21.Поясніть ек.Сутність,структуру та роль оборотного капіталу?
Оборо́тний капіта́л— частина виробничого капіталу, яка переносить свою вартість на знову створений продукт повністю і повертається до виробника в грошовій формі після кожного кругообігу капіталу. Функціональна роль оборотного капіталу в процесі виробництва суттєво відрізняється від ролі основного капіталу. Оборотні засоби забезпечують безперервність процесу виробництва. Характерною їх особливістю є швидкість обороту.Речові елементи оборотного капіталу (предмети праці) повністю споживаються в кожному виробничому циклі шляхом зміни своєї натурально-речової форми і повністю включаються до вартості виготовленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг). Особливості управління оборотним капіталом визначаються структурною належністю господарюючих суб’єктів. Якщо у торговельних підприємств висока питома вага товарів, у промислових підприємств – сировини та матеріалів, то у фінансових компаній переважають грошові кошти та їх еквіваленти. Оборотний капітал характеризується не тільки обсягом і структурою, а й ліквідністю поточних активів. Ступінь ліквідності визначається здатністю поточних активів перетворюватись в процесі кругообороту на грошові засоби. Оборотний капітал – один з найважливіших показників ліквідності.
2.Яким методом та яким чином здійсн.Оптиміз.Оборот.Активів?
Одним з основних методів оптимізації рівня оборотних активів є нормування, яке усуває їх незбалансованість.Нормування – це процес обчислення тієї частини оборотних активів (запасів та витрат), яка потрібна підприємству для забезпечення нормального, безперервного процесу виробництва, реалізації продукції та здійснення розрахунків. Нормування оборотних активів включає розробку та встановлення на кожному підприємстві спеціальних норм за окремими видами матеріальних цінностей, витрат виробництва і т.д. та розрахунок нормативу власних оборотних активів в грошовому виразі на кінець року, кварталу.Нормування ОА включає розробку та встановлення спеціальних норм за окремими видами матеріальних цінностей, витрат виробництва і т.д. та розрахунок нормативу власних оборотних активів в грошовому виразі на кінець року, кварталу.Норма - це обчислювальна за кожним видом ОА відносна або мінімальна їх величина, що необхідна для розрахунку нормативу.Розраховується в абсолютних величинах або у відносних.Нормування ОА може здійснюватись 3 методами: методом прямого рахунку, аналітичним методом та методом коефіцієнтів. Метод прямого рахунку здійснюється за кожним елементом ОА з врахуванням завдань виробничого плану, постачання та збуту.Аналітичний метод передбачає здійснення розрахунків з врахуванням середніх фактичних залишків та змін обсягів виробництва. При цьому здійснюється коригування з врахуванням зайвих і непотрібних запасів, неліквідів, які мали місце в попередньому періоді.Коефіцієнтний метод дозволяє здійснити розрахунок з врахуванням тенденцій і співвідношень в змінах обсягу виробництва та окремих видів запасів і затрат. Співвідношення, що склалися в минулому, з використанням відповідних коефіцієнтів, екстраполюються, на майбутній період.Оптимізація структури оборотного капіталу є однією із найбільш важливих і складних завдань, що вирішуються в процесі фінансового управління підприємством.Для визначення оптимальної потреби в оборотних активах використовуються два методи: прямий і аналітичний.Прямий метод визначення оптимального розміру оборотних активів застосовується під час створення нового підприємства або для уточнення потреби в оборотних активах підприємства, якщо значно змінюється асортимент виробництва продукції в плановому періоді.Аналітичний метод застосовують за умови функціонування підприємства більше року, коли в основному сформовані виробничі запаси і не змінюється.
23. Розкрийте процес управління активами.
Для здійснення господарської діяльності кожне підприємство повинне мати у своєму розпорядженні визначене майно, що належить йому на правах власності або володіння. Все майно яким володіє підприємство, і яке відображене в його балансі, називається активами підприємства. Управління активами та його результати мають відповідати певним вимогам. Ці вимоги накладають відбиток на саме управління і повинні обов’язково виконуватися на кожному етапі. Основними принципами управління активами є науковість, комплексність, системність, об’єктивність, точність, достовірність. Процес управління активами-це формування стратегії та проведення заходів, які приводять структуру банківського балансу відповідно до його стратегічних цілей. Він пов'язаний із балансуванням багато в чому протилежних інтересів акціонерів банку та його клієнтів.Управління активами-це діяльність підприємства по прибутковому з мінімальним ризиком розміщення власних і позикових коштів. Мета системи управління активами-досягнення найвищих результатів при раціональному використанні всіх видів активів. Система управління активами включає: формування суспільного обсягу і необхідного складу оборотних активів, що будуть забезпечувати визначений ним економічний розвиток(аналіз динаміки загального обсягу оборотних активів підпр, аналіз динаміки складу оборотних активів, аналіз ефективності використання оборотних активів здійснюється за такии показниками-коефіцієнт оборотності активів,період обороту оборотних активів, рівень рентабельності);оптимізація структури оборотних активів, забезпечення прискорення обороту оборотних активів, забезпечення підвищення рентабельності оборотних активів, забезпечення мінімізації витрат оборотних активів в процесі їх використання.
24. Яким чином здійснюється управління дебіторською заборгованістю.
Основна мета управління дебіторською заборгованістю полягає в мінімізації її обсягу та строків інкасації боргу. В процесі управління вирішуються такі завдання: визначення обсягу інвестицій у дебіторську заборгованість за комерційним і споживчим кредитом; формування принципів та умов кредитної політики щодо покупців продукції;визначення кола потенційних дебіторів; забезпечення інкасації дебіторської заборгованості;прискорення платежів за допомогою сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості. Важливим моментом в управлінні дебіторською заборгованістю є підвищення її якості. Досягти цієї мети управління можна шляхом: всебічного оцінювання фінансового стану потенційних кредиторів, їх платоспроможності, репутації, терміну існування, кон'юнктурної стадії в галузі, де партнери здійснюють свою діяльність; диверсифікації клієнтури; визначення максимальної суми боргу в цілому та на одного клієнта (лімітування дебіторської заборгованості); використання різних форм забезпечення повернення боргу (застава, страхування, гарантії банків або третіх осіб, оформлення забезпеченим векселем тощо); підвищення дієвості штрафних санкцій щодо боржників. У процесі управління дебіторською заборгованістю з метою прискорення розрахунків доцільно використовувати сучасні форми її рефінансування. Етапи управління дебіторською заборгованістю: аналіз дебіторської заборгованості у попередній період, формування принципів кредитної політики відповідно до покупців продукції, визначення можливості суми фінансових засобів інвестицій в дебіторській заборгованості, формування системи кредитних умов.
25. Визначте прибуток як фінансову категорію.
Прибуток – найважливіша фінансова категорія, що відображає позитивний фінансовий результат господарської діяльності підприємства, характеризує ефективність виробництва і в кінцевому рахунку свідчить про обсяг і якість виробленої продукції, стан продуктивності праці, рівень собівартості. Одночасно прибуток впливає на зміцнення комерційного розрахунку, інтенсифікацію виробництва при будь-якій формі власності. Він є не лише джерелом забезпечення внутрішньогосподарських потреб підприємств, а й джерелом формування бюджетних ресурсів держави.Різнобічне значення прибутку посилюється з переходом економіки держави до ринкових умов господарювання. Підприємства недержавної форми власності, отримавши фінансову самостійність і незалежність, мають право вирішувати, на які цілі і в яких розмірах спрямувати прибуток, що залишився після сплати податків до бюджету та інших обов'язкових платежів і відрахувань. Прибуток як кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства представляє собою різницю між загальною сумою доходів і витратами на виробництво і реалізацію продукції.Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про доходи від звичайної діяльності підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 “Доход”.Під доходами розуміють збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).Прибуток – сума, на яку доходи перевищують пов’язані з ними витрати.Чистий прибуток (збиток) формується поступово протягом фінансово-господарського року від усіх видів звичайної та надзвичайної діяльності та включає:чистий доход (виручку) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);валовий прибуток (збиток);фінансовий результат від операційної діяльності;прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування;прибуток (збиток) від звичайної діяльності;
прибуток (збиток) від надзвичайної діяльності.
26. Яким чином здійснюється операційний аналіз на підприємстві.
Операційний аналіз – невід’ємна частина управлінського обліку. Його дані складають комерційну таємницю підприємства.Такий операційний аналіз сприяє пошуку найбільш вигідних комбінацій між змінними витратами на одиницю продукції, постійними витратами, ціною та обсягом продажу. Тому цей аналіз є неможливим без розподілу витрат на постійні та змінні.Змінні витрати (витрати на паливо, матеріали, комісійні продавцям) змінюються пропорційно обсягу виробництва.Постійні витрати (видатки по оренді, амортизаційні відрахування, заробітна плата адміністративного персоналу) не змінюються чи змінюються в незначній мірі при зміні обсягу виробництва продукції.Змішані витрати включають елементи як постійних, так і змінних витрат. Приклади змішаних витрат: оплата за електроенергію, заробітна плата продавців, яка складається з постійного окладу і комісійних з продажу.Операційний аналіз також часто називають аналізом беззбитковості, оскільки він дозволяє розраховувати таку суму або кількість продаж, при яких надходження дорівнює витрачанню. Бізнес не несе збитків, але і не приносить прибутків. Точка беззбитковості – це та межа, яку підприємству слід перевищити, щоб вижити. Тому точку беззбитковості називають межею рентабельності. Чим вищою є межа рентабельності, тим складніше її перевищити. З низькою межею рентабельності легше переносити зменшення попиту, відмовитись від завищеної ціни реалізації. Зниження межі рентабельності можна досягти за рахунок збільшення валової маржі або скорочення постійних витрат.Ідеальні умови для бізнесу – поєднання низьких постійних витрат з високою валовою маржею. Необхідно знаходити вдалий компроміс між постійними та змінними витратами.
27. Розкрийте сутність левериджу.
В абсолютному розумінні – ліверидж:
1) взагалі – сила, важель, за допомогою якого надається можливість переміщувати досить великі предмети;2) в економічному плані – важель, при незначному посиленні якого можливо суттєво змінити результати виробничо-фінансової діяльності підприємства.Визначення лівериджу в економічній роботі підприємства можна пов'язати з дією чинникової системи, розглядаючи його як деякий фактор, невелика зміна якого може призвести до суттєвих змін результативних показників. Лівериджем у фінансовому аналізі називається оптимізація структури активів і пасивів підприємства з метою збільшення рівня прибутковості.Розрізняють три види лівериджу:- виробничий;- фінансовий;- виробничо-фінансовий. Значення виробничого лівериджу – це потенційна можливість впливати на прибуток підприємства шляхом зміни структури собівартості та обсягу випуску. Значення фінансового лівериджу – це потенційна можливість впливати на прибуток шляхом зміни обсягу та структури довгострокових пасивів, тобто власного і позикового капіталів. Фінансовий ліверидж характеризує взаємозв'язок між чистимприбутком і розміром доходів до сплати податків за боргами, тобто прибутком від звичайної діяльності до оподаткування. Виробничо-фінансовий ліверидж відображає взаємозв'язок між виручкою від реалізації продукції, витратами виробничого і фінансового характеру та чистим прибутком, тобто узагальнюючим показником взаємодії всіх трьох чинників, що впливають на результативний показник
28. Яким чином здійснюється грошовий обіг підприємства.
Грошови́й о́біг – безперервна циркуляція грошей як засобів обігу і платежу, рух грошових засобів, як складова частина товарно-грошових, торгових, фінансово-кредитних, платіжних операцій.Грошовий обіг здійснюється у рамках грошової системи кожної країни; неперервний рух грошей у сфері обігу та їх функціонування як засобу платежу й обігу. За його допомогою здійснюється розширене відтворення. Поряд з кредитом та фінансами він виступає складовою частиною єдиного грошового обороту і водночас становить самостійне економічне явище, що має свою особливу специфіку й механізм впливу на економіку. Опосередковуючи рух реальних товарів і послуг у процесі суспільного відтворення, грошовий обіг вимагає лише строго визначеної маси грошей.Грошовий обіг являє собою рух грошових потоків у готівковій і безготівковій формі. Такий рух можливий завдяки тому, що в кого-небудь є надлишок грошей (пропозиція), а хтось відчуває потребу (пред'являє) попит. Грошовий обіг обслуговує потік товарів, робіт і послуг, і саме через нього матеріалізується функціонування фінансової системи (нагромадження і перерозподіл ресурсів). Адже неможливо заплатити військовому грошове утримання, а вчителю заробітну плату частиною продукції великого тракторного заводу - платника податків. Він сплачує податки в грошовій формі, у грошовій же формі ці засоби надходять у бюджет, і в такій же формі надходять військовому і вчителю. Тому грошовий обіг - це кровоносні судини для фінансової системи.Грошовий обіг здійснюється в межах певної грошової системи, яка в ринковій економіці є провідною ланкою і відіграє домінуючу роль у саморозвитку господарських процесів. Грошова система включає такі складові частини: товар, що відіграє роль загального еквівалента; грошову одиницю - масштаб цін; узаконений засіб обігу та платежу (банкноти, казначейські, чи скарбницькі, білети, монети), порядок випуску банкнот і казначейських білетів (паперових грошей) в обіг.
29. Яким чином здійснюється операційний аналіз витрат.
Мета операційного аналізу-виявити неефективні операції у виробничому процесі, замінити їх на прогресивніші.
Операційний аналіз- одне з найбільш ефективних способів здійснення першим етапом-вимірювання і аналізу витрат. Це елемент управління витратами підприємства, аналізуючи вплив структури витрат і виручи на рентабельність продукції.Він дає змогу шляхом моделювання, відшукати найвигідніше співвідношення між перемінними і змінними витратами, ціною продукції і обсягом виробництва. Основні показники операційного аналізу: маржинальний прибуток, чистий прибуток, точка беззбитковості(характеризує досягнення такого обсягу виробництва, при якому досягається окупність постійних і змінних витрат), запас фінансової міцності, ефект операційного важеля, валова маржа(являє собою різницю між виручкою від реалізації і змінними витратами). Важливе значення мають і пропорці між витратами і обсягом виробництва та прибутком.Витрати підприємства в залежності від їх характеру, умов здійснення та напрямків діяльності підрозділяються на витрати по звичайних видах діяльності, операційні витрати, поза реалізаційні витрати. Операційні витрати є витрати, пов’язані з надланням за плату в тимчасове користування активів організаціїх, витрати пов’язані з наданням за плату прав що виникають з патентів на винаходита промислові зразки, витрати пов’язані з участю в статутних капіталах інших організацій,відсотки сплачувані організацією за наданням їй в користування грошових коштів.витрати пов’язані з оплатою надаваних кредитнихми організаціями, інші операційні витрати.
30. Яким чином визначається механізм диференціації витрат.
Диференціація витрат — це не що інше, як поділ витрат. Найважливіше значення в контролінгу набуває поділ витрат залежно від зміни обсягу виробництва' на постійні та змінні. Такий поділ витрат дає змогу вирішити завдання збільшення обсягу виробництва продукції чи надання послуг і приросту прибутку за рахунок відносного (в розрахунку на одиницю продукції) зниження тих або інших витрат, а також дозволяє наочно бачити їх окупність.Існують три основні методи диференціації витрат:• графічний (статистичний) метод (лінія загальних витрат визначається рівняннями першого ступеня-У=а+вх., де У-загальні витрати, а-рівень постійних витрат, в-ставка змінних витрат, х-обсяг виробництва. Статистичний метод заснований на використанні кореляційного аналізу, хоча самі коефіцієнти кореляції не визначаються.На графік наносяться точки, що характеризують витрати виробництва, через які проводяться лінії. Точка перетину лінією осі ординат, на якій відкладені витрати, буде характеризувати рівень постійних витрат.)• метод найбільших і найменших витрат (ізх всі Ї сукупності даних, що нам даються вибираємо два періоди, в яких мали місце найбільші і найменші витрати поряд з відповідними обсягами наданих послуг і встановимо різницю між ними.);• метод найменших квадратів (Він є більш точним, так як в ньому використовуються всі дані про сукупні витрати і визначаються коефіцієнти а і в. )
31. Як здійснюється розрахунок межі рентабельності, зносу фінансової міцності і сили впливу операційного важеля.
Межа рентабельності. Це така виручка від реалізації продукції, при котрій підприємство вже не має збитків, але й прибутків не отримує. Тобто валової маржі, яка оцінюється як (R-VC) повністю вистачає, щоб покрити фіксовані витрати. Межа рентабельності визначається у процесі аналізу беззбитковості.Межа рентабельності – це такий обсяг реалізації, коли доходи підприємства дорівнюють його затратам, а підприємство не має ні прибутку,ні збитків. Межа рентабельності (або точка беззбитковості) визначається за формулою: Межа рентабельності = Постійні витрати / Коефіцієнт валової маржі. Запас фінансової міцності – це величина, на яку фактичний (або запланований) обсяг реалізації перевищує точку беззбитковості. Вінвідображає величину можливого зниження обсягу виробництва і реалізації без ризику покрити затрати.Запас міцності може виражатись у грошовій формі або у процентах. Запас фінансової міцності у грошовій формі = чиста виручка – точка беззбитковості (у грошовій формі). Запас фінансової міцності у процентах = Запас фінансової міцності у грошовій формі / Чиста виручка * 100%. У практичних розрахунках для визначення впливу операційного важеля використовують так звану «силу впливу операційного важеля» (W), яку можна розрахувати за формулою:
де М/П % - зміна (збільшення, зниження) прибутку (в %) залежно від зміни виручки від реалізації продукції; ДБ % - зміна (збільшення, зниження) виручки від реалізації продукції (в %).
32. Що означає розробка цінової політики та її оптимізація на підприємстві.
Одержання максимального прибутку можливе при оптимальному поєднанні обсягу реалізації та ціни на продукцію, що випускається. Існують прості і ефективні визначення оптимального співвідношення цін і обсягів реалізації, основною умовою застосування яких є попередній поділ витрат на постійні та змінні.Для підприємства, яке бажає досягти стійкого положення на ринку, встановлення ціни має ключове значення для успіху обраної стратегії. Ціна є інструментом стимулювання попиту і одночасно представляє собою головний фактор довгострокової рентабельності.При розробці цінової стратегії розглядаються цілі, пов’язані як з прибутком, так і з обсягом продаж і конкуренцією. Ціна визначає рентабельність всієї діяльності, не тільки визначаючи рівень прибутку, але і фіксуючи через обсяг продаж ті умови, за яких досягається окупність всіх витрат (точка беззбитковості). Визначена ціна безпосередньо формує рівень попиту і, отже, обсяг продаж при еластичному попиті. Надмірно висока або низька ціна може підірвати успіх товару. Існує декілька методів формування ціни :Затратний метод формування ціни, Традиційний спосіб встановлення ціни (Р) полягає в додаванні до витрат, що відповідають плановому рівню випуску, деякої фіксованої надбавки (d), що визначається бажаним рівнем рентабельності. Для максимізації прибутку фінансові менеджери використовують варіантні розрахунки прибутку при різних цінах і обсягах виробництва і визначають оптимальний обсяг виробництва і ціну, що забезпечують найбільший прибуток.Випуск кожної додаткової одиниці продукції викликає приріст загальної виручки на величину, яка називається в економічній теорії граничною виручкою, а також збільшення валових (сумарних) витрат на величину, що називається граничними витратами.Найбільший прибуток підприємству забезпечують такі обсяг випуску продукції і ціна, за яких граничні витрати дорівнюють або максимально наближаються до граничної виручки.
33. Як виконується управління використання прибутком.
Ефективність роботи підприємства значною мірою залежить від якості управлінських рішень, що стосуються використання одержаного прибутку. Приймаючи ці рішення, власники (менеджери) повинні всебічно зважити напрямки першочергових вкладень, фінансових ресурсів, виходячи з фінансового стану підприємства, рівня його матеріально-технічної бази, соціального розвитку колективу, можливостей прибуткового розміщення коштів на ринку цінних паперів, у грошово-кредитній сфері тощо.Розподіл і використання прибутку підприємства – балансовий прибуток відняти податок на прибуток =чистий прибуток.Основні напрямки використання чистого прибутку: виробничо-технічний розвиток підприємства, соціальний розвиток, матеріальне заохочення (включаючи виплату дивідендів в акціонерних товариствах), інші витрати.Управління використанням прибутку також включає формування дивідендної політики.Термін “дивідендна політика” пов’язаний з розподілом прибутку в акціонерних товариствах.Основною метою розподілу прибутку підприємства є забезпечення необхідної пропорційності між поточним його споживанням і нагромадженням для забезпечення виробничого розвитку. Відповідно метою дивідендної політики є оптимізація пропорцій між поточними виплатами дивідендів і забезпеченням зростання ринкової вартості акцій (підприємства) у майбутньому періоді за рахунок капіталізації частини прибутку.