналізатора, зосередженістю уваги, відповідальністю за точність. Динамічна робота виконується м’язами кисті і пальців; рухи дрібні і точно координовані. Статичні напруження припадають на поперекову область і спину для підтримання робочої пози.

В першій половині робочої зміни лабільність зорового аналізатора значно знижується. Такі ж зміни відбуваються і за 1,5 – 2 год. до кінця роботи. В ці ж періоди збільшується час сенсомоторних реакцій та відмічається зниження уваги і послаблення слуху. Витривалість до статичних зусиль у перші 2 – 3 години роботи зростає, потім стабілізується і в другій половині зміни знижується. Рівень шуму 65 дБ. Тривалість робочої зміни 8 год. Обідня перерва – 1 год. через 4 год. роботи. В першій і другій половині зміни встановлені 7-хвилинні перерви на відпочинок. Функціональна музика і виробнича гімнастика не застосовуються.

Для даного випадку можна порекомендувати до вжиття наступні заходи зниження монотонності праці:

• Намагатися забезпечити достатній енергетичний рівень операцій. Так як ми розуміємо, що при складанні годинників робота є напруженою для очей, необхідно робити короткі перерви на відпочинок саме для них задля уникнення значної їх напруги уже всередині робочого дня і під кінець; 7 хвилин перерви на 4 години роботи – можливо занадто мало задля поновлення працездатності зорових аналізаторів, за рекомендаціями можливо ввести коротші, але більш часті перерви на відпочинок.

• Значну частину роботи перенести в першу половину дня, можливо прискорити темп викоання роботи задля відсутності виникнення втоми та розслабленості, а другу половину дня залишати задля вирішення більш організаційних, управлінських питань та меншій кількості складання годинників.

• Розробити заходи альтенативної заміни виду діяльності з одного на інший. Робота є вкрай монотонною, а виробництво годинників не закінчується лише на їх складанні. В даному випадку зміна виду діяльності повинна мати місце. Наприклад, кожні 2,5 год. змінювати вид діяльності зі складання годинників на укладку або сортування – робота більш динамічна та рухова, менш дрібна та координована, робоча поза може бути довільною, в процесі задіяні різні м'язові системи, що значно зменшує статичні напруження.

• Застосування функціональної музики можливе не у всіх випадках: підрахунок каменів – не можна; укладка і сортування – можна; час на операцію 3-6 хв.- можна. Оскільки складання годинників потребує точності та концентрації уваги, потрібно бути дуже обережним при вживанні музики. Я вважаю, вона була б доцільною лише при відпочинку від основної роботи, або у випадку зміни виду діяльності.

• Ввести в роботу фізкультурні паузи та хвилинки. Фізкультурні паузи можливо вживати 2-3 рази за зміну у випадку розвитку сильної втоми (особливо у випадку значного напруження очей). Більш актуальним є фізкультурні хвилинки. Оскільки робоча є сидячою та потребує значної концентрації – протягом 2-3 хв працівникам варто проводити невеликі вправи з метою зняття втоми окермих органів (в нашому випадку, очей).

• Варто пам'ятати про те, що монотоннісь працівників може виявлятися в незацікавленості і байдужості до роботи, що в подальшому призводить до зниження продуктивності праці. Саме тому працівникам служби персоналу (або упорядкованій особі) варто розробити систему заходів щодо підвищення продуктивності праці, можливо змінити мотиваційну систему або врегулювати підходи до розрахунку основної плати з урахуванням одноманітності роботи тощо.

Б. Обробка головок швейної машини. Робота вимагає певного напруження зору, активної участі м’язів рук, передпліччя, кистей, пальців під час кріплення деталей середнього розміру. Під час утримання інструментів або піднімання і утримання важких деталей динамічні і статичні навантаження припадають на крупні м’язи тіла. Загальна маса вантажу, що піднімається, становить від 5 до 10 тонн за зміну. На робочих місцях рівень шуму становить 85 – 95 дБ. М’язова витривалість у робітниць знижується через 1,5 – 2 год. роботи в першій половині робочого дня і в кінці робочої зміни більш ніж на 40%. Збільшується систолічний і діастолічний тиск крові та частота пульсу до 90 ударів за хвилину. Лабільність зорового аналізатора знижується, а час сенсомоторної реакції зростає. Робітники працюють стоячи і переміщуються з ходом конвеєра. Працездатність знижується через 1 – 1,5 год. роботи протягом робочого дня. Діючий режим праці і відпочинку передбачає годинну перерву на обід та по одній 10-хвилинній перерві на відпочинок у першій і другій половині робочої зміни.

Як можна помітити, робота є більш складною та енерговитратною, ніж складання годинників. Саме тому у даному випадку система заходів щодо зниження монотонності праці може мати інший вигляд:

• Переглянути режими праці та відпочинку працівників, урахувати всі аспекти їх діяльності. Роботу не можна назвати легкою, адже окрім значного підняття вантажу, робота є стоячою та охоплює доволі значний спектр м'язових одиниць для роботи. 10-хвилинної перерви на 4 години роботи є недостатнім, Відповідно до нормативів, на роботах зі значним фізичними навантаженнями і несприятливими умовами перерви на відпочинок тривалістю 8-10 хв надаються через кожну годину роботи.

• Оскільки робота пов'язана зі стоячим режимом протигом дня, доцільним було б чергування операцій задля зміни навантаження на певні частини тіла. Можливо, в процесі трудової діяльності знайдеться робота, під час якої можна займати сидячий спосіб роботи, спрямовувати більше на розумову діяльність, при цьому зорові навантаження звести до мінімуму.

• Обробка головок швейної машини – робота, яка уможливлює бригадно-групову форма організації потоку виробництва. Якщо працівники матимуть змогу працювати в самостійних виробничих секціях, сформується більш-менш вільний ритм, а трудовий процес стане менш розчленованим і тіснішим.

• Для робітників даного типу роботи відпочинок доцільніше формувати більш пасивний. Знову наголошую на стоячому режимі праці, саме тому, можна забезпечити місця для відпочинку, де працівник зможе частково відновлювати свою працездатність.

• Так як і наголошувалось в складанні годинників, мононність може бути викликана відсутністю інтересів працівника до роботи. Тут також варто психологічно адаптувати працівників, стимулювати внутрішні мотиви працівика і, модливо, працездатність буде зростати, а ефективність виконання завдань приноситиме свої позитивні результати.

Вищеназвані заходи щодо зниження монотонності праці не можна назвати повним комплектом того, до чого варто прагнути. Проте, це можна вважати основою задля формування на кожному підприємстві, що має проблеми одноманітного виробництва та значної повторюваності завдань, ефективної системи зниження монотонності та підвищення ефективного використання робочого часу робітниками.

ВИСНОВОК

Ще з часів Радянського Союзу в багатьох організаціях автоматизованого, масового, потоко-конвеєрного та інших типах виробництва набуло актуальності питання монотонності праці. Це відбулося, і відбувається чере те, що на робочому місці постійно або тривай час виконується одна і та ж, або обмежена кількість операцій.

На сьогоднішній день, із введенням механізації праці на виробництвах, навантаження на крупні м’язи значно знизилося, більший акцент падає на дрібні групи м’язів. Окрім того, програма дій протягом трудового дня ускладнюється, не дивлячись на одноманітність виконуваних завдань.

Сама монотонність не є фактором впливу на працездатність, а виражається лише як неприємне відчуття. Зачасту це поняття плутають із поняттям втоми. Хоча не потрібно ототожнювати їх, адже втома зумовлюється важкістю роботи, є фазовим процесом і посилює психічне напруження. Монотонність в той же час може мати мсіце при виконанні як важкої, так і легкої роботи, вона може як зростати, так і спадати протягом робочої зміни і, окрім того, послаблює психічне напруження.

Монотонніть може виявлятися в різних її проявах. Розрізняються як рухову монотонність, так і сенсорну. Окрім того, вона може з’являтися через вплив на людину навколишнього середовища.

Для того, щоб чітко відрізнити монотонність від інших схожих факторів, можна опиратися на три групи ознак, а саме: психологічні, фізіологічні та виробничі. Відповідно до цих ознак монотонність може виражатися у вигляді апатії, нудьги, сонливості, зниження трудової активності та працездатності.

Для того, щоб було більш просто визначити ступінь монотонності, яка зачасту може різнитися відповідно до типу виконуваних робіт, були запроваджені критерії монотонності праці. Вони характеризуються повторюваністю, тривалістю та кількістю виконуваних елементів. Відповідно до цього визначається ступінь монотонності (від 1 до 4). Також варто пам’ятати про врахування темпу і ритму роботи, адже вони також відіграють свою роль в існуванні монотонності.

Питання монотонності не перестає втрачати свою актуальність та не зменшується під час виконання однотонних завдань. На прикладі складання годинників та обробки головок швейних машин в роботі наведено основні характеристики цих трудових операцій та проаналізовано, з порівнянням, ступінь монотонності кожної з робіт та вплив указаних факторів на виникнення монотонності загалом. Можна сказати, що будь-яка одноманітна робота буде спричинювати рано чи пізно виникнення монотонності. В залежності від струтури та типу виконуваної роботи, навантажень, енергозатрат, монотонність матиме різний ступінь та прояви. За цим потрібно спостерігати протягом практичного викоання певних трудових дій.

Як би там не було, але монотонність є таким явищем, яке можна і варто запобігати. Разом із цим потрібно підвищувати змістовність праці. В курсовій роботі наведено ряд заходів щодо покращення стану роботи на підприємстві шляхом зменшення монотонності праці. Такими заходами можуть бути, наприклад, проектування райіональних турдових процесів та операцій на основі оптимального поділу праці, проектування трудового процесу, забезпечення достатьного енергетичного рівня операції, чергування операцій, укрупнення самих дій, суміщення професій, зміна темпу роботи тощо.

Також на прикладі того ж складання годинників та обробки головок швейної машини розроблено власний план заходів по запобіганню монотонності праці. Так як самі процеси відрізняються між собою, наведені дані можна використовувати для абсолютно різних типів робіт за складністю, проводячи відповідні порівняння.

Отже, монотонність праці, на сьогодні, є доволі важливим питанням. Особливо в нашій країні, адже крупні виробництва з одноманітними виконуваними трудовими діями мають місце. Тому, не варто закривати очі на таке питання, а, у разі його вининкнення безпосередньо на виробницві, впроваджувати ряд заходів задля запобігання монотонності, або ж абсолютного її уникнення. Ефект в будь-якому випадку буде помітним, як мінімум – у підвищенні змістовності праці, збільшенні працездатності та енергійності працівників. Як наслідок – більш ефективне виконання роботи, краще виконання планів, більш прибуткове виробництво.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Асеєв В.Г. Преодоление монотонности труда в промышленности. – М.: Экономика, 1974. – 191 с.

2. Грибан В.Г., Негодченко О.В. Охорона праці: Навч.посібник – К.: Центр учбової літератури, 2006. – 258 ст.

3. Золіна З.М, Ізмерова Н.Ф. Руководство по физиологии труда. – М.: Медицина, 1983. – 528 с.

4. Карапузова Н. Д., Зімниця Є. А., Помогайбо В. М. Основи педагогічної ергономіки: Навч. посібник. – К.: «Академвидав», 2012 – 192 ст.

5. Клімов Е.А. Введение в психологию труда. Учебник для ВУЗов. – М.: Культура и Спорт, ЮНИТИ, 1998. – 350 с.

6. Колот А. М., Грішнова О. А., Герасименко О. О.. Економіка праці та соціально-трудові відносини : підручник; за наук. ред. А. М. Колота. – К. : КНЕУ, 2009.

7. Крушельницька Я.В. Фізіологія і психологія праці: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ, 2002. – 182 с.

8. Крушельницька Я.В. Фізіологія і психологія праці: Підручник. – К.: КНЕУ, 2003. – 367с.

9. Лукашевич Н.П., Сінгаєвська І.В., Бондарчук О.І.. Психология труда: Уч-метод. пособие – К.: МАУП, 1997. – 103 с.

10. Лукьянченко Н.Д., Бунтовська Л.Л. Физиология и психология труда: Учебное пособие. – Донецк: ДонНУ, 2003. – 285 с.

11. Саноян Г.Г. Создание условий оптимальной работоспособности на производстве (Психофизиологический аспект). – М.: Экономика, 1978. – 168с.

12. Технічна енциклопедія TechTrend, електронне джерело, посилання: http://techtrend.com.ua/index.php?newsid=1077

13. Трофимов Ю.Л., Рибалка В.В., Гончарук П.А. Психологія: Підр. – 2-ге вид., стереотип. – К.: Либідь, 2000. – 558 с.