Питання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте джерела фінансування природоохоронних заходів.

2. Які принципи формування державного та місцевих природоохоронних бюджетів?

3. Особливості розподілу і використання бюджетних коштів природоохоронного призначення.

4. Які існують прийоми і методи фінансово-кредитного регулювання природоохоронної діяльності? Охарактеризуйте один з них.

5. Які особливості застосування екологічних податків?

6. Перелічіть об’єкти екологічного ліцензування та охарактеризуйте особливості здійснення цієї діяльності в ринкових умовах.

7. Розкрийте мету, основні принципи та порядок здійснення екологічного страхування.

8. Що таке екологічний паспорт? Запропонуйте структуру екологічного відомого вам об’єкта.

9. В чому суть і значення екологічного фонду?

10. Що повинна стимулювати система платежів за природокористування?

11. Що таке норми та принципи їх встановлення.

12. Що таке нормативи та основні підходи щодо визначення ГДВ і ГДС?

13. Охарактеризуйте критерії оцінки стану та якості атмосферного повітря і водних ресурсів.

14. Охарактеризуйте критерії оцінки стану та якості земельних ресурсів і продуктів харчування.

15. Що таке спеціальне використання.

Література

[1, 3, 5, 6, 7, 10, 12, 22, 23, 24]

Тема 18. Світовий досвід і міжнародне співробітництво у сфері охорони навколишнього природного середовища

Мета роботи: засвоєння, закріплення і систематизація знань про міжнародне співробітництво у сфері охорони навколишнього природного середовища.

План вивчення теми

1. Напрями державної екологічної політики

2. Глобалізація екологічних проблем

3. Міжнародні зобов'язання України щодо навколишнього природного середовища

4. Форми міжнародного співробітництва у сфері охорони навколишнього природного середовища

5. Досвід розвинутих країни у сфері охорони навколишнього природного середовища

Методичні рекомендації

Міжнародне співробітництво України в екологічній сфері визначається Основними напрямами державної екологічної політики, а також міжнародними та міждержавними договорами та угодами. Значну роль в реалізації положень цих документів та інших міжнародних конвенцій (див. додат.) відіграє спеціалізована організація під назвою Програма ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП), а також інші структури Організації Об’єднаних Націй (ЮНЕСКО, ФАО, ВОЗ, МАГАТЕ).

Розв'язання сучасних екологічних проблем в Україні можливе тільки в умовах широкого й активного міжнародного співробітництва всіх країн у цій сфері. Це зумовлено насамперед такими обставинами:

• глобальним характером екологічних проблем;

• транскордонним характером забруднення навколишнього середовища;

• міжнародними зобов'язаннями України щодо охорони навколишнього природного середовища;

• необхідністю міжнародного обміну досвідом і технологіями, можливістю залучення іноземних інвестицій.

Україна є учасником понад 20 міжнародних конвенцій та двосторонніх угод, пов'язаних з охороною навколишнього природного середовища.

Інтерес може становити доступ до ринку з метою залучення екологічно чистих технологій та обладнання для захисту навколишнього природного середовища України. Інтеграція незалежної України у світове співтовариство уможливила безпосередньо міжнародну економічну, технічну та експертну допомогу.

Головними її напрямами є:

• гранти (безоплатна допомога) та в майбутньому можливі кредити Програми розвитку ООН, Програми охорони навколишнього природного середовища. Перші гранти було спрямовано на збереження біорізноманіття (дельта Дунаю та Східні Карпати), а також регіонально важливий проект — захист Чорного моря від забруднення;

• допомога Європейського Союзу в рамках технічної допомоги країнам СНД (TACIS). Хоча проблеми охорони навколишнього природного середовища не належать до пріоритетних програм TACIS;

• міжнародна допомога окремих розвинутих країн (США, Канади, Нідерландів, Німеччини, Данії, Великобританії) як у рамках багатосторонніх програм, так і на підставі двосторонніх угод.

Механізм управління процесом природокористування у більшо­сті країн сформувавсь у 70-х роках XX ст. Він відзначається висо­ким організаційним рівнем, гнучким застосуванням адміністратив­но-нормативних методів у поєднанні з фінансово-економічним стимулюванням приватного сектора, активним використанням найновіших досягнень НТП. У більшості країн уряди мобілізовували матеріальні, фінансові, науково-технічні ресурси для вирішення завдань охорони довкілля і досягли певних результатів у цьому на­прямі.