DF_11 / Дєєва Н.М. Бюджетний менеджмент / 1

-державні спеціальні пенсійні програми (пенсії військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу строкової служби і членам їх сімей; пенсії військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ; пенсії, що призначені за іншими пенсійними програмами);

-державні програми соціальної допомоги (грошова допомога біженцям;

компенсації на медикаменти; програма протезування; програми і заходи із соціального захисту інвалідів, у тому числі програми і заходи Фонду соціального захисту інвалідів; відшкодування збитків, заподіяних громадянам; заходи, по- в'язані з поверненням в Україну кримськотатарського народу та осіб інших національностей, які були незаконно депортовані з України; щорічна разова грошова допомога ветеранам Великої Вітчизняної війни; довічна стипендія для учасників бойових дій; кошти, що передаються до Фонду соціального страхування на випадок безробіття; часткове покриття втрат на виплату заборгованості з регресних позовів шахтарів);

-державну підтримку громадських організацій інвалідів і ветеранів, які мають статус всеукраїнських;

-державні програми і заходи стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї;

-державну підтримку молодіжних громадських організацій на виконання загальнодержавних програм і заходів стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї;

-державні програми підтримки будівництва (реконструкції) житла для окремих категорій громадян;

10)культуру і мистецтво:

-державні культурно-освітні програми (національні та державні бібліотеки, виставки національного значення, заповідники національного значення);

-міжнародні культурні зв'язки, державні культурно-освітні заходи;

-державні театрально-видовищні програми (національні театри, національні філармонії, національні та державні музичні колективи й ансамблі та інші заклади і заходи мистецтва, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України);

-державну підтримку громадських організацій культури і мистецтва, що мають статус національних;

-державні програми розвитку кінематографії;

-державну архівну справу;

11) державні програми підтримки телебачення, радіомовлення, преси, книговидання, інформаційних агентств;

12)фізичну культуру і спорт :

-державні програми підготовки резерву та складу національних команд, забезпечення їх участі у змаганнях державного і міжнародного значення (утримання центральних спортивних шкіл вищої спортивної майстерності, перелік яких затверджений Кабінетом Міністрів України, формування національних команд, проведення навчально-тренувальних зборів і змагань державного значення з традиційних та нетрадиційних видів спорту; підготовка і участь національних збірних команд в олімпійських та параолімпійських іграх, у тому числі фінансова підтримка баз олімпійської підготовки);

31

-державні програми з інвалідного спорту та реабілітації (центр «Інваспорт», участь у міжнародних змаганнях з інвалідного спорту, навчальнотренувальні збори до них);

-державні програми фізкультурно-спортивної спрямованості;

13)державні програми підтримки регіонального розвитку та пріоритетних галузей економіки;

14)програми реставрації пам'яток архітектури державного значення;

15)державні програми розвитку транспорту, дорожнього господарства, зв'язку, телекомунікацій та інформатики;

16)державні інвестиційні проекти;

17)державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, попередження й ліквідації надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха;

18)створення та поповнення державних запасів і резервів;

19)проведення виборів та референдумів;

20)обслуговування державного боргу;

21)інші програми, які мають виключно державне значення.

Для здійснення програм і заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, розпорядникам бюджетних коштів надаються бюджетні асигнування.

Видатки місцевих бюджетів включають бюджетні призначення, встановлені рішенням про місцевий бюджет, на конкретні цілі, що пов'язані з реалізацією певних програм.

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачає, що з бюджетів місцевого самоврядування мають здійснюватись видатки, пов'язані з виконанням власних (самоврядних) та делегованих повноважень, фінансування яких відбувається за рахунок різних джерел доходів.

Згідно з цим законом, у видатковій частині місцевих бюджетів окремо передбачаються видатки поточного бюджету та видатки бюджету розвитку.

Кошти поточного бюджету спрямовуються на фінансування установ і закладів, що утримуються за рахунок бюджетних асигнувань, а також на фінансування заходів із соціального захисту населення та інших заходів, що не належать до видатків бюджету розвитку. До поточних видатків відносять:

-оплату праці працівників бюджетних установ;

-нарахування на заробітну плату;

-придбання предметів постачання і матеріалів, видатки на відрядження, оплату послуг та інші видатки;

-оплату комунальних послуг та енергоносіїв тощо.

Реалізуючи положення ст. 143 Конституції України та статті 63 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Бюджетний кодекс визначає конкретні джерела формування бюджету розвитку місцевих бюджетів та напрями, за якими можуть витрачатися його кошти. Структура бюджету розвитку місцевих бюджетів наведена у таблиці2.3.

32

Складовою частиною бюджету розвитку є субвенції з інших бюджетів на виконання інвестиційних проектів.

Субвенції з Державного бюджету України на виконання інвестиційних проектів надаються тільки бюджету Автономної Республіки Крим, обласним бюджетам, бюджетам міст Києва та Севастополя з їх подальшим перерозподілом до бюджетів органів місцевого самоврядування. Право на подальший розподіл цільових коштів між органами місцевого самоврядування належить Верховній Раді АРК та обласним радам, оскільки у багатьох випадках вплив інвестиції не обмежується певною територією. У такий спосіб визнається та підкреслюється провідна роль обласного рівня влади в інвестиційному розвитку територій. Пріоритетне право на отримання субвенцій на виконання інвестиційних проектів при цьому мають ті органи місцевого самоврядування, у яких середньорічний фактичний обсяг видатків на утримання бюджетних установ за три останні бюджетні періоди був меншим за обсяг, визначений згідно з фінансовими нормативами бюджетної забезпеченості.

Відповідно до ст. 105 Бюджетного кодексу України, основні засади надання субвенції на виконання інвестиційних програм мають врегульовуватися окремим законом, а порядок та умови їх надання визначаються Кабінетом Міністрів України.

Органи місцевого самоврядування можуть об'єднувати власні капітальні ресурси на виконання спільних проектів на договірній основі. Отримання субвенцій з інших місцевих бюджетів на виконання інвестиційних проектів можли-

33

ве лише за наявності угоди між відповідними органами місцевого самоврядування (між надавачем субвенції та її отримувачем).

У складі доходів і видатків місцевих бюджетів виділяються загальний та спеціальний фонди (таблиці 2.4, 2.5).

Таблиця 2.4

Перелік доходів поточного бюджету та бюджету розвиткуіз зазначенням виду та фонду бюджету

35

Таблиця 2.5

Перелік видатків поточногобюджету та бюджету розвиткуз зазначенням виду та фонду бюджету

- загальний фонд забезпечує надходження для більшості видів діяльно-

сті і програм органів місцевого самоврядування та включає:

37

-усі доходи бюджету, крім призначених для зарахування до спеціального фонду;

-усі видатки бюджету, що фінансуються за рахунок надходжень до загального фондубюджету;

-фінансування загального фонду бюджету;

Спеціальний фонд акумулює визначені надходження, що витрачаються на зазначені цілі, і включає:

-бюджетні призначення на видатки за рахунок конкретно визначених джерел надходжень.

-гранти або дарунки (у вартісному обрахунку), одержані розпорядниками бюджетних коштів для конкретної мети.

-різницю між доходами й видатками спеціального фонду бюджету. Спеціальний фонд складається із власних надходжень бюджетних установ

(спеціальні кошти, кошти на виконання окремих доручень, інші власні надходження), субвенцій, одержаних із бюджету іншого рівня, та інших доходів спеціального фонду.

Перелік власних надходжень бюджетних установ та організацій визначено Кабінетом Міністрів України. Прикладом власних надходжень бюджетних установ є орендна і квартирна плата, інші надходження від експлуатації будівель та приміщень, основних засобів, що безпосередньо належать установам; надходження від надання транспортних послуг з перевезення населення, вантажів, ремонту транспортних засобів; від надання послуг з організації проведення свят, вечорів, зустрічей, змагань; від надання фото-, аудіо-, відеопослуг, а також від продажу квитків на виставки, продажу репродукцій, буклетів тощо.

У складі бюджетів має передбачатись певний обсяг нерозподілених видатків, що призначений для здійснення протягом року непередбачених витрат, у вигляді резервного фонду (БКУ, ст. 24), який є складовою частиною загального фонду бюджету.

Рішення щодо необхідності створення резервного фонду місцевого бю-

джету приймає відповідна рада. При цьому резервний фонд бюджету не може перевищувати один відсоток від обсягу видатків загального фонду відповідного бюджету. Використання коштів резервного фонду місцевого бюджету проводиться відповідно до порядку, затвердженого відповідною місцевою радою. Кошти з резервного фонду місцевого бюджету можуть використовуватися за такими напрямами:

-на заходи з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, природного, соціально-політичного характеру;

-на інші непередбачені заходи, які відповідно до законів України можуть здійснюватися за рахунок коштів місцевих бюджетів, проте не мають постійного характеру і не могли бути враховані при складанні проекту відповідного бюджету. При цьому загальний обсяг цих видатків не може перевищувати 20 відсотків річного обсягу резервного фонду;

-розмежування видатків між місцевими бюджетами здійснюється на основі принципу субсидіарності з урахуванням критеріїв повноти надання послуги та наближення її безпосередньо до споживача;

-відповідно до цих критеріїв види видатків поділяються на три групи

(табл.2.6).

38

До видатків місцевих бюджетів, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на:

-державне управління (органи місцевого самоврядування);

-освіту;

-охорону здоров’я;

-соціальний захист та соціальне забезпечення;

-культуру та мистецтво;

-фізичну культуру і спорт;

-місцеву міліцію.

Видатки місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, стосуються:

-місцевої пожежної охорони та місцевої міліції;

-позашкільної освіти;

-соціального захисту та соціального забезпечення:

а) програм місцевого значення стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї; б) місцевих програм соціального захисту окремих категорій населення;

39

в) програм соціального захисту малозабезпеченої категорії учнів профе- сійно-технічних навчальних закладів;

-місцевих програм розвитку житлово-комунального господарства та благоустрою населених пунктів;

-культурно-мистецьких програм місцевого значення;

-програм підтримки кінематографії та засобів масової інформації місцевого значення;

-місцевих програм з розвитку фізичної культури і спорту;

-типового проектування, реставрації та охорони пам'яток архітектури місцевого значення;

-транспорту, дорожнього господарства:

а) регулювання цін на послуги метрополітену за рішеннями органів місцевого самоврядування;

б) експлуатації дорожньої системи місцевого значення (в тому числі робіт, що проводяться спеціалізованими монтажноексплуатаційними підрозділами);

в) будівництва, реконструкції, ремонту та утримання доріг місцевого значення;

-заходів з організації рятування на водах;

-обслуговування боргу органів місцевого самоврядування;

-програм природоохоронних заходів місцевого значення;

-управління комунальним майном;

-регулювання земельних відносин;

-інших програм, затверджених відповідною радою згідно з законом.

2.4.Бюджетний дефіцит та шляхи його подолання

Завдання збалансованості бюджету зачіпає інтереси численних суб’єктів фінансових відносин і потребує врахування багатьох чинників та обмежень.

Рівновага доходів і видатків бюджету є найбільш доцільним і обґрунтованим станом бюджету як фінансового плану держави.

Бюджетний дефіцит є найбільш складним і водночас досить поширеним явищем. Це – перевищення видатків над постійними доходами бюджету, якими є податки й обов’язкові платежі, що згідно з бюджетною класифікацією віднесені до доходів бюджету. Бюджетний дефіцит не означає незбалансованості бюджету, оскільки при його складанні та затвердженні встановлюються відповідні джерела фінансування. Отже, необхідно чітко розрізняти бюджетний дефіцит і незбалансованість бюджету у зв’язку з невизначеністю у джерелах покриття дефіциту.

Бюджетний дефіцит має багатовимірні прояви і причини. Характеристика дефіциту здійснюється за такими ознаками:

-формою прояву;

-причинами виникнення;

-спрямуванням коштів.

За причинами виникнення бюджетний дефіцит поділяється на вимушений і свідомий.

40