- •Загальновійськова підготовка
- •1. Концепція виховної роботи у Збройних Силах та інших військових формуваннях України та її методологічне значення
- •2. Система виховної роботи у підрозділі
- •3. Методика роботи командира щодо створення у військовому колективі здорового морально-психологічного клімату та міцної військової дисципліни
- •4. Шляхи удосконалення виховної роботи у підрозділі
- •Заключна частина
4. Шляхи удосконалення виховної роботи у підрозділі
Аналіз положень Державної програми реформування та розвитку Збройних Сил України, програми реформування та розвитку морально-психологічного забезпечення дозволяє виявити ряд основних тенденцій розвитку системи виховної роботи в Збройних Силах України.
Перше. Посилення практичної спрямованості виховної роботи з військовослужбовцями. Командири усіх ступенів, органи з гуманітарних питань головним чином спрямовують свою діяльність на формування у підлеглих високих військово-професійних якостей. Це особливо важливо в умовах реформування Збройних Сил України, переходу їх на нові принципи комплектування. В основі дії цієї тенденції лежить інтенсифікація навчально-виховного процесу, визначення якісних показників у підготовці, вихованні та навчально-бойовій діяльності особового складу. Наповнення конкретним змістом та практичними заходами морально-психологічного забезпечення повсякденної життєдіяльності військ (сил). При цьому слід враховувати, то професійний потенціал формується не лише цільовими заходами організаторської виховної роботи, морально-психологічним та інформаційно-пропагандистським забезпеченням, але й усім перебігом процесу життєдіяльності та підготовки військ.
Друге. Зміцнення матеріально-технічної бази виховної роботи. В сучасному, технічно насиченому суспільстві, не може йти мова про організацію виховного процесу без застосування технічних засобів та наочно-пропагандистських і інформаційних видань. Саме тому в програмі реформування та розвитку морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України і визначені напрями розвитку матеріально-технічної бази виховної роботи як у мирний час, так і на особливий період; виконання прикладних, фундаментальних та пошукових досліджень у галузі - ТЗВ; скоординоване за цілями, задачами, ресурсами і термінами вирішення проблеми оснащення військ (сил) сучасними ТЗВ, які спроможні забезпечувати інтенсифікацію ВП.
Третє. Посилення соціальної спрямованості виховної роботи з військовослужбовцями та членами їхніх сімей. Ця тенденція виявляється у спрямуванні зусиль органів з гуманітарних питань на реалізацію концепції соціальної політики у Збройних Силах України, створення у військових і трудових колективах соціальних умов для їх життєдіяльності, реалізацію конституційних прав військовослужбовців, працівників і членів їх сімей, соціальних гарантій. При цьому провідним напрямом є створення умов для запровадження та подальшого розвитку економічних механізмів соціального захисту військовослужбовців і членів їхніх сімей; участь у реалізації системи надання молодим сім'ям довгострокових пільгових кредитів на придбання житла; реалізація програми соціальної адаптації військовослужбовців та членів їхніх сімей; створення системи надання консультацій з питань професійної переорієнтації та працевлаштування.
Четверте. Посилення профілактичної спрямованості виховної роботи щодо викорінення негативних явищ у військах (силах), зміцнення військової дисципліни. В умовах складної соціально-економічної обстановки в країні, гострої криміногенної ситуації в суспільстві, реформування Збройних Сил України та радикального оновлення їх нормативно-правової бази профілактика негативних явиш набирає виключне значення. Вона є важливим напрямом повсякденної діяльності органів військового управління посадових осіб і виступає як необхідна умова підтримання боєздатності частин і підрозділів.
При цьому центральне місце займає вдосконалення змісту організаційної, виховної роботи з офіцерським складом, підвищення відповідальності, взірцевості, недопущення злочинів серед цієї категорії, суттєвому покрашенню стану правопорядку у військах (силах).
П'яте. Активізація виховної роботи щодо забезпечення застосування військ (сил) в конкретних воєнних акціях. Сьогодні реалізовано один із напрямів прояву цієї тенденції. Мова йде про нормативно-правове закріплення в системі морально-психологічного забезпечення Збройних Сил такого його виду, як морально-психологічне забезпечення підготовки та ведення операції (бойових дій).
Шосте. Зміцнення кадрового, інтелектуального, наукового потенціалу органів виховної роботи та ефективне використання їх за призначенням. Ця тенденція виявляється в оптимізації системи підготовки.
Сьоме. Удосконалення системи виховної роботи в ході виконання завдань програми реформування та розвитку Збройних Сил України.
Результатом удосконалення виховної роботи має бути:
1. Досягнення єдності навчання та виховання особового складу, його морально-психологічної готовності до виконання вимог Конституції України, Військової присяги, статутів Збройних Сил України.
2. Впровадження комплексу організаційних, виховних та соціально-психологічних заходів, спрямованих на реалізацію духовного і професійного потенціалу особового складу, підвищення його особистої відповідальності за виконання функціональних і службових обов’язків командирів і начальників з метою досягнення високого рівня морально-психологічного стану військ (сил).
3. Реалізація гуманітарної політики держави у Збройних Силах через систему інф.-пропаганд. забезпечення, в/п виховання особового складу з метою формування у військовослужбовців високої духовної культури і моральних якостей, почуття патріотизму, вірності традиціям українського народу.
4. Забезпечення реалізації соціальних гарантій військовослужбовцям, працівникам Збройних Сил України та їхнім сім’ям, встановлених законами України, іншими законодавчими актами, отриманими ними соціальної допомоги, створення у військових і трудових колективах соціальних умов, які б забезпечили їх нормальну життєдіяльність, сумлінне ставлення до виконання покладених на них обов’язків.
Таким чином, виховна робота у Збройних Силах України характеризується двобічністю, безперервністю і тривалістю, багатогранністю завдань і різноманітністю змісту; залежністю від специфіки військово-професійних завдань; багатством форм, методів і засобів виховної роботи, поступовим створенням певної моделі виховної роботи.
