47. Кризові явища в культурі урср 1970 – 1980-х рр. Дисидентський рух в Україні та його вплив на культурний розвиток.

Вивчення російської мови стало обов’язковим, а українська вивчалася за бажанням. Різко зменшилася кількість літератури, що видавалася українською мовою. Несправедливій жорсткій критиці був підданий і класик української літератури О.Гончар за роман “Собор” (1968), який присвячувався темі збереження національної духовної спадщини і до початку перебудовчих процесів був велучений з літературного процесу. Це пригнічення мови затонуло й інші види мистецтва. Передова частина української інтелігенції продовжувала чинити опір пануючій радянській ідеології. На цьому підґрунті виникає дисидентський рух який зібрав інакодумців, які в тій чи іншій формі відкрито висловлювали свої погляди, що не збігалися з офіційною політикою. Центрами дисидентства були Київ і Львів. В1970 р. у Львові почав виходити журнал “Український вісник”, котрий друкував заборонені твори, подавав інформацію про події, що замовчувалися офіційною пресою, наводив хроніку репресій проти дисидентів. Головним редактором видання був В.Чорновіл. За це дійство проводили постійні обшуки та допити як інакодумців так іх сімей. Проводились ідеологічні війни. Ідеологізувалися усі види мистецтва. Митців привчали мислити не стільки художніми образами, скільки політичними категоріями. Характерними рисами освіти в Україні були уніфікація, ідеологізація, жорсткий партійний контроль, заорганізованість навчально-виховного процесу, ігнорування національного фактора. Рівень підготовки фахівців почав відставати від світового. Настав застій в науці. Однак були й певні досягнення. Значний імпульс у своєму розвитку одержали атомна енергетика, науки про Землю. Напротивагу застійним явищам оригінальність, національний колорит рельєфно виявились у музично-пісенній творчості композитора В.Івасюка, ансамблю “Смерічка”, співаків В.Зінкевича, Н.Яремчука. Величезну популярність здобула у 70-80-ті рр. співачка Софія Ротару. У 70-80-ті рр. українська література поповнюється творами одного з натхненників шістдесятництва, відомого письменника О.Гончара (“Циклон”, “Твоя зоря”, “Берег любові”, “Чорний яр”), романами і повістями М.Стельмаха (“Чотири броди”, “Дума про тебе”). Письменники України попри всі труднощі, переслідування і репресії продовжували працювати над історичною та сучасною тематикою. Але в існуючій тоді системі цінностей їх творчість нерозривно пов’язувалася зі “здобутками радянської соціалістичної культури”. Обізнаність же зі справжнім кризовим станом справ у всіх сферах життя радянського суспільства була для більшості людей недосяжною.

48. Культура урср у 1985 – 1991 рр.: тенденції розвитку та проблеми.

В цей період продовжувалася активне поширення русифікації, катастрофічно зменшувалася кількість шкіл з українською мовою навчання.. Українська мова витіснялася з усіх сфер суспільного життя, духовне життя занепадало. Першими, хто подав голос на захист збереження української культури, навколишнього середовища, відродження правдивої історії України, були письменники. Проводили протест, випускали газети , журнали, збірки віршів та пісень українською мовою, а також фільми. А вже у 1989 р. Верховна Рада прийняла “Закон про мови в Українській РСР”, яким українська мова оголошувалася державною. Але вона сприймалася ще як провінційна та селянська, слабко розвинена і взагалі непрестижна. Це сприяло виданню трудів, репресованих поетів, заборонених раніше.

Суттєві зрушення відбулися в історичній науці. По-новому було розглянуто і досліджено події Визвольної війни українського народу середини ХVІІ ст., діяльність І.Мазепи, М.Грушевського, В.Винниченка, С.Петлюри та інших видатних громадсько-політичних діячів України.

Значною подією в культурному житті України стало проведення Першого фестивалю “Червона рута” (Чернівці, 1989 р.), який відбив зацікавленість значної частини української молоді в процесах відродження і самобутнього розвитку української популярної музики.