
- •Модуль 2. Загальні закономірності метаболізму. Метаболізм вуглеводів, ліпідів, амінокислот та його регуляція. Перелік питань та відповіді для підсумкового модульного контролю.
- •1. Біохімічні компоненти клітини, їх біохімічні функції. Класи біомолекул. Ієрархія біомолекул, їх походження.
- •2. Ферменти: визначення; властивості ферментів як біологічних каталізаторів.
- •3. Класифікація та номенклатура ферментів, характеристика окремих класів ферментів.
- •4. Будова та механізми дії ферментів. Активний та алостеричний (регуляторний) центри.
- •5. Кофактори та коферменти. Будова та властивості коферментів; вітаміни як попередники в біосинтезі коферментів.
- •6. Коферменти: типи реакцій, які каталізують окремі класи коферментів.
- •7. Вітамін в1 (тіамін): будова, біологічні властивості, механізм дії.
- •8. Вітамін в2 (рибофлавін): будова, біологічні властивості, механізм дії.
- •9. Вітамін рр (нікотинова кислота, нікотинамід): будова, біологічні властивості, механізм дії.
- •10. Вітамін в6 (піридоксин): будова, біологічні властивості, механізм дії.
- •11. Вітамін в12 (кобаламін): біологічні властивості, механізм дії.
- •12. Вітамін Вс (фолієва кислота): біологічні властивості, механізм дії.
- •13. Вітамін н (біотин): біологічні властивості, механізм дії.
- •14. Вітамін в3 (пантотенова кислота): біологічні властивості, механізм дії.
- •15. Вітамін с (аскорбінова кислота): будова, біологічні властивості, механізм дії.
- •16. Вітамін р (флавоноїди): будова, біологічні властивості, механізм дії.
- •17. Ізоферменти, особливості будови та функціонування, значення в діагностиці захворювань.
- •18. Механізми дії та кінетика ферментативних реакцій: залежність швидкості реакції від концентрації субстрату, рН та температури.
- •19. Активатори та інгібітори ферментів: приклади та механізми дії.
- •20. Типи інгібування ферментів: зворотнє (конкурентне, неконкурентне) та незворотнє інгібування.
- •21. Регуляція ферментативних процесів. Шляхи та механізми регуляції: алостеричні ферменти; ковалентна модифікація ферментів.
- •22. Циклічні нуклеотиди (цАмф, цГмф) як регулятори ферментативних реакцій та біологічних функцій клітини.
- •23. Ензимопатії – уроджені (спадкові) вади метаболізму вуглеводів, амінокислот, порфіринів, пуринів.
- •3. Глікогенози:
- •4. Непереносність дисахаридів
- •1. Еритропоетичні порфірїі:
- •24. Ензимодіагностика патологічних процесів та захворювань.
- •25. Ензимотерапія – застосування ферментів, їх активаторів та інгібіторів в медицині.
- •26. Принципи та методи виявлення ферментів у біооб'єктах. Одиниці виміру активності та кількості ферментів.
- •27. Обмін речовин (метаболізм) - загальні закономірності протікання катаболічних та анаболічних процесів.
- •28. Спільні стадії внутрішньоклітинного катаболізму біомолекул: білків, вуглеводів, ліпідів.
- •29. Цикл трикарбонових кислот. Локалізація, послідовність ферментативних реакцій, значення в обміні речовин.
- •30. Енергетичний баланс циклу трикарбонових кислот. Фізіологічне значення реакцій цтк. Значение о6щих путей катаболизма в энерrетическом обмене.
- •31. Реакції біологічного окислення; типи реакцій (дегідрогеназні, оксидазні, оксигеназні) та їх біологічне значення. Тканинне дихання.
- •32. Ферменти біологічного окислення в мітохондріях: піридин-, флавін-залежні дегідрогенази, цитохроми.
- •33. Послідовність компонентів дихального ланцюга мітохондрій. Молекулярні комплекси внутрішніх мембран мітохондрій.
- •34. Окисне фосфорилювання: пункти спряження транспорту електронів та фосфорилювання, коефіцієнт окисного фосфорилювання.
- •35. Хеміосмотична теорія окисного фосфорилювання, атф-синтетаза мітохондрій.
- •36. Інгібітори транспорту електронів та роз’єднувачі окисного фосфорилювання.
- •37. Мікросомальне окислення: цитохром р-450; молекулярна організація ланцюга переносу електронів.
- •38. Анаеробне окислення глюкози. Послідовність реакцій та ферменти гліколізу.
- •39. Аеробне окислення глюкози. Етапи перетворення глюкози до со2 і н2о.
- •40. Окислювальне декарбоксилювання пірувату. Ферменти, коферменти та послідовність реакцій в мультиферментному комплексі.
- •4*. Гліколітична оксидоредукція: субстратне фосфорилювання та човникові механізми окислення гліколітичного надн.
- •41. Порівняльна характеристика біоенергетики аеробного та анаеробного окислення глюкози, ефект Пастера.
- •42. Фосфоролітичний шлях розщеплення глікогену в печінці та м'язах. Регуляція активності глікогенфосфорилази.
- •43. Біосинтез глікогену: ферментативні реакції, фізіологічне значення. Регуляція активності глікогенсинтази.
- •44. Механізми реципрокної регуляції глікогенолізу та глікогенезу за рахунок каскадного цАмф-залежного фосфорилювання ферментних білків.
- •45. Роль адреналіну, глюкагону та інсуліну в гормональній регуляції обміну глікогену в м'язах та печінці.
- •46. Генетичні порушення метаболізму глікогену (глікогенози, аглікогенози).
- •47. Глюконеогенез: субстрати, ферменти та фізіологічне значення процесу.
- •48. Глюкозо-лактатний (цикл Корі) та глюкозо-аланіновий цикли.
- •49. Глюкоза крові (глюкоземія): нормоглікемія, гіпо- та гіперглікемії, глюкозурія. Цукровий діабет - патологія обміну глюкози.
- •50. Гормональна регуляція концентрації та обміну глюкози крові.
- •51. Пентозофосфатний шлях окислення глюкози: схема процесу та біологічне значення.
- •52. Метаболічні шляхи перетворення фруктози та галактози; спадкові ензимопатії їх обміну.
- •53. Катаболізм триацилгліцеролів в адипоцитах жирової тканини: послідовність реакцій, механізми регуляції активності тригліцеридліпази.
- •54. Нейрогуморальна регуляція ліполізу за участю адреналіну, норадреналіну, глюкагону та інсуліну).
- •55. Реакції окислення жирних кислот (β-окислення); роль карнітину в транспорті жирних кислот в мітохондрії.
- •56. Окислення гліцеролу: ферментативні реакції, біоенергетика.
- •57. Кетонові тіла. Реакції біосинтезу та утилізації кетонових тіл, фізіологічне значення.
- •58. Порушення обміну кетонових тіл за умов патології (цукровий діабет, голодування).
- •59. Біосинтез вищих жирних кислот: реакції біосинтезу насичених жирних кислот (пальмітату) та регуляція процесу.
- •60. Біосинтез моно- та поліненасичених жирних кислот в організмі людини.
- •61. Біосинтез триацилгліцеролів та фосфогліцеридів.
- •62. Метаболізм сфінголіпідів. Генетичні аномалії обміну сфінголіпідів-сфінголіпідози.
- •63. Біосинтез холестеролу: схема реакцій, регуляція синтезу холестеролу.
- •64. Шляхи біотрансформації холестерину: етерифікація; утворення жовчних кислот, стероїдних гормонів, вітаміну d3.
- •65. Циркуляторний транспорт та депонування ліпідів у жировій тканині. Ліпопротеїнліпаза ендотелію.
- •66. Ліпопротеїни плазми крові: ліпідний та білковий (апопротеїни) склад. Гіпер-
- •67. Патології ліпідного обміну: атеросклероз, ожиріння, цукровий діабет.
- •68. Пул вільних амінокислот в організмі: шляхи надходження та використання вільних амінокислот в тканинах.
- •69. Трансамінування амінокислот: реакції та їх біохімічне значення, механізми дії амінотрансфераз.
- •70. Пряме та непряме дезамінування вільних l-амінокислот в тканинах.
- •71. Декарбоксилювання l -амінокислот в організмі людини. Фізіологічне значення утворених продуктів. Окислення біогенних амінів.
- •72. Шляхи утворення та знешкодження аміаку в організмі.
- •73. Біосинтез сечовини: послідовність ферментних реакцій біосинтезу, генетичні
- •74. Загальні шляхи метаболізму вуглецевих скелетів амінокислот в організмі людини. Глюкогенні та кетогенні амінокислоти.
- •75. Біосинтез та біологічна роль креатину і креатинфосфату.
- •76. Глутатіон: будова, біосинтез та біологічні функції глутатіону
- •77. Спеціалізовані шляхи метаболізму циклічних амінокислот - фенілаланіну, та тирозину.
- •78. Спадкові ензимопатії обміну циклічних амінокислот - фенілаланіну та тирозину.
- •79. Метаболізм порфіринів: будова гему; схема реакцій біосинтезу протопорфірину IX та гему.
37. Мікросомальне окислення: цитохром р-450; молекулярна організація ланцюга переносу електронів.
У
мембранах ендоплазматичного ретикулуму
печінки, в мітохондріях і мікросомах
кори надниркових, статевих залоз та
інших тканин локалізовані ферментні
системи, які каталізують монооксигеназні
реакції, коли один атом молекули кисню
включається в субстрат, а другий – у
молекулу води. Оскільки найчастіше
субстрат у монооксигеназних реакціях
гідроксилюється, цю групу ферментів
називають також гідроксилазами. Донором
воднів для утворення Н2О
замість НАДФН може бути НАДН, ФМНН2,
ФАДН2.
Головний компонент монооксигеназ – цитохром Р-450 – названий так тому, що комплекс його відновленої форми з монооксидом вуглецю (II) має максимум поглинання світла при 450 нм. Цитохром Р-450 містить протогем і подібний до цитохромів групи b. Буква “Р” в цитохромі Р-450 походить від американського міста Philadelphia, де він вперше був відкритий. Існує велика кількість ізоформ цитохрому Р-450. Оскільки в процесі один із атомів молекули кисню включається в молекулу води, а другий - в молекулу субстрату, що гідроксилюється, ферментні системи, які каталізують ці реакції, отримали також назву "мікросомальних оксигеназ мішаної функції'' Ферментні системи, що каталізують реакції мікросомального окислення гідрофобних речовин, являють собою електронотранспортні ланцюги, локалізовані в мембранах ендоплазматичного
ретикулуму
гепатоцитів та клітин деяких інших
органів тварин та людини, що також беруть
участь у реакціях детоксикації (кишечник,
легені, шкіра, плацента тощо). Компонентами
цих ферментних ланцюгів є ФАД-вмісний
флавопротеїн, цитохром b5
та кінцева монооксигеназа - цитохром
Р-450:
Подібний цитохром Р-450-залежний електронотранспортний ланцюг каталізує реакції окислювального гідроксилування стероїдів (синтезу та біотрансформації), що відбуваються в мітохондріях кори наднирників та статевих залоз.
38. Анаеробне окислення глюкози. Послідовність реакцій та ферменти гліколізу.
За умов анаеробного гліколізу (наприклад, в інтенсивно працюючих скелетних м`язах або в молочнокислих бактеріях) гліколі-тичний НАДН не віддає свої відновлювальні еквіваленти в дихальний ланцюг мітохондрій, а використовується для відновлення пірувату до L-лактату: Реакція каталізується ферментом лактатдегідрогеназою, яка існує у вигляді п яти різних ізоферментних форм (ЛДГ1—ЛДГ5), що відрізняються за своїми кінетичними властивостями (КМ, Vмах, ступенем алостеричного інгібірування піруватом). Таким чином, ферментативні реакції анаеробного гліколізу майже повністю спів¬падають із реакціями аеробного гліколізу, відрізняючись лише на етапі, що відбувається після утворення пірувату: при аеробному гліколізі піруват є субстратом перетворення на ацетилкоензим А та подальшого окислення, а при анаеробному гліколізі піруват відновлюється до лактату за рахунок НАДН, що утворився в реакціях гліколітичної оксидоредукції. Інакше кажучи, після утво¬рення пірувату подальше його перетворення може відбуватися за одним із двох альтер¬нативних шляхів, що залежать від стану окислювально-відновлювальних процесів у певній тканині: - в анаеробнихумовах (або в умовах гіпоксії) реокислення гліколітичного НАДН відбува¬ється за рахунок дії лактатдегідрогенази, яка відновлює піруват до лактату; течія лактат-дегідрогеназної реакції в даному напрямку генерує НАД+, що знову використовується для окислення гліцеральдегід-3-фосфату і подальшого накопичення лактату як про¬дукту анаеробного гліколізу. Така послідовністьреакцій найбільш характерна для інтенсивно працюючихскелетних м`язів; крім скелетних м`язів та еритроцитів, клітини деяких інших органів та тканин (головного мозку, шлунково-кишкового тракту, мозкового шару нирок, сітківки та шкіри) частково задовольняють свої енергетичні потреби за рахунок анаеробного гліколізу, утворюючи молочну кислоту.