4. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття.

4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:

Термін	Визначення
Нестабільна стенокардія	гостра ішемія міокарда, тяжкість і тривалість якої недостатня для розвитку некрозу міокарда. В теперішній час визначено поняття «гострий коронарний синдром».
Гострий коронарний синдром (ГКС)	група симптомів і ознак, які дозволяють підозрювати гострий інфаркт міокарда (ГІМ) або НС. Даний термін використовують при встановленні попереднього діагнозу. ГКС на ЕКГ може проявлятися як зі стійкою елевацією сегмента ST, так і без неї. Перший у більшості випадків передує ГІМ із зубцем Q на ЕКГ, другий – ГІМ без Q і НС (заключні клінічні діагнози)

4.2. Теоретичні питання до заняття:

1. Епідеміологія, етіологія, патогенез, патоморфологія НС.

2. Клінічна класифікація нестабільної стенокардії.

3. Які фактори ризику (модифіковані, немодифіковані, незалежні ФР ССЗ) сприяють розвитку та прогресуванню ІХС.

4. Клінічні ознаки та діагностичні критерії нестабільної стенокардії, диференціальна діагностика з інфарктом міокарда, некоронарогенними захворюваннями міокарда.

5. Види нестабільної стенокардії, ризик розвитку інфаркту міокарда.

6. Програма обстеження хворого на ІХС.

7. Стандарти лікування та надання невідкладної допомоги хворому з НС на догоспітальному та госпітальному етапах, відмінність від лікування гострого інфаркту міокарда.

8. Реабілітація хворих, які перенесли ГКС, визначення ступеню ризику.

9. Показання для направлення на ангіографію, інтервенційні методи лікування.

10. Первинна та вторинна профілактика, прогноз та працездатність.

4.3. Практичні завдання, які виконуються на занятті:

1. Обстежити хворого, опанувати технікою проведення та розшифровки ЕКГ, вимірювання АТ, вислуховування серцевих тонів.

2. На основі знань діагностичних критеріїв обґрунтувати діагноз ;

3. Провести диференціальний діагноз;

4. Визначити толерантності до фізичного навантаження та коронарного резерву;

5. Проводити фармакологічні проби для диференціальної діагностики стенокардії;

6. Призначити лікування нестабільної стенокардії згідно сучасних стандартів;

7. Проводити первинну та вторинну профілактику ІХС.

8. Виписувати рецепти лікарських засобів , які використовують для лікування НС згідно стандартам.

9. Надавати невідкладну допомогу хворому з гострою коронарною недостатністю.

Зміст теми заняття.

Клінічна класифікація НС.

3. Нестабільна стенокардія

3.1. Стенокардія, що виникла вперше до 28 діб (напади стенокардії, що виникли вперше, з транзиторними змінами на ЕКГ спокою).

3.2. Прогресуюча стенокардія (поява стено­кардії спокою або нічних нападів у хворого із сте­нокардією напруги, зміна ФК стенокардії, щонайменше до ІІІ, прогре­суюче зниження толерантності до фізичного наван­таження, транзиторні зміни на ЕКГ спокою).

3.3. Рання постінфарктна стенокардія (з 3 до 28 діб).

ПРИКЛАДИ ФОРМУЛЮВАННЯ ДІАГНОЗУ

	ІХС: Стабільна стенокардія напруги, II ФК. Атеросклероз ПМША та ПКА (коронарографія 10.03.99). Стентування ПМША (12.03.06). СН 0 ст.
	ІХС: Стабільна стенокардія напруги, IV ФК та спокою. Постінфарктний кардіосклероз (Q - ІМ передньої стінки ЛШ, 23.05.99). Хронічна аневризма ЛШ. Повна блокада лівої ніжки пучка Гіса. СН П А ст., ФК ІІІ зі зниженою систолічною функцією ЛШ (ФВ 40%)
	ІХС: Нестабільна стенокардія (прогресуюча). Постінфарктний кардіосклероз (Q-негативний ІМ задньобокової стінки ЛШ, 02.06.98). Аортокоронарне шунтування (2 шунта, 12.02.98). СН І ст., ФК І зі збереженою систолічною функцією ЛШ (ФВ 51%)