інновація / Розділ 5

Оскільки витрати на виготовлення продукції за мірою залежності від обсягу виробництва поділяють на змінні — пропорційні обсягу річного випуску продукції та умовно-постійні — величина яких майже не залежить від річної програми, то технологічну собівартість виготовлення одного виробу і річного випуску обчислюють за формулами:

т п

ВР

СТ = аВр + в,

(5.6) (5.7)

де а — змінні витрати на одиницю продукції (включають витрати основних та допоміжних матеріалів за вирахуванням оборотних відходів; витрати на технологічну енергію; витрати заробітної плати відрядників, розраховані за відповідними нормами часу і погодинною тарифною ставкою; витрати, пов'язані з роботою обладнання, які визначають

множенням собівартості однієї машино-години його експлуатації на норму штучного часу; витрати на інструмент, обчислення яких здійснюють перемноженням погодинних витрат його експлуатації, норми штучного часу і коефіцієнта використання машинного часу обладнання, при цьому погодинні витрати на інструмент — це сума початкової вартості Інструмента і вартості переточувань його за період до повного зносу, віднесена до кількості годин експлуатації інструмента протягом терміну його служби); в — річний обсяг умовно-постійних виробничих витрат (витрати на переналагодження обладнання, розраховані на основі норм часу на одне переналагодження, кількості переналагоджень і погодинної заробітної плати налагоджувальни-ка); витрати на технологічне оснащення і спеціальний інструмент, розраховані за відповідною нормою амортизації і експлуатаційних витрат; Вр — річний випуск продукції; Ст— технологічна собівартість річного випуску продукції; Ст — технологічна собівартість одиниці продукції.

Економічно ефективніший варіант технології виготовлення виробів визначають шляхом порівняння технологічної собівартості. При заданому обсязі виробництва умова ефективності нового технологічного процесу (індекс 2) порівняно з базовим (індекс 1) може бути виражена нерівністю:

У деяких випадках виникає необхідність порівняти альтернативні варіанти технології, впровадження яких дає різне співвідношення змінних та умовно-постійних витрат у загальному обсязі виробничих витрат. Це означає, що при різних річних обсягах виробництва порівняльна ефективність альтернативних технологій буде різною. У такому разі передусім необхідно встановити критичну величину обсягу виробництва (Вкр), за якої порівнювані варіанти технології будуть рівноцінними. Для цього треба розв'язати рівняння: (СТ)І = о^Вр + в-^і (СТ)2 = а2Вр + в2> прийнявши за умову (СТ)І = (Сг)г і Вр = Вкр. Тоді

Знайдене за формулою 5.9 значення критичного обсягу буде тією його величиною, яка розмежовує області доцільного застосування кожного із двох порівнюваних технологічних процесів. Якщо Вр < Вкр, то економічнішим буде варіант, що вимагає менших початкових витрат на технологічне ос-нащення і налагодження обладнання. При Вр > Вкр перевагу слід віддати другому варіанту, за якого витрати на початкове переналагодження більші, але змінні витрати менші.

Приклад

При переході з базового на новий технологічний процес виготовлення деталі змінні витрати зменшуються з 0,8 до 0,7 грн., а умовно-постійні витрати зростають з 5 до 165 грн. Підставивши ці значення у формулу 5.9, отримаємо величину 5кр:

Вкр = (165 - 5) / {0,8 - 0,7) - 1600 деталей.

За такого значення Вкр порівнювані технологічні варіанти є рівноцінними з економічної точки зору, оскільки додаткові умовно-постійні витрати у 160 грн. (165-6) за новим варіантом врівноважуються економією змінних витрат, яка становить також 160 грн. (0,8 - 0,7) х 1600; у першому варіанті, навпаки, сума економії постійних витрат відповідає величині додаткових змінних витрат.

Розрахунок технологічної собівартості деталей за порівнюваними варіантами для декількох значень річного обсягу їх випуску подано у табл.5,2.

Таблиця 5.2

Розрахунок і порівняння технологічної собівартості деталей за різного річного обсягу їх випуску

Кількість деталей, шт. Технологічна собівартість річного випуску деталей, грн. Економія (-), збитки (+), грн.

(Ст)І=0,8хВр+5 (базовий варіант) (Сш)2=0,7хВр+165 (новий варіант)

100 85 235 + 150

500 405 515 + 110

1000 805 865 +60

1600 1285 1285 0

2000 1605 1565 -40

2500 2005 1915 -90

3000 2405 2265 -140

За умов критичного випуску технологічна собівартість річного обсягу деталей за обома варіантами однакова (1285 грн.), значить порівнювані варіанти є економічно рівноцінними. Тому новий технологічний процес доцільно впроваджувати у виробництво лише за умов перевищення річним обсягом виробництва деталей його критичної величини. Якщо ж цього не планують, то новий технологічний процес буде збитковим. Отже, вдосконалення технологічних процесів слід узгоджувати із планами підприємства щодо обсягів випуску продукції. Це дає змогу визначити доцільність проведення поліпшувальних змін за альтернативними варіантами.

Наведена методика є спрощеною і може викорисгову-Іштися лише при порівнянні варіантів технологічних процесів, оскільки не враховує вартості капіталовкладень. І Іри проектуванні технологічних процесів це допускається, тому що на етапі технологічної підготовки виробництва нажливо вибрати найкращий технологічний варіант за прийнятим критерієм, а не оцінювати ефективність його впровадження у виробництво.

Отже, оновлення техніко-технологічної бази підприємства має забезпечувати можливість реалізації стратегії його розвитку. Технологічні зміни повинні бути своєчасними, враховувати тривалість життєвого циклу попиту, технології і продукції, що випускається підприємством, вдатність підприємства до технологічних змін залежить не лише від рівня мінливості застосовуваної технології, а й від його фінансових можливостей. З огляду на це проектування нових технологічних процесів необхідно здійснювати на альтернативній основі з метою вибору того варіанта, який відповідає принципу економічної раціональності.

Запитання. Завдання

1. У чому сутність науково-технічного прогресу? У яких формах він реалізується стосовно розвитку техніки і технології?

2. Наведіть класифікацію технологій за рівнем їх мінливості.

3. Охарактеризуйте взаємозв'язок кривих життєвих циклів попиту, технології та продукції за різних типів технології.

4. Охарактеризуйте фактори, які впливають на вибір типу технології.

5. Наведіть приклади плодотворних технологій.

6. Покажіть графічно вплив інновації на параметри цільового розвитку організації.

7. Поясніть явище технологічного розриву.

8. У яких формах може здійснюватися технічний розвиток підприємства?

9. Вкажіть основні показники технічного рівня підприємства. Як їх розраховують?

10. Опишіть методику визначення доцільності відтворення обладнання за двома альтернативами — капітальний ремонт і придбання нового.

11. Як розраховують коефіцієнт ефективності витрат на капремонт і модернізацію? При якому його значенні капітальний ремонт чи модернізацію здійснювати недоцільно?

12. Охарактеризуйте завдання та складові технологічної підготовки виробництва.

13. У чому сутність типізації технологічних процесів?

14. Опишіть методику порівняння доцільності впровадження альтернативних технологічних варіантів.