2. Санітарні втрати, визначення та класифікація.

Усі втрати особового складу військ (сил), які виникли за час бойових дій, називають загальними втратами. Вони поділяються на втрати безповоротні та санітарні. Безповоротні втрати – це втрати, що включають вбитих, тих, хто пропав без вісти, а також тих, хто потрапив у полон. До санітарних втрат відносять поранених різними видами зброї та хворих, які втратили боєздатність (працездатність) не менш ніж на добу, надійшли на етапи медичної евакуації (медичні пункти, медичні роти чи в лікувальні заклади), були там зареєстровані й отримали лікарську допомогу. Існує класифікація санітарних втрат за здатністю поранених (хворих) до пересування:поранені і хворі, які можуть самостійно пересуватись і, звичайно, не потребують постільного режиму. Ця категорія потерпілих на рівні військової ланки медичної служби, як правило, складає 40–50% від усіх санітарних втрат; поранені і хворі на ношах, які не здатні за станом здоров’я до самостійного пересування і під час транспортування повинні перебувати в лежачому стані вони відповідно складають 50–60% від всіх санітарних втрат у військовій ланці медичної служби. За профілем поранення і необхідній медичній допомозі всі категорії санітарних втрат можуть групуватися на потерпілих хірургічного профілю та потерпілих терапевтичного профілю. Так, в структурі санітарних втрат під час конкретної бойової операції в умовах надходження масового потоку поранених і хворих, потерпілі хірургічного профілю можуть складати від 91,8% до 99,9%, терапевтичного – від 0,1% до 8,2%.

Під терміном “масові санітарні втрати” розуміють ситуацію, при якій кількість поранених уражених, а також тяжкість поранень та захворювань виходить за межі можливості медичної служби, головним чином з надання необхідної медичної допомоги та транспортування потерпілих до медичних підрозділів та лікувальних закладів.

3. Мс ак, завдання та організація.

Армійський корпус (АК) є військовим оперативним об’єднанням і має різнорідну (за своїм складом) та динамічну штатну структуру. Бойові завдання, які ставляться перед АК, носять оперативний характер.

До корпусної медичної служби АК відносяться тільки сили і засоби медичної служби АК, які підпорядковані безпосередньо начальнику медичної служби АК: військово-медичний відділ (як орган управління) та медична бригада АК (МедБр). Загальне керівництво корпусними медичними силами і засобами, а також медичною службою з’єднань і частин, які входять у даний АК, здійснює начальник медичної служби АК, він підпорядкований командувачу АК, а із спеціальних питань – начальнику військово-медичного управління оперативного командування. На медичну службу армійського корпусу покладаються наступні основні завдання: управління силами і засобами медичної служби АК під час операції; підсилення військової медичної служби медичними кадрами, транспортними засобами та іншими медичними силами і засобами; участь (при необхідності) в евакуації поранених і хворих безпосередньо з осередків масових санітарних втрат до військових польових пересувних госпіталів (ВППГ), медичних рот (медр); надання пораненим і хворим першої лікарської і кваліфікованої медичної допомоги; тимчасова госпіталізація у медр і ВППГ нетранспортабельних поранених і хворих; лікування легкопоранених і легкохворих із терміном відновлення боєздатності до 15 діб; тимчасова ізоляція інфекційних хворих до евакуації їх у військовий польовий інфекційний госпіталь; підготовка поранених і хворих до подальшої евакуації із медр, ВППГ за призначенням та організація їх відправки до госпітальної бази; забезпечення медичним майном і технікою з’єднань та частин АК, закладів, частин та підрозділів медичної служби АК; організація захисту сил і засобів медичної служби АК від зброї масового ураження; участь у військово-медичній підготовці особового складу військ і організація спеціальної підготовки медичного складу; ведення медичного обліку і звітності, вивчення і узагальнення бойового досвіду медичної служби.

Військово-медичний відділ (ВМВ), як орган управління медичної служби армійського корпусу, здійснює планування медичного забезпечення військових операцій, організує взаємодію між військовими і корпусними засобами медичної служби, маневрування силами і засобами медичної служби АК під час бойових дій, здійснює контроль за діяльністю як штатних, так і приданих медичних формувань АК. У складі військово-медичного відділу, крім начальника і його заступника, є: 4 старших офіцери і один офіцер, які відповідають за певні напрямки діяльності медичної служби (організаційно-планову роботу, лікувально-евакуаційне забезпечення, забезпечення медичним майном тощо); три головні медичні спеціалісти АК (хірург, терапевт, радіолог-токсиколог). Військово-медичний відділ розгортається і пересувається у складі першого ешелону тилового пункту управління (ТПУ) АК і включається в його радіомережу. Окрім військово-медичного відділу, до корпусних сил і засобів медичної служби, як вже було зазначено вище, відноситься медична бригада армійського корпусу, яка є медичним з’єднанням, що призначене для надання кваліфікованої медичної допомоги пораненим і хворим, їх евакуації в госпітальну базу та забезпечення медичним майном і технікою особового складу та медичної служби АК.

. Так, до МедБр АК входять: управління; військові польові пересувні госпіталі (з розрахунку по одному на 1 –2 механізовані (танкові) бригади та 1-2 в резерві); окремий медичний загін підсилення (ОМЗП) – 1; окремий автомобільний санітарний батальйон (ОАСБ) – 1; До підрозділів забезпечення управління МедБр відносяться рота зв’язку, рота матеріально-технічного забезпечення (автомобільний взвод, господарський взвод, їдальня, склади, пральня), комендантське відділення, медичний пункт і клуб