5. Матеріали для опрацювання тем.

1. Опрацювати ( прочитати, розібрати) теоретичний матеріал.

2. Виконати опорний конспект та записати зразки практичних завдань у зошиті для аудиторних робіт.

3. Дати відповіді на контрольні запитання до теми. Вміти відповідати на запитання усно.

4. Відповісти на тестові завдання.

Тема: Франц Кафка. Новела «Перевтілення».

Завдання:

1. Із запропонованих висловів обрати один для епіграфа заняття:

«Існує мета, але немає шляху; те, що ми називаємо шляхом, — суцільні вагання».

«Ти не маєш потреби виходити з дому, залишайся за своїм столом і слухай. Ба навіть не слухай, тільки чекай. Ба навіть не чекай, просто мовчи і будь самотнім. Всесвіт сам напрошуватиметься на викриття, він не може інакше, він у судомах звиватиметься перед тобою».

«Щасливий я був би тільки тоді, коли зміг би привести світ до чисто­ти, правди, сталості».

«Що знаєш ти про мій біль, і що я знаю про твій».

Отже, таке завдання допомагає «включити» студентів в активну мисленнєво - емоційну навчальну діяльність, визначити рівень їхнього розумін­ня й відчуття кафкіанського світу, їхнього ставлення до письменника, гли­бину відчуття його ситуацій.

Нездатність людей пізнати добро, поєднати себе з ним

і жити праведно – він зробив предметом творчості,

яка у кожній своїй фразі є свідченням розчарованої доброї волі.

Томас Манн.

Ці слова сказані про письменника, ім’я якого – Франц Кафка, рік його народження 1883, він є багато у чому знаменним.

Цього року помер Ріхард Вагнер – німецький композитор(„Летючий голландець”), пішов з життя художник Едуард Мане. Саме цього року народилися люди, яиї імена увійдуть в історію – фашистський диктатор Беніто Мусоліні, Ярослав Гашек – автор бравого солдата Швейка.

Франц Кафка є одним з найболісніших письменників своєї епохи і світової літератури, одним з найпарадоксальніших, хоча за його життя про нього мало хто знав. Твори Кафки сповнені ідей абсурду, в них відчувається прихована єдність фантастики і реальності, надлюдського і буденного. Герой новели „Перевтілення” Грегор Замза – стає комахою, але хвилює хлопця не те, як повернутися у людське тіло, а як буде жити його родина без нього - єдиного годувальника.

Словникова робота:

Магічний реалізм – невідповідність між реалістичним способом зображення і абсолютно неправдоподібними подіями. Кафка розташовує магічний реалізм у самий центр буденності.

Кожний письменник носить у своїй творчості відбиток своєї епохи, помножену на авторську особистість. Тільки при виконанні цих вимог твір заслуговує на увагу читачів і представляє у повному обсязі час і проблеми дійсності. У ніч з 6 на 7 грудня 1912 року Ф. Кафка пише новелу „Перевтілення”, над якою працює з 17 листопада. Разом з новелами „Кочегар”, „Вирок” вона мала скласти трилогію ”Сини”- герої конфліктують з батьками. Лише через 2 роки наважується надрукувати, але журнал відхилив рукопис. Літературними джерелами новели є „Двійник” Достоєвського і „Метаморфози” Овідія.

Тема: відчуження людини від усього світу.

Стильові особливості: простота мови, магічний реалізм, конфлікт батька і сина, узагальнений герой.

Робота над змістом твору:

Бесіда: 1. Які події твору можна вважати абсурдним.

2. Якою людиною був Грегор Замза, що вам подобається у ньому, а що – ні.

3. Якою є родина Замзів до перетворення сина, чи можна її назвати типовою.

4. Грегор відчув, що став комахою, які почуття і думки хвилюють його у цей момент( страх за роботу, гнів начальника, сімя без грошей).

5. Яка реакція близьких на перетворення. Чи змінюється стиль їх життя після жахливого ранку.

6. Як почуває себе Грегор у новій оболонці, чи хвилюють його проблеми сімї

7. Виберіть фрагменти з тексту, які свідчать:

- про душевний стан Григора,

- про збентеження Замзів.

8. Які події можна віднести до розв’язки цієї історії, кульмінації.

9. Чому автор не закінчує новелу смертю головного героя, а продовжує розповідь і надалі.

Визначення рівня розуміння понять «кафкіанський світ», «кафкіанська ситуація», «кафкіанські осяяння» у новелі «Перевтілення»:

Світ Кафки — який він?

Що для розуміння Кафки важливіше — зрозуміти чи відчути?

З діалогів заняття відкривається шлях від сприйняття і відчуття до розу­міння особливостей кафкіанського світу, кафкіанського осяяння, кафкіанської ситуації. Це проявилось у відчутті болю, нелюдської самотності, без­виході, відчуженості, безкінечного зла, буденності жаху реального життя, його сірої-безпросвітної нудьги, що стала наче формулою перевтілення.

Як цей світ виявляє себе у новелі? В яких формах він реалізує себе?

Етапи аналізу твору 1) «Я» Грегора Замзи.

Спочатку, коли Грегор, «прокинувшись од неспокійного сну,... поба­чив, що він обернувся на страхітливу комаху», ні він, ні ми не відчуваємо ані жаху, ані здивування. «А що, коли б я ще трохи поспав і забув усі хи­мери»,— подумав він.

«...тепер з нетерпінням чекав, що й сьогоднішні химери поволі ми­нуться...»

«...якусь хвилину він лежав спокійно, ніби чекав, що, можливо, цілко­вита тиша поверне його в реальні, звичні обставини».

«...чи не могло б колись і з повіреним статись таке, як сьогодні з ним, і вирішив, що могло б».

«Я залежався, бо мені не зовсім добре, й був знепритомнів... І зва­литься таке на людину! (!) Ще вчора ввечері я був цілком здоровий, ...чи точніше, вже вчора ввечері я відчував, що зі мною щось негаразд».

Спробуємо спитати те саме, що питав і Грегор:

«Що зі мною сталося?»

Батько: «Грегор! Що сталося?»

Повірений: «Пане Замза! Що сталося?»

(Так, із протиставлень: сон — реальність; химери — звичайні обста­вини; тиша, спокій — плач, балачки,— розгортаються події, що перетво­рюють життя людей на муки, страждання, які поділили це життя на час­тини: раніше — тепер; поділили все існуюче на: людське і нелюдське (го­лос, стосунки, існування...)

Що ж спричиняє сум Грегора, коли він думає про свою важку роботу: «... щораз нові, чужі, байдужі люди...»?

А тут, поряд— «рідні та близькі люди» — але, коли Грегор подумав, чи не покликати їх на допомогу, він сам не втримався від усмішки.

2) Діалог з сім'єю, чи можливий він? (Діалог — а отже і розуміння?)

Скільки реплік, скільки слів Грегора ми чуємо?

Декілька, дуже коротких — спочатку:

• Чую, чую, мамо, я вже встаю.

• Я вже готовий.

• Я знаю.

• Зараз я йду.

• Ні

Ці репліки були короткі й зрозумілі, але вони ще могли заспокоїти рідних.

А два монологи, звернених до пана повіреного, в яких Грегор благав розуміння нездорового власного стану, благав уваги до себе, до сім'ї, в яких принижувався і висловлював щиру приязнь до всіх, від кого зале­жав і він, і вся його сім'я. («-Але ж, пане повірений!,— ...

— Ну,... —я зараз же одягнуся, запакую зразки і їду..,») — ці два моно­логи були вже незрозумілі, «ба навіть цілком певно, його слів знову (!) ніхто (!) не зрозумів». (!)

Більше ми Грегора не чуємо — звучить тільки його внутрішній го­лос, він говорить сам до себе. Він ще намагається порозумітися з близькими, інколи це йому вдається, але все ж таки непорозуміння перемагає, натомість виростає стіна ворожості, зла, люті, яка назав­жди відгороджує Грегора від близьких і рідних людей аж до самого кінця — до зникнення.

(Можна простежити, як розвиваються події за законами кошмарних сновидінь: звичайна кафкіанська ситуація — у снах всі страхітливі пе­ретворення сприймаються інакше — буденно, бо працює не мозок, не розум — начебто приречений на аналітико-синтетичну діяльність (чому?), а емоції, почуття, що вивільняються від деспотичного розу­му, можуть являтися у «формах, які їм більш відповідають, які сутнісно виражають глибинні внутрішні процеси цих емоцій (які вони? — як їм існувати?); вся людська істинна, справжня натура живе за своїми зако­нами —любить, страждає, очікує допомоги, потребує спілкування, наче хоче докричатися, достукатися, хоч доповзти до людей — але ж не в змозі, бо рухи в'язкі, голосу немає, його ніхто не чує. Сон — це та сама реальність, проте подана у таких опредмечених символах, які точ­но, сильно, яскраво показують те, повз що у реальності ми проходимо байдуже.

Діалог з сім'єю був можливий тільки спочатку, коли сім'я ще думала про Грегора як працівника.

• Грегоре!

• Мамо!

Відчуженість, нерозуміння, ворожість до Грегора наростають щомиті, і його з кожною хвилиною розуміють все менше.

Грегору не тільки відмовляють у можливості занедужати, тимчасово не працювати — йому відмовляють у людській подобі. Цікаво, що поси­лають разом і за лікарем, і за слюсарем — але ніхто не приходить.

Грегор відчиняє двері до вітальні сам, і з цієї миті ми чуємо тільки йог < > внутрішній голос, його монолог, що він проголошує сам до себе. Ми чу­ємо його, ми співчуваємо йому, ми страждаємо разом з ним, ми спосте­рігаємо за його стосунками з сім'єю.

Грегор розуміє, як важко з ним близьким людям, він проникає в їхні думки. Здається, що він краще розуміє своїх рідних, ніж вони його. І в кінці новели звучать слова, як дорікання: «Якби він нас розумів...»

Ці слова Грегор мав сказати їм ще на початку цієї історії, а може, ще й раніше, коли він став відчувати страшну втому від своєї напруженої ро­боти.

Але все одно — він думає з ніжністю і любов'ю про своїх рідних, він погоджується з усіма словами сестри, але заради спокою сім'ї йому по­трібно зникнути.

Що таке психічні, моральні страждання порівняно з фізичними? Які стають більш руйнівними, сильнішими?

3) Біль Грегора («Що знаєш ти про мій біль, і що я знаю про твій»).

Уся новела поділена на 3 частини, можна простежити, як наростає біль, як загострюється самотність людини у колі близьких та рідних лю­дей, як відбувається це нелюдське відчуження.

Моделювання образу кафкіанського світу.

Модель кафкіанського світу (що створена учнями на уроці).

Коло — це світ,

центр у колі — людина, її біль, її страждання, але це коло —- не статич­не, в ньому — начебто у вихорі — здіймаються:

— символ світу («Всесвіт звиватиметься перед тобою в судомах»), бурхливого, що постійно змінюється, світу, де постійно відчуваються якісь катаклізми; це коло пронизує кут — декілька гострих кутів, які сим­волізують розлам, розрив світу, в якому перебуває людина, а може, цей розлам приходиться і на саму людину, її розриває біль і страждання.

Підсумок .

Самотність, нерозуміння, гіркий смак життя, неможливість взаємин з сім'єю і постійний сірий надокучливий дощ за вікном.

Нерозумна, але така реальна формула перетворення на щось чи на когось.

Одного ранку, а може, пізно ввечері, завжди є можливість або почути незрозумілий відтінок у своєму голосі, або побачити, як ніготь перетво­рюється в кіготь хижака, а може, ти побачиш синього птаха за вікном і захочеш до нього приєднатися.

Хто знає?

Нерозумне запитання! Знає людина, знає краще із творінь Бога, знає все, лише розуміти і допомагати нещасному не хоче.

Геніальність Кафки полягає в тому, що він показав людям те, чого ми уникаємо, — факт людської самотності.

Адже автор все це випробував, проніс, прожив у собі всі ці 36 років і «вибухнув», закричав про кошмар самотності на весь світ.

Тема: Джеймс Джойс «Джакомо Джойс»

Ключовою постаттю модерністської прози є ірландський письменник Джеймс Джойс (1882-1941). Він народився 2 лютого 1882 р. в Дубліні у родині податкового службовця. Крім Джеймса, в родині було ще чотирнадцять дітей, з яких, однак, вижило десять. Його батько, що вирізнявся вільнодумством, був палким прихильником ірландських свобод. Інтерес до політичного життя батьківщини він прищепив і Джеймсу. Мати ж - ревна католичка - приділяла особливу увагу релігійному життю хлопчика. Ці дві лінії сімейного виховання парадоксально схрестились у свідомості майбутнього письменника, що й далося взнаки вже у ранніх його творчих спробах. Так, у дев'ятирічному віці Джеймс написав політичний вірш «І ти, Хілі», присвячений сподвижнику борця за автономію Ірландії Чарлза Стюарта Парнелла, який у важку годину покинув національного героя; а на початку навчання у коледжі створив гімн Діві Марії. Навчаючись у найкращих єзуїтських школах Ірландії, юний Джеймс здобув зразкову освіту. Пізніше у своїй творчості він широко спирався на здобуті у католицьких закладах знання творів отців церкви та релігійних філософів, сюжети та образи біблійних текстів, використовуючи їх, проте, як суто літературний матеріал. Упродовж 1898-1902 рр. юнак студіював англійську та Італійську літературу в Дублінському університеті. У цей час він писав вірші, художні мініатюри, літературно-критичні статті. Перший період життя за межами батьківщини перебігав переважно в Італії, у Трієсті, де Джойс заробляв на життя своєї родини - дружини та двох дітей - викладанням англійської мови. У цей період він працював над новелами, що увійшли до збірки «Дублінці»; першим варіантом автобіографічного роману, на основі якого з часом був написаний роман "Портрет митця замолоду" невеличкою збіркою віршів «Камерна музика» п єсою з промовистою назвою «Вигнанці» та ліричною мініатюрою «ДжакомоДжойс». На початку життя у добровільному вигнанні письменник ще намагався підтримувати зв'язок з вітчизною. Зокрема, збираючись оприлюднити на батьківщині збірку «Дублінці», він вступив з цього приводу у переговори з ірландськими видавцями. Незабаром після початку Першої світової війни Джойс разом з родиною переїхав до Цюриха, де прожив п'ять років. Найзначнішими результатами художньої творчості цього періоду стало завершення роману «Портрет митця замолоду» і початок роботи над романом-велетнем «Улісс». Отже, вже відомим письменником автор «Дублінців» оселився 1920 р. у Парижі - одному з найзначніших центрів культурного життя. За два роки потому був надрукований «Улісс», який іще до своєї повної публікації зажив слави сенсаційного твору. Незабаром після виходу «Улісса» письменник розпочав роботу над «Поминками за Фіннеганом», яку завершив лише 1939 р. Як і у випадку з «Уліссом», Джойс розраховував на бурхливу реакцію читачів. Однак для європейського суспільства, збентеженого спочатку загрозою, а потім і початком Другої світової війни, вихід його нової книжки не став помітною подією. Письменник був розчарований і пригнічений. Виснажений останнім своїм твором, він не мав творчого завзяття для реалізації нових задумів. «Ніколи вигляд його не був таким безпорадним і трагічним», — писав свідок тих днів Джойса. 13 січня 1941 р. письменник помер.

Віхи мистецької еволюції Дж. Джойса відбиті у найвдаліших його книжках: збірці новел «Дублінці» (1907), романах «Портрет митця замолоду» (1916), «Улісс» (1922), «Поминки за Фіннеганом» (1939). Специфічне місце у літературній спадщині письменника посідає мініатюра «Джакомо Джойс» (близько 1914), у якій була апробована модерністська поетика.

Власне кажучи, створюючи «Джакомо Джойса», письменник не думав про публікацію (твір побачив світ вже після смерті автора). Ця мініатюра була по суті художньо-щоденни-ковим літописом історії одного кохання, пережитого Джойсом у Трієсті. Прототипом зображеної у творі героїні була учениця Джойса, юна Амалія Поппер.

У творі немає чітко окресленого сюжету зі звичним початком та кінцем. Текст побудований як мозаїка переважно дрібних, зовні не пов'язаних один з одним фрагментів. Ці фрагменти фіксують окремі миті любовних взаємин, віддзеркалюють спалахи почуттів героя та відтворюють різні ракурси образу його коханої. Вона постає у його свідомості то витонченою красунею, то кокоткою з фальшивою посмішкою, то зворушливо безпорадною «пташиною», яка поволі одужує після хвороби... Визначально, однак, що, показуючи різні іпостасі героїні, оповідач жодного разу не робить спроби зазирнути у її внутрішній світ. Духовна сутність дівчини залишається для нього невловимою (зауважимо, що мотиви незбагненності духовного світу іншої особистості та нездоланності внутрішніх бар'єрів у взаєминах близьких людей були характерні для модерністської літератури).

Натомість глибоко розкривається напружений, динамічний, багатий розмаїтими відтінками плин почуттів самого героя. Для нього кохання - це і «хресна путь», і свято відродження юних почуттів, і гіркота усвідомлення того, що молодість уже промайнула. Вміщеного у мініатюрі життєвого матеріалу, як зазначають дослідники, цілком вистачило б для багатосторінкового реалістичного роману. Втім, розкриваючи процес розвитку кохання від перших його кроків до фіналу, письменник спресовує місяці та роки у миті - завершені й самоцінні. Ці розірвані миттєвості вводяться у широкий культурний контекст, завдяки чому досягається ефект сполучення плинного з вічним, а через нього - дивовижна єдність того, що трапилося «тут і тепер» (вислів Джойса), з тим, що відбувається «завжди й усюди». У цьому творі Джойсом були апробовані також елементи техніки «потоку свідомості». «Потік свідомості» - один із провідних прийомів літератури модернізму. Термін належить американському філософу В. Джемсу, який вважав, що свідомість - це потік, ріка, в котрій думки, переживання, спогади постійно перебивають одне одного, спонтанно перетинаються. «Потік свідомості» в художній літературі імітує безпосередню передачу хаотичного процесу мислення людини.

Внесок Дж. Джойса у розвиток світової літератури важко переоцінити. Цей митець-новатор докорінним чином змінив художню прозу й вплинув на розвиток інших видів мистецтв. Сьогодні без творів ірландського письменника-модерніста неможливо уявити розвиток літератури XX ст. Запитання та завдання для розгорнутої відповіді

1. Схарактеризуйте життєвий шлях письменника; назвіть його найвідоміші твори. У чому полягала причина тривалого невизнання Дж. Джойса на його батьківщині? 2. Розкрийте художню своєрідність мініатюри «Джакомо Джойс». 3. Що таке «потік свідомості»? 4. Як розробляється тема митця у романі «Портрет митця замолоду»? 5. Які новації запровадив письменник у романі «Улісс»?

Тема: Життєвий і творчий шлях Михайла Булгакова.

Скажімо: письменник до 1921 р. був морфіністом, і тільки винахідливість його першої дру­жини, яка під виглядом морфію робила чоловікові ін'єкції звичайної дистильованої води, дала йому змогу поступово позбутися згубної пристрасті; Булгаков написав п'єсу «Батум» про початок революційної діяльності молодого Сталіна після натяку, що такий твір пом'якшить ставлення до нього «вождя світового пролетаріату».

Не зайвою буде й розповідь про історію першої публікації в СРСР «Майстра і Маргарити», коли завдяки Костянтину Симонову, який очолю­вав комісію з творчої спадщини письменника, роман, хоч і з купюрами, таки з'явився на шпальтах часопису «Москва» за 1966 рік. У подальшому він поширю­вався шляхом «самвидаву».

Можна розповісти і про «нехорошую квартиру», в якій Булгаков провів останні роки життя та написав славетний роман. До початку 90-х років XX ст. там про­живала звичайна радянська родина, тоді як шанувальники творчості письменника марно намагалися перетворити її на музей, а фанати «Майстра і Маргарити» — на місце паломництва.

Доцільною видається й розповідь про Київ Булгакова, місто, де він народився, виріс, змужнів і здобув вищу медичну освіту, яке в багатьох своїх творах визнавав улюбленим, вартим найвищих почуттів. Інша справа — політичні переконання, уподобання й антипатії Булгакова, за які на початку 90-х років меморіальну дош­ку на будинку на Андріївському узвозі декілька разів обливали фарбою.

Видається доречною згадка про деякі історії, пов'язані з екранізацією славетно­го роману Булгакова. Адже, якщо вірити публікаціям у пресі, усі попередні спроби екранізувати роман на батьківщині письменника були невдалими, та пікантності ситуації додає те, що майже всі, хто пише про це, посилаються на витівки дияво­ла, пояснюючи таку фатальність. При цьому забувається, що кілька років тому польські кіномитці все ж таки створили цілий серіал за «Майстром і Маргари­ток)» , і якщо і цього разу не обійшлося без сатани, то тільки у тому, що стосувалося художньої якості фільму, бо дивитися це неподобство і дійсно було неможливо.

1. Звеличення творця і творчості:

1) «Рукописи не горять».

2) Київ у житті Булгакова. Дитинство та юність письменника. Захоп­лення театром. «Київська мітка» на творах Булгакова.

3) Початок літературної творчості. Народження письменника.

4) Драматичний малюнок долі. Похід з Білою армією, його значення у формуванні життєвої позиції Булгакова, у визначенні його трагіч­ної долі.

5) Роман «Біла гвардія». Вічне й тимчасове. Торжество справжніх цінно­стей: моральних ідеалів, честі, кохання. Мотив провини і розплати. Інтелігенція і народ: «Душа русской усобицы». Символіка роману.

6) Булгаков-сатирик. Повісті «Собаче серце», «Фатальні яйця», «Адам і Єва». Особливості жанру антиутопії. (Звернення до особистих вражень учнів від перегляду фільму «Собаче серце»)

7) «Майстер і Маргарита». Історія створення. Нові художні шляхи роз­в'язання проблеми.

8) «Дні Турбіних» — зображення Білої гвардії «з людським обличчям». Творча біографія п'єси.

9) Повернення Булгакова до свого читача (60-ті — 80-ті роки XX ст.). 10) Автобіографічний елемент у творах Булгакова.

Опитування студентів за підготовленими самостійно відомостями про життєвий і творчий шлях письменника.

1) Де і в якій сім'ї народився майбутній письменник, яку освіту здобув?

2) Булгаков і Україна.

3) Участь Булгакова у Першій світовій та громадянській війнах.

4) Початок літературної діяльності.

5) «Дияволіада» — твір про «маленьку», тепер вже радянську, людину.

6) «Фатальні яйця» — фантастичний характер повісті.

7) «Собаче серце» — сатиричний характер повісті.

8) Роман «Біла гвардія», п'єси «Дні Турбіних» і «Біг» — своєрідна трилогія про долю російської інтелігенції.

9) Роман «Майстер і Маргарита» і його місце у житті та творчості письменника.

10) П'єса «Батум» і останні роки життя М. Булгакова.

Контрольні запитання.

Дати відповіді на запитання:

1. Якою була дорога письменника до слави?

2. У чому полягають особливості стилю Кафки?

3. Охарактеризуйте поведінку близьких Грегора Замзи.

4. Поясніть назву «Перевтілення».

5. Охарактеризуйте образ Грегора Замзи.

6. Наш світ очима самотнього генія.

7. Як взаємопов’язані життєвий і творчий шлях Дж. Джойса?

8. Що таке «потік свідомості»?

9. Поясніть назву есе «Джакомо Джойс».

10. Спробуйте реконструювати сюжет твору та його конфлікт.

11. Якою була дорога М.Булгакова до літературної слави?

12. Як життєвий і творчий шлях М.Булгакова пов’язаний з Україною?

13. У яких творах письменника згадується Київ?

14. Чи мав підстави митець називати себе «містичним письменником»?

Завдання для самостійного опрацювання - тестові завдання.

1рівень

1. Франц Кафка народився:

а)3 липня 1883 р.;

б) 13 липня 1893 р.;

в) 23 липня 1873 р..

2. Установіть відповідність:

а) Ф. Кафка а) «Дияволіада»;

б) Дж. Джойс б) «Америка»;

в)М. Булгаков в) «Улісс».

3. Автор твору «Іван Васильович»:

а) Ф. Кафка;

б) Дж. Джойс;

в) М. Булгаков.

4. Нора – персонаж твору:

а) Ф. Кафка «Нора»;

б) Дж. Джойс «Джакомо Джойс»;

в)М. Булгаков «Майстер і Маргарита».

5. 16 червня 1940р. – день по годинах та хвилинах розписано в творі Дж.Джойса:

а) «Джакомо Джойс»;

б) «Улісс»;

в) «Портрет митця замолоду».

6. М. Булгаков вважав себе письменником:

а) містичним;

б) старанним;

в) революційним.

7. Який з творів не є п'єсою:

а) «Біг»;

б) «Дні Турбіних»;

в) «Біла гвардія»;

г) «Іван Васильович».

8. Що врятував Грегор Замза, коли виносили меблі з його кімнати:

а) скриню;

б) письмовий стіл;

в)портрет дами.

2 рівень

1. Історія кохання, яка поступово перетворюється на історію душі, що прагнула самопізнання і через себе пізнання життя і духу епохи - це тема твору:

а) «Джакомо Джойс»;

б) «Перевтілення»;

в) «Майстер і Маргарита»

г) «Біла гвардія».

2. Що вважає Булгаков найгіршою людською вадою:

а) брехню;

б) підлість;

в) боягузтво;

г) жадібність.

3 рівень

Який за жанром твір «Джакомо Джойс»? Поясніть. Скласти план до образу Грегора Замзи. Трагічна доля М. Булгакова. 4 рівень Виконайте одне із завдань: Самотність – важке почуття (Ф. Кафка). Мої враження від твору Дж. Джойса. Поміркуйте, щаслива чи трагічна історія кохання Майстра і Маргарити. Обґрунтуйте свої міркування. Сторінки вивчених творів, які змусили мене замислитись.