41. Розвиток українського живопису та графіки в хiх – на початку хх ст.

Художники-живописці першої половини ХІХ ст. дедалі більше відходили від академічного класицизму з його міфологічними, античними та біблійними сюжетами й переходили до зображення реальної дійсності. Значний слід у розвитку українського живопису залишив І.Сошенко (1807 – 1876 рр.). У своїх роботах – “Хлопчики-рибалки”, “Пейзаж” або “Біля річки” – він змальовував природу України. Кращим представником українського малярства й графіки був Тарас Шевченко. Він зображає життя та побут селян (“Циганка-ворожка”. “Катерина”, “Селянська родина”). Особливо висока майстерність Шевченка у граверному мистецтві. Створює шість офортів “Живописна Україна”, у 1844 р., які відзначаються блискучою технікою та життєвою правдою. Саме за свої графічні роботи Т.Шевченко отримав у 1860 р. звання академіка гравюри. Також він писав і портрети. У творчості українських художників (19-того ст.) переважали побутовий жанр і пейзаж. Великий вплив на розвиток образотворчого мистецтва справило Товариство пересувних виставок з гаслом “Мистецтво – на службу громадським ідеям”, вони подорожували з виставками по Україні. Найбільш яскраві художники передвижництва І.Крамського (“Майська ніч”), І.Рєпіна (картини з історії запорізької вольниці, “Мотря Кочубеївна”, “Козацькі типи”, “Запорожці пишуть листа турецькому султану”, “Бокша”), М.Ге, А.Куїнджі (“Місячна ніч на Дніпрі”, “Українська ніч”, “Дніпро вранці”), М.Ярошенка (“Скрізь життя”, “В’язень”). Своїми роботами “Старенькі” та “Рання весна” славиться одеський художник К.Костанді, який набув світового визнання. Імпресіоністичний напрям у малярстві започатковує М.Башкирцева. Творцями імпресіоністичн ого пейзажу стали І.Труш та М.Бурачек; розквітає талант О.Новаківського, що малює в дусі символічного імпресіонізму. Засновником цілої школи монументалістів вважається галичанин М.Бойчук. Основоположником нової української графіки був Г.Нарбут. У цілому ж в українському живописі цього періоду виразно проступає тенденція до творення нового, “великого стилю”, до монументалізації, філософського поглиблення й поетизації образів, все більшу роль починають відігравати символ і метафора. Це проявилося у творчості братів Василя і Федора Кричевських, О.Куриласа, А.Монастирського, М.Сосенка, які збагатили українське мистецтво творами великої сили і найвищої естетичної вартості. Період ХІХ – початку ХХ ст., подарував людству таких геніїв, як Т.Г.Шевченко, І.Я.Франко, М.С.Грушевський, М.В.Лисенко.

42. Українська культура в роки боротьби за державну незалежність (1917 – 1920 рр.).

Перемога Лютневої революції 1917 р. в Росії відкрила певні реальні можливості для відродження української мови й школи. Справжнім виразником інтересів українського громадянства стала Центральна рада створена 7 березня 1917 р., очолив її український істориком і політик М.Грушевський. Вона дала відродження української мови і школи. Однак реальну справу розбудови української системи освіти здійснювали різноманітні громадські організації (Товариство Шкільної Освіти, учительські спілки, товариства “Просвіта”, кооперативи, культурно-просвітні об’єднання). Вони сприяли відкриттю укр.. шкіл, кафедр при універ. та нових предметів по вивченню укр. етносу та його мови. При правлінні Центральної Ради у Полтавському повіті було відкрито найбільше українських середніх навчальних закладів. Переважна більшість нових українських шкіл була відкрита по селах, оскільки саме українське село потребувало найбільше середньошкільних навчальних закладів.

5 жовтня 1917 р. відбулося урочисте відкриття першого Українського народного університету в Києві .

З 918р. управління перейшло до гетьмана П.Скоропадського і його уряду. І 6 жовтня 1918 р. у Києві було урочисто відкрито перший Державний український університет, а 22 жовтня – другий Український університет у Кам’янці-Подільському. Великою заслугою гетьманського уряду слід вважати заснування 24 листопада 1918 р. Української академії наук. Першим президентом академії назначили Володимира Вернадського. До досягнень у галузі культури за гетьманської доби слід ще додати заснування Українського театру драми та опери. У Києві в 1918 р. було відкрито три театри – Державний драматичний, Державний народний і Молодий. Заслуговує на увагу Молодий театр, який очолив великий майстер театрального мистецтва, видатний режисер пореволюційної доби, основоположник нового напряму в історії українського театрального мистецтва Лесь Курбас. Під його приводом театр категорично пориває з традицією старого побутового театру, орієнтується на модерні течії західноєвропейського театру.