Гігієна дітей і підлітків

Що посієш в юності,

те й пожнеш у житті

Г. ІБСЕН

8.1. Вікові особливості росту й розвитку дітей і підлітків

Здоров'я дітей є незаперечною гарантією здоров'я та благо­получчя прийдешніх поколінь. Запобігання захворюванням, збереження та зміцнення здоров'я дітей і підлітків завжди були і залишаються одним із пріоритетних завдань будь-якого сус­пільства.

Особливе значення ця проблема має для України, де внаслі­док аварії на Чорнобильській АЕС та багатьох інших об'єктив­них чинників склалися несприятливі екологічні обставини, які потребують великої уваги щодо профілактики різних захво­рювань у дітей і підлітків.

Вікові особливості росту, розвитку та формування здоров'я дитини мають певні закономірності. їм притаманні нерівно­мірність та морфофункціональні особливості. Характерним проявом такої нерівномірності є розбіжності між періодами інтенсивного росту і періодами диференціювання окремих органів і тканин організму.

Прикладом цієї нерівномірності, зокрема, може бути морфо-функціональний розвиток серцево-судинної системи. Так, у дітей віком до 2 років серце загалом росте досить швидко, але макроскопічно цей ріст значно випереджує розвиток та гісто­логічне диференціювання окремих тканин. У віці 2—6 років спостерігаються низькі темпи обох процесів, із 7 до 10 років на тлі поступового розвитку інших структурних складових інтенсивніше розвивається нервовий апарат серця. У наступ­ний віковий період, з 11 до 14 років, відбувається як посиле­ний розвиток серця в цілому, так і глибока диференціація ок­ремих його структур на клітинному рівні.

Нерівномірність і морфофункціональні особливості розвитку притаманні практично всім органам і системам дитини і підлітка. Це стосується ЦНС, дихальної системи, лімфатичної тканини тощо. Існують певні розбіжності розвитку хлопчиків і дівчаток. Препубертатний період у дівчаток у кліматичних умовах України починається в 10—12 років, у хлопчиків — у 13—14 років, що зумовлює наявність двох «перехрещень» ос­новних морфологічних показників порівняно з динамікою їх росту. Однак такі функціональні показники, як м'язова сила, життєва ємність легень та деякі інші, в хлопчиків перевищу­ють аналогічні показники у дівчаток протягом усього періоду їх росту й розвитку.

Запропоновано низку класифікацій (періодизацій) розвит­ку дитячого організму. Звичайно за схемою вікової періоди­зації виділяють такі періоди:

• новонародженість (1 доба—10 діб);

• грудний вік (10 діб — 1 рік);

• раннє дитинство (1 рік—3 роки);

• перше дитинство (4 роки—7 років);

• друге дитинство (хлопчики — 8—12 років, дівчатка — 8—11 років);

• підлітковий вік (дівчатка — 12—15 років, хлопчики — 13—16 років);

— юнацтво (дівчата — 16—20 років, юнаки — 17—21 рік). Дещо спрощеною, проте більш поширеною в практиці ро­боти педіатрів, гігієністів та педагогів є така періодизація:

• переддошкільний вік (до 3 років);

• дошкільний вік (3 роки—7 років);

• молодший шкільний вік (7—10 років);

• середній шкільний вік (11—14 років);

• старший шкільний вік (15—18 років).

Кожному з вікових періодів притаманні свої морфофунк­ціональні особливості.

Переддошкільний вік (до 3 років) характеризується інтен­сивним ростом і розвитком тіла й окремих його органів. Збільшується маса тіла, формується опорно-руховий апарат. Особливо інтенсивно росте мозковий відділ черепа. Протягом першого року життя його обсяг збільшується у 2,5 разу, в 3 роки становить 80 % обсягу мозкового черепа дорослої людини. У віці 1,5—2 міс дитина намагається утримувати голову, зникає зги­нальний гіпертонус м'язів рук, із 5—6 міс формується функ­ція сидіння. До 3 років повністю формується здатність вільно ходити та бігати. Відносно велика маса серця та його висока васкуляризація зумовлюють можливість забезпечення по­трібного кровообігу і поступового зниження ЧСС (із 120—140 в перші місяці життя до 100—110 — в 3—4 роки.

Поверхня легеневих альвеол у новонародженої дитини ста­новить 5,5—6 м², дихання в дітей переддошкільного віку пере­важно поверхневе, хоча обсяг легень протягом перших років від народження збільшується в 4,5 разу. Потрібна легенева вентиляція забезпечується підвищеною частотою дихальних рухів (у новонародженого вона становить 40—60, у дітей віком 2—3 роки — 25—ЗО за 1 хв).

Секреторна функція шлунка ще відносно слабка, але всмок­тувальна здатність достатньо велика. З появою молочних зубів та поступовим переходом від грудного вигодовування до зміша­ного зростає товщина м'язового шару шлунка, відбувається інтенсивний ріст кишок.

Суттєві морфофункціональні зміни спостерігаються з боку ЦНС. Починаючи з 2—3-го тижня життя з'являється перший умовний рефлекс на позу (положення) для годування. Умовні рефлекси на зорові та слухові подразники формуються про­тягом 2—3-го місяців життя.

Що менша дитина, то більше процеси іррадіаціі в корі ве­ликого мозку переважають над процесами концентрації. Це призводить до поганої координації рухів та інколи виникнен­ня неадекватних реакцій на різні зовнішні впливи.

У дитини поступово збільшується запас слів, до 3 років він уже налічує 800—1000 слів. Розвитку мови сприяє активне спілкування з оточуючими, чітка мова дорослих, знайомство з іншими малюками, захоплення зображеннями тощо. Удоско­налюється зорова функція. Наприкінці першого місяця життя погляд дитини має бути вже фіксованим, протягом першого року вона оволодіває здатністю розрізняти кольори. Розви­вається реакція сприйняття й акустичних впливів. Реакція на звукові подразники з'являється наприкінці другого — на по­чатку третього місяців життя.

Ендокринна система морфологічно на момент народження вже сформована. З ростом дитини її активність ще більшою мірою збільшується і вдосконалюється.

Таким чином, протягом переддошкільного періоду відбува­ються дуже важливі морфологічні і функціональні зміни, ре­зультатом яких є формування здатності до вільного пересу­вання, оволодіння основами мовлення, сприйняття та оцінки навколишнього світу, що адекватні віку.

У дошкільному віці (3—7 років) дитина продовжує віднос­но рівномірно рости й розвиватися. Триває інтенсивне фор­мування опорно-рухового апарату, майже закінчується окостеніння хрящової тканини епіфізів трубчастих кісток, скелета, розвивається схильність дитини до мануальних вправ (малювання, ліплення, майстрування тощо). Потреба у вико­нанні різних складнокоординованих фізичних вправ зумов­лює інтенсивний розвиток нервового апарату м'язів. Майже завершується формування легеневої тканини, зростає життє­ва ємність легень, частота дихальних рухів зменшується до

22—24 на 1 хв. Секреторна і моторна функції шлунка і кишок майже не відрізняються від таких у дорослих.

Значно вдосконалюються функціональні можливості ЦНС, поліпшується координація процесів іррадіації та концентрації, набувають значно вищого рівня форми спілкування дитини з дорослими та довколишнім світом.

У молодшому шкільному віці (7—10 років) продовжується фізичний ріст і розвиток дитини (маса тіла щороку в середнь­ому збільшується на 2—3 кг, обвід грудної клітки — на 1,5—2 см, довжина тіла — на 4—5 см), продовжуються процеси окостеніння й розвитку скелета. Зростає м'язова сила. Дещо підвищується загальна опірність до несприятливих впливів на­вколишнього середовища дівчаток та хлопчиків. Проте, не­зважаючи на позитивні зміни, що відбулися в попередній пе­ріод, процеси збудження ще переважають над гальмівними, а обидва вони — над процесами концентрації і, отже, спостері­гається легка виснажливість і швидка втомлюваність ЦНС.

Середній шкільний вік (11—14 років) дуже відповідальний щодо розвитку і всебічного подальшого становлення дитини й підлітка. Триває інтенсивний ріст і збільшення м'язів, розмірів тіла, формування скелета, життєва ємність легень у дівчаток 14 років збільшується до 2700 см³, у хлопчиків — 3200 см³, починається посилений розвиток статевих залоз, розвивають­ся вторинні статеві ознаки. У зв'язку з підвищеною збудливі­стю ЦНС і її підкоркових відділів суттєво ослаблюються про­цеси внутрішнього гальмування. Порушується (особливо у дівчаток) вегетативна регуляція з боку серцево-судинної і ди­хальної систем, підвищуються емоційна збудливість та втом­люваність.