Вольовi якостi особистостi:

1) цiлеспрямованiсть;

2) самостiйнiсть;

3) наполегливiсть;

4) витримка;

5) хоробрiсть;

6) мужнiсть;

7) дисциплiнованiсть.

Цiлеспрямованiсть - це пiдпорядкування поведiнки стiйкiй життєвiй метi, готовнiсть та рiшучiсть вiддати усi сили i вмiння для її досягнення, планомiрне, неухильне її досягнення. Iз цiєї перспективної мети виходять окремi пiдпорядкованi цiлi як необхiднi складовi на шляху досягнення основної мети; усе зайве, непотрiбне вiдкидається.

Самостiйнiсть- пiдпорядкування поведiнки власним поглядам та переконанням, протистояння примусу до дiй, котрi не спiвпадають iз переконаннями. Однак, самостiйна людина не вiдкидає будь-яку чужу думку, але свiдомо розглядає стороннi поради i вказiви, оцiнює їх, i, якщо вони розумнi, приймає.Негативiзм(вiд лат. «него» - заперечую) - заперечлива якiсть волi: вiдторгення будь-якої iншої думки тiльки тому, що вона стороння; немотивована протидiя всьому, що йде вiд iнших людей. Самостiйний - весь час свiдомо готовий розглядати стороннi поради i вказiвки, оцiнювати їх, i якщо вони розумнi - прийняти їх. Негативiст не володiє самостiйнiстю волi, намагаючись за будь-яку цiну дiяти всупереч поглядам i переконанням, що не є власними.

Навiюванiсть (сугестивнiсть) - заперечлива якiсть волi, протилежна до негативiзму. Навiюваний легко пiддається сторонньому впливу, не вмiє критично ставитись до стороннiх порад та протистояти їм у разi необхiдностi, приймає будь-якi стороннi поради, навiть завiдомо невiрнi. Навiюванiсть та негативiзм - показники слабкої волi, оскiльки в обох випадках людина не може пiдпорядкувати свої дiї здоровому глуздовi, слiпо сприймає чи вiдкидає стороннi впливи.

Рiшучiсть- це здатнiсть своєчасно приймати обгрунтованi, стiйкi рiшення i без вагань переходити до їх впровадження. Особливо вона необхiдна у важких ситуацiях, при виборі однієї можливостi iз декiлькох, i там, де дiя пов’язана iз деяким ризиком. Своєчасно прийняти рiшення - означає прийняти рiшення у потрiбний момент, коли цього потребують обставини. Рiшуча людина не поспiшає iз прийняттям рiшення, якщо обставини дозволяють не поспiшати: це дає можливiсть краще розiбратися в ситуацiї, правильно оцiнити її, зiбрати додатковi данi та прийняти рiшення. Однак, у разi необхiдностi вона швидко може зорiєнтуватися у ситуацiї й негайно прийняти найбiльш розумне рiшення. Наслiдком обгрунтованостi рiшень являється їх стiйкiсть. Нерiшучi люди навпаки - або квапляться iз прийняттям рiшення, не встигнувши його обмiркувати, або запiзнюються своєчасно прийняти його. Нерiшучий, невпевнений у правильностi прийнятого рiшення постiйно переглядає, вiдкладає, вiдмiняє його. Необхiдною ознакою рiшучостi є енергiйний перехiд до виконання рiшення. Нерiшучий - навiть прийнявши остаточне рiшення, не може заставити себе приступити до його виконання, використовуючи будь-яку можливiсть вiдкласти свою дiю, переконуючи себе у тому, що iз виконанням рiшення можна зачекати. Рiшучiсть передбачає здатнiсть швидко затримати або навiть зупинити виконання прийнятого рiшення, якощо того потребують новi обставини. Джерела рiзних видiв нерiшучостi в учнiв рiзноманiтнi: це може бути вiдповiдальність, непередбачувані наслiдкi, втрата вiри у свої сили та можливостi на пiдставi ранiше пережитих невдач або внаслiдок недостатнього досвiду.

Наполегливiсть - це здатнiсть доводити до кiнця прийняте рiшення, досягати поставленої мети, переборювати перешкоди на шляху до неї: при невдачах наполегливий не втрачає духу, вiн стає рiшучим у досягненнi намiченого та веде пошук нових шляхiв i засобiв. Наполегливiсть особливо проявляється при складнiй, важкiй, нуднiй роботi. Схожою, але заперечною якiстю володіє впертiсть. Якщо наполеглива людина намагається досягти мети, позитивний характер якої зрозумiлий, то впертий переслiдує нерозумнi цiлi, часто розумiє свою неправоту, але продовжує вiдстоювати помилкову точку зору, керуючись бажанням будь-якою цiною наполягти на своєму. Впертiсть лише маскує слабку волю, оскiльки вперта людина неспроможна перебороти себе, вiдмовитися вiд дiй, помилковiсть котрих часто розумiє сама.

Витримка - здатнiсть контролювати свою поведiнку. Це вмiння утримуватися вiд дiй, котрi усвiдомлюються як непотрiбнi чи шкiдливi у даних умовах, зберiгати спокiй та розсудливiсть у важких ситуацiях. Витриманий, витривалий, терплячий здатний у разi потреби стiйко перенести втрати, бiль, стримувати задоволення своїх потреб (голод, спрагу, потребу вiдпочинку та iн.).

Протилежна заперечна якiсть - iмпульсивнiсть (вiд лат.«імпульс»- поштовх) - схильнiсть дiяти за першим покликом, постiйно, не-обмiрковуючи своїх вчинкiв. Мужнiсть i та смiливiсть - готовнiсть йти до досягнення мети, незважаючи на небезпеку для життя чи власного благополуччя, переборювати негаразди, страждання, втрати. Спiльною для цих двох якостей є готовнiсть до виконання небезпечних дiй.

Мужнiсть - бiльш складне поняття, що передбачає наявнiсть не лише сміливості, але й наполегливостi, витримки навiть за смертельної небезпеки; впевненностi у собi, у правотi своєї справи (наприклад, мужнiсть воїнiв, що вiддали своє життя заради Батькiвщини). Мужнiсть може проявлятися у наполегливiй працi. Протилежна, заперечна якiсть -боязкiсть: страх за себе, своє життя керує дiями несмiливої людини, яка внаслiдок цього може легко зрадити своєму обов’язковi.

Дисциплінованість - це свiдоме пiдпорядкування своєї поведiнки суспiльним правилам. Проявляється у тому, що людина без натиску визнає для себе обов’язковим виконувати правила суспільного життя, i не лише виконує їх, а й слiдкує за дотриманням цих правил iншими. Дисциплiнованiсть - не кайдани волi; навпаки, дотримування правил, виконання розпоряджень розвивають волю людини, привчають її долати зовнiшнi та внутрiшнi перешкоди на шляху до мети, долати своє«не хочу»заради«треба». Звичайно мова йде не про дисциплiну, збудовану на переляку i слiпiй покорi, а про свiдому дисциплiну, коли людина, скоряючись їй, розумiє необхiднiсть такого пiдкорення.

Високий рiвень професiйної майстерностi лiкаря визначають такi вольовi якостi як терпiння, витримка, смiливiсть, наполегливiсть, критичнiсть, оперативнiсть, дисциплiнованiсть, оптимiзм. Тiльки лiкар, здатний самостiйно аналiзувати, дiяти спокiйно, рiшуче i впевнено (але без зайвої самовпененостi), викликає симпатiю у хворого. Цi вольовi якостi, у поєднаннi з високим iнтелектуальним розвитком i почуттям обов’язку, складають «професiограму» лiкаря.