Характеристика парадигм іменників 1, 2, 3, 4 відмін

Особливості відмінювання іменників першої відміни

В однині закінченню родового відмінка -и іменників твердої групи відповідає закінчення -і іменників м'якої та мішаної груп. У давальному та місцевому відмінках в усіх трьох групах омонімічні закінчення -і (- Ї ): вод-і, лазн-і, площ-і, мрі-ї. Кінцеві тверді приголосні іменників твердої групи [г], [ґ], [к], [х] чергуються із [з], [дз ], [ц]9 [с] у цих відмінках: допомог-а — допомоз-і, дзиґ-а — дзидз-і, рік-а — ріц~і, свекрух-а — свекрус-і. У знахідному відмінку імен- ники твердої та мішаної групи мають закінчення -у, м'якої - -ю. Орудний відмінок закінчується на -ою у твердій групі, у м'якій і мішаній — на -ею (-єю):рук-ою, сил-ою — статт-ею, молодиц-ею, площ-ею, мрі-сю, еволюці-єю. Кличний відмінок іменників першої відміни виражається закінченнями -о для твердої групи: Оксан-о, калин-о, країн-о, до-рог-о, Микол-о і -е (-є) для м'якої та мішаної груп: закрійниц-е, Соломі-є, мрі-є, душ-е. Закінчення -ю мають пестливі іменники м'якої групи: Сон-ю, бабус-ю, матус-ю, Гал-ю.

У множині в називному відмінку іменників твердої групи вживається закінчення -и (сосн-и, ног-и, тумбочк-и), м'якої та мішаної -------і (-і): яблун-і, площ-і, наді-ї. У родовому відмінку іменників усіх трьох груп нульове закінчення: бур (від буря), перемог, битв, травм, ячин, душ, паляниць, столиць, їдалень, господинь, революцій, галантерей, сімей. У багатьох іменників при появі закритих складів відбувається чергування голосних [ о ], [е] з [/]: дорог-и — доріг, голов-и — голів, ног-и — ніг, борои-и — борін, черед-и — черід\ уставляються голосні між двома приголосними: стежк-и — стежок, палатк-и — палаток, сестр-и — сестер, сосн-и — сосон, вітальн-і — віталень, вишн-і — вишень, війн-и — воєн (і війн), домн-и — домен, сукн-і — суконь, гребл-і — гребель, борозн-и — борозен, кпязівн-и — князівен, еім'-ї— сімей, статт-і — статей, ескадриль-ї— ескадрилей, стайн-і — стаснь, сотн-і — сотень, ляльк-и — ляльок. У деяких випадках чергування [о], [е] з [і] за аналогією до вихідних форм не відбувається: топол-і — тополь, вод-и — вод, потвор-и — потвор, будов-и — будов, печер-и — печер, мереж-і — мереж.

Є відхилення від правил нульового закінчення в родовому відмінку множини: губ — губ-ів, легень — леген-ів, баб — баб-ів', закінчення -ей (миш-ей, свин-ей) та -ів (старост-ів, судд-ів). У давальному, орудному та місцевому відмінках множини наявні закінчення -ом, -оми, -ах для іменників твердої та мішаної груп і відповідно -ям, -ями, -ях для іменників м'якої групи (записк-ам — криниц-ям, круч-ам — дол-ям; долин-ами — пісн-ями).

Особливості відмінкових закінчень іменників другої відміни:

вони різноманітні, синонімічно багаті, що дозволяє стилістично удосконалювати висловлене чи написане. У називному відмінку однини нульове закінчення та -о мають іменники чоловічого роду (стан, гігант, нуль, Дніпро, Петро, водень), закінчення -о, -є, -я — іменники середнього роду, за винятком похідних іменників, утворених від чоловічого роду (дубищ-е, вовчищ-е, вітрищ-е), та тих, що позначають істоти (дідищ-е, все-знайк-о, будьк-о, хвальк-о): озер-о, вогнищ-е, багатт-я, вік-н-о, світл-о, змаганн-я, викритт-я, сузір-я, міжгір-я.

Зразки відмінювання іменників другої відміни

Середній рід

Тверда група М'яка група Мішана група Однина	Множина
н. озер-о мор-е завданн-я прізвищ-е р. озер-а мор-я завданн-я прізвищ-а д. озер-у мор-ю завданн-ю прізвищ-у 3. озер-о мор-е завданн-я прізвищ-е о. озер-ом мор-ем завданням прізвищ-ем М. (на) озер-і (на) мор-і (на) завданн-і (на) прізвищ-і к. озер-о мор-е завданн-я прізвищ-е	н. озер-а мор-я завданн-я прізвищ-а р. озер мор-ів завдань прізвищ д. озер-ам мор-ям завданн-ям прізвищ-ам 3. озер-а мор-я завданн-я прізвищ-а о. озер-ами мор-ями завдапн-ями прізвищ-ами м. (на) озер-ах (на) мор-ях (на) завданн-ях (на) прізвищ-ах к. озер-а мор-я завданн-я прізвищ-а

Чоловічий рід

Тверда група М'яка група Мішана група Однина	Множина
н. завод край газетяр р. завод-у кра-ю газетяр-а д. завод-ові (-у) кра-єві (-ю) газетяр-еві (-у) 3. завод край газетяр-а о. завод-ом кра-єм газетяр-ем м. (на) завод-і (на) кра-ю (-сві) (на) газетяр-еві (-у) к. завод-е кра-ю газетяр-е	н. завод-и кра-ї газетяр-і Р. завод-ів кра-їв газетяр-ів д. завод-ом кра-ям газетяр-ам 3. завод-и кра-ї газетяр-ів 0. завод-ами кра-ями газетяр-ами м. (на) завод-ах (на) кра-ях (на) газетяр-ах к. завод-и кра-ї газетяр-і

У родовому відмінку однини закінчення -а (-я) виступає в іменниках середнього роду: тепл-а, добр-а лист-я, здо-бутт-яу визнанн-я, гор-я. В іменниках чоловічого роду флексія -а (-я) наявна в таких групах:

а) у назвах конкретних предметів: трактор-а, автобус-а, годинник-а, олівц-я, нож-а, клен-а, стовп-а, стол-а, стільц-я\

б) у назвах осіб та істот — загальних і власних: брат-а, товариш-а, газетяр-а, пісняр-а, Кирил-а,Дмитриченк-а, Якубович-а, дояр-а, ведмед-я, метелик-а\

в) у географічних назвах — гідронімічних — з наголошеним закінченням: Дінц-я, Дністр-а, Іртиш-а та назвах населених пунктів: Сімферопол-я, Донецьк-а, Канев-а, Києв-а, Париж-а, Рим-а, але Кривого Рог-у, Холодного Яр-у\

г) у термінах: синус-а, квадрат-а, відмінк-а, іменник-а, префікс-а, електрон-а, трикутник-а, модул-я, позитрон-а;

ґ) у назвах мір довжини, ваги, об'єму, площі, часу: метр-а, літр-а, грам-а, тижн-я, місяц-я, центнер-а, карбованц-я, куб-а, гектар-а.

Закінчення -у (-ю) мають іменники, що позначають:

а) речовину або матеріал: мармур-у, водн-ю, цукр-у, папер-у, гелі-ю, горох-у, анальгін-у, пеніцилін-у, граніт-у9ячмен-ю9 азот-у;

б) абстрактні поняття: страх-у, експеримент-у, дослід-у, досвід-у, прогрес-у, характер-у, стан-у, розум-у\

в) явища природи: дощ-у, сніг-у, гром-у, вітр-у, туман-у, циклон-у;

г) сукупність чогось чи когось: оркестр-у, ансамбл-ю, хор-у, загон-у, колектив-у, полк-у, деканат-у, університет-у, курс-у, інститут-у, штаб-у, завод-у, комітет-у, караван-у\

ґ) психічний стан, почуття: бол-ю, жал-ю, настро-ю, синдро-м-у, гнів-у, споко-ю, невроз-у, гепатит-у, переляк-у, сміх-у;

д) дії та процеси: відльот-у, приїзд-у9 заклик-у, перебіг-у, вигук-у, переход-у, відступ-у, крик-у, зойк-у, свист-у, грюкот-у;

е) назви країн, регіонів, гір, річок: Крим-у, Казахстан-у, Іран-у, Пакистан-у, Ліван-у, Далекого Сход-у, Уругва-ю, Донбас-у, Урал-у,Буг-у9Дон-у\

є) простір або середовище: плацдарм-у, ліс-у, сад-у, степ-у, га-ю.

Є випадки, коли закінчення -а (-я) та -у (-ю) вживаються паралельно: стол-а — стол-у, мост-а — мост-у, двор-а — двор-у, плот-а — плот-у залежно від наголосу або від значення: камен-я (окремий предмет) — камен-ю (матеріал), лист-а (окремий предмет) — лист-у (сукупність), соняшник-а (одна рослина) — соняш-ник-у (сукупність, збірність).

У давальному відмінку однини вживаються закінчення -ові(-еві, -єві) і рідше -у, -ю в чоловічому роді: зят-еві, комбай-нер-оеі, батьк-ові, Андрі-єві, народ-ові, учител-еві і зят-ю, комбайнер-у, батьк-у, Андрі-ю, народ-у,учител-ю. Закінчення -у (-ю) характерне для іменників середнього роду. Однак у назвах істот на -о спостерігаються також паралельні закінчення: те-лятк-у — телятк-ові, дитятк-у — дитятк-ові. Іноді такий паралелізм помітний і в іменників середнього роду — назвах неістот: серц-ю — серц-еві, сонц-ю — сонц-еві, лих-у — лих-ові. У власних назвах прикметникового походження на -ів (-їв) закінчення тільки -у (-ю): Львов-у, Києв-у, Канев-у, Миколаєв-у.

У знахідному відмінку однини закінчення залежать від семантичного розряду іменника: в назвах неістот омонімічні закінчення знахідного відмінка й називного: саджати ліс, замести двір, скосити лан, полагодити комбайн', у назвах істот — родового і знахідного відмінків (крім іменників середнього роду на -о, закінчення яких омонімічні з називним відмінком: годувати дитятко, заганяти телятко): просити дядька, знайти токаря, упізнати космонавта, відвідати товариша. Варіанти написати лист і написати листа, порізати палець і порізати пальця, взяти олівець і взяти олівця можливі. Закінчення -а (-я) у назвах неістот знахідного відмінка ніби увиразнюють предметне значення. Коло таких іменників невелике.

Орудний відмінок однини має закінчення -ом, -ем (-єм) залежно від того, якої групи іменник: твердої групи з основою на твердий приголосний — закінчення -ом (літак-ом, віник-ом, звір-ом, паркан-ом, хабар-ом, директор-ом, озер-ом, комар-ом), м'якої і мішаної - - ем (-єм): становищ-ем, товаришам, гор-ем, господар-ем, шахтар-ем, Сергі-см, Анатолі-см, кра-ем, пн-ем, кон-ем. Іменники середнього роду на -я закінчуються на -ям: вмінн-ям, терпінн-ям, значенн-ям, зіткненн-ям, навчанн-ям.

Синонімічними закінченнями відзначається місцевий відмінок однини іменників другої відміни. Окремі з них мають кілька варіантів флексій. Напр.: на клен-ові, на клен-у, на клен-і. Закінчення цього відмінка такі: -і (-Ї), -у (-ю), -ові (-еві, -єві). Флексія -і (-/) переважає тоді, коли при іменнику вживаються прийменники у (в), при, на: на пол-і, у ліс-і, при факультет-і\ коли прийменник по, то виступає закінчення -у (-ю): по га-ю, по кра-ю, по університет-у, по двор-у, по коридор-у, по мор-ю, по завданн-ю. Закінчення -ові (-еві, -еві) властиві майже всім іменникам другої відміни, крім іменників середнього .роду, що закінчуються на -я: при брат-ові, на дуб-ові, у товариш-еві, на вол-ові, на комбайп-ові, на рушник-ові, при маєтк-ові, при дос-татк-ові,^на лих-ові. Закінчення -у переважає в іменниках із суфіксами -ик, -ник, -ок, -ак, -к (о), -еньк (о): при дощик-у, у годин-ник-у, на держак-у, при військ-у, в серденьк-у. Також на -у (-ю) закінчуються односкладові іменники чоловічого роду з наголосом на флексії: на сніг-у, на льод-у, у полк-у, на лан-у, в степ-у, в еок-у, на кра-ю, при шлях-у, у ставк-у, на торжк-у. Хитання спостерігаються між закінченнями -у (-ю) та -і (-і) під впливом наголосу (на торг-у — на торз-і, у кра-ю — у кра-ї, на луг-у — на луз-і) та прийменника по (по ліс-і — по ліс-у, по тіл-і — по тіл-у, по стол-у — по стол-і, по подвір'-ї— по подвір'-ю). Перед закінченням -/ приголосні [г], [к], [х] чергуються із [з], [ц], [с]: круг — у круз-і, Кременчук — у Кременчуц-і, кожух — на ко-жус-і, горіх — у горіс-і.

Кличний відмінок представлений флексіями -у (-ю), -е. Закінчення -у (-ю) мають іменники м'якої групи, деякі іменники твердої та мішаної групи: Геннаді-ю, Віталі-ю, кон-ю, кра-ю, коб-зар-ю, дощик-у, синк-у, братик-у, товариш-у, дядьк-у, батьк-у, тат-у, син-у, дід-у. Решта іменників закінчується на -е: вітр-е, дуб-е, брат-е, вол-е, друж-е, сторож-е, парубч-е, козач-е, бала-мут-е, вітрогон-е, Петр-е, Михайл-е.

У множині іменники другої відміни (твердої групи) в називному відмінку мають закінчення -и: прадід-и, сват-и, плуг-и, сніг-и, прапор-и, завод-и, бригадир-и, муляр-и та флексію -/ (-Ї) для іменників чоловічого роду м'якої й мішаної груп: лебед-і, звича-ї, ячмен-і, профіл-і, лікар-і, вівчар-і, крамар-і, руча-ї. Іменники середнього роду всіх трьох груп закінчуються на -а (-я): болот-а, озер-а, серц-я, кільц-я, вікн-а, дзеркал-а, багатт-я, грищ-а. При творенні називного відмінка множини деякі іменники втрачають суфікси -ин, -анин (-янин), -чанин: селянин — селян-и, вірменин — вірмен-и, киянин — киян-и, болгарин — болгар-и, але грузин — грузин-и, осетин — осетин-и, лезгин — лезгин-и, мордвин — мордвин-и. Окремі іменники чоловічого роду твердої групи мають паралельні закінчення -и, -а: рукави й рукава, вуси й вуса, хліби й хліба, ґрунти й ґрунти. У деяких іменниках твердої групи спостерігається закінчення -і та чергування приголосних: ок-о — оч-і, вух-о — ухи-і (частіше вуха). Іменник друг у називному відмінку множини приймає закінчення -і з чергуванням приголосних [г] із [з] друг — друз-і й відмінюється у всіх відмінках множини за зразком іменників м'якої групи: друз-ів, друз-ям, друз-ів, дру-з-ями, при друз-ях. Деякі іменники середнього роду, що мають омонімічні закінчення в називному й знахідному відмінках однини та множини, для підкреслення множинності дістають наголошені закінчення: весілл-я, свят-а і паралельно весілл-я, свят-а.

У родовому відмінку множини вживаються закінчення -їв (-їв): мост-ів, закон-ів, друкар-ів, звича-їв, кра-їв, автомобіл-ів, атом-ів, корабл-ів, повір'-їв, мор-ів, житт-ів, почутт-ів. Багатьом іменникам властиве нульове закінчення: киян, християн, парафіян, озер, коліс, сіл, жал, слів, чудес, небес, вікон, весел. І тільки окремі іменники чоловічого та середнього роду мають закінчення -ей: кон-ей, грош-ей (наголос на основі), гост-ей, оч-ей, плеч-ей (паралельно тіч).

Давальний відмінок характеризується уніфікованим закінченням -ач (-ям): лікар-ям, студснт-ам, шлях-ам, океан-ам, знанн-ям, завданн-ям, прислів'-ям, міст-ам, комп'ютер-ам, де-рев-ам, селшц-ам.

У знахідному відмінку множини, як і в однині, розрізняються закінчення, омонімічні з називним відмінком для назв неістот: берег-и, га-ї, дерев-а, океан-и, струмк-и, слов-а, серц-я, плеч-і та з родовим для назв істот: лірник-ів, політик-ів, хлоп-чак-ів, священик-ів, начальник-ів, співробітник-ів, знавц-ів. Проте в мовній практиці спостерігаються хитання: напоїти кон-ей і кон-і, запрягати вол-ів і вол-и.

Одноманітним закінченням характеризується орудний відмінок: -ами для іменників твердої і мішаної груп: протес-т-ами, кущ-ами, нож-ами, лез-ами, двор-ами, закон-ами, слов-ами, жал-ами і -ями для іменників м'якої групи: корен-ями, красен-ями, хлопц-ями, подвір'-ями, кобзар-ями. Окремі іменники мають паралельні закінчення: -ами (-ями) і (-ми): крил-ами — криль-ми, чо-бот-ами — чобіть-ми, колін-ами, колінь-ми. Закінчення -има властиве іменникам очі, уші, плечі: оч-има, плеч-има, уш-има (і вух-ами).

Уніфікованим закінченням відзначається й місцевий відмінок множини: для нього характерне закінчення -ах (-ях) для всіх груп і родів іменників другої відміни: на шлях-ах, прапор-ах, чагарник-ах, тротуар-ах, переход-ах, тролейбуе-ах, слю-сар-ях, календар-ях, провалл-ях, сузір '-ях.

Особливості відмінювання іменників третьої відміни

Однина

Н.—3. зустріч ніжність повінь

Р — Д — М. зустріч-і ніжност-і повен-і

О. зустрічч-ю ніжніст-ю повінн-ю

К. зустріч-е ніжност-е повен-е

Для третьої відміни властиві такі ознаки: однотипність роду (жіночий рід) та омонімічність відмінкових закінчень (у родовому , давальному та місцевому відмінках однини). У багатьох основах слів при відкриванні складів відбувається чергування [о], [е] з [і]: якість —якост-і, радість — радост-і, річ — реч-і, ніч — ноч-і.

Потрібно зазначити, що відповідно до вимог чинного українського правопису родовий, давальний і місцевий відмінки однини в іменниках третьої відміни мають омонімічні форми із флексією -і. Проте в усному мовленні, в окремих періодичних виданнях і в деяких творах художньої літератури використовують давніше і природне для української мови закінчення -и форми родового відмінка однини у випадках вісти, незалеоісиости, радости, смерти, чести; крови, любови, осени, соли, Руси і под. Таке написання цих слів пропонує й проект нової редакції українського правопису [Український правопис 1999: 120].

Ще до публікації проекту нової редакції українського правопису 1999 року як вітчизняні, так і закордонні мовознавці, зокрема А.Бурячок, А.Горняткевич, П.Чучка, Ю.Шевельов та інші, висловлювалися за „реабілітацію” давньої флексії Р. в. одн., до речі, форма і́мени була літературною нормою до 1945 року. У разі відновлення історичного закінчення Р. в. одн. -и іменників IV відміни, які приймають суфікс -ен-, відбудеться вирівнювання відмінкової парадигми цієї відміни, що сприятиме її цільності. Фонема /н/ перед закінченням -и перейде з розряду м’яких приголосних до твердих. Написання флексії -і в наведених словах та інші орфограми було запроваджено за тоталітарної доби для зближення українського правопису з російським.

В орудному відмінку однини голосні не чергуються, зате приголосні, попавши в оточення голосних і внаслідок прогресивної асиміляції приголосних, стають м'якими, подвоюються: пам'ятт-ю, сілл-ю, При-п'ятт-ю, мідд-ю, галузз-ю, Уманн-ю, подорожж-ю, але: радіст-ю, пристраст-ю, скатерт-ю, смерт-ю. Закінчення -ей у родовому відмінку множини властиве всім іменникам третьої відміни, крім мати, що має флексію -ів: постат-ей, галуз-ей,реч-ей, зустріч-ей.

У давальному, орудному та місцевому відмінках множини відповідно уніфіковані закінчення -ам (-ям), -оми (-ями), -ах (-ях): зустріч-ам, маз-ям, реч-ам, тін-ям, зустріч-ами, маз-ями, реч-ами, тін-ями, на зустріч-ах, на маз-ях, на реч-ах, на тін-ях.

Особливості відмінювання іменників четвертої відміни

Однотипністю відмінкових закінчень відзначаються іменники четвертої відміни. Різноманітності надають суфікси, які можуть у деяких іменниках то зникати (у знахідному й орудному відмінках), то вживати паралельно суфіксальну і безсуфіксну форми: телям, лошам, племенем і плем'ям — в орудному відмінку однини; тел-я, лош-а, плем'-я — у називному , знахідному й кличному відмінках однини. А такі іменники, як гусен-я, качен-я, цуцен-я, лосен-я, га-лчен-я, в усіх відмінках зберігають суфікси. У множині суфікси зберігаються теж в усіх іменників. Паралельні форми, омонімічні з називним чи родовим відмінками множини, допускаються у знахідному відмінку: годувати зайчат і зайчат-а, купувати цуценят і цуценят-а.

гусен-я гусен-ят-и гусен-ят-і гусен-я гусен-ям (на) гусен-ят-і гусен-я

гусен-ят-а гусен-ят-0 гусен-ят-ам гусен-ят-0 і гусен-ят-а гусен-ят-ами (на)гусен-ят-ах гусен-ят-а

їм -я ім-ен-і і ім'-я ім-ен-і ім'-я їм '-ям і імен-ем (в) ім-ен-і ІМ '-Я

ім-ен-а ім-ен-0 ім-ен-ам ім-ен-а ім-ен-ами (в) ім-ен-ах ім-ен-а

індич-а індич-ат-и індич-ат-і індич-а індич-ам (на) індич-ат-і індич-а

індич-ат-а індич-ат-0 індич-ат-ам індич-ат-0 і індич-ат-а індич-ат-ами (на)індич-ат-ах індич-ат-а

Лекція № 8