
- •1. Розділи граматики
- •Граматичне значення й граматична форма
- •Основні способи вираження граматичних значень слова в українській мові
- •Основні засоби вираження граматичних значень слова в українській мові
- •Граматична категорія
- •Література:
- •Морфологія як граматичне вчення про систему форм слова та засоби їх вираження. Принципи виділення частин мови в українській мові
- •Предмет морфології. Ознаки морфологічного слова
- •Морфологічні одиниці
- •Частиномовний поділ в українській мові
- •Нечастиномовні слова
- •Взаємоперехід частин мови
- •Іменник як частина мови. Семантико-граматичні ознаки його виділення, лексико-граматичні розряди та граматичні категорії іменника. Категорія роду іменника
- •Іменник як центральна частина мови
- •Лексико-граматичні розряди іменника
- •Граматичні категорії іменника
- •Категорія роду
- •Категорія числа і відмінка іменника
- •Категорія числа, її значення та граматичні засоби вираження
- •Категорія числа і відмінка іменника
- •Залишки форм двоїни /у значенні множини/ в сучасній українській мові
- •Роль наголосу у вираженні категорії числа іменників
- •Категорія відмінка. Відмінкова система сучасної української літературної мови. Основні значення відмінків
- •Називний відмінок
- •Родовий відмінок
- •Давальний відмінок
- •Знахідний відмінок
- •Орудний відмінок
- •Місцевий відмінок
- •Кличний відмінок
- •Словозміна іменників. Характеристика парадигм іменників 1,2,3,4 відмін
- •Поняття про парадигму іменника. Повна та неповна парадигма
- •Принципи поділу іменників за парадигматичними ознаками на відміни та групи
- •Характеристика парадигм іменників 1, 2, 3, 4 відмін
- •Невідмінювані іменники. Іменники з ознаками прикметникової парадигми
- •Невідмінювані іменники
- •Родові ознаки незмінюваних слів
- •Рід абревіатур
- •Іменники з ознаками прикметникової парадигми
Морфологія як граматичне вчення про систему форм слова та засоби їх вираження. Принципи виділення частин мови в українській мові
План
Предмет морфології. Ознаки морфологічного слова.
Морфологічні одиниці.
Частиномовний поділ в українській мові.
Нечастиномовні слова.
Взаємоперехід частин мови.
Література
Сучасна українська літературна мова: Підручник /М.Я.Плющ, С.П.Бевзенко, Н.Я.Грипас та ін.; За ред..М.Я.Плющ. – К.:Вища шк., 2005. – С. 198-200.
Шкуратяна Н.Г., Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова: Навч.посібник. – К.:Літера,2000. – 688 с.
Сучасна українська мова: Підручник /О.Д.Пономарів, В.В.Різун, Л.Ю.Шевченко та ін., За ред. О.Д.Понамаріва. – К.:Либідь, 2005. – С. .
Сучасна українська літературна мова: Підручник /А.П.Грищенко, Л.І.Мацько, М.Я.Плющ та ін..; За ред. А.П.Грищенка. – К.:Вища школа,1997. – 493 с.
Предмет морфології. Ознаки морфологічного слова
Морфологія (від гр. форма і слово, вчення) — розділ граматики, що вивчає системи форм слова, або його парадигми, граматичні категорії форм, а також граматичні класи-слів (частини мови).
Обсяг поняття «морфологія» в різних концепціях визначається неоднаково. При вузькому підході воно визначається як розділ науки про мову, що займається вивченням форм словозміни. Існує і розширене розуміння морфології як науки про форми, що охоплює будь-які, а не тільки внутрішньослівні, засоби вираження, що розглядаються в їх формальному (зовнішньому) аспекті, поширюючись навіть на службові слова, порядок слів, інтонацію.
Основною одиницею морфології, як і лексикології, є слово. Якщо в лексикології вивчається його лексичне значення, походження, місце в словниковому складі, то в морфології — граматичні зміни та граматичні характеристики слова. Слово як граматична одиниця — це система всіх його форм з їх граматичними значеннями. Зміни слів у морфології виступають як засіб вираження граматичних відношень. Виражені формами граматичні відношення не Зв'язані безпосередньо з лексичним значенням слів.
Окремо взята форма конкретного слова є його словоформою, напр.: книжку, читали, цікаву, дітям — словоформи слів книжка, читати, цікава, діти. Слова як лексичні та граматичні одиниці об'єднуються в частини мови, тобто лексико-граматичні класи слів. Кожна частина мови має свій власний комплекс граматичних категорій, у яких представлене те узагальнене значення, яке властиве всім словам цієї частини мови.
У сучасній теоретичній морфології слову надається статус основної одиниці морфологічного ярусу мовної структури за кількома ознаками, що виділяються в нього на фоні інших одиниць мови:
1. Слово характеризується синтаксичною і позиційною самостійністю. Суть синтаксичної самостійності полягає у його здатності виконувати функцію члена речення або окремого однослівного речення. Позиційна самостійність слова — це його широка, але Не абсолютна рухливість у реченні, здатність того самого слова в різних реченнях займати різні позиції.
2. Слово має лексичне значення. Воно позначає предмети і явища, тоді як морфологічна одиниця нижчого порядку – морфема — лише оформляє слова, вказуючи на відношення між предметами і явищами.
3. Слово — морфологічно членована одиниця. В українській мові воно є тільки двоморфемним, тому що до його складу обов'язково входить корінь (носій лексичного значення) і афікс (носій власне-граматичного або словотвірно-граматичного значення, які є мінімальними, далі не членованими значущими одиницями. Саме через формальну і семантичну членованість на морфеми слово називають морфологічною одиницею-конструкціею. Щодо слова морфема є мінімальною морфологічною одиницею. Речення як найвища граматична одиниця також членується па два
компоненти — суб'єкт і предикат, але вони мають іншу семантичну природу, бо речення позначає ситуацію. Оскільки слово виступає компонентом речення, то воно й кваліфікується щодо нього як мінімальна, найменша семантико-синтаксична одиниця. Щодо морфеми слово є найбільшою морфологічною одиницею, морфологічною одиницею-конструкцією, тому що воно складається з морфем.
Слово характеризується граматичним- варіюванням, що виділяється в окремий різновид його мовного варіювання. Воно утворює граматичні форми — словоформи. Подібно до того, як варіанти (словоформи) об'єднуються у відповідний інваріант (слово), так і ряд слів об'єднується у відповідний лексико-граматичний клас — частину мови, що є найвищим виявом системної організації слів.