3. Методи обліку витрат і калькулювання собівартості продукції

Для того, щоб покривати свої витрати доходами від реалізації продукції (робіт, послуг) і отримувати певну суму прибутку, підприємство повинно постійно знижувати витрати на виготовлення продукції (робіт, послуг) шляхом систематичного удосконалення технологій, покращення техніки і організації виробництва, здійснювати пошук резервів раціонального використання ресурсів тощо. В системі цих заходів однією з основних задач бухгалтерського обліку є визначення фактичної суми витрат і перш за все витрат на виробництво продукції (робіт, послуг) - виробничої собівартості, за елементами і статтями витрат та контроль за ними з метою розробки заходів для її зниження. Облік може здійснюватись різними методами.

Основні методи обліку витрат:

Позамовний - обєктом обліку при такому методі є окремі індивідуальні замовлення, окремі контракти тощо. Кожному замовленню надається власний номер, який вказується у всіх документах, по яких виникають витрати на його виконання. Загальновиробничі витрати збираються у окремій відомості та в кінці місяця розподіляються між замовленнями.

Попередільний - (від слова "переділ" - частина сукупних технологічних операцій внаслідок яких отримують готовий продукт праці) об'єктом обліку витрат є окремий переділ. Попередільний метод має два варіанти:

- однопередільний (простий), коли технологічний процес не поділяється на окремі етапи (наприклад, випікання хлібу);

- багатопередільний, коли процес поділяється на кілька технологічних фаз (переділів) і напрікінці кожного перділу одержують напівфабрикат, собівартість якого калькулюється. Тому для обчислення витрат на виготовлення готової продукції необхідно поступово після кожного переділу визначати витрати на виготовлення продукції, яка надійде в переробку у наступному переділі. Готову продукцію отримують лише в кінці останнього переділу.

Таким чином витрати на її виготовлення будуть складатись з витрат у всіх переділах. Важливою умовою при цьому методі являється визначення незавершеного виробництва по кожному переділу або фазі технологічного процесу.

Змішаний - використовується у серійних автоматизованих виробництвах, де готова продукція має багато загальних і індивідуальних характеристик (виготовлення на одній технологічний лінії різних моделей телевізорів, холодильників тощо).

Завершальним етапом кожного методу являється калькулювання собівартості продукції (робіт. послуг).

Калькулювання - це обраний спосіб систематизації витрат і отримання інформації про собівартість виробленого продукту (робіт, послуг), тобто обчислення у грошовому виразі витрат на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг) за встановленими статтями витрат.

Метод калькулювання - це спосіб групування витрат за об'єктами калькулювання, який включає в себе набір технічних прийомів для розрахунку собівартості продукції. Розрізняють такі методи калькулювання:

В залежності від обраного о'бєкту калькулювання: позамовний, попередільний, змішаний.

В залежності від включення до собівартості накладних витрат: метод прямих витрат (директ-костинг), метод поглинутих витрат .

Об'єктами калькулювання собівартості являються окремі вироби (роботи, послуги) підприємства, його підрозділів, переділів тощо.

Сума витрат на виробництво визначається шляхом їх підсумовування за елементами - статтями калькуляції, перелік яких кожне підприємство встановлює самостійно. Наприклад: сировина, матеріали, заробітна плата з нарахуваннями, амортизація тощо.

Вимірником об'єкту калькуляції є калькуляційна одиниця (кг, г, м, т, умовна банка, умовне паливо тощо).

В залежності від цілей складання калькуляції, вона буває:

1. Планова (визначає середню собівартість продукції на плановий період на підставі прогресивних середніх норм витрат ресурсів);

2. Кошторисна (складається на разовий виріб або роботу для визначення вартості замовлення);

3. Нормативна (складається на підставі норм витрат ресурсів, які діють на початок періоду);

4. Фактична (визначається за даними бухгалтерського обліку).

В залежності від видів витрат включених до собівартості розрізняють калькуляцію:

1. Технологічну (включає лише прямі витрати на виробництво продукції (робіт, послуг);

2. Виробничу (складається з прямих і накладних виробничих витрат);

3. Повну собівартість готової прдукції (включає прямі виробничі, накладні виробничі , постійні витрати на збут не пов'язані безпосередньо з відвантаженням готової продукції (робіт. послуг), інші операційні витрати);

4. Повну собівартість реалізованої продукції (включає усі вищенаведені витрати та змінні витрати на збут, тобто пов'язані з відвантаженням продукції).