Бібліографічний список до теми

Основні законодавчі та нормативно-правові акти: 2, 3, 5, 7, 8, 9, 11, 13.

Основна література: 1, 3, 4, 6, 7, 8, 11, 12, 14.

Додаткова література: 3, 5, 6, 8, 11, 13, 14, 16, 18.

Тема 5. Застосування ризик-орієнтованого підходу для побутових імовірнісних структурно – логічних моделей виникнення та розвитку нс

Мета: засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань про:

- ризик;

- управління безпекою;

- головні етапи кількісного аналізу та оцінки ризику;

- розробку ризик – стратегії.

План вивчення теми

1. Головні етапи кількісного аналізу та оцінки ризику. Методичні підходи до визначення ризику.

2. Застосування у розрахунках ризику імовірнісних структурно-логічних моделей визначення базисних подій.

3. Ідентифікація ризику. Розробка ризик – стратегії з метою зниження вірогідності реалізації ризику і мінімізації можливих негативних наслідків.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

При розгляді першого питання необхідно уяснити головні етапи аналізу ризику згідно Закону України № 2245-111 від 18.01.2001 року «Про об’єкти підвищеної небезпеки». Ризик – це ступінь імовірності певної негативної події, яка може відбутися в певний час за певних обставин. Це можливість здійснення будь-якої події, яка сприяє проявленню негативних результатів в діяльності людини. В теорії БЖД під ризиком розуміють негативні результати дії будь-якого фактору, або їх комплексу.

Вивчаючи друге питання доцільно враховувати, що розрахунки ризику (R) з будь-якої події можна визначити за формулою:

R=n/N, (2.3 )

де: n – статистично зафіксована кількість несприятливих явищ (травма, хвороба, смерть), N – загальна, теоретична кількість явищ.

Можливість виникнення загрози небезпеки і її здійснення - ризик (R) може бути відсутнім, коли R=0, або бути присутнім коли R>0. Якщо ризик наслідків (Rн) дорівнює нулю, то за умови: R=0, ризик існує, а при Rн=0 наслідки ризику відсутні. Тоді виникає ідеальна ситуація, в якій безпека виступає в якості бажаної, але очевидно принципово недосяжної цілі. При певних ситуаціях людина, суспільство не гарантовані від небезпеки і тоді діє система рівнянь

Безпека життєдіяльності людини та суспільства R>0, Rн=0, причому Rн=0, якщо R=0. В цьому випадку виявляється відносна або умовна безпека.

Отже, можна казати про прийнятний ризик – значення вірогідності прояву підвищеної небезпеки. Це такий ризик, який не загрожує негативними наслідками. Знаючи причини виникнення підвищеної небезпеки ризиком можна управляти.

В третьому питанні необхідно розглянути, що за ідентифікацією по статистичним даним виділено чотири групи ризику смертельних випадків в різних галузях промислового виробництва.

Перша – відносно небезпечна (текстильна, взуттєва, лісова, целюлозно-паперова галузі промисловості) – ризик смертельних випадків складає 10-4.

Друга – небезпечна (гірничо-видобувна, металургійна, будівельна, суднобудівельна галузі – ризик 10-4×10-3.

Третя – дуже небезпечні професії (рибний промисел, хімічна промисловість, ядерна енергетика) – ризик складає 10-3×10-2.

Четверта – надзвичайно небезпечні (космонавтика, випробування літаків, радіаційна хімія, виробництво зброї) – 10-2, тобто ризик смерті існує для кожного з 100 працюючих робітників.

Розробка ризик – стратегії з метою зниження вирогідності реалізації ризику і мінімізації можливих негативних наслідків. Завдання якісної оцінки ризику – визначати можливі види ризику, оцінити ступінь їхньої небезпеки і виділити чинники. Кількісна оцінка ризику полягає в наданні ризику числового значення.

Основним питанням теорії і практики безпеки життєдіяльності є питання підвищення рівня безпеки. Порядок пріоритетів при розробці будь-якого проекту потребує, щоб вже на перших стадіях розробки продукту або системи у відповідний проект, наскільки це можливо, були включені елементи, що виключають небезпеку.

Завдання до самостійної роботи щодо вивчення

навчального матеріалу

Дати письмову відповідь на питання:

1. Класифікація небезпек-перший крок до забезпечення безпеки.

1. Небезпеки очевидні і приховані.

2. Системно-структурний підхід і безпека життєдіяльності.

3. Європейська програма навчання у сфері наук з ризиків.

4. Основні принципи управління ризиком.