11. Уся група об’єднується, і кожна підгрупа представляє результати своєї роботи.

12. Ведучий завершує заняття обговоренням переваг міцних і доброзичливих трудових відносин між групами.

Варіанти проведення заняття

1. Первинні питання, які спрямовані на виявлення уявлень один про одного, можуть бути замінені питаннями, спрямованими на визначення обов'язків, наприклад.

• Які дії повинна розпочати інша команда, щоб ми досягли своїх цілей?

• Що ми повинні зробити для досягнення цілей іншої команди?

Питання для самоконтролю

1. У чому полягає сутність поняття «група»?

2. Які типи груп ви знаєте?

3. Як утворюються групи?

4. Які етапи розвитку груп ви знаєте і чим вони характеризуються?

5. Які характеристики груп ви знаєте?

6. Яким чином розмір групи впливає на поведінку людей?

7. Яким, на вашу думку, повинен бути склад групи?

8. Що собою представляють групові норми?

9. Чому члени групи дотримуються норм?

10. Які наслідки високої згуртованості групи?

11. Як впливає конфлікт на продуктивність діяльності групи?

Тестові завдання

1. Група – це:

а) дві або більше особи, які тісно взаємодіють одна з одною, усвідомлюють своє членство в групі, приналежність до неї інших, свою позитивну залежність одна від одної для досягнення загальних цілей;

б) соціальні відносини, які передбачають обов’язкове виконання волі керівника підлеглими, що зумовлено наявністю в нього прав і можливостей примусу;

в) прояв соціальної активності членів групи колективу.

2. Формальні групи – це:

а) спонтанно утворена група людей, що вступають в регулярну взаємодію для досягнення певної мети;

б) самостійна ініціатива, систематична діяльність з власним ризиком щодо виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку;

в) робочі колективи, які формуються організацією, і мають конкретно встановлені робочі обов'язки і виконують конкретні завдання.

3. Типи формальних груп:

а) група керівника, робочі (виробничі) групи, цільові групи;

б) творчі, робочі, виробничі, , за інтересами;

в) спонтанні, офіційні, виробничі, ревізійні, за фахом.

4. До характеристик груп належать:

а) виконавець, координатор, організатор, математик, фахівець, генератор, фінішер, командний гравець;

б) зовнішня і внутрішня підтримка, ефективне керівництво, взаємна довіра, уміння домовлятися, чіткі цілі;

в) розмір, склад, групові норми, згуртованість, конфліктність, статус, функціональна роль, неформальне спілкування.

5. Розвиток групи включає п’ять етапів:

а) підготовчий, виконавчий, підсумковий, аналітичний, корективи;

б) формування, сум'яття, упорядкування, виконання роботи, розформування;

в) групові норми, згуртованість, конфліктність, функціональна роль, неформальне спілкування.

6. Які психологічні фактори не визначають групову динаміку?

а) групова згуртованість; лідерство;

б) сумісність; фазовість розвитку групи;

в) універсальність; толерантність.

Основна література: /3/, /4/, /5/

Додаткова література: /8/, /9/, /22/, /27/, /28/, /30/, /37/, /53/, /60/, /66/, /77/, //81

Практичні заняття № 6

Модуль І

Змістовий модуль ІІ

Тема заняття: Управління неформальними групами

Кількість годин: 2

Мета заняття: формування вмінь та навичок з:

- використання сітьового аналізу, анкетування та спостереження за поведінкою неформальних груп із застосуванням інструментарію організаційного поведінки (метод соціометрії)

Обладнання: методика соціометрії.

План заняття:

1. Поняття групи.

2. Характеристики неформальних груп.

3. Формування груп.

4. Прийоми ефективного управління групою.

5. Управління неформальними групами.

Методичні рекомендації:

Особливу увагу при вивченні групової динаміки слід приділяти взаємовідносинам, які поділяються на офіційні та неофіційні, відносини керівника і підлеглих (лідерства). Міжособистісні відносини в групі можна розглядати в статиці, у тому вигляді, в якому вони сформувались на певний момент (аналізувати особливості існуючої системи відносин), і в динаміці, тобто в процесі розвитку (закони їх перетворення і розвитку).

Статичну картину внутрішньо групових відносин можна отримати за допомогою методики, яка має назву соціометрія. Слово «соціометрія» буквально означає «соціальний вимір». Дана методика дозволяє дослідити у групі взаємні симпатії чи антипатії, взаємну привабливість чи непривабливість, авторитетність чи неавторитетність. Тобто методика дає змогу досліджувати особистісні, емоційні відносини, а також виявити лідера в групі або колективі, оцінити їх згуртованість.

Процедура застосування методики наступна:

1. Члени групи отримують інструкцію, в якій міститься соціометричний критерій – підстава для виявлення взаємних емоційних відносин.

2. Виходячи із заданого критерію, членам групи слід здійснити взаємні вибори або відхилення.

3. Отримані письмові відповіді статистично оброблюються і подаються у вигляді соціометричної матриці.

Для більш детального аналізу положення окремих членів групи в системі особистих взаємовідносин звертаються до побудови індивідуальних соціограм.