1.1. Сутність монотонності праці

Важливим мотивом високопродуктивної праці є змістовна робота, яка стимулює творчу активність та ініціативу працівника, розвиває його фізіологічний та інтелектуальний потенціал. Проте, загальна тенденція в розвитку сучасного виробництва полягає в тому, що науково-технічний прогрес звільняє працівника від важкої фізичної праці і переключає його на виконання операцій, які вимагають переважно участі психічних функцій. Він же (науково-технічний прогрес) часто супроводжується надмірним розчленуванням технологічного процесу на прості операції або її елементи. Поопераційний поділ праці набув особливого поширення в потоково-конвеєрному, масовому, автоматизованому виробництві, де на робочому місці постійно або тривалий час виконується одна або обмежена кількість операцій.

При напівавтоматичному виробництві людина виключається з процесу власне обробки предмета праці. Її завдання обмежуються виконанням простих операцій з обслуговування обладнання.

Автоматизація різко змінює роль людини у виробничому процесі. Працівник управляє механізмом, що вимагає досконалого знання обслуговуваного апарата. Втручання людини в роботу автоматів може бути частим при виконанні простих дій або розрахованим на тривалу роботу зі складною програмою дій. Основною рисою діяльності працівника в цих умовах є готовність до дій і пов’язана з нею швидкість реакцій. Такий функціональний стан працівника характеризується як «оперативний спокій», що супроводжується сильним нервовим напруженням [8].

Диференціація праці отримала свій вияв у потоково-конвеєрній організації виробництва, при якій висока продуктивність забезпечується за рахунок автоматизації рухових навичок, мінімізації часу на виконання операцій, заданого ритму і темпу роботи. Конвеєрна праця набуває виразних рис монотонності [10].

На сьогоднішній день введена механізація праці зменшує навантаження в першу чергу на крупні м’язи, підвищує значення дрібних груп м’язів і ускладнює програму дій. У руховій активності особливого значення набувають швидкість і точність рухів, тонка градація м’язових зусиль при керуванні механізмами. З переходом від індивідуального до дрібносерійного і крупносерійного виробництва посилюється роль рухових функцій і зменшується програмуюча діяльність працівника. Також останнім часом загострилася проблема впливу на людину новітніх технологій, пов’язаних, зокрема, з автоматизацією майже всіх функціональних сфер виробництва. Найбільшого поширення в розвинених країнах набувають гнучкі виробничі системи, які працюють під контролем електронно-обчислювальних машин. Сюди належать автоматизовані завантажувально-транспортні системи; центри механічної обробки; мережа для передачі інформації тощо.

Науково-технічний прогрес в будь-якому випадку несе за собою певні дії та наслідки, які є як позитивними, так і негативними.

Негативні наслідки новітніх технологій проявляються в:

— посиленні темпу роботи і монотонності;

— підвищенні шуму;

— ізоляції працівника в техногенному середовищі;

— обмеженні контактів внаслідок прив’язки до терміналів ЕОМ;

— розвитку несприятливих психічних станів;

— нервових навантаженнях за незначних фізичних;

— можливостях травматизму.

Комп’ютеризація виробництва також перетворюється на складну проблему, яка вимагає врахування адаптаційних можливостей людини до дисплейної техніки і дотримання відповідних вимог.

Позитивні наслідки використання дисплейної техніки пов’язані зі скороченням часу обігу документів, підвищенням продуктивності праці. Проте дослідження, проведені в США, Швейцарії та інших країнах, показали, що робота з обслуговування дисплеїв супроводжується підвищеним напруженням зору; інтенсивністю і монотонністю праці; переважанням статичних навантажень, нервово-пси¬хічним напруженням.

Якщо розглядати питання монотонності праці, доцільним було б чітко визначати це поняття та удосконалити знання щодо його сутності.

Відповідно до визначення з підручника “Фізілогія та психологія праці” монотонністю праці є чинник трудової діяльності, який характеризує рівень різноманітності та темп праці.

Монотонність у перекладі з грецької означає одноманітність. В психологічній літературі поняттям «монотонність» характеризують особливий психічний стан, який виникає у людини як реакція на одноманітну і бідну на враження діяльність. У соціально-економічній літературі монотонність пов’язується з надмірним розчленуванням трудового процесу на прості елементи (операції) [8].

Дане питання за сучасних тенденцій майже не розглядається, інформація подана в застарілому вигляді. Найбільш актуальним та чітко вираженим є визначення і пояснення суті монотонності праці від авторів навчальних матеріалів Крушельницької Я.В.. Лукьянченко Н.Д., Бунтовської Л.Л., яке наведено нижче і, відповідно до джерел яких, далі розглядається проблема курсової роботи.

Карапузова Н.Д., що розглядає питання монотонності праці з точки зору егрономіки визначає монотонність праці як одноманітне повторення стереотипних дій, примітивних завдань, відсутність різноманітності в навколишньому середовищі [4].

Також відповідно до інших джерел інформації, монотонною називають таку працю, характерними ознаками якої є одноманітність робочих дій, їх багаторазове повторення і невелика тривалість. Проте і тривала операція, яка включає одноманітні цикли дії, та-кож може бути монотонною. Все залежить від структури самої операції – кількості, змісту і характеру її складових елементів. Якщо операція зводиться до виконання обмеженого кола дій (кількість різноманітних елементів невелика), то вона є монотонною навіть при значній тривалості. Згідно з нормативними актами тривалість операцій на конвеєрному виробництві не повинна бути меншою 30 секунд [12].

Тобто, можна помітити той факт, що з ріних джерел інформації монотонність праці має відносно однакове поняття. Оскільки саме поняття не є занадто широким у первинному його дослідженні, можна дійти до консенсусу, що монотонністю праці є одноманітне періодичне повторюване виконання трудових обов’язків протягом робочого часу.

Монотонна праця накладає на функціональний стан людини певний відбиток. Її негативний вплив проявляється у втраті інтересу до виконуваної роботи. Надмірно виражена монотонність може викликати своєрідне нервове виснаження.

Психофізіологічна суть монотонності пояснюється закономірностями взаємодії процесів збудження і гальмування.

Основні ознаки монотонних робіт такі:

• малоелементний склад, тобто структурна одноманітність і простота трудових дій;

• незначна тривалість виконання однотипних трудових операцій і дій;

• висока повторюваність трудових операцій і дій за одиницю часу.

Монотонна робота, як і всяка інша, викликає втому і появу відчуття стомлення. Саме це і зумовило наявність двох точок зору на проблему монотонності. Тому можна розглядати монотонність як різновид втоми, з однієї сторони. А з іншої - монотонність можна вважати самостійним явищем, незважаючи на схожість фізіологічного механізму втоми.

Спільним для монотонності і втоми є те, що вони впливають на працездатність і переживаються як неприємне відчуття. Відмінність між ними полягає у тому, що:

• втома зумовлюється важкістю роботи, а монотонність може мати місце при виконанні легкої, невтомливої роботи;

• втома є фазовим процесом у динаміці працездатності, а монотонність характеризується хвилеподібною кривою, тобто періодичними підвищеннями і спадами;

• втома посилює психічне напруження, а монотонність послаблює його.