2.1. Методика і завдання психофізіологічного аналізу трудових операцій

Завдання психофізіологічного аналізу трудових операцій для обґрунтування меж поопераційного поділу праці і розробки заходів щодо запобігання монотонності, проектування раціональної структури операції, темпу і ритму роботи необхідні об’єктивний аналіз трудових операцій, оцінка ступеня їх монотонності, виявлення так званих критичних і структурних психологічних особливостей. Критичні особливості операції — це ті елементи операції, які вимагають від працівника підвищеного напруження психічних функцій або при виконанні яких спостерігається найбільша частота помилкових дій. Помилкові дії — це елементи трудової діяльності, які порушують її нормальний хід і не сприяють досягненню поставленої мети. Кожна помилкова дія має свою причину або декілька причин, з яких одна є основною. Усунення основної причини є запорукою безпомилкового виконання трудової операції.

Найбільш типовими причинами помилкових дій є:

• недостатня підготовка робітника, відсутність добре сформованих трудових навичок;

• невідповідність індивідуально-психологічних якостей працівника вимогам виконуваної роботи;

• тимчасове зниження працездатності;

• негативний перенос раніше сформованих трудових навичок на виконувану роботу.

Помилкові дії можуть бути причиною аварійних ситуацій і нещасних випадків.

Аварійна ситуація — це ускладнення трудової діяльності, яке робить неможливим її подальше виконання у зв’язку з можливою аварією. Якщо працівник неправильно реагує на аварійну ситуацію, то можлива аварія або нещасний випадок. Шляхом вивчення допущених помилок встановлюється залежність аварійної ситуації або аварії від сукупності особистісних якостей працівника.

Під психофізіологічними структурними особливостями трудової операції розуміють склад сенсорних, перцептивних, мнемічних і моторних дій, їх взаємозв’язок і взаємовплив.

Психофізіологічний аналіз операцій передбачає вивчення кількості прийомів і рухів, їх тривалості і повторюваності, складності елементів і траєкторій рухів, сили і точності м’язових зусиль, ритму і темпу, напруження окремих сенсорних систем, уваги, динаміки працездатності та фізіологічних зрушень в організмі працівника.

Для цього застосовують такі методи як спостереження за виконанням трудового процесу (операції), хронометраж та алгоритмічний аналіз. Суть останнього полягає у розчленуванні трудового процесу (операції) на складові елементи і встановленні між ними логічного зв’язку та послідовності. На основі алгоритмічного аналізу визначається кількісна складність діяльності, м’язове та нервово-психічне напруження працівника. Крім того, використовуються результати опитування працівників про суб’єктивну оцінку їхнього стану і рівня монотоностійкості [5].

2.2. Порівняльний психофізіологічний аналіз трудових операцій і визначення ступеня їх монотонності

Зробити порівняльний психофізіологічний аналіз двох трудових операцій, що виконуються на конвеєрі, визначити їх рухові і часові особливості, встановити ступінь монотонності, фізичну важкість, нервову напруженість і ступінь втоми працівників.

Основні характеристики трудових операцій

Показники	Складання годинників	Обробка головок швейних машин
Кількість елементів операції	12	4
Час на операцію, с	195	38
Маса виробу, кг	0,1	15
Робоча зона, м	0,3	1,8
Робоча поза	Сидячи	Стоячи
Характер робочих рухів	Дрібні, точно координовані	Утримання виробу, перенесення виробу
Максимальна частота пульсу за хвилину в кінці роботи	96 – 100	84 – 90
Зниження витривалості до статичного зусилля в кінці роботи, %	12	34,6
Зниження лабільності зорового аналізатора в кінці роботи, %	63	20,8
Енерговитрати, ккал/год.	менше 100	230
Загальна маса вантажу, що піднімається, кг	2,7	7500

Розв’язання.

Якщо порівнювати дані дві групи робіт, можна сказати, що робота є абсолютно різною за структурою. Складання годинників є більш точною роботою, більший акцент приділяється зоровим аналізаторам, в той же час потребує менше енерговитрат. Обробка швейних машин – робота більш громіздка, потребує більших енергозатрат, сама обробка є важчою за годинники, значніша робоча зона. Частота пульсу спостерігається менша, зменшення витривалості – більша. В даному випадку менше навантаження на зорові аналізатори, хоча це не компенсує енергозатрат.

В першому виді роботи (складання годинників) елементів операції в 3 рази більше, ніж в другому виді роботи (обробка головок швейних машинок). Час на виконання однієї операції теж більший, що свідчить про більшу інтенсивність роботи в плані рухової активності.

Маса самого виробу в 2-му виді роботи значно вища, окрім того загальна маса вантажу, що піднімається, у 2-му випадку перевищує показник 1-го у 2700 разів. Це доволі сильно компенсує втомлюваність від кількості та часу операцій.

Робоча поза та розміри робочої зони відповідають характеру виконуваних робіт можна також сказати, що характер роботи впливає на всі інші показники.

У випадку складання годинників робочу позу, робоче місце можна оцінити за крителрієм оцінки виробничих елементів умов праці за 6-бальною шкалою в 1 бал – робоча поза вильна, корпус і кінцівки в зручному положенні, маса оброблюваних виробів менше 5 кг. Це також має значний вплив на енергозатрати (тобто, їх менше, ніж в наступному випадку), проте більша монотонність самої роботи, з урахуванням постійно сидячого трудового дня і ймовірність її виникнення більша.

У випадку обробки головок швейних машин, за цим же критерієм робоче місце і позу можна оцінити в 4 бали в залежності від ситуації – поза не вільна (стоячи, перенесення виробу), корпус і кінцівки не завжди в зручному положенні, зі значними масами вантажу, який потрібно підіймати. Така робота може визначатися як менш монотонна, ніж упершому випадку, але вона більш енергозатратна, важча фізично, тому ймовірність виникнення втоми, а з її появу і поширення моннотонності, вища.

Аналізуючи особливості операції двох видів робіт можна зробити висновок, що перший вид роботи (складання годинників) відноситься до І-го ступеню монотонності, другий вид роботи (обробка головок швейних машинок) відноситься до ІІІ-го ступеню монотонності праці.

За рівнем витрати енергії за годину рівень важкості робіт – легкий для двох видів робіт. Хоча варто звернути увагу на помітну різницю в енергозатратах – в другому випадку робіт їх більше, що можна пояснити значним фізичним навантаженням через преенесення великих кілограмів вантажу.

За частотою пульсу 1-й вид робіт відноситься до дуже легких робіт, 2-й вид роботи також відноситься до дуже легких робіт. Проте, при складанні годинників частота пульсу вища, хоча умови для роботи більш зручні та менш фізично-виснажливі. Це говорить про можливу значнішу кількість трудових рухів під час виконаня операції, швидкість реагування на них, точність, що вимагає більшого напруження. Як бачимо з табличних даних, значне напруження на зоровий аналізатор, саме він, в великій імовірності, спричиняє більш часте биття серця.

Ступінь втоми за фізіологічними та психологічними показниками:

• за зниженням витривалості до статичного зусилля в кінці роботи 1-й вид роботи має помірну втому, 2-й вид роботи має виражену втому

• за зниженням лабільності зорового аналізатора в кінці роботи 1-й вид роботи має сильновиражену втому, 2-й вид роботи має помірну втому [7,8].

Якщо звернути увагу на зниження витривалості до статичного зусилля в кінці роботи, то процес складнання годинників забирає 12% витривалості, обробка головок швейних машин – 34,6%. Це є логічним, адже перенесення значних мас вантажу апріорі є виснажливішим. Проте, варто звернути увагу на те, що не має дуже значної різниці між цими значеннями, при врахуванні специфіки кожної з робіт. Це говорить про те, що складання годинників можна вважати не менш енергозатратною з точки зору координованості рухів, в той час як обробка головок швейних машин є більш націлена на значну фізичу працю.

РОЗДІЛ ІІІ. ПРОЕКТ ЗАХОДІВ ЩОДО ЗАПОБІГАННЯ МОНОТОННОСТІ ПРАЦІ