Периферична нервова система. 3 модуль мед

Знання цього розділу анатомії край необхідні для студентів усіх спеціальностей для подальшого навчання.

2.Навчальні цілі.

Навчити студентів структурам парасимпатичної частини вегетативної

нервової системи, її значенню у життєдіяльності організму.

3.Матеріали до аудиторної роботи та міждисциплінарна інтеграція:

-з курсу біології – філогенез вегетативної нервової системи;

-для подальшого вивчення тем.

4.Зміст теми заняття.

Парасимпатична частина — Pars parasympathica.

Ф у н к ц і я : викликає сповільнення і послаблення роботи серця, розширення судин, звуження зіниці, слиновиділення, посилення перистальтики органів травного тракту, розслаблення стискачів, випорожнення органів порожнини таза. Парасимпатична частина вегетативної нервової системи поділяється на:

- центральний відділ; - периферичний відділ.

Парасимпатичні центри:

Н а д с е г м е н т а р н і :

Кіркові — розміщені в корі головного мозку (лобова частка, лімбічна частка), спільні для симпатичної та парасимпатичної частин; Підкіркові — розміщені в проміжному мозку (гіпоталамус), спільні для симпатичної та парасимпатичної частин.

Сегментарні — парасимпатичні ядра, розміщені в стовбурі головного мозку і в крижових сегментах спинного мозку:

-ядро Якубовича — додаткове ядро окорухового нерва (nucleus accessorius nervi oculomotorii) — центр звуження зіниці, розміщене в покришці ніжок середнього мозку;

-ядро Перлія — непарне ядро (nucleus ітраr) — центр акомодації — розміщене в покришці ніжок середнього мозку, відноситься до ядер окорухового нерва;

-верхнє слиновидільне ядро (nucleus salivatorius superior) — ядро проміжного нерва, розміщене в покришці моста;

-нижнє слиновидільне ядро (nucleus salivatoriiis inferior) — ядро язикогорлового нерва, розміщене в довгастому мозку;

-заднє ядро блукаючого нерва (nucleus dorsalis nervi vagi), розміщене в довгастому мозку;

Крижові парасимпатичні ядра (nuclei parasympathici sacrales) — розміщені в II—IV крижових сегментах спинного мозку.

Периферичний відділ парасимпатичної частини вегетативної нервової системи представлений: .

-вузлами; передвузловими (прегангліонарними) волокнами; післявузловими (постгангліонарними) волокнами.

Парасимпатичні вузли розміщені поблизу органів (парамуральні вузли) або в стінці органів (інтрамуральні вузли). Розрізняють:

-війковий вузол (ganglion ciliare) — розміщений між зоровим нервом і латеральним прямим м'язом ока;

-крилопіднебінний вузол (ganglion pterygopalatinum) лежить у крилопіднебінній ямці;

-піднижньощелепний вузол (ganglion submandibular) розміщений в одноіменному трикутнику;

-вушний вузол (ganglion oticum) — знаходиться біля зовнішнього вуха; Парамуральні та інтрамуральні вузли порожнини шиї, грудної, черевної порожнин, порожнини таза.

вісцеродейтеронейронів парасимпатичних ядер, утворюють парасимпатичні нерви.

Парасимпатичні волокна окорухового нерва — аксони ядер Якубовича і Перлія — закінчуються у війковому вузлі;

Великий кам'янистий нерв (nervus petrosus major) — утворений аксонами верхнього слиновидільного ядра, виходить з черепа через рваний отвір, проходить через крилоподібний канал у крилопіднебінну ямку, де закінчується у крилопіднебінному вузлі;

Барабанна струна (chorda tympani) — утворена аксонами верхнього слиновидільного ядра, виходить з черепа через кам'янистобарабанну щілину, закінчується у піднижньощелепному вузлі;

Малий кам'янистий нерв (nervus petrosus minor) — утворений аксонами нижнього слиновидільного ядра, закінчується у вушному вузлі; Парасимпатичні волокна гілок блукаючого нерва — аксони заднього ядра блукаючого нерва — закінчуються в парата інтрамуральних вузлах порожнини шиї, грудної та черевної порожнини.

В порожнині шиї парасимпатичні волокна йдуть у складі горлових гілок (rami pharyngei), верхнього й нижнього гортанних нервів (nervus laryngeus superior et nervus laryngeus inferior), шийних серцевих гілок (rami cardiaci cervicales); в грудній порожнині парасимпатичні волокна утворюють трахейні гілки (rami tracheales), стравохідні гілки (rami esophageales), бронхіальні гілки (rami bronchidles), легеневі гілки або сплетення (rami pulmonales), грудні серцеві гілки (rami cardiaci thoracici); в

черевній порожнині — шлункові гілки (rami gastrici), печінкові гілки (rami hepatici), ниркові гілки (rami renales], черевні гілки (rami сеііасі).

Тазові нутряні нерви (nervi splanchnici pelvini) — утворені аксонами парасимпатичних ядер крижових сегментів спинного мозку, закінчуються в парата інтрамуральних вузлах порожнини таза.

П і с л я в у з л о в і ( п о с т г а н г л і о н а р н і ) в о л о к н а представлені аксонами вісцеромотонейронів парасимпатичних вузлів. Післявузлові волокна війкового вузла іннервують м'яз-звужувач зіниці, війковий м'яз; крилопіднебінного вузла — слізну залозу, залози носової порожнини, піднебіння; піднижньощелепного вузла — піднижньощелепну та під'язикову слинні залози, дрібні залози ротової порожнини; вушного вузла —

привушну слинну залозу; парата інтрамуральних вузлів порожнин — нутрощі порожнин.

5. Рекомендована література.

1.В.Г.Ковешников «Анатомія людини» Луганськ, 2005, Т.2.

2.М.Р.Сапин «Анатомия человека» , Москва, «Медицина», 1986, Т.2.

3.М.Г.Привес «Анатомия человека» , С.П. издательство «Гиппократ», 1998.

6.Матеріали для самопідготовки.

А. Питання для самоконтролю.

1.З яких відділів складається парасимпатична частина вегетативної нервової системи?

2.Що відноситься до головного відділу парасимпатичної частини вегетативної нервової системи?

3.Що відноситься до крижового відділу парасимпатичної частини вегетативної нервової системи?

4.Топографія та гілки війкового вузла.

5.Топографія та будова крилопіднебінного вузла, його гілки.

6.Топографія та гілки піднижньощелепного вузла.

7.Топографія та гілки привушного вузла.

8.Як іннервуються великі та малі слинні залози?

9.Як інервуються слізна залоза та залози порожнини носу?

10.Які органи отримують парасимпатичні гілки з блукаючого нерва?

11.Що являє собою крижовий відділ парасимпатичної частини вегетативної нервової системи.

Б. Ситуаційні задачі.

1.У пацієнта спостерігається розширення очної щілини справа, анізокорія (зіниці неоднакової ширини - правий ширше). Ураження якої частини вегетативної нервової системи може дати таку симптоматику?

A.Ядра Перля.

B.Дорсального ядра X пари.

C.Шийних сегментів спинного мозку.

D. Шийних симпатичних вузлів. Е. *Ядра Якубовича.

2. У хворого посилена секреція привушної слинної залози. З подразненням якого ядра можна це пов'язати?

A.Nucleus solitarius.

B.Nucleus salivatorius superior. C.*Nucleus salivatorius inferior.

D.Nucleus ambiguus.

E.Nucleus dorsalis n. vagi.

3.При введенні під шкіру 1 міліграма атропіну у досліджуваного через 5-10 хв. з'явилася сухість у роті, розширення зіниць, присклрення пульсу. Блокада яких вегетативних структур дає таку симптоматику?

A.Симпатичних закінчень.

B.Парасимпатичних центрів у головному мозку.

C. Симпатичних центрів у спинному мозку.

D.*Парасимпатичних закінчень. Е. Черевного сплетення.

4.При поступово підсилюваному тиску на очні яблука (очно-серцевий рефлекс) протягом 20-30 сек у досліджуваного спостерігається уповільнення пульсу на 10-12 уд/хв. Подразненням якого нерва обумовлена така реакція?

A.Зорового.

B.*Блукаючого, його вегетативної частини.

C.Трійчастого.

D.Окорухового.

E.Симпатичних сплетень а. carotis interna.

5.Стоматолог встановив, що хворий, 23 роки, скаржиться на велику кількість слини. Стимуляція якого вегетативного вузла викликає утворення великої кількості слини серозного характеру?

A.Ganglion submandibulare.

B *Ganglion pterigopalatinum.

C.Ganglion ciliare.

D.Ganglion oticum.

E.Ganglion sublinguale.

6.При проникних пораненнях грудної порожнини для профілактики шоку виконують новокаїнову блокаду в ділянці шиї. При цьому розчин новокаїну вводять у простір між внутрішньою і передхребетною фасціями. Які нервові утворення при цьому блокуються?

A.Нерви плечового сплетення.

B.Корінці шийних сегментів спинного мозку.

C.Під'язиковий і діафрагмальний нерви.

D.Передні гілки грудних спинномозкових нервів.

E.*Блукаючий нерв і шийний відділ симпатичного стовбура.

7.До лікаря-окуліста звернулася жінка, 56 років, зі скаргами на погіршення зору. При обстеженні було встановлено порушення процесу акомодації кришталика, зумовлене порушенням функції вегетативного вузла голови, з якого здійснюється парасимпатична іннервація m. ciliaris. Який це вузол?

A.*G. ciliare.

B.G. pterygopalatinum.

C.G. oticum.

D.G. submandibulare.

Е G. sublinguale.

Теми 11, 12. Вегетативна іннервація органів. Вегетативні вузли голови і шиї. Іннервація внутрішніх органів.

Кількість годин – 4 1.Актуальність теми.

Знання цього розділу анатомії край необхідні для студентів усіх спеціальностей для подальшого навчання.

2.Навчальні цілі.

Навчити студентів топографії та функції вегетативних вузлів голови,

вивчити вегетативну іннервацію внутрішніх органів.

3.Матеріали до аудиторної роботи та міждисциплінарна інтеграція:

-з курсу біології – філогенез вегетативної нервової системи;

-для подальшого вивчення тем.

4.Зміст теми заняття.

Парасимпатична частина вегетативної нервової системи, на відміну від симпатичної частини іннервує не всі органи та тканини. Наприклад, парасимпатична частина не іннервує більшу частину кровоносних судин, наднирники, сечоводи, м’язи волосяних мішечків та інші.

Основна функція парасимпатичної системи зводиться до уповільнення скорочень серця, розширення, деяких кровоносних судин, підвищення секреції залоз, посилення перистальтики кишок, звуження зіниць та інше.

Парасимпатична нервова система складається з головного (краніального) та крижового (сакрального) відділів.

Украніальному відділі центри парасимпатичної іннервації закладені

всередньому мозку (мезенцефалічна частина, представлена вегетативним ядром ІІІ пари черепних нервів), та в ромбоподібному мозку (бульварна частина, представлена вегетативними ядрами VII, IX, X пар черепних нервів.

Периферична частина в краніальному відділі представлена передвузловими волокнами, які проходять у складі VII, IX, X пар черепних нервів, інтрамуральними вузлами (війковим, крилопіднебінним, вушним, піднижньощелепним).

Війковий вузол знаходиться між зоровим нервом та зовнішнім прямим м’язом ока. Його передвузлові волокна починаються від додаткового ядра (у середньому мозку) та йдуть у складі окорухового нерва. Ці волокна кінчаються в клітинах війкового вузла, післявузлові волокна у складі коротких війкових нервів йдуть до непосмугованих м’язових волокон райдужної оболонки та війкового тіла.

Крило-піднебінний вузол розташований в однойменній ямці. Передвузлові волокна йдуть до нього з верхнього слиновидільного ядра

проміжного нерва. Післявузлові волокна йдуть до сльозової залози, залоз порожнини носа та піднебіння

Вушний вузол розташований на нижній поверхні великого крила клиноподібної кістки. Передвузлові волокна йдуть до нього з нижнього слиновидільного ядра язико - глоткового нерва. Післявузлові волокна у складі вушно-вискового нерва йдуть до привушної залози.

Піднижньощелепний вузол розташований над піднижньощелепною

барабанну струну.

Післявузлові волокна йдуть до під’язикової, підщелепної і до багатьох дрібних слинних залоз.

5. Рекомендована література.

1- периферичний відділ - очне яблуко з допоміжними органами (останні містять у собі захисні пристосування і поперечно - смугасті м'язи ока); 2 - зоровий нерв, (кондуктор, що забезпечує зв'язок очного яблука з відповідними структурами центральної нервової системи;

3 - відділи головного мозку, (підкіркові і кіркові) зв'язані з зоровим аналізатором.

З морфологічної точки зору в складі очного яблука розрізняють капсулу, що складається з трьох оболонок (зовнішньої - фіброзної, середньої - судинної, внутрішньої - сітчастої) і внутрішнє ядро (камери ока, кришталика, склоподібне тіло). З морфо-функціональної точки зору в складі очного яблука доцільно виділити дві системи; 1) - оптичну (рогівка, кришталик, рідина камер, склоподібне тіло), постачену акомодаційним апаратом, до складу якого входять структурні компоненти, що забезпечують фокусування зображення на сітківці й забезпечують нормальне функціонування світлосприймаючої системи при умовах освітленості, що змінюється. 2) – світлосприймаючу - сітчасту оболонку.

Зовнішня, фіброзна оболонка, що виконує захисну і формотворну функції, підрозділяється на склеру і рогівку.

Судинна оболонка очного яблука являє собою рясне судинне сплетіння, пронизане пухкою сполучною тканиною з безліччю пігментних клітин. У складі цієї оболонки розрізняють власне судинну оболонку, війкове тіло і райдужку

Внутрішня (чуттєва) оболонка, чи сітківка улаштована досить складно. Неозброєним оком у зоровій частині сітківки можна розрізнити дві частини: та, що щільно зростається із судинною оболонкою - пігментну частину і звернену убік склоподібного тіла нервову частину. Мікроскопічне вивчення нервової частини сітківки дозволяє виділити в ній кілька шарів, що містять фоторецептори (паличконесучі і ковбочконесучі зорові клітини), а також біполярні і гангліонозні.

Внутрішнє ядро очного яблука складають: кришталик, склоподібне тіло і водяниста волога передньої і задньої камер ока.

Кришталик має форму двовипуклої лінзи, він розташований за райдужною оболонкою і зіницею. У його складі розрізняють капсулу і волокна, що складають ядро.

Кришталик як би підвішений до війкового тіла й утримується у своєму положенні особливою зв'язкою (цинновою зв'язкою). Остання, складається з безлічі тонких волокон, що йдуть від сумки кришталика до війкового тіла. При цьому між волокнами утвориться простір, (петітов канал), заповнений водянистою вологою і широко сполучений з камерами ока.

Кришталик завдяки своїй еластичності і функції війкового м'яза, що розслаблює і натягає капсулу кришталика, змінює свою форму, у залежності від відстані до розглянутого предмета, це явище одержало назву акомодація.

Склоподібне тіло - драглиста, прозора, безбарвна, з малим змістом блукаючих клітин кулястої форми маса, що заповнює велику частину порожнини очного яблука і покрита зовні тонкою склоподібною мембраною.

Допоміжні органи ока включають захисні пристосування і м'язи ока. До захисних пристосувань відносяться повіки з віями, кон’юнктива і

слізний апарат.

Провідний шлях зорового аналізатора. Аксони гангліозних клітин сітківки, залишивши очне яблуко, утворюють зоровий нерв. Зоровий нерв через оптичний канал, виходить у порожнину черепа, над турецьким сідлом частково перехрещується. Перехрещуванню піддається тільки медіальна частина нерва, що йде від носових (внутрішніх) половин сітківки Після перехрестя утворюється зоровий шлях, що містить волокна від однойменних (лівих чи правих половин) сітківки обох очей. Зоровий шлях, закінчується в підкірковому зоровому центрі, що містить у собі; бічне колінчате тіло, подушку зорового бугра і сірий шар верхнього горбка середнього мозку. Волокна від бічного колінчатого тіла і подушки зорового бугра проходять через задній відділ задньої ніжки внутрішньої капсули, утворюючи зорову променистість (пучок Грациолє), і закінчуються в кірковому зоровому центрі - потиличній частці, в основному на дні і по краях шпорної борозни.

Волокна зорового шляху, що закінчилися в сірому шарі верхніх горбків середнього мозку, є аферентною частиною рефлекторної дуги зіничних рефлексів і покришечно-спинномозкового провідного шляху. Зорові шляхи подушки зорового бугра, цілком ймовірно, установлюють рефлекторні зв'язки з проміжним і середнім мозком.

Початком рефлекторної дуги зіничного рефлексу є волокна зорового нерва, що відходять від клітин жовтої плями сітківки. Вони закінчуються в клітинах сірого шару верхніх горбків середнього мозку, нейрити яких йдуть до додаткового ядра (Якубовича) окорухового нерва своєї і протилежної сторони. Еферентна частина дуги бере початок від додаткового ядра, відкіля волокна (прегангліонарні) йдуть у складі окорухового нерва і перериваються в клітинах війкового вузла. Відростки клітин вузла (постгангліонарні волокна) направляються до м'яза, що звужує зіницю.

Розширення зіниці забезпечується симпатичними волокнами від центрів симпатичного відділу нервової системи, що знаходяться в бічних рогах спинного мозку на рівні восьмого шийного - першого грудного сегментів. Симпатичні волокна в складі черевних корінців вступають у верхній шийний вузол симпатичного стовбура. Далі вони проходять у складі сплетення внутрішньої сонної артерії до м'яза, що розширює зіницю.

5.Рекомендована література.

1.В.Г.Ковешников «Анатомія людини» Луганськ, 2005, Т.2.

2.М.Р.Сапин «Анатомия человека» , Москва, «Медицина», 1986, Т.2.

3.М.Г.Привес «Анатомия человека» , С.П. издательство «Гиппократ»,

1998.

6.Матеріали для самопідготовки.

А. Питання для самоконтролю.

1.Складові частини зорового аналізатора?

2.Чим представлена капсула очного яблука?

3.Будова та функція оболонок очного яблука?

4.Складові частини судинної оболонки очного яблука та їх функції?

5.Особливості будови внутрішньої оболонки очного яблука?

6.Які структури утворюють внутрішнє ядро очного яблука?

7.Будова камер очного яблука, утворення та циркуляція внутрішньо очної рідини?

8.Що відноситься до допоміжного апарату ока?

9.Де розташовані кіркові та підкоркові центри органа зору?

10.Провідний шлях органа зору .

11. Дати визначення поняттям "близорукість", "дальнозоркість", якими методами можливо корегувати ці порушення зору?

Б. Ситуаційні задачі.

Теми 15, 16, 17. Орган слуху та рівноваги. Провідний шлях органа слуху та рівноваги. VIII пара черепних нервів.

Кількість годин – 6 1.Актуальність теми.

Знання цього розділу анатомії край необхідні для студентів усіх спеціальностей для подальшого навчання.

2.Навчальні цілі.

Навчити студентів загальній характеристиці органа слуху та рівноваги,

вивчити складові органа слуху, будову зовнішнього, середнього та внутрішнього вуха, провідний шлях слухового аналізатора.

3.Матеріали до аудиторної роботи та міждисциплінарна інтеграція:

-з курсу фізіки – проведення звукових хвиль;

-з курсу біології – філогенез органа слуху та рівноваги;

-для подальшого вивчення тем.

4.Зміст теми заняття. Периферичною частиною слухового і вестибулярного аналізаторів є орган чуття - присінково-завитковий орган, або вухо. Розрізняють:

1)зовнішнє вухо, яке складається з вушної раковини і зовнішнього слухового проходу;

2)середнє вухо, яке складається з барабанної порожнини та слухової (Євстахієвої) труби.

Середнє вухо відділене від зовнішнього вуха барабанною перетинкою. Зовні барабанна перетинка вкрита шкірою, а зсередини - слизовою оболонкою. Середнє вухо заповнене повітрям. Барабанна порожнина сполучається з порожниною соскоподібного відростка (соскоподібною печерою та соскоподібними комірками). Барабанна порожнина знаходиться у піраміді вискової кістки і має 6 стінок:

- верхню - покрівельну, утворену дахом барабанної порожнини; - нижню - яремну, утворену дном яремної ямки;

- медіальну - лабіринтну яка відділяє барабанну порожнину від внутрішнього вуха. На лабіринтній стінці знаходиться овальної форми вікно присінка закрите основою стремінця, і вікно завитки закрите вторинною барабанною

перетинкою, яка відділяє барабанну порожнину від барабанних сходів;

-задню - соскоподібну від якої починається стремінцевий м'яз;

-передню - сонну, яка відділяє барабанну порожнину від сонного каналу. У верхній частині цієї стінки знаходиться барабанний отвір слухової труби;

-латеральну - перетинкову, утворену барабанною перетинкою.

Убарабанній порожнині знаходяться три кісточки: молоточок, коваделко і стремінце. Молоточок зростається з барабанною перетинкою і з'єднується з коваделком, а коваделко - зі стремінцем. Слухові кісточки проводять звук, передають коливання барабанної перетинки у вікно присінка.

Регулюють рухи кісточок два м'язи: м'яз-натягач барабанної перетинки і стремінцевий м'яз. Слухова труба лежить у м'язовотрубному каналі, сполучає барабанну порожнину з горлом.

3)внутрішнє вухо, або лабіринт. Лабіринт поділяється на зовнішній - кістковий і внутрішній - перетинчастий.

Частини кісткового лабіринту:

- присінок. На медіальній стінці присінка знаходиться внутрішній отвір водопроводу присінка;

- півколові канали, які 5 отворами відкриваються на задній стінці присінка. Півколових каналів є 3: передній (сагітальний, верхній), задній (фронтальний), латеральний (горизонтальний). Кожний півколовий канал має 2 ніжки: просту і ампульну, яка має розширення - ампулу. Прості ніжки переднього і заднього півколових каналів зливаються в одну загальну ніжку;

- завитка, яка відкривається отвором на переднім стінці присінка. Завитка - це спіральний канал, який утворює 2,5 оберти навколо осі завитки. Вісь завитки - кістковий стержень. Навколо стержня закручується кісткова спіральна пластинка. В основі завитки знаходиться внутрішній отвір канальця завитки. Частини перетинчастого лабіринта:

- маточка і мішечок, де знаходяться рецептори рівноваги при поступальних рухах - статичні плямки; - півколові протоки з ампулами, в яких знаходяться рецептори рівноваги при обертальних рухах - ампульні гребінці;

- завиткова протока, яка займає середню частину спірального каналу завитки, поділяє його на нижні барабанні сходи і верхні сходи присінка, обмежена трьома стінками;

- зовнішньою; - присінковою;

- барабанною. На базиляршй мембрані барабанної стінки розміщені у вигляді війок сенсорні клітини, які формують спіральний орган.

Провідний шлях слухового аналізатора

1-й нейрон лежить у завитку в спіральному, вузлі. Дендрит його закінчується у спіральному органі. Аксон в складі VIII пари черепних нервів

-присінково-завиткового нерва — входить через внутрішній слуховий отвір у порожнину черепа і направляється в міст.