Завдання до самостійної роботи щодо вивчення навчального матеріалу

Студенти повинні підготувати відповіді на завдання:

1. Визначте правильну стратегію виходу з психологічної гри і вирішення конфліктної ситуації, перебуваючи спершу в ролі керівника, а потім — підлеглого.

Ситуація: на нараді торгових агентів агент А розповідає, що постійно втрачає замовлення через те, що конкуренти почали виробляти нову продукцію і продавати її за заниженими цінами. Колеги діляться з ним своїм досвідом успішного конкурування кожний у своїй сфері і дають поради, але всі пропозиції А відкидає, знаходячи в них недоліки і стверджуючи, що в його сфері ці прийоми не спрацюють. Чим більше заперечує А, тим більше йому намагаються допомогти. Через деякий час керівник Б зауважує: «Я бачу, що ви не хочете нічого змінити, і в мене зовсім зникло бажання продовжувати це обговорення!». Настає тиша.

Тактика 1 — для керівника, 2 — для підлеглого.

Виконання завдання оцінюється у 6 балів.

2. Глосарій основних понять з даної теми. – 2 бали

Питання для самоконтролю

1. Які структурні елементи конфлікту ви знаєте?

2. Роз’ясніть необхідність типологізації та класифікації конфліктів.

3. Назвіть види конфліктів.

4. Які можливі позитивні наслідки конфліктів соціального й особистого характеру?

5. Які негативні наслідки конфліктів соціального й особистого характеру ви знаєте?

6. Що розуміється під терміном «управління конфліктами»?

7. Розкрийте зміст управління конфліктами.

8. Особливості прояву конфлікту в організації.

9. Правила поводження з конфліктами в організації.

10. Сутність і логіка діагностики конфлікту.

11. Висвітліть послідовність процесу діагностики конфлікту.

12. Які стратегії поведінки в конфлікті ви знаєте?

13. Профілактика конфліктів і характеристика її видів.

14. Запропонуйте способи розв’язання конфлікту.

12. Назвіть критерії ефективності й результативності розв’язання конфлікту.

Тестові завдання

1. Конфлікт – це:

а) боротьба думок;

б) суперечка, дискусія;

в) протиборство на основі зіткнення протилежно спрямованих мотивів або суджень;

г) суперництво, яке спрямоване на досягнення перемоги у суперечці.

2. Причина конфлікту – це:

а) протилежні мотиви суб’єктів соціальної взаємодії;

б) збіг обставин, які виявляють конфлікт;

в) явища, події, факти, ситуації, які передують конфлікту та при певних умовах діяльності суб’єктів соціальної взаємодії викликають його;

г) накопичені суперечності, які пов’язані з діяльністю суб’єктів соціальної взаємодії, створюють підставу для протиборства між ними;

ґ) те, із-за чого виникає конфлікт.

3. Те, із-за чого виникає конфлікт:

а) мотиви конфлікту;

б) позиції сторін, які конфліктують;

в) предмет конфлікту;

г) сторони конфлікту;

ґ) образ конфліктної ситуації.

4. Сторони конфлікту – це:

а) суб’єкти соціальної взаємодії, які находяться в стані конфлікту або підтримують (явно чи неявно) конфліктуючих;

б) тільки суб’єкти соціальної взаємодії, які находяться в стані конфлікту;

в) конкретні особистості, які знаходяться в стані конфлікту;

г) конфліктуючі сторони у переговорному процесі з розв’язання конфлікту.

5. Основними причинами конфліктів є:

а) внутрішньоособистісний конфлікт; міжособистісний конфлікт; міжгруповий конфлікт; конфлікт між особистістю і групою;

б) прогнозування конфлікту; попередження конфлікту; регулювання конфлікту; розв’язання конфлікту;

в) розподіл ресурсів; взаємозалежність задач; розходження в цілях; розходження в уявленнях і цінностях; розходження в манері поведінки та життєвому досвіді; незадовільні комунікації;

г) управлінська ситуація; джерело конфлікту; реакція на ситуацію; наслідки конфлікту.

6. До групових конфліктів відносяться конфлікти:

а) особистість – група;

б) група – група;

в) керівник – колектив;

г) особистість – група і група – група.

7. Основними причинами конфлікту між керівником і його підлеглим колективом є:

а) стиль керівництва, низька компетентність керівника;

б) вплив негативно направлених мікрогрупі їх лідерів;

в) негативна оцінка керівника з боку вищестоящого керівництва;

г) незадовільні комунікації;

ґ) розподіл ресурсів.

8. Управління конфліктом – це:

а) цілеспрямований вплив на процес його динаміки;

б) цілеспрямований, обумовлений об’єктивними законами вплив на процес його динаміки в інтересах розвитку чи руйнування тієї соціальної системи, до якої має відношення даний конфлікт;

в) цілеспрямований вплив на конфліктуючих в інтересах зниження рівня напруженості між ними;

г) цілеспрямований, обумовлений об’єктивними законами вплив на процес формування адекватного образу конфліктної ситуації в інтересах зниження рівня напруженості між ними;

ґ) цілеспрямований вплив на мотиви конфліктуючих.

9. Зміст управління конфліктами включає:

а) прогнозування, попередження (стимулювання), регулювання, розв’язання;

б) прогнозування, попередження (стимулювання), розв’язання;

в) прогнозування, регулювання, розв’язання;

г) прогнозування, аналіз, попередження, розв’язання;

ґ) аналіз конфліктної ситуації, прогнозування, попередження, розв’язання.

10. Конфлікт в організації – це:

а) конфлікти між суб’єктами соціальної взаємодії, які виникають всередині організації;

б) конфлікти між суб’єктами соціальної взаємодії, які виникають всередині організації та за її межами;

в) конфлікти між керівництвом організації і її співпрацівниками;

г) конфлікти між різними структурними елементами організації;

ґ) конфлікти з приводу організаційної структури колективу.

11. Структурні методи розв’язання конфлікту – це:

а) примус; співпраця; поступка; компроміс;

б) конструктивні, деструктивні, конформістські;

в) роз’яснення вимог до роботи; використання координаційних і інтеграційних механізмів; встановлення загально організаційних комплексних цілей; використання системи винагород;

г) співробітництво, консенсус, погодження, переконання.

12. Запобігання виникненню конфлікту – це…

а) комплекс заходів, спрямованих на відтягування чи недопущення його виникнення, а також на зниження деструктивного впливу наслідків конфлікту на різні сторони соціальної системи;

б) явища, події, факти, ситуації, що передують конфліктові та викликають його за певних умов діяльності суб’єктів соціальної взаємодії;

в) стосунки між суб’єктами соціальної взаємодії, які характеризуються протиборством за наявності протилежних мотивів (потреб, інтересів, цілей, переконань) чи суджень (думок, поглядів, оцінок і т. ін.);

г) закінчення конфлікту з будь-яких причин.

13. Профілактика конфліктів – це…

а) стосунки між суб’єктами соціальної взаємодії, які характеризуються протиборством за наявності протилежних мотивів (потреб, інтересів, цілей, переконань) чи суджень (думок, поглядів, оцінок і т. ін.);

б) ключова ланка будь-якого конфлікту;

в) явища, події, факти, ситуації, що передують конфліктові та викликають його за певних умов діяльності суб’єктів соціальної взаємодії;

г) вид управлінської діяльності, що полягає у своєчасному розпізнаванні, усуненні чи ослабленні конфліктогенних факторів і обмеженні таким чином можливості їх виникнення чи деструктивного розв’язання в майбутньому.

14. Етапи аналізу конфліктів (не менше 8 відповідей):

а) складання програми;

б) визначення конкретного об’єкта вивчення;

в) розробка методів аналізу конфліктів;

г) асертивна поведінка;

ґ) пробне дослідження, доопрацювання програми й методика;

д) критерії діагнозу конфлікту;

е) збирання первинної інформації;

є) якісна та кількісна обробка зібраних даних;

ж) аналіз та пояснення отриманих результатів;

з) обґрунтування та формулювання висновків і практичних рекомендацій;

і) картографія конфлікту;

ї) погодження;

й) розв’язання.

15. Хто з нижчеперелічених учених розробив двомірну модель стратегій поведінки особистості в конфлікті:

а) К. Томас і Р. Кіллмен;

б) М. Дойч і Д. Скотт;

в) Р. Фішер і У. Юрі;

г) М. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоурі?

16. Скільки стратегій поведінки особистості в конфлікті виділяється у двомірній моделі?

а) 1;

б) 2;

в) 3;

г) 4;

ґ) 5.

17. Які з поєднань наведених понять мають відношення до стратегій поведінки в конфлікті:

а) компроміс, критика, боротьба;

б) поступка, відхід, співробітництво;

в) боротьба, відхід, переконання;

г) співробітництво, консенсус, поступка;

ґ) погодження, співробітництво, переконання?

18. Прогнозування конфліктів – це:

а) особливий вид діяльності суб’єкта управління, спрямований на послаблення й обмеження конфлікту, забезпечення його розвитку у бік розв’язання;

б) обґрунтоване припущення щодо можливості їх виникнення й розвитку;

в) спільна діяльність його учасників, спрямована на припинення протидії й на вирішення проблеми, що призвела до зіткнення;

г) заключна фаза в процесі управління, яка забезпечує завершення конфлікту.

19. Сутність процесу розв’язання конфлікту:

а) це обґрунтоване припущення щодо можливості його виникнення й розвитку;

б) це повернення конфлікту на попередню стадію розвитку;

в) це спільна діяльність його учасників, спрямована на припинення протидії й на вирішення проблеми, що призвела до зіткнення;

г) це закінчення конфлікту з будь-яких причин.

20. Що відноситься до форм розв’язання конфлікту:

а) засудження, гумор, переконання, поступка;

б) поступка, компроміс, відхід, співробітництво;

в) вимоги, критика, переконання, гумор;

г) поступка, вимоги, переконання, критика;

ґ) підпорядкування; примирення; переконання; погодження?