
- •1. Правові та організаційні основи цо. Женевські конвенції про захист цивільного населення і цивільних об’єктів у нс. Закон і положення “Про цивільну оборону України”.
- •2. Завдання цо та шляхи їх реалізації.
- •3. Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру (єдс і нс).
- •1. Правові та організаційні основи цо. Женевські конвенції про захист цивільного населення і цивільних об’єктів у нс. Закон і положення “Про цивільну оборону України”.
- •1.1 Короткий зміст Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року і Додаткових протоколів до них
- •1.2 Основні норми, спільні для чотирьох Конвенцій і Додаткових протоколів
- •1.3 І Женевська конвенція “Про покращення долі поранених і хворих в діючих арміях” від 12 серпня 1949 року.
- •1.4 Ііі Женевська конвенція “Про поводження з військовополоненими” від 12 серпня 1949 року. Додатковий протокол і (частина ііі, розділ іі)
- •1.5 Іv Женевська конвенція "Про захист цивільного населення під час війни" і Додаткові протоколи
- •1.6 Зміст Додаткових протоколів. Протокол і (міжнародні збройні конфлікти)
- •1.7 Протокол іі (збройні конфлікти неміжнародного характеру)
- •1.8 Висновок
- •1.9 Закон і Положення “Про Цивільну оборону України”
- •2. Завдання цивільної оборони та шляхи їх реалізації
- •2.1 Шляхи реалізації завдань цо
- •1. Попередження надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру та ліквідація їх наслідків.
- •2. Оповіщення населення про загрозу і виникнення нс у мирний і воєнний часи та постійне інформування його про наявну обстановку.
- •3. 3Ахист населення від наслідків стихійного лиха, аварій, катастроф, вибухів, великих пожеж і застосування засобів ураження.
- •4. Організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха і у воєнний час.
- •6. Підготовка і перепідготовка керівного складу цо, її органів управління та сил, навчання населення вмінню застосовувати засоби індивідуального захисту /зіз/ і діяти в надзвичайних ситуаціях.
- •3. Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру
- •3.1 Режими функціонування Єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру
- •1. Система цо України та функції її органів.
- •2. Організація цо на об’єкті господарської діяльності.
- •3. Сили цо.
- •1. Система цо України та функції її органів.
- •1.1 Організаційна структура цивільної оборони України
- •1.2 Державна інспекція цивільного захисту та техногенної безпеки України.
- •1.3 Єдина державна система цивільного захисту
- •2. Організація цивільної оборони на об’єкті
- •3. Сили цо
- •1. Класифікація нс в Україні та порядок реагування і ліквідації їх наслідків.
- •2. Осередки ураження при застосуванні зброї масового ураження та звичайних засобів ураження.
- •3. Надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру
- •1. Класифікація нс в Україні та порядок реагування і ліквідації їх наслідків.
- •2.1 Загальна характеристика зму
- •2.1.1 Ядерна зброя
- •2.1.2 Ударна хвиля
- •2.1.3 Світлове випромінювання
- •2.1.4 Радіоактивне зараження
- •Мал.1. Вісь радіоактивного сліду
- •Мал.2. Зони зараження
- •Мал.3. Спад рівня радіації
- •2.1.5 Проникаюча радіація
- •2.1.6 Електромагнітний імпульс
- •2.2 Вторинні уражаючі фактори ядерного вибуху
- •2.3 Хімічна зброя
- •2.4 Біологічна зброя
- •2.5 Осередок ядерного ураження
- •2.6 Осередок хімічного ураження
- •Мал.4. Зона хімічного зараження
- •2.7 Осередок бактеріологічного (біологічного) ураження
- •2.8 Осередки ураження при застосуванні звичайних засобів ураження
- •3. Надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру
- •3.1 Надзвичайні ситуації техногенного характеру
- •3.1.1 Осередки ураження у випадку аварій на вибухонебезпечних і пожежонебезпечних об’єктах
- •3.1.2 Осередки ураження при аваріях на хімічно небезпечних об’єктах
- •3.1.3 Осередки ураження в разі аварій на радіаційно небезпечних об’єктах
- •3.1.4 Аварії на залізниці, газових магістралях і лініях електропередач
- •3.2 Надзвичайні ситуації природного характеру
- •3.2.1 Осередки ураження під час землетрусів
- •3.2.2 Повені та їх наслідки. Селі
- •3.2.3 Бурі, урагани, смерчі та їх наслідки
- •3.2.4 Лісові і торф’яні пожежі
- •1. Основні принципи та способи захисту населення і території. Інженерний захист робітників та службовців об’єкту.
- •2. Організація і проведення евакуаційних заходів.
- •3. Радіаційний та хімічний захист.
- •1. Основні принципи та способи захисту населення і території. Інженерний захист робітників та службовців об’єкту.
- •1.1 Основні принципи та способи захисту населення і території
- •1.1.1 Використання засобів індивідуального захисту
- •1.1.2 Укриття людей в захисних спорудах
- •1.1.3 Евакуаційні заходи
- •1.1.4 Медичним захист
- •1.1.5 Інженерний захист
- •1.2 Інженерний захист робітників та службовців об’єкту
- •1.2.1 Сховища
- •1.2.2 Санітарно-технічні системи сховищ
- •1.2.3 Протирадіаційні укриття
- •2. Організація і проведення евакуаційних заходів
- •2.1 Забезпечення розосередження та евакуації
- •3. Протирадіаційний і протихімічний захист
- •3.1. Режими радіаційного захисту робітників і службовців та виробничої діяльності об’єкта
- •3.2. Дозиметричний та хімічний контроль
- •3.3. Захист продовольства та води від зараження радіоактивними, хімічними речовинами і бактеріальними засобами.
- •3.4. Оповіщення населення при загрозі і виникненні надзвичайних ситуацій.
2.1.6 Електромагнітний імпульс
Електромагнітний імпульс (ЕМІ) ядерного вибуху являє собою електромагнітне поле, що виникає у результаті взаємодії g- випромінювання, що утворюється при вибуху, з атомами навколишнього середовища. Енергія ЕМІ розподілена у широкому діапазоні частот (від десятків герц до декількох мегагерц).
Район, де g - кванти взаємодіють з атмосферою, називають районом джерела ЕМІ. Щільна атмосфера біля земної поверхні обмежує область розповсюдження g - квантів (середня довжина вільного пробігу складає сотні метрів). Тому при земному вибуху район джерела займає площу всього у декілька квадратних кілометрів та приблизно співпадає з районом, де впливають інші уражаючі фактори ядерного вибуху (УХ, СВ та ПР).
При висотному ядерному вибуху g - кванти можуть пройти сотні кілометрів до взаємодії з атомами атмосфери. Тому розміри району джерела ЕМІ можуть досягати сотень та тисяч квадратних кілометрів.
Основними параметрами ЕМІ, що визначають уражаючу дію, є характер змін напруги електричного та магнітного полів в часі (форма імпульсу) та його амплітуда.
По формі ЕМІ - одиночний імпульс з крутим переднім фронтом і тривалістю декілька десятків мілісекунд.
ЕМІ безпосередньої дії на людину не виявляє.
Під дією ЕМІ у лініях електропередачі, зв'язку, управління та сигналізації, у антенах радіостанцій і т.п. можуть наводитись е.д.с. великих амплітуд, що може призвести до виходу їх з ладу.
Особливого впливу ЕМІ зазнає радіоелектронна та обчислювальна техніка, виконана на напівпровідникових приладах та інтегральних схемах.
За відсутності відповідного захисту електро- та радіотехнічні системи і прилади виходять з ладу або дають збій.
Захистом від ЕМІ можуть служити спеціальні автоматичні вимикаючі прилади (розрядники), екрани, заземлення та ін.
2.2 Вторинні уражаючі фактори ядерного вибуху
У результаті впливу УХ та СВ ядерного вибуху на об’єкті господарювання можуть виникати вторинні уражаючі фактори. До них відносяться: вибухи, пожежі, затоплення, зараження атмосфери та місцевості, руйнування пошкоджених конструкцій будинків та споруд.
У деяких випадках руйнування та пошкодження від вторинних факторів по своїм масштабам можуть перевершити безпосередній вплив УХ та СВ ядерного вибуху. Це може бути, наприклад, при руйнуванні атомних електростанцій, підприємств нафтопереробної, газової та хімічної промисловості, великих складів пальних та вибухонебезпечних речовин, гребель гідроелектростанцій, які викликають катастрофічні затоплення на великих територіях по течії ріки та ін.
2.3 Хімічна зброя
Хімічною зброєю (ХЗ) називають засоби бойового застосування, уражаюча дія яких заснована на використанні токсичних властивостей отруйних речовин (ОР) [токсичний - від грецького toxikor - отрута]. До них відносяться: авіаційні хімічні бомби, артилерійські снаряди, міни, хімічні бойові частини ракет, гранати та інші боєприпаси, а також виливні авіаційні прилади (ВАП) багаторазового використання.
ОР, знаходячись у бойовому стані (пар, аерозоль, краплі) можуть безпосередньо уражати організм людини, проникаючи через органи дихання та шкіряні покриви, а також заражати атмосферу, водосховища, місцевість й різноманітні предмети на тривалий період.
У армії США одержала розповсюдження класифікація ОР, заснована на поділі їх за тактичним призначенням та фізіологічній (токсикологічній) дії на організм (див. плакат).
За тактичним призначенням ОР діляться на групи: смертельні (для смертельного ураження або виведення з строю людей на тривалий строк), що тимчасово виводять з ладу (діють на нервову систему та викликають психічні розлади), подразливі та учбові.
По фізіологічній дії ОР поділяються на:
Нервово-паралітичної дії (зарин, зоман, ві-екс гази, табун);
Шкіро-наривні (іприт, люізит);
Загально отруйні (синильна кислота, хлорціан);
Задушливі (фосген, дифосген);
Подразливі (адамсит, хлорацетофенон, сі-ес сі-ар);
Психохімічні (бі-зет, ЛСД).
В залежності від тривалості збереження уражаючої здатності ОР поділяються на:
Стійкі ОР, що зберігають уражаючу дію на протязі декількох годин та діб;
Не стійкі ОР - декілька десятків хвилин.