2 курс. Ден. ФК / Економіка природокористування Макарова Н.С. та ін. Навчальний посібник 2007 / 8

на відходи регулюватимуться попитом і пропозицією на них, тому що ціна на сировину, яка вироблятиметься з відходів, завжди обмежуватиметься існуючою ціною на первинні природні ресурси з аналогічними ресурсними властивостями. У тому разі, якщо ціна на сировину, вироблену з відходів, буде вищою, ніж ціна на первинні природні ресурси, цілком імовірно, що попитом користуватимуться останні. Держава повинна встановлювати й контролювати рівень цін тільки на ті відходи, які є її власністю і на які поширюється дозвіл щодо порядку надання права на їх збирання та заготівлю.

Для того, щоб відбувся відплив капіталу у галузь рециклювання, від держави вимагається забезпечення правового підґрунтя щодо створення і функціонування цієї галузі та економічних умов, які б сприяли рухові капіталу до цієї сфери господарської діяльності. Уряд сьогодні вже пропонує ряд економікоорганізаційних заходів щодо стимулювання утилізації відходів. Серед них:

-надання податкових і кредитних пільг суб'єктам підприємницької діяльності, які утилізують, зменшують обсяги утворення відходів і впроваджують у

виробництво маловідходні технології, а також здають відходи як вторинну сировину та займаються її збиранням і заготівлею9. До таких пільг віднесено:

-оподаткування прибутку від реалізації продукції, виготовленої з використанням відходів, пріоритетне кредитування, спеціальні державні субсидії на зменшення відсотків за банківські кредити, пов'язані з інвестиціями, які спрямовуються на утилізацію відходів і виготовлення відповідного устаткування;

-фінансування за державним контрактом підприємств, що впроваджують маловідходні технології, обробляють і утилізують відходи:

-фінансування інвестиційних проектів і програм з утилізації відходів та зменшення їх обсягів за рахунок частини коштів від платежів за розміщення відходів;

-надання із державного та місцевих бюджетів дотацій для перевезення відходів (вторинної сировини) чи напівфабрикатів, одержаних із цих відходів;

-надання дотацій із фондів охорони навколишнього середовища10.

Для становлення, функціонування та розвитку галузі рециклювання потрібне створення фінансового механізму, який би:

1)охоплював усі ланки і стадії процесу рециклювання: від підприємств, які утворюють відходи, займаються їх заготівлею, транспортуванням і переробкою, до підприємств, що використовують вторинні ресурси й реалізують продукцію, виготовлену із вторинної сировини;

2)створював умови для залучення капіталу в цю галузь і забезпечував розширене самовідтворення підприємств;

3)забезпечував однакові умови функціонування й розвитку підприємств усіх форм власності.

У складі такого фінансового механізму пріоритет повинен належати механізмові, який би передбачав звільнення всіх підприємств цієї галузі від сплати

9Наприклад, Комітет з питань екологічної політики, природокористування і ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи вважає, що пріоритет і фінансову підтримку повинні мати заходи, пов'язані з попередженням екологічних катастроф, а не з ліквідацією їх наслідків, і пропонує встановити пільги для підприємців, що займаються природоохоронною діяльністю, а саме: на 100% звільняти від сплати податків переробників відходів і на 50%– користувачів відходної сировини.

10Закон України “Про відходи” від 5 березня 1998 р. // Відомості Верховної Ради. – 1998. – №36-37.– С.755-756.

153

податку на додану вартість і податку на прибуток упродовж п'яти років. Загальновідомо, що податок на прибуток і податок на додану вартість мають суто фіскальний характер. Беручи до уваги те, що в навколишньому середовищі накопичено безпрецедентний обсяг промислових і побутових виходів, в інтересах держави і суспільства отримувати від галузі рециклювання не економічні, а

екологічні прибутки. До екологічних прибутків можуть бути віднесені збере-

ження мінеральної сировини (нафти, газу, чорних, кольорових і благородних металів) і лісу, очищення та поновлення великих земельних площ, зменшення локальних порушень і забруднення земної поверхні внаслідок діяльності гірничодобувної промисловості.

Отже, створення галузі рециклювання і забезпечення необхідних економі- ко-фінансових умов для її функціонування й розвитку, безумовно, сприятиме розв'язанню проблем збереження природного навколишнього середовища в Україні.

Перспективною в системі поводження з відходами слід вважати розробку та впровадження екологічних біотехнологій, які базуються на особливостях та перевагах процесів і технологій живої природи11. Цей напрям є одним із пріоритетних у наукових дослідженнях розвинутих країн. Для України було б доцільним саме зараз приділити увагу розвитку біотехнологічного напряму в питаннях поводження з відходами.

В усіх розвинутих капіталістичних і західноєвропейських країнах є великі ресурси вторинних сировинних матеріалів. Процес використання вторинної сировини перетворюється в особливого виду виробничу діяльність, що набуває ознак галузі матеріального виробництва, тобто сукупності відособлених підприємств і організацій щодо збору, обробки, переробки й доставки відходів виробництва й споживання та продукції, виготовленої з них.

У розвинутих країнах цією діяльністю займаються тисячі фірм. Цей бізнес практично не монополізований. Наприклад, у Німеччині функціонує понад 6000 фірм, у Франції збором і обробкою неметалевої вторинної сировини зайнято 7000 підприємств, а заготівлею і торгівлею брухтом чорних і кольорових металів – близько 2000 фірм, у Японії – понад 600 підприємств по заготівлі і переробці відходів, у США – приблизно 2000 компаній заготовляють і підготовляють до використання вторинні метали. Чисельність працівників на більшості з цих підприємств зазвичай не перевищує кілька десятків чоловік [83].

Кращі показники у світі по використанню вторинної сировини має Японія, що зумовлено низкою причин, у тому числі її великим економічним потенціалом, дефіцитом природних ресурсів, дуже високою щільністю населення [83].

Японія досягла високих показників за рівнем залучення відходів у переробку: зношених шин (96%), брухту й відходів металів (93%), скла (26%).

У законодавстві Японії встановлена відповідальність за переробку відходів виробництва тих підприємств, де вони утворилися. За збір, обробку і переробку побутових відходів несуть відповідальність муніципалітети. Підвищенню ефективності роботи щодо залучення у виробництво ресурсів багато в чому сприяє Японська асоціація з питань освоєння невикористовуваних ресурсів, яка ство-

11 Экологическая биотехнология / Под ред. К.Форстера, Д. Вейза. – Л.: Химия, 1990. – 381с.

154

рена в 1980 р. і сприяє максимальній утилізації відходів і побічних продуктів промислового виробництва приладів, що вийшли з ужитку, устаткування і матеріалів, а також Усеяпонська федерація промислових відходів.

Центральним органом, який відповідає за вирішення питань використання відходів, є Міністерство охорони здоров'я й добробуту, що один раз у п'ять років проводить інвентаризацію відходів.

У Японії діє спеціальна шкала зниження прибуткового податку промисловим компаніям, що інвестують засоби в екологічно безпечні підприємства і підприємства по використанню відходів (зокрема, у перший рік величина знижки складає 25% виробничих витрат).

Крім того, істотно знижуються податки на майно для підприємств по переробці пластмас і кислотних відходів.

В Японії для всіх підприємств, що використовують устаткування з переробки відходів, установлюються певні пільги. Особливо вони великі у випадку застосування устаткування для утилізації найбільш цінних і екологічно небезпечних відходів. З боку держави виявляється широка фінансова підтримка спеціалізованим підприємствам, що створюються і пов’язують свою діяльність з утилізацією відходів.

Так, Служба контролю забруднення навколишнього середовища, створена ще в 1965 р., фінансує різні проекти, спрямовані на запобігання забрудненню навколишнього середовища промисловими відходами, а також надає позики для закупівлі пиловловлювального устаткування, установок для обробки й контрольованого скидання промислових відходів. Корпорація фінансування малих підприємств видає їм кредити на ці ж цілі терміном на 10 років із кредитною ставкою 7% (перші три роки – 6,5%).

Позики на заходи щодо запобігання забрудненню навколишнього середовища і на переробку відходів надає також Японський банк розвитку за умови, що ці заходи рекомендуються міністерствами зовнішньої торгівлі і промисловості. Норма банківського відсотка при таких позиках складає 7,6%. Позиками банку на зазначені цілі користаються переважно великі корпорації.

Особливий інтерес викликає ідея створення біржі вторинної сировини. Для забезпечення діяльності такої біржі створена інформаційна служба, що збирає відомості про кількість відходів в одних підприємств і потреби в них інших. З 1982 р. у м. Йокогама використовується автоматизована система збору й аналізу інформації про компанії, де обробляються відходи, і про підприємства, що займаються переробкою відходів. Дана система має чотири функції:

1)збір інформації про кількість і види відходів, що утворяться в промисловості, та їх утилізацію;

2)створення єдиної системи організаційно-економічного управління й контролю у сфері переробки промислових відходів;

3)надання інформації на запит про компанії, що займаються збором, переробкою та ліквідацією промислових відходів;

4)сприяння компаніям в обміні промисловими відходами з метою використання останніх у виробництві.

Зараз є достатньо публікацій щодо створення інформаційно-аналітичної системи для поводження з відходами [50, 60]. Над цією проблемою працюють

155

наукові організації та колективи. Безумовно, дуже важливим є єдиний науковий підхід, але можна вирішувати питання й у двох напрямах: центр – регіон, регіон

– центр. Тобто кожен регіон може створювати прийнятну для себе систему обліку та утилізації відходів, яка в подальшому при створенні єдиної державної системи може бути адаптована до неї12.

Ефективним інструментом поводження з відходами є екологічний аудит відходів, мета якого – визначення можливих альтернативних варіантів зниження кількості відходів і рекомендації з вибору найбільш оптимального [144].

Екологічний аудит – комплекс заходів, що включає збір інформації, аналіз економічних та екологічних показників діяльності суб’єктів господарювання, виявлення причин і джерел відхилення реальних показників від прийнятих стандартів і нормативів, розробка альтернативних заходів щодо утилізації, порівняльний аналіз альтернатив і вибір найбільш прийнятої для даного суб'єкта.

Результатом є аудиторський звіт, аудиторський висновок, що надається керівництву для прийняття ними управлінських рішень щодо поліпшення існуючої ситуації і зниження імовірності виникнення інших негативних ситуацій.

Мета екологічного аудиту – зменшення загальної кількості відходів, пропозиція альтернативних шляхів, що запобігають їхньому утворенню, а також способів використання відходів, що не утилізуються як на даному суб'єкті господарювання, так і на інших.

Екологічний аудит передбачає перехід від заходів щодо ліквідації негативних наслідків господарського впливу на природу до заходів превентивного характеру, тобто таких, що попереджують цей негативний вплив.

Приблизно з кінця 60 – початку 70-х років у зв'язку з загостренням енергетичної й сировинної проблеми у розвинутих зарубіжних країнах спостерігається постійне зростання обсягів використання відходів виробництва та споживання. І це стає важливим завданням розвитку їх економіки.

Як показує аналіз, такий процес був зумовлений низкою факторів: поперше, негативним впливом відходів, які накопичуються, на екологічну обстановку в окремих регіонах та у світі в цілому; по-друге, підвищенням економічної зацікавленості в переробці вторинної сировини, що продиктовано в основному вичерпанням родовищ корисних копалин і подорожчанням природної сировини; по-третє, факторами політичного характеру, пов'язаними з прагненням держав підвищити незалежність від імпорту природної сировини. Для таких країн, як США, Японія, Німеччина, Великобританія, Франція, Італія, а також інших західноєвропейських держав характерний порівняно високий рівень використання вторинної сировини.

12 Держбуд Росії як експеримент увів у Калінінградській області декларування відходів. Кожна юридична особа або приватний підприємець раз у квартал повинні звітувати податковій інспекції про кількість відходів. Без такої «сміттєвої» декларації в підприємця можуть просто не прийняти податки. І тут же, у податковій, підприємцям доведеться розплачуватися за своє сміття. Таку практику згодом буде введено по всій країні. Головна мета – домогтися того, щоб вивезенням відходів повністю оплачувався самими підприємцями, тому що зараз за тонни сміття вони віддають копійки. А як мінімум третина організацій узагалі ухиляється від платежів. Нововведення планують закріпити законодавчо // Голос України. – 2002. – 20 листопада.

156

Питання та завдання для обговорення

1.Що таке відходи ? Наведіть приклади.

2.Розкрийте на прикладах класифікацію відходів.

3.Дайте характеристику сучасній ситуації з використанням відходів в Україні.

4.Назвіть основні види екологічно чистих технологій та охарактеризуйте їх.

5.Яка роль НТП у ресурсозбереженні?

6.Поясніть, що таке утилізація та її види.

7.Чим обумовлюється доцільність промислової утилізації відходів виробництва?

8.Наведіть приклади, коли науково-технічний прогрес обертається регресом?

9.Які мають бути технології майбутнього? Чому?

10.Яка генеральна мета та завдання інтенсивного природокористування?

11.Охарактеризуйте критерії, які мають враховуватися під час розробки пріоритетів у вирішенні проблем відходів.

12.Розкрийте сутність технології рециклювання.

13.Що ви розумієте під терміном “екологізація виробництва”?

14.Розкрийте проблеми і перспективи переходу від екологізації виробництва до його біологізації – використання принципово нових технологій у виробництві продукції, які ґрунтуються на природних процесах і явищах і не завдають шкоди навколишньому природному середовищу.

15.Назвіть економічні стимули підвищення рівня екологізації виробництва.

Завдання

Завдання 1

Дати економічну оцінку і проаналізувати можливості одержання додаткового прибутку для енергосистеми, в яку входять 5 ТЕС.

Вихідні дані:

157

Собівартість тепло- і електроенергії: Ст = 32 грн./Гкал; Се = 4 грн./кВт*рік Відпускна ціна тепло- і електроенергії: Цт=70 грн. /Гкал; Це =1 грн./кВт*рік

Завдання 2.

Оцінити економічну ефективність переробки комплексних золото- і срібловмісних мідно-цинкових хвостів збагачення мідно-колчеданних руд.

Загальна кількість накопичених відходів на 01.01.05 р. складає 8 млн.т. Планується налагодити переробку техногенних відходів із продуктивністю переробки підприємства 800 тис.т на рік.

Вихідні дані:

Повна собівартість видобутку і переробки 1 т техногенної сировини до кінцевої продукції складає 18,85 г.о.

Завдання 3

Визначити ефект від упровадження на підприємствах металургійної промисловості нових установок з очищення шкідливих викидів в атмосферу.

Проектування і виготовлення установки розраховано на 2 роки, причому вартість проектних робіт оцінюється в 36 тис. грн.: 1 рік – 26 тис. грн., 2 рік – 10 тис. грн.

Впровадження установки дає можливість:

- використовувати у виробництві зворотну сировину, одержуючи щорічно 5 т додаткової продукції за ціною 2 тис. грн./т;

158

- зменшити викиди шкідливих речовин в атмосферу в кількості 2 т за рік, за що підприємство виплачувало штрафи в сумі 600 грн./т.

Нормативний термін експлуатації установки складає 5 років.

Рекомендовані теми рефератів

1.Проблема відходності виробництва й використання відходів у контексті переходу до екостійкого розвитку.

2.Нетрадиційні джерела енергії. Біопідприємництво.

3.Концепція раціонального природокористування в Україні.

4.Ефективність ресурсозбереження в Україні.

5.Роль НТП у вирішенні екологічних проблем України.

6.Зарубіжний досвід ефективного природокористування.

Тестові завдання

1. Відходи – це:

а) окремі компоненти чи сировина, що виникає в ході технологічного процесу та не підлягає утилізації в даному виробництві;

б) будь-які речовини, матеріали і предмети, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров'я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними;

в) будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються в процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

2. Відходи виробництва (промислові відходи) – це:

а) залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, що утворилися під час виробництва продукції чи при виконанні робіт і які втратили цілком чи частково первинні споживчі властивості;

б) відходи, що утворилися в результаті життєвого циклу людини і являють собою вироби й матеріали, які втратили свої споживчі властивості в результаті фізичного чи морального зносу і видаляються як небажані чи марні;

в) відходи, які забезпечують збереження мінеральної сировини (нафти, газу, чорних, кольорових і благородних металів) і лісу, очищення та поновлення великих земельних площ, зменшення локальних порушень і забруднення земної поверхні внаслідок діяльності гірничодобувної промисловості;

г) правильні відповіді а і б.

159

3. До відходів виробництва належать:

а) шлаки й зола теплових електростанцій, доменні шлаки та горіла земля опок металургійного виробництва, металева стружка машинобудівних підприємств;

б) картон, папір, дерево, метал, шкіра, скло, пластмаса, текстиль та інші матеріали;

в) машини, верстати й інше застаріле обладнання підприємств, зламані чи застарілі побутові прилади, сільськогосподарські і комунальні харчові відходи.

4. Відходи споживання (побутові відходи):

а) утворюються в результаті життєвого циклу людини і являють собою вироби й матеріали, що втратили свої споживчі властивості в результаті фізичного чи морального зносу та видаляються як небажані чи непотрібні;

б) являють собою залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, що утворилися при виробництві продукції чи при виконанні робіт і втратили цілком чи частково первинні споживчі властивості;

в) мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров'я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними;

г) правильні відповіді а і б.

5.Відходи полімерних матеріалів синтетичної хімії, у тому числі гума й гумовотехнічні вироби та всі обгорткові матеріали і полімерна тара з продуктів синтетичної хімії, – це:

а) відходи виробництва; б) відходи споживання; в) радіоактивні відходи; г) правильні відповіді а і б.

6.Енергетично-сировинна спеціалізація, низький технологічний рівень промисловості, високий показник утворення і нагромадження відходів характеризують:

а) інтенсивний тип розвитку економіки; б) інноваційний тип розвитку економіки; в) екстенсивний тип розвитку економіки; г) правильної відповіді немає.

7.Продукція, яка є результатом безвідхідної технології, повинна характеризуватися:

а) тривалим терміном придатності виробів; б) можливістю багаторазового використання; в) простотою ремонту;

160

г) легкістю повернення у виробничий цикл; д) усім вищепереліченим.

8.Витяг з побутових відходів цінних і негорючих компонентів з наступним спалюванням чи зброджуванням органічних речовин для одержання енергії та сировини для виробництва будматеріалів, компостів тощо – це:

а) утилізація побутових відходів; б) утилізація викидів в атмосферу; в) утилізація промислових відходів; г) утилізація стічних вод.

9.Рециклінг – це:

а) повторне використання відходів як сировини; б) утилізація промислових відходів; в) утилізація побутових відходів; г) правильні відповіді а і б.

10. Рециклювання дає змогу:

а) зменшити забруднення навколишнього середовища; б) скоротити обсяги добування природних ресурсів; в) збільшити обсяги виробництва; г) правильні відповіді а і б; д) правильні відповіді а і в.

11.Загальний обсяг нагромаджених в Україні відходів становить:

а) понад 20 млрд. т; б) від 5 до 10 млрд. т; в) від 15 до 20 млрд. т.

12.Комплекс заходів, що включає збір інформації, аналіз економічних та екологічних показників діяльності суб’єктів господарювання, виявлення причин

іджерел відхилення реальних показників від прийнятих стандартів і нормативів, розробка альтернативних заходів щодо утилізації, порівняльний аналіз альтернатив і вибір найбільш прийнятної для даного суб'єкта – це:

а) екологічний аудит; б) екологічний моніторинг; в) екологічний контроль.

13.Небезпечні відходи – це:

а) відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навко-

161

лишнього природного середовища й здоров'я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними;

б) залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, що утворилися під час виробництва продукції чи при виконанні робіт і втратили цілком чи частково первинні споживчі властивості;

в) утворюються в результаті життєвого циклу людини і являють собою вироби й матеріали, що втратили свої споживчі властивості в результаті фізичного чи морального зносу і видаляються як небажані чи непотрібні;

г) правильні відповіді а і б.

14. Екологічні прибутки:

а) забезпечують збереження мінеральної сировини (нафти, газу, чорних, кольорових і благородних металів) та лісу, очищення й поновлення великих земельних площ, зменшення локальних порушень і забруднення земної поверхні внаслідок діяльності гірничодобувної промисловості;

б) утворюються в результаті життєвого циклу людей і являють собою вироби й матеріали, що втратили свої споживчі властивості в результаті фізичного чи морального зносу і видаляються як небажані чи непотрібні;

в) є результатом безвідхідної технології; г) правильні відповіді а і б.

15. Екологічний аудит – це:

а) комплекс заходів, що включає збір інформації, аналіз економічних та екологічних показників діяльності суб’єктів господарювання, виявлення причин і джерел відхилення реальних показників від прийнятих стандартів і нормативів, розробка альтернативних заходів щодо утилізації, порівняльний аналіз альтернатив і вибір найбільш прийнятної для даного суб'єкта;

б) комплекс заходів, що забезпечують збереження мінеральної сировини (нафти, газу, чорних, кольорових і благородних металів) і лісу, очищення та поновлення великих земельних площ, зменшення локальних порушень і забруднення земної поверхні внаслідок діяльності гірничодобувної промисловості;

в) комплекс заходів, що забезпечують повторне використання відходів як сировини, утилізацію промислових та побутових відходів;

г) правильні відповіді а і б.

162