55. Чим розрізняються між собою інститути спільного інвестування, які належать до відкритого, інтервального та закритого типу?

Залежно від порядку здійснення діяльності інститути спільного інвестування можуть бути: відкритого, інтервального та закритого типу.ІСІ належить до відкритого типу, якщо він (або компанія з управління його активами) бере на себе зобов'язання здійснювати у будь-який час на вимогу інвесторів викуп цінних паперів, емітованих цим ІСІ (або компанією з управління його активами).ІСІ належить до інтервального типу, якщо він (або компанія з управління його активами) бере на себе зобов'язання здійснювати на вимогу інвесторів викуп цінних паперів, емітованих цим ІСІ (або компанією з управління його активами) протягом обумовленого у проспекті емісії строку (інтервалу). Проспект емісії ІСІ інтервального типу повинен передбачати порядок визначення дати початку та закінчення інтервалу, періодичність інтервалу (не рідше одного разу на рік та не частіше одного разу в квартал), тривалість інтервалу (не менше десяти робочих днів протягом року та не менше одного робочого дня протягом кожного інтервалу).

ІСІ належить до закритого типу, якщо він (або компанія з управління його активами) не бере на себе зобов'язань щодо викупу цінних паперів, емітованих цим ІСІ (або компанією з управління його активами) до моменту його припинення.

40. Назвіть форми лізингу.

Лі́зинг (англ. leasing — оренда, майновий найм) — підприємницька діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданнілізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна. Лізинг — це довгострокова оренда машин і обладнання, видача обладнання напрокат. Лізинг дозволяє промисловим, торговим, транспортним та іншим підприємствам (орендаторам) отримувати в комерційних банках і лізингових компаніях (орендодавців) за певну орендну плату в довгострокове користування широкий перелік основних засобів. Лізинг має дві основні форми — прямий та такий, що повертається. Прямому фінансовому лізингу надається перевага, коли підприємству потрібне переоснащення технічного потенціалу. Лізингова фірма при такій угоді забезпечує 100%-ве фінансування, придбання обладнання. При лізингу орендар виплачує у лізинговій формі не орендну плату, а повну вартість майна у кредит. У випадку виявлення дефектів лізингових основних фондів, лізингова фірма повністю звільняється від претензії. Претензії за трьохсторонньою угодою стосуються постачальника. Також, градація на прямий та непрямий лізинг може відштовхуватись від умови в договорі лізингу про придбання предмета лізингу лізингодавцем, тайкий лізинг слід називати непрямим, в той час коли відсутня дана умова - прямий лізинг.Розрізняють два види лізингу:фінансовий;операційний.Фінансовий лізинг — це договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший строку, за який амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору.Операційний лізинг  характеризується більш коротким, ніж життєвий цикл виробу, терміном контракту, що передбачає неповну амортизацію обладнання за час оренди, після чого воно повертається лізингодавцю і може бути знову здано в оренду. Залежно від форми здійснення лізинг можебути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

Окремо виділяють селенг — різновид лізингу, в якому лізингоодержувачем виступає селенг-компанія, що приймає у користування майно та окремі майнові права від громадян і господарчих суб'єктів за плату.Чистий лізинг — це відносини, при яких все обслуговування майна бере на себе орендар. Тому в даному випадку витрати по обслуговуванню устаткування не включаються в лізингові платежі. Цей вид лізингу, як було вказано вище, характерний для фінансового лізингу.

41. Що може бути об’єктом лізингу.

Об'єктом лізингу може бути будь-яке нерухоме і рухоме майно, яке може бути віднесене до основних фондів відповідно до законодавства, в тому числі продукція, вироблена державними підприємствами (машини, устаткування, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка, системи комунікацій тощо), не заборонене до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг (оренду).На відміну від податкового законодавства Закон України "Про лізинг" визначає його види залежно від строку та ступеня амортизації орендованого майна. Так, фінансовим лізингом є договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодав-ця об'єкт лізингу на строк, не менший строку, за який амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної на день укладення договору. Оперативний лізинг - це договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, менший строку, за який амортизується 90 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору.Лізингоодержувач за користування об'єктом лізингу зобов'язаний вносити періодичні лізингові платежі, до складу яких включаються:сума, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості об'єкта лізингу, що амортизується за строк, за який вноситься лізинговий платіж;сума, що сплачується лізингодавцеві як процент за залучений ним кредит для придбання майна за договором лізингу;платіж як винагорода лізингодавцеві за отримане у лізинг майно; відшкодування страхових платежів за договором страхування об'єкта лізингу, якщо об'єкт застрахований лізингодавцем; інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу. У разі якщо об'єктом лізингу є державне майно або договір пайового лізингу передбачає залучення державних коштів чи для забезпечення виконання лізингового договору надаються державні гарантії, договір лізингу підлягає обов'язковій реєстрації у встановленому порядку.

42. Які особливості здійснення фінансового лізингу в Україні.

Фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового

лізингу. В Україні лізингові операції прямо або посередньо регламентуються більш ніж 180 законодавчими і нормативними актами, але основним із цих актів безумовно є Закон "Про лі-зинг" від 16 грудня 1997 року. На механізм лізингових відносин безпосередньо та опосередковано впливає низка зовнішніх та внутрішніх чинників.Серед зовнішніх факторів впливу перш за все слід виділити рівень розвитку банківської системи, оскільки саме з наявністю цих фінансових установ та їхніх ресурсних можливостей у розви-нених країнах пов'язують розвиток лізингу. У свою чергу можливість рефінансування підприємства залежить від методу нарахування амортизації. Грошово-кредитна політика додає визначального значення рівню про-центних ставок.Що ж до внутрішніх чинників, то тут важливе значення має термін лізингової угоди -- безпосередньо впливає на вартість операції: чим довший термін, тим вища ціна. Від графіка погашення лізингових платежів за-лежить можливість погашення боргу, а від способу -- його розмір; якщо перед-бачити угодою першочерговість погашення основного боргу, а не відсотків, то вартість операції знижується. Відіграють роль і ринкова ціна об'єкта лізингу, оскільки є вихідною величиною для розрахунку ос-новної частини вартості надання лізингової послуги, та розмір комісійної винагороди лізингодавцю.Сьогодні лізинг -- це проста та ефективна фінансова схема, яка поєднує інтереси власників фінансового капіталу і виробників. Шляхом застосування лізингових операцій реалізується близько 15% інвестицій у світі та близько 35% ін-вестицій у країнах з розвиненою економікою. Таким чином, передумовою активного розвитку лізингових операцій в Україні є перш за все реформування податкового законодавства в частині стимулювання лізин-гових операцій -- запровадження пришвидшеної норми амортизації для об'єктів лізингу, надання інвестиційних пільг при оподаткуванні прибутку підприємств, застосування спрощеної процедури повернення майна.У даний час для підвищення стійкості лізингових операцій також необхідно розглянути можливість використання інтегрованих фінансових послуг, наприклад, технологій лізингу і факторингу, лізингу і трасту тощо.

43. Які установи, що діють на ринках фінансових послуг відносяться до категорії контрактних.

Важливим посередником на фінансовому ринку виступають контрактні фінансові інститути, які включають інститути спільного інвестування (ІСІ), пенсійні фонди, страхові компанії, ломбарди, фінансові компанії, позичково-ощадні асоціації, благодійні фонди.Інститути спільного інвестування (ІСІ) - це організаційно-правова форма діяльності, пов'язана з об'єднанням (залученням) грошових коштів інвесторів з метою отримання прибутку від вкладення їх у цінні папери інших емітентів, корпоративні права та нерухомість.Пенсійні фонди - це самостійна фінансово-банківська система, що не входить до складу державного бюджету України, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами та організаціями на заходи соціального страхування, страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України. Ломбарди - це кредитні установи, що створюються для надання населенню послуг по схову предметів домашнього вжитку і особистого користування, а також видачі позичок під заставу цих предметів. Швидше всього і найменший кредит (20-30 грн і більше) можна взяти у ломбарді, що виникли у нашій країні ще на початку 20-х років.Фінансові компанії - це кредитно-фінансові установи, які спеціалізуються на кредитуванні окремих галузей або наданні певних видів кредитів (споживчого, інвестиційного та ін.), проведенні фінансових операцій. Позичково-ощадні асоціації - це кредитні товариства, створені для фінансування житлового будівництва. На заході вони виникли близько 150 років тому, але істинного розвитку вони набули після другої світової війни. В Україні прийнятий Закон "Про благодійництво та благодійні організації" від 16 вересня 1997 року, згідно з яким "благодійництво - це добровільна безкорислива пожертва фізичних та юридичних осіб у поданні набувачам матеріальної, фінансової, організаційноїта іншої благодійної допомоги".Благодійна організація зобов'язана забезпечити виконання статутних завдань, вільний доступ до своїх звітів, документів про господарську та фінансову діяльність.

44. Роль страхових компаній на ринку фінансових послуг.

Страхові компанії відіграють надзвичайно велику роль на фінансовому ринку, забезпечуючи інвесторам страховий захист від різного роду ризиків (підприємницьких, кредитних, фінансових), в акумулюванні вільних коштів. Угоди страхування, що з ними укладаються, є основою для фінансового забезпечення інвестиційних проектів, проведенні активної інвестиційної політики.В Україні основними страховими посередниками є страхові агенти, страхові і перестрахові брокери.Страхування на сьогодні стало обов’зковою умовою функціонування фінансового ринку, ринку кредитних ресурсів. Кожен комерційний банк, інвестиційна компанія здійснює свою діяльність страхуючи ймовірні ризики. Тобто страхування у сучасних умовах виступає як обов’язкова умова і, відповідно, як вимога стабільного функціонування ринкової системи і особливо фінансового ринку. Страхові компанії є фінансовими посередниками, що здійснюють виплати своїм клієнтам при настанні певних подій, обумовлених у страховому полісі. Власники полісів сплачують страховій компанії премії в обмін на зобов’язання сплатити обумовлені суми в майбутньому при настанні певних подій. Укладаючи договори страхування, страхові компанії беруть на себе ризики власників полісів, а отримуючи страхові внески, отримують плату за прийняті на себе ризики. Страхові внески використовують для придбання облігацій, акцій, заставних та інших цінних паперів. Таким чином, на сьогодні громадяни та підприємці мають потребу у фінансових послугах, в цій ситуації зростає потреба у страхових продуктах, які б забезпечили оптимізацію портфелю фінансових активів для кожного власника.Розвиток стархового ринку сприяє формуванню ринкового фінансового середовища, що в свою чергу значно зменшує рівень ризику, а, відповідно, активізує діяльність населення і підприємців у фінансовому секторі, сприяє зростанню якості соціального захисту населення і підприємців, дозволяє мобілізувати значні фінансові ресурси для інвестиційних та інноваційних проектів та сприяє розвитку механізму фінансування через фінансовий ринок.

45. Які функції на ринку фінансових послуг виконують страхові комісари.

46. Дайте визначення банківському кредиту.

Банкíвський кред́ит — будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми (Відповідно п.6 ч.1 ст.2 Закону України "Про банки та банківську діяльність").Різновиди банківських кредитів.Банківські кредити класифікують за такими ознаками:за строком погашення — онкольні, короткострокові, середньострокові і довгострокові;за способом погашення — ті, які погашають одним внеском і ті, які погашають декількома внесками протягом терміну дії кредитної угоди;за способом одержання позикового відсотка — оплата в момент погашення позики, оплата рівномірними внесками протягом терміну дії кредитної угоди, оплата в момент видачі кредиту;за наявністю забезпечення — довірчі позики, забезпечені позики, позики під фінансові гарантії третіх осіб;за цільовим призначенням — позики загального призначення, цільові позики;за категоріями потенційних позико-отримувачів — аграрні позики, комерційні позики, позики посередникам на фондовій біржі, іпотечні позики власникам нерухомості, міжбанківські позики.Банківські кредити розрізняють за видами об'єкта куди кредит вкладається:під товари і товарні документи, наприклад, залізничні (одержувач позики надає право банку у випадку неповернення позики продати товар);під цінні папери; під заставу рухомого і нерухомого майна; для інвестицій тощо.Крім того, банківські кредити поділяють на активні і пасивні. В першому випадку банк дає кредит, тобто є кредитором, у другому бере кредит, тобто є позикоотримувачем. Банк може входити у кредитні відносини (брати чи надавати кредити) з іншими банками та кредитними організаціями. Що стосується підприємств, організацій, фізичних осіб, то банк щодо цього нефінансового сектора завжди виступає стороною, яка надає кредит.Банківський кредит — необхідний інструмент стимулювання господарства, без якого не можуть успішно працювати товаровиробники.

47.Яка основна мета діяльності кредитних спілок

Креди́тна спі́лка — неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Кредитні спілки мають особливості функціонування, зокрема:а) кредитна спілка об’єднує тільки фізичних осіб;б) вона працює у вузькому секторі фінансового ринку, маючи справу переважно з дрібними позичками;в) кредитну спілку створюють як юридичну особу за ініціативою групи людей, яких щось вже об’єднує, наприклад: об’єднаних за територіальними, професійними та іншими ознаками. За допомогою кредитних спілок можуть відбуватись різноманітні форми забезпечення кредиту, спрощене оформлення документів, швидке надання кредиту, людяний підхід у складних життєвих ситуаціях. Основна мета діяльності кредитної спілки – фінансовий та соціальний захист своїх членів шляхом залучення їх особистих заощаджень для взаємного кредитування, фінансової підтримки підприємницьких ініціатив та надання інших фінансових послуг. Кредитні спілки, як форма самоорганізації населення, виникли як реакція на потреби у наданні швидких, недорогих і, разом з тим, конкурентоспроможних фінансових послуг. Забезпечення конкурентності фінансових послуг, що пропонуються кредитними спілками можливе за однієї обставини – надійності та стійкості фінансового посередника. Тим самим розпочато відтворення кооперативного сектора вітчизняної економіки в русі історичних кооперативних традицій українського народу. Виходячи з мети діяльності кредитних спілок, - задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні, наданні фінансових послуг шляхом об'єднання грошових внесків, основними методами є:o залучення внесків;o кредитування.

Політика щодо залучення внесків членів кредитної спілки визначається правлінням спілки шляхом прийняття відповідного положення. У положенні зазначені такі вимоги:o види внесків членів відповідно до цієї політики;o максимально допустима питома вага внесків у пасивах спілки, які належать одному члену, в процентному співвідношенні до загальних пасивів спілки;,o режим залучення внесків депозитного типу відповідно до термінів дії угод, варіантів нарахування відсотків, сплати відсотків, суми внеску та можливості поточного зняття чи вкладення частини суми внеску;

48. Чим відрізняється діяльність кас взаємної допомоги від кредитних спілок

Принциповою відмінністю кредитних спілок від інших фінансових установ є те, що вони мають неприбуткову кооперативну природу, що відрізняє їх від інших суб'єктів фінансового ринку. На відміну від інших фінансових установ, які, як правило, створюються однією групою (власниками) для отримання прибутку від надання фінансових послуг іншій групі (клієнтам), в кредитній спілці є лише одна група - члени спілки, (що є одночасно і власниками і клієнтами), а сама спілка створюється для самозабезпечення всіх членів на рівних умовах фінансовими послугами на основі кооперації.Кредитна спілка сьогодні - це фінансова установа, суспільна організація, яка залучає грошові заощадження своїх членів для взаємного кредитування. Діяльність кредитних спілок в Україні регулюється Законом "Про кредитні спілки".Кредитна спілка створюється на основі певної монолітної спільноти людей, які беруть на себе відповідальність за спільну справу і об'єднує громадян за спільним місцем роботи чи навчання, спільним регіоном проживання, членством в одній професійній спілці чи одній релігійній організації. У зарубіжних країнах широкого розвитку набули такі громадські кредитні установи, як каси взаємодопомоги, які об'єднують на добровільних засадах громадян для надання взаємної матеріальної допомоги. Вони створюються при профспілкових організаціях для працівників - членів профспілки, у відділах соціального забезпечення місцевих органів влади - для пенсіонерів. Управління касою взаємної допомоги здійснюється загальними зборами її членів і обраним на ньому управлінням. Члени каси сплачують вступні та щомісячні членські внески у встановлених розмірах. Кошти каси формуються за рахунок вступних і членських внесків, пені за несвоєчасне повернення довгострокових позик, дотацій профспілкових органів та інших грошових надходжень. Кошти використовуються для надання позичок, як довгострокових - до 10 місяців, так і короткострокових - до чергового одержання заробітної плати. Позички надаються без стягнення процентів, але при їх несвоєчасному поверненні стягується пеня в розмірі 1 % від суми залишку боргу за кожний прострочений місяць.

50. Особливості організації кредитних спілок в Україні.

Кредитні спілки – це фінансовий механізм, завдяки якому люди шляхом кооперування своїх зусиль, ідей та коштів можуть отримати необхідні послуги значно дешевше, ніж в тому випадку, коли кожний з них намагався би діяти самостійно. Кредитна спілка створюється на підставі рішення установчих зборів. Чисельність засновників кредитної спілки не може бути менше ніж 50 осіб, які відповідно до цього Закону можуть бути членами кредитної спілки та об'єднані хоча б за однією з таких ознак: мають спільне місце роботи чи навчання або належать до однієї професійної спілки, об'єднання професійних спілок, іншої громадської чи релігійної організації або проживають в одному селі, селищі, місті.Важливим питанням, яке заслуговує на увагу, є організаційні засади створення кредитних спілок. Державна реєстрація кредитних спілок провадиться за наявністю всіх необхідних документів протягом одного календарного місяця. Реєстрація кредитних спілок здійснюється шляхом внесення відповідного запису до державного реєстру фінансових установ. Уповноважений орган видає кредитній спілці свідоцтво про державну реєстрацію за формою, встановленою Уповноваженим органом.Законодавством Укр встановлюються чіткі вимоги з визначенням певного часового періоду для організації роботи у самій кредитній спілці та прийняття відповідних локальних актів. Так, протягом трьох місяців з дня державної реєстрації кредитна спілка зобов’язана розробити та затвердити з урахуванням вимог З У“Про кредитні спілки”, інших законів та нормативно-правових актів Уповноваженого органу відповідні внутрішні положення та процедури для забезпечення ефективної та безпечної діяльності кредитної спілки згідно з переліком, визначеними нормативно-правовими актами Уповноваженого органу та статутом кредитної спілки.Окрім реєстрації,  кредитні спілки повинні отримати ліцензію на здійснення певних видів діяльності з надання фінансових послуг, а саме:-   діяльність кредитної спілки до залучення внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки;- діяльність кредитної спілки з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів, крім внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки.Органом ліцензування визначено Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг, а строк дії ліцензії становить три роки. При повторній видачі ліцензії, якщо до ліцензіата протягом попереднього строку користування ліцензією не застосовувались заходи впливу, – 5 років,

51. Назвіть головну мету факторингу.

Факторинг – це специфічна послуга, що надається банками своїм клієнтам у зв’язку з їх розрахунково-платіжним обслуговуванням. Головна мета факторингу – забезпечити постачальнику своєчасну оплату відвантажених товарів. Основний механізм досягнення цієї мети – надання кредиту під боргові вимоги постачальника або зобов’язання платника. Тому у факторингу поєднується багато банківських послуг: розрахунково-платіжні, кредитні, аудиторські, інформаційні, проведення обліку та ін. [24, 34].

На відміну від країн з розвиненою ринковою економікою, де факторинг широко розвинений, в Україні факторингові операції почали розвиватися у 1989-1991 рр. при першій хвилі формування мережі комерційних банків. Факторинговими операціями займаються факторингові відділи банків чи спеціалізовані фірми, що зазвичай є дочірніми компаніями банків (чинники). Підприємство (постачальник) укладає з чинником договір про факторингове обслуговування, яким він уступає право на отримання платежу за своїми борговими вимогами на певних умовах. Для укладення такого договору чинник ретельно вивчає економічний і фінансовий стан підприємства, сферу його діяльності, характер зв’язків та ін. Це необхідно для визначення того, наскільки обґрунтовано підприємство надає відстрочку платежів своїм постачальникам і наскільки великий ризик його кредитування. З урахуванням цих оцінок визначається доцільність, а також умови і вартість факторингового обслуговування. З підприємствами невеликої кредитоспроможності чинник може взагалі відмовитися укладати договір чи встановити низьку межу оплати розрахункових документів постачальника, високу ставку відсотка за кредит і розмір комісійної винагороди. Факторингові операції доречні і вигідні як для банків, так і для їх клієнтів. Тому вони мають перспективи розвитку в Україні при ринковій трансформації економіки та оздоровленні грошового обігу.

52. Розкрийте механізм здійснення факторингових операцій.

Однією з найпоширеніших міжнародних посередницьких послуг комерційних банків у даний час є факторинг -- викуп платіжних вимог у постачальника товарів (послуг). Мета факторингу -- усунення ризику, що є невід'ємною частиною будь-якої кредитної операції. У країнах із розвиненою ринковою економікою серйозна увага приділяється дотриманню термінів платежів. Дальність факторингових компаній і факторингових відділів банків саме і покликана вирішувати проблеми ризиків і термінів платежів у відносинах між постачальниками і покупцями та надавати цим відносинам більшої стійкості. Механізм факторингової операції та її учасникиЯк правило у факторингових операціях беруть участь три сторони :- факторингова компанія (або факторинговий відділ банку), тобто спеціалізована установа, що купує рахунки-фактури у своїх клієнтів;- клієнт (постачальник товару, кредитор) -- промислова або тортова фірма, що уклала угоду з факторинговою компанією;- підприємство (позичальник) -- фірма-покупець товару.Здійсненню факторингової угоди передує серйозна аналітична робота. Отримавши заявку від підприємства, факторингова компанія вивчає протягом 1-2 тижнів економічний і фінансовий стан потенційного клієнта, характер його ділових зв'язків. Для цього необхідно одержати таку інформацію: чи виробляє фірма продукцію, що користується попитом, або чи надає вона послуги високої якості, чи виконує роботу на високому рівні; які темпи зростання виробництва і чи стійкі їх перспективи; наскільки кваліфікований управлінський персонал фірми; чи налагоджений внутрішній контроль; наскільки твердо визначені умови торгівлі з контрагентами. Організація факторингової операції та її учасники-- аналіз (аудит) платоспроможності (кредитоспроможності);-- купівля платіжних вимог;-- оплата продукції;- поставка товару (послуг);-- оплата вимог.Проте, слід враховувати, що факторингові операції не проводяться:- по боргових зобов'язаннях приватних осіб;- по вимогах, запропонованих бюджетним організаціям;- по зобов'язаннях госпорганів, знятих банком із кредитування або оголошених неплатоспроможними;- по зобов'язаннях філій або відділень госпорганів.

53. Назвіть види факторингових операцій.

Факторингова операція — комісійно-посередницька операція з передачі клієнтом банку права на стягнення боргів (без права зворотної вимоги до клієнта). У світовій практиці діють такі види факторингового обслуговування: купівля рахунків із знижкою і оплатою фактору; взяття на себе фірмою-фактором (чи банком) усіх операцій з обліку продажів компанії з веденням рахунків її дебіторів, підготовкою регулярних звітів про стан рахунків та інкасації боргу; надання гарантій повної оплати товару навіть у тому разі, якщо покупець прострочить або взагалі не сплатить борг. В основі класифікації факторингових операцій лежить кілька ознак, які дозволяють охарактеризувати даний вид багатоцільових послух з різних боків. Факторингові операції бувають: внутрішні, коли постачальник та його клієнт і фактор знаходяться в одній країні, і міжнародні, коли один із учасників операції - за рубежем; відкриті, якщо боржника повідомлено про участь в угоді факторингової компанії, що здійснюється шляхом відповідного запису на рахунку-фактурі, який підтверджує, що правоспадкоємцем виникаючого боргу є факторингова компанія, з котрою укладено договір, і що платіж має здійснюватися на її користь, або закриті (конфіденційні); з правом регресу, тобто зворотної вимоги до постачальника відшкодувати сплачену суму, чи без подібного права; умови пов'язані з ризиками, котрі виникають при відмові платника від виконання своїх зобов'язань, тобто - з кредитними ризиками; з умовою про кредитування постачальника у формі попередньої оплати (до 80% перевідступлених їм боргових вимог) чи оплати вимог на певну дату. Головною перевагою попередньої оплати є те, що її розміри є фіксований процент від суми боргових вимог, отже, постачальник автоматично отримує більше коштів у результаті реалізації своєї продукції і має умови для збільшення обсягу продажів; за способом обліку рахунків-фактур факторингових операцій, коли можуть бути партії товарів, на які проводиться відкритий облік рахунків-фактур і платники переказують фактору всі платежі, призначені постачальнику, і агентського типу, коли дисконтуються продажі окремим покупцям, а кредит забезпечується факторинговою компанією з відкриттям спеціальних рахунків під конкретні операції. За видом обслуговування операцій факторинг може бути простим і вексельним, коли розрахунок з постачальником проводиться векселем, а факторингова компанія здійснює облік цих векселів.