Ситуаційні завдання

1. Під час занять в аудиторії почалася пожежа. Як привести у робочий стан і застосувати вуглекислотний вогнегасник?

2. У чому полягає вогнегасна дія вуглекислотного вогнегасника?

3. Господиня готує обід на кухні, поставила сковороду з олією на вогонь, несподівано задзвонив телефон. Після досить довгої розмови господиня повернулася і виявилось, що олія горить. Як найкраще погасити вогонь? Чого не слід робити?

4. Загорілася машина (двигун). Які дії повинен зробити водій, щоб запобігти згорянню всієї машини?

5. Відомо, що виявивши пожежу необхідно повідомити пожежників, керівництво підприємства та колег чи сусідів по будинку, розпочати гасіння пожежі власними силами. У якій послідовності Ви здійснюватимете ці заходи? Що суттєво впливатиме на порядок виконання цих заходів?

6. В момент зняття чайника з плити на Вашому светрі загорівся рукав. Опишіть свої наступні дії.

7. Вмикаючи електрообігрівач, Ви помітили, що розетка іскрить і з'явився запах горілої ізоляції. Що потрібно вчинити?

8. Які перешкоди можуть виникнути на шляхах евакуації під час пожежі в багатоповерховому будинку?

9. Ви першим побачили пожежу у вагоні. Які ваші дії?

10. Ви відчинили двері своєї квартири на п'ятому поверсі й виявили сильне задимлення. Які ваші дії?

11. Занавіска, що роздувається вітром, зайнялася від полум’я на газовій плиті. Що треба робити?

12. Вночі в готелі Ви прокинулись від пожежної сирени. Що треба робити?

Теми для підготовки доповідей та рефератів

1. Ризик, як оцінка небезпеки.

2. Основні поняття та визначення у безпеці життєдіяльності.

3. Класифікація джерел небезпеки, небезпечних та шкідливих факторів.

4. Класифікація НС за причинами походження, територіального поширення і обсягів заподіяних або очікуваних збитків.

Бібліографічний список до семінарського заняття

Основні законодавчі та нормативно-правові акти: 2, 4, 5, 6, 8, 11.

Основна література: 1, 3, 4, 6, 8, 12, 14.

Додаткова література: 2, 3, 4, 8, 14, 18.

Семінарське заняття № 3

Тема 3. Техногенні небезпеки та їхні наслідки. Типологія аварій на потенційно-небезпечних об’єктах

Мета заняття: закріплення, поглиблення, розширення і систематизацію знань про радіаційну безпеку.

План заняття

1. Характеристика осередків ураження внаслідок застосування сучасної зброї.

2. Осередок ураження у разі застосуванні ядерної зброї.

3. Параметри та розрахунки світлових імпульсів та прониклої радіації.

4. Розрахунки зон радіоактивного зараження та очагів пожеж.

Методичні рекомендації до семінарського заняття

При розгляді першого питання необхідно ознайомитись з характеристиками осередків ураження при застосуванні сучасної зброї. Надзвичайні ситуації як результат збройних конфліктів із застосуванням сучасної зброї характеризуються високим ступенем і масштабністю ураження людей, руйнівних та економічних наслідків.

Сучасна зброя поділяється на зброю масового ураження (ЗМУ) і звичайні засоби ураження (ЗЗУ).

Зброя масового ураження включає три види: ядерну зброю (ЯЗ), хімічну зброю (ХЗ) і бактеріологічну зброю. До звичайних засобів ураження відносять фугасні, осколкові, запальні боєприпаси, боєприпаси об’ємного вибуху (вакуумні), високоточну зброю тощо.

 При вивченні другого питання необхідно уяснити від яких факторів залежить осередок ураження у разі застосуванні ядерної зброї.

Ядерною зброєю називають боєприпаси, дія яких ґрунтується на використанні внутрішньоядерної енергії, що виділяється під час вибухових ядерних реакцій. Ступінь ураження залежить від потужності боєприпасу, виду вибуху, типу ядерного заряду.

Потужність ядерного боєприпасу характеризується тротиловим еквівалентом у т, кт, Мт, тобто масою звичайної вибухової речовини (тротилу), енергія вибуху якого еквівалентна енергії вибуху цього ядерного боєприпасу. Вид ядерного вибуху визначається місцем центру вибуху відносно поверхні землі (акваторії моря). Найбільш імовірні повітряний і наземний (надводний).

Повітряним називають вибух, за якого світлова область не торкається поверхні землі і має форму сфери.

Наземним (надводним) називають вибух на поверхні землі або на такій висоті від неї, коли світлова область торкається поверхні землі і має, як правило, форму напівсфери. Світлове випромінювання (СВ) – електромагнітне випромінювання в ультрафіолетовій, видимій та інфрачервоній областях спектра у вигляді короткого потужного імпульсу.

В третьому питанні слід уяснити, що основним параметром є світловий імпульс І_сі. Це кількість світлової енергії, яка потрапляє на освітлювану поверхню в 1м², перпендикулярну до напряму випромінювання, за весь час світіння вогненної кулі; одиниця виміру – кДж/м²; позасистемна одиниця – кал/см²; 1 кал/см² = 42 кДж/м².

Тривалість світлового імпульсу Т_с.і, с, визначають за формулою (3.1):

(3.1)

де q – потужність боєприпасу, кт.

Світловий імпульс (І_с.і) у певній точці прямо пропорційний потужності ядерного вибуху і обернено пропорційний квадрату відстані до центру вибуху. На світловий імпульс також упливає вид ядерного вибуху, стан атмосфери та інші чинники.

Світловий імпульс викликає нагрівання, займання або руйнування об’єкта, у людей – опіки різного ступеня залежно від величини СІ, ураження зору (таблиця 6).

Таблиця 6