Орудний відмінок

Орудний відмінок спеціалізується на вираженні функції інструменталя, іншим відмінкам ця семантична ознака не властива* Формування вказаного значення відбувається при дієсловах-присудках із семою активної конкретної фізичної дії, яка виконана над конкретним реальним об'єктом інструментом, названим іменником з предметним значенням, напр.: «Сказав, як цвяхом прибив» (прислів'я); «Кує зозуля. Б'є молоточком у кришталевий великий дзвін» (М. Коцюбинський).

Залежно від змісту форми орудного відмінка інструментальна функція поділяється на варіанти: функція знаряддя дії, функція засобу дії, функція допоміжного матеріалу. Поділ зумовлений семантикою дієслова-присудка і лексичним набором відмінкової форми. За обсягом лексичних значень найчисленнішою є варіантна функція знаряддя дії. Центр її складають іменники, що називають предмети, призначені для виконання фізичної дії, напр.: ніж, молоток, різець, лопата, фуганок, долото, ручка, свердло, терпуг тощо. Валентністю дієслова передбачено таку структуру майбутнього реального речення,-де є «місця» для іменників у ролі інструменталя, суб'єкта та об'єкта дії. Характерною ознакою дієслів фізичної дії є перехідність, напр.: різати хліб ножем, копати лопатою картоплю, малювати пензлем картину, чистити наждаком метал, білити щіткою хату, забивати молотком цвяхи, полоти сапою город, писати ручкою лист, різьбити ножем наличники, гострити ніж терпугом; «На ділянках без пнів грунт розрізається пасивним ножем» (журн.); «Коло хати поралася Федора, копаючи заступом грядку» (І. Цюпа).

У мові, крім власне інструментального значення, можливі додаткові нашарування основного змісту, які викликані різними причинами. Так, заміна перехідного дієолова неперехідним створює умови для формування об'єктно-інструментальних відношень, напр.: «Тріщав чобітьми по зелених крижаних шпичаках» (О. Гончар); «Раїса дзвонила склянками...» (М. Коцюбинський); «...Гафійка гриміла ложками...» (М. Коцюбинський).

У сферу сполучуваності присудка активної фізичної дії можуть потрапляти іменники — назви частин тіла, органів чуття, за допомогою яких відбувається дія, напр.: рука, ногЬ, плече, коліно, язик, вухо, очі, хвіст. З групою назв знарядь дії їх об'єдцує спільна мета, хоча синонімічних відношень не існує, оскільки іменники із семою знаряддя дії належать до класу інструментів, а назви частин тіла, органів чуття функціонують у ролі інструментів. Поява при дієслові інструментальної семантики залежного іменника, який називає не інструмент, а реальний об'єкт, зумовлює функцію об'єктного інструменталя, напр.: «Стара лисиця писком риє, а хвостом слід замітає» (прислів'я); «Приходить весна... і б'є об землю крилом, наче великий кажан» (М. Коцюбинський); «Денис торкнув ліктем Романа» (І. Нечуй-Левицький); «Вони... обминали вузькі і чорні провалля, черкаючись плечем об гострий бік скелі» (М. Коцюбинський).

Наступний відтінок функції знаряддя дії виражають іменники, що називають не весь предмет-знаряддя, яким виконується дія, а тільки його частину, напр.: «Орел... ледве ворушачи кінчиками крил, виглядає здобич» (Ю. Яновський); «Тітка Устина».. втерлась кінчиком хустки... і рушила до воза» (А. Шиян)

У цій ситуації функція партитивного (часткового) інструменталя набуває відтінку об'єктного значення. ' Іноді, розширюючи лексичний набір назв конкретної

предметності, орудний відмінок позначає поняття, ситуації, які в ролі знаряддя сприяють виконанню дії, лапрл «Бджола жалить жалом, а чоловік словом» (прислів-'я); «Черниш обшукує поглядом той прямокутник...» (О. Гончар) ; аналогічно малювати уявою, зупинити поглядом, запитувати очима, вбити словом, де сема способу дії поєднується із семою інструменталя.

Порівняно з функцією знаряддя дії функція засобу дії характеризується іншими семантичними особливостями: тут інструменталь не впливає на спосіб дії предиката, і валентність дієслова передбачає в структурі майбутнього реального речення тільки «місце» для іменника в ролі засобу дії. Лексичне наповнення відмінкової форми, крМ назв конкретних предметів, охоплює найменування істот, напр.: «Переправляють по троє маленьким човником» (О. Гончар); «Балабуху повезли самого на задніх саночках одним коником», (І. Нечуй-Левицький).

Серед назв засобів дії виділяється група іменників із семою «засобів пересування і переміщення», до яких належать велосипед, мотоцикл, автомобіль, віз, поїзд, пароплав, літак тощо. Дієслова-предикати позначають рухому дію, яка не переходить на об'єкт, напр,: «А шлях не спить? то той стрінеться, то інший, то возом їде, то йде» (Марко Вовчок); «Віталій приїхав, примчав мотоциклом уже надвечір» (О. Гончар); «До театру під'їжджали автомобілем» (І. Вільде). Паралельно з формою орудного відмінка існув прийменниково-відмінкова форма, напр.: приїхав на велосипеді, прилетів на літаку.

Наступну групу назд засобу дії утворюють іменники із спільною семою «засоби передачі і зв'язку», напр.: телеграма, телефон, селектор, телебачення, радіо, „телетайп тощо «Він [Петро] викликав батьків блискавкою-телеграмою» (О. Гончар); «Про приїзд туристи завчасно сповістили телетайпом» (з газ.); «І спішить зраділий Славик телефоном передать» (Н. Забіла).

Функція допоміжного матеріалу відтворюється іменниками у формі орудного відмінка, що називають конкретні предмети, речовини, рідини. Такий набір імен проектується валентністю дієслова-присудка, напр.: зв'язувати (чим?), аналогічно засаджувати, засипати, замотувати, завішувати, накривати, лікувати, поливати, підперізувати тощо; «...За сонячний усміх квітками дорогу* встилав» (О. Олесь). У конструкціях з орудним допоміжного матеріалу наявні об'єктно-інструментальні відношення!, оскільки тут відчутна інструментальна дія суб'єкта для перетворення об'єкта, що властиве функції об'єкта. Конструкції типу убито струмом, задавило поїздом тощо є способом вираження інструментальних відношень у безособових реченнях та пасивних зворотах.

У конструкціях з дієсловами пасивного стану з постфіксом -ся та пасивними дієприкметниками відмінкова форма орудного відтворює функцію суб'єкта. У семантичному аспекті це значення повністю не збігається із суб'єктом дії називного відмінка, напр.: «Бойові порядки військ... зараз сприймалися Хомою як одне нерозривне ціле» (О. Гончар); «Його стурбували нові ідеї, привезені сином, його збентежила палка синова розмова» (І. Нечуй-Левицький).

Встановленню абсолютної тотожності обох-функцій перешкоджають морфологічні засоби вираження семи суб'єкта в пасивних конструкціях, зокрема дієслова, від якого залежить орудний відмінок. Дієслова з постфіксом -ся вказують на динамічність, активність суб'єкта, напр.: сприйматися (ким?), підтверджуватися тощо^Зворотно-результативна дія дієслів проектує відповідного рушія, яким за змістом може бути особа або знаряддя. Ця особливість ще виразніша в пасивних дієприкметниках, напр.: віднесений (ким?); аналогічно подарований, кинутий, битий, керований, сповнений і т. д. Тут наявність орудного відмінка семантично вмотивована.

За ієрархічною шкалою семантичних компонентів (агенс-суб'єкт, об'єкт, адресат і т. д.) позиція орудного ідентична позиції інструменталя. Іменник у функції

суб'єкта, потрапляючи в інструментальну позицію, зазнає додаткового нашарування змісту, зумовленого поєднанням значення суб'єкта і значення інструменталя. Відтінки сем суб'єкта орудного і називного зумовлені позиційною закріпленістю в структурі речення. Називний суб'єкта, перебуваючи здебільшого в препозиції, потрапляє зразу в «предмет повідомлення». Орудний інструментального суб'єкта знаходиться на периферії речення, в акті повідомлення на перший план виходить інформація про його дію (див.: «Категорія стану»).

Орудний інструментальний набуває відтінку об'єктного значення, коли його форма виражена найменуваннями істот, назвами конкретних предметів, частин тіла,

абстрактних понять» При цьому іменники, виражені орудним, перебувають не в звичній для інструменталя кінцевій, периферійній частині речення, а розміщені безпосередньо за діесловом-присудком у позиції сильнокерованого члена, тобто об'єкта. У дієсловах не простежується чітко сема активної динамічної дії, тут є позначення моторної дії, керівництва, володіння, відношення до об'єкта та ін. Дія фінально спрямована на об'єкт. При поєднанні дієслів з іменниками в орудному відмінкові формується значення інструментального об'єкта, напр.: «Він [хлопчик]... вже наперед тішиться дерев'яним коником» (Н. Кобринська); «Тракторист безпосередньо управляє навісними машинами» (журн.); «На Великдень, на соломі Проти сонця, діти грались собі крашанками» (Т. Шевченко).

Орудний відмінок бере участь у вираженні значення простору, або функції локатива, називаючи місце дії, напр.: вулиця, дорога, міжряддя, просіка, долина, двір, город, околиця, поле, гай, ліс, луг, яр. Визначальними Ъзнаками функції локатива є постійна супроводжуваність предиката, оскільки сема відмінка виконує роль коикретизатора локалізованої (обмеженої) дії, указуючи на перебування, розміщення у просторі або на вихідний чи кінцевий пункти руху. Кожне з варіантних значень відтворюється в мові окремим рядом відмінкових форм, які перебувають в обов'язковій, залежній придієслівній позиції.

Функцію непересіченого простору в контексті дієслів виражають відмінкові форми орудного, які називають конкретні просторові об'єкти, всередині яких або на поверхні відбувається дія, напр.: «Дивлюся: так буцім сова Летить лугами, берегами, та нетрями, Та глибокими ярами, Та широкими степами, Та байраками» (Т. Шевченко).

Об'єкт, що рухається у просторі, може охоплювати частину місця дії, названого відмінковою формою; місце дії може мати лінійну протяжність; простір може ототожнюватися з місцем дії, що відбувається всередині його або виходити за його межі, напр.: «їхав, їхав козак містом, під копитом камінь тріснув» (укр. нар. пісня); «А попід горою яром, долиною козаки йдуть» (укр. нар. пісня); «Літа орел, літа сизий попід небесами, Ґуля Максим, гуля батько степами, ярами» (Т. Шевченко). Характерною особливістю дієслів є відтінок тривалого незавершеного односпрямованого руху, що не виходить за межі просторових об'єктів, а зосереджується всередині їх або на поверхні,— іти, їхати, бігти, повзти, рухатися, спускатися, текти, котитися, брести, насуватися, пересуватися, напр.: «Мандрували гайдамаки Лісами, ярами» (Т. Шевченко); «Пішов степом сіромаха, Сльози утирає» (Т. Шевченко).

Функція пересіченого простору формується орудним відмінком іменників, які називають не просторову протяжність типу просіка, стежка, шлях, а об'ємні просторові величини! ліс, долина, гай тощо. Значення пересіченого простору передається в контексті відмінкової форми з префіксальними дієслбвами завершеної динамічної дії, напр.: вийти, прийти, проїхати, пробитися, переправитися, перейти, перебігти та ін. («Перейду лісом завидна,— сказала Василина» (І. Нечуй-Левицький); «Перебігли полем і зупинилися у невеликому чагарнику» (М.Стельмах).