Питання для самоконтролю

1. Які існують тенденції та особливості сучасного проектування виробництва?

2. Наскільки універсальною є структурно-логічна схема оргпроекту виробничої системи ?

3. Для чого проводиться системний аналіз і які основні етапи діагностування організації виробництва?

4. Чи існує типова система оцінювання рівня організації виробництва?

Література

2, 5, 7, 8, 12, 15, 34

3. Методичні рекомендації до практичних занять

Модуль І. Організаційне проектування виробничих систем

Змістовий модуль 1. Організаційні основи виробництва

Практичне заняття № 1

Тема 4. Організація трудових процесів і робочих місць (2 год.)

Мета заняття: закріпити знання про організацію трудових процесів і робочих місць на підприємстві.

План заняття

1. Розрахунок параметрів багатоверстатного обслуговування.

2. Колективна форма праці.

Методичні рекомендації до практичного заняття

Кількість верстатів (n), на яких може одночасно працювати виконавець, визначається за формулою:

(4.1)

де t_м — машинний час роботи верстата, хв.;

t_з — час зайнятості робітника на верстаті, що обслуговується;

(4.2)

де t_р — загальний час виконання всіх ручних прийомів на верстаті (установлення, зняття деталі, включення агрегату, підвід різця і т. д.), хв.;

t_к — загальний час активного контролю робітника-багатоверстатника за роботою верстатів, хв.;

t_п — час на переходи робітника між верстатами за встановленим маршрутом, хв.

Кількість верстатів, що обслуговуються, визначається з урахуванням коефіцієнта зайнятості (K_з) на кожному верстаті, який не повинен перевищувати допустимої величини в діапазоні 0,7  K_д.з  0,9.

Так, за однакової тривалості операцій кількість верстатів, що обслуговуються, визначається за формулою:

(4.3)

За різної тривалості операцій, що виконуються, кількість верстатів, яка підлягає обслуговуванню, визначається за формулою:

(4.4)

де — сума машинного часу на всіх верстатах, що обслуговуються, хв.

У разі отримання в результаті розрахунку дробного числа верстатів його округляють до меншого або більшого цілого.

Якщо прийняте число (п_пр) менше розрахункового (п_р), то (п – 1)t_з < t_м. При цьому робітник має вільний час (простій) (t_в.роб) у циклі обслуговування, величина якого розраховується за формулою:

t_в.роб = t_м – (п – 1)t_з. (4.5)

Якщо прийняте число (п_пр) більше розрахункового (п_р), то(п – 1)t_з > t_м. При цьому робітник не встигає за час циклу обслуговувати всі верстати і вони будуть певний час простоювати (t_в.уст), величина якого розраховується за формулою:

t_в.уст = t_м – (п – 1)t_з. (4.6)

Після розрахунку кількості верстатів і часу простою устаткування або робітника-верстатника будують графік багатоверстатного обслуговування за вибраним варіантом. Далі обчислюють тривалість циклу багатоверстатного обслуговування.

Тривалість циклу багатоверстатного обслуговування (t_ц) складається з періоду часу від початку операцій з обслуговування першого за маршрутом верстата до моменту повернення робітника до нього.

t_ц = maxt_o + t_в.уст (4.7)

або

(4.8)

де maхt_о — максимальна тривалість однієї з операцій, що вико­нуються при багатоверстатному обслуговуванні; з погляду структури затрат часу t_о = t_з + t_м.

Коефіцієнт завантаження устаткування розраховується за формулою:

(4.9)

Коефіцієнт завантаження робітника-багатоверстатника визначається:

(4.10)

Вибір оптимальної кількості верстатів, що економічно доцільно обслуговувати, пов’язаний з порівнянням витрат на одиницю оперативного часу роботи верстата за різних варіантів обслуговування верстатів. Розрахунок здійснюється за критерієм мінімуму витрат на одиницю продукції з використанням формули:

φ = (пС + 1) : , (4.11)

де С — коефіцієнт, що показує відношення витрат, які пов’язані з простоюванням устаткування, до витрат на утримання одного робітника;

— середня кількість працюючих верстатів протягом циклу обслуговування.

Визначаючи коефіцієнт С, ураховують витрати на експлуатацію верстата, які змінюються зі зміною кількості верстатів для випуску однакового обсягу продукції (амортизаційні відрахування, витрати на поточний ремонт верстатів, електроенергія, експлуатація виробничих приміщень тощо). Витрати на заробітну плату визначають з огляду на кваліфікацію робітника, що обслуговує верстат.

Задачі

Задача 1.Розрахуйте кількість верстатів, що може обслуговувати один робітник, коефіцієнти його зайнятості та завантаження верстата, якщо оперативний час обробки деталі становить 15,5 хв., у тому числі машино-автоматичний час — 11,5 хв., час на перехід від верстата до іншого верстата — 1 хв.

Задача 2.Робітник працює на трьох верстатах, на яких виконує технологічні операції, тривалість та структуру яких подано в таблиці. Час переходу від одного верстата до іншого становить у середньому 0,5 хв. Побудувати графік багатоверстатної праці, розрахувати коефіцієнти зайнятості робітника та завантаження кожного верстата протягом циклу багатоверстатної праці.

Номер верстата	Тривалість операції, хв.
	Усього	Машино-автоматичний час	Час зайнятості
1	9,0	6	3,0
2	6,5	4	2,5
3	8,0	5	3,0

Задача 3.Спроектуйте зовнішнє планування робочого місця токаря й визначте коефіцієнт використання площі. Типовий набір оснащеності робочого місця та їх габаритні розміри у плані: верстат — 3200 × 1200 мм, тумбочка інструментальна — 550 × 420 мм, підставка для технічної документації — 480 × 30 мм, поворотний стілець — 360 × 360 мм, решітка під ноги — 2000 × 1200 мм, стелаж для деталей — 1100 × 400 мм, урна для сміття — 300 × 300 мм. Норматив виробничої площі під робоче місце 12,9 м2.

Задача 4. Визначте, скільки необхідно груп верстатів для багатоверстатного обслуговування і які верстати повинні входити в кожну групу з тим, щоб забезпечити мінімальний термін простою верстатів за такими даними:

Показники	Верстати
	1	2	3	4	5	6	7	8
1. Оперативний час, хв.	1,3	2,2	1,7	2,1	1,8	2,7	3,5	1,6
2. Час зайнятості робітника, хв.	19,6	15,4	16,7	16,9	17,3	19,2	9,4	10,1

Тести

1. Обсяг продукції, який підприємство може випустити в ідеальних умовах виробництва і при повному використанні виробничих площ й обладнання, називається:

а) виробничою програмою підприємства;

б) виробничою потужністю підприємства;

в) продуктивністю підприємства.

2. Процеси, що виконуються робітником за допомогою машин і механізмів це:

а) ручні процеси;

б) механізовані процеси;

в) машинні процеси.

3. Які процеси виконуються машинами без участі робітника:

а) автоматизовані;

б) автоматичні;

в) апаратні.

4. Частина виробничого процесу, що виконується на одному робочому місці над предметом праці без переналагодження обладнання, називається:

а) технологічним процесом;

б) технологічним циклом;

в) технологічною операцією.

5. Яким чином найбільш доцільно організовувати виробництво в майстернях чи на малих підприємствах:

а) за технологічною спеціалізацією;

б) за предметною спеціалізацією;

в) шляхом створення предметно замкнутих дільниць.

Питання для обговорення

1. Назвіть основні етапи трудового процесу.

2. Які основні завдання необхідно розв’язувати в процесі організації трудової діяльності на підприємстві?

3. За якими ознаками здійснюється розподіл праці?

Література

6, 7, 8, 9, 10, 15

Практичне заняття № 2

Змістовий модуль 2. Виробнича структура підприємства

Тема 7. Організація виробничого процесу в часі (2 год.)

Мета заняття: закріпити знання про організацію виробничого процесу в часі.

План заняття

1. Чинники виробничого циклу.

2. Розрахунок тривалості виробничого циклу простого процесу.

3. Визначення виробничого циклу складного процесу.

Методичні рекомендації до практичного заняття

Тривалість виробничого циклу розраховується для окремих деталей, вузлів, виробів, а також для їх партій:

(4.12)

де Т_о, t_пр, t_п-з, t_тр, t_к, t_мо, t_мц — час технологічних операцій, природних процесів, підготовчо-завершальних, транспортних операцій, контрольних операцій, міжопераційної і відповідно міжцехової (міжзмінної) паузи в обробленні деталей;

m, i, п, j, х, у, z — кількість технологічних, природних, підготовчо-завершальних, транспортних, контрольних операцій і перерв відповідно.

Розрахунок розміру партії здійснюється за формулою:

, (4.13)

де — підготовчо-завершальний час на партію;

—штучний час найтривалішої операції;

— коефіцієнт допустимих утрат часу на переналагодження устаткування, залежно від складності устаткування його значення береться в межах 0,03—0,1.

У загальному вигляді економічно оптимальний розмір партії (n_опт) обробки деталей (виробів) визначається за формулою:

, (4.14)

де N — річна програма випуску предметів (заготовок деталей);

B_н.уст — загальні витрати на здійснення одного налагодження устаткування для обробки партії предметів;

 — затрати та витрати, що пов’язані зі створенням і збереженням деталей (заготовок) у заділі в частках від С_Д;

С_Д — вартість обробки деталей (заготовок).

Операційний цикл — це тривалість закінченої частини технологічного процесу, яка виконується на одному робочому місці.

Тривалість операційного циклу обробки партії деталей на одній операції дорівнює:

(4.15)

де n — кількість деталей у партії;

t_шт. — час обробки однієї деталі;

РМ — кількість робочих місць або устаткування, на яких здійснюється дана операція.

Тривалість операційного циклу обробки партії деталей визначається за формулою на основі графіка (рис. 5.1):

(4.16)

де п — кількість деталей у партії;

m — кількість операцій, на яких обробляється партія деталей (i = 1, ..., т);

—штучний час обробки однієї деталі на і-й операції, хв.;

РМ_і — кількість робочих місць на і-й операції.

Приклад. Партія деталей із 3 шт. обробляється на чотирьох операціях тривалістю t₁ = 2, t₂ = 1, t₃ = 3, t₄ = 2 хв. На операціях по одному робочому місцю.

Час обробки всієї партії дорівнює:

З рис. 4.1 очевидно, що тривалість технологічного циклу в послідовному виді руху предметів праці складається з часу обробки партії деталей на кожній операції, тобто з їх операційних циклів (n · t). Тривалість технологічного циклу пропорційна розміру партії й часу виконання операцій. При цьому мають місце значні перерви партіонності. Це пов’язано з тим, що кожна деталь партії, за винятком першої й останньої, пролежує на кожній операції двічі: перед початком обробки і після неї до закінчення обробки останньої деталі в партії.

Рис. 4.1 Графіки руху партій деталей по операціях

Загальний час внутрішньопартіонного пролежування однієї деталі на всіх операціях визначається за формулою:

де — сумарний час обробки однієї деталі на всіх операціях технологічного процесу (2 + 1 + 3 + 2 = 8 хв.).

У даному прикладі = 24 – 8 = 16 хв. Загальний час пролежування всіх деталей у партії (для визначення величини незавершеного виробництва) розраховується таким чином:

= 3 · 16 = 48 хв.

Виробничий цикл складного виробу визначається найбільшою сумою циклів послідовно пов’язаних простих процесів і міжциклових перерв:

(5.35)

де — кількість послідовно пов’язаних між собою процесів виготовлення деталей і складальних процесів;

– тривалість циклу виготовлення деталей або виконання складальних процесів;

— тривалість міжциклових перерв.

Задачі

Задача 1. У механічному цеху оброблення деталей здійснюється партіями з використанням послідовного, паралельного, паралельно-послідовного видів їх руху. Обсяг оброблюваної партії деталей становить 45 шт., а величина транспортної партії — 5 деталей. Нормативна тривалість окремих технологічних операцій (відповідно першої, другої та третьої) дорівнює дві, три та чотири з половиною хвилини. Середній міжопераційний час перерв становить 2 хв. На першій і другій операціях задіяно по одному верстату, а на третій — два верстати. Природні процеси за обраною технологією здійснюються протягом 30 хв. Роботу механічного цеху організовано у дві зміни по 8 год. кожна. Коефіцієнт використання двозмінного фонду робочого часу — 0,706.

Розрахувати тривалість технологічного й виробничого циклів механічної обробки деталей за різних способів поєднання операцій.

Задача 2. Партія з 200 деталей обробляється за паралельного виду руху. Технологічний процес обробки деталей складається з 7 операцій тривалістю відповідно t₁ = 4; t₂ = 22; t₃ = 5; t₄ = 4; t₅ = = 8; t₆ = 10; t₇ = 27 хв. Друга й шоста операції виконуються на двох верстатах-дублерах кожна, сьома — на трьох, а всі інші — на одному верстаті. Транспортна партія складається з 40 деталей.

Як змінюється тривалість технологічного циклу обробки партії деталей, якщо розмір транспортної партії зменшиться у два рази?

Задача 3. Визначити максимальну додаткову кількість верстатів для організації виготовлення деталей без перерв у роботі устаткування, якщо деталі обробляються паралельно, порівняно з варіантом використання по одному верстату на кожній операції. У скільки разів збільшиться при цьому випуск виробів протягом зміни?

Норми часу по операціях при цьому: 5,0; 2,0 та 0,5 хв. Тривалість зміни — 8 год.

Тести

1. При організації якого виробництва найповніше забезпечується використання основних принципів організації виробничих процесів:

а) при одиничному виробництві різноманітної продукції;

б) при масовому потоково-конвеєрному виробництві одноманітної продукції;

в) при відбірковому виробництві серійної продукції.

2. Чи має недоліки поточне виробництво:

а) ні, воно найповніше реалізує основні принципи організації виробництва;

б) так, вузькоспеціалізовані операції втомлюють працівників;

в) так, воно доцільне лише при великих стабільних обсягах виробництва.

3. Узгодження процесу виробництва з динамікою попиту на продукції підприємства здійснюється за рахунок:

а) сукупного планування виробництва;

б) формування виробничої програми підприємства;

в) оперативно-календарного планування виробництва.

4. Як називається система, що складається з оперативно-календарного планування та диспетчерування виробництва:

а) система оперативного планування;

б) система оперативного управління;

в) система оперативного контролю.

5. Як називається система, що базується на встановленні й дотриманні наскрізних циклових графіків підготовки замовлень до виробництва та регулювання їх виконання:

а) позамовна система оперативного управління;

б) покомплексна система оперативного управління;

в) подетальна система оперативного управління.

Питання для обговорення

1. Що таке виробничий цикл виготовлення продукції?

2. Побудуйте структуру виробничого циклу та дайте характеристику параметрів, від яких залежить його тривалість.

3. Чим відрізняється організація виробничого процесу із паралельним рухом предметів праці від організації виробничого процесу із паралельно-послідовним рухом предметів праці?

4. Як визначити тривалість технологічного циклу виготовлення партії деталей при паралельно-послідовному та паралельному рухах предметів праці?.

Література

6, 7, 8, 9, 10, 15

Змістовий модуль 4. Проектування та функціонування виробничих систем

Практичне заняття № 3

Тема 13. Комплексна підготовка виробництва до випуску нової продукції (2 год.)

Мета заняття: закріпити знання про комплексну підготовку виробництва до випуску нової продукції.

План заняття

1. Система створення та освоєння нової продукції.

2. Організація науково-технічних досліджень і проектно-конструкторської підготовки.

3. Технологічна та екологічна підготовка виробництва.

4. Організаційно-економічна підготовка виробництва та освоєння нового продукту.

Методичні рекомендації до практичного заняття

Розроблення та впровадження у виробництво виробів нової моделі означає перетворення знань, нових ідей на готовий продукт. Час, протягом якого знання перетворюються в новий продукт, проходячи стадії розробки, освоєння й виготовлення та зняття з виробництва, називають життєвим циклом.

Існують різні підходи до визначення стадій (фаз), етапів життєвого циклу. Традиційні, з погляду практиків, етапи життєвого циклу виробу: науково-дослідна робота (НДР), дослідно-конструкторська робота (ДКР), конструкторська підготовка виробництва, технологічна підготовка виробництва, організаційна підготовка виробництва, відпрацювання нового виробу у дослідному виробництві, промислове освоєння.

Основними завданнями науково-дослідної підготовки є розширення, поглиблення, систематизація знань та отримання необхідних результатів для створення нових видів техніки, технологічних процесів і прогресивних методів організації та оперативного управління виробництвом.

Науково-дослідна робота здійснюється за певними етапами: технічне завдання; технічна пропозиція; теоретичні та експериментальні дослідження; технічний звіт; здавання та приймання НДР.

Підготовка виробництва неможлива без інформаційного забезпечення всіх її стадій та етапів. Інформація є джерелом забезпечення актуальності проблем, що підлягають дослідженню, та прогресивності рішень, які приймаються. Уся інформація поділяється на внутрішню, проміжну та зовнішню.

На основі результатів науково-дослідної стадії здійснюється проектно-конструкторська підготовка виробництва, у процесі якої створюється комплект конструкторської документації, необхідної для виготовлення та експлуатації продукції, забезпечується конструкторська готовність підприємства до випуску нового або модернізованого виробу.

Етапами проектування відповідно до ЄСКД є: технічне завдання; технічна пропозиція; ескізний проект; технічний проект; конструкторська документація; нормоконтроль, патентна й метрологічна експертиза; дослідний зразок; коригування робочого проекту й випуск настановної партії виробів; перевірка, узгодження, внесення змін, затвердження та розмноження робочого проекту; передача документації у відділ головного технолога (ВГТ).

Головна мета технологічної підготовки виробництва (ТПВ) полягає у проектуванні комплексу технологічних процесів, спрямованих на забезпечення мінімальних інвестицій та поточних витрат на виробництво певного обсягу виробів із високими параметрами якості, а також сталого конкурентоспроможного рівня виготовлення продукції.

У процесі освоєння нових виробів у складі завдань ТПВ виконуються такі роботи: технологічний аналіз креслень; коригування технологічної документації, одержаної від проектувальника; розроблення прогресивних технологічних процесів; проектування технологічного оснащення; розроблення та впровадження передових форм організації виробництва; складання технологічних маршрутних і поопераційних карт; розроблення планування цехів і виробничих дільниць із розміщенням устаткування, робочих місць, потокових ліній відповідно до розроблених технологічних маршрутів; нормування витрат матеріалів, інструменту та енергоресурсів; розроблення та впровадження підсистеми забезпечення якості; упровадження технологічних процесів на виробничих дільницях і робочих місцях; коригування технологічної документації за результатами дослідної партії виробів; випуск установчої партії (серії) виробів; розрахунки виробничої потужності підприємства, нормативів витрат.

Дуже важливим питанням сучасності є екологічна підготовка виробництва. Метою екологічної підготовки виробництва є оцінка й поліпшення екологічних характеристик підприємств та створення умов для надання населенню екологічної інформації, що обумовлює проведення щоденного екологічного моніторингу виробів на всіх стадіях життєвого циклу та технологічних процесів їх виготовлення.

Організаційно-економічна (планова) підготовка виробництва включає комплекс заходів з організації та планування виробництва нової продукції та забезпечення процесу її виготовлення всім необхідним. Вона складається з таких етапів: складання плану-графіка й кошторису витрат на ТПВ; визначення потреби в додатковому устаткуванні, робочих кадрах, матеріальних та енергетичних ресурсах; розробка планових калькуляцій на нові деталі й вироби; оформлення договірних відносин із постачальниками та споживачами; створення нормативної бази; організація праці й заробітної плати; визначення економічної ефективності нової продукції (фактичний ефект).

На етапі організаційно-економічної підготовки виробництва здійснюється перегляд планово-економічної інформації, форм документації, системи планування, обліку й оцінки діяльності підрозділів тощо, а також проводяться роботи соціально-психологічного характеру, що забезпечують готовність працівників підприємства до створення й виробництва нової продукції, сприяють зміцненню колективу та підвищенню ефективності виробництва.

Освоєння виробництва розглядається як початковий етап промислового виробництва нової продукції, протягом якого досягаються заплановані обсяги виробництва, намічені економічні показники та проектні техніко-економічні параметри продукції, що випускається. Період освоєння нової продукції починається з виготовлення дослідного зразка й завершується серійним виробництвом продукції.

Стадія освоєння виробництва нової продукції характерна тільки для масового й серійного виробництва. У період освоєння триває конструкторсько-технологічне доопрацювання нового виробу та пристосування самого виробництва до випуску нової продукції.

На тривалість періоду освоєння впливають послідовно-системні зміни проектних та організаційних рішень: уточнення конструкції виробу — зміни в конструкторській документації — перегляд технологічних процесів — перепроектування й виготовлення оснащення — перегляд матеріальних і трудових норм — перепланування розташування устаткування — навчання робітників новим процесам — уточнення оперативно-виробничих планів.

Задача-приклад. Первинна трудомісткість виготовлення виробу становить 100 нормо-годин, проектний річний випуск машин — 600 шт. За рахунок заходів із прискорення освоєння трудомісткість виготовлення було значно скорочено (b = 0,0554), і завод скоротив тривалість досягнення проектного річного випуску на 30 %. Змінні витрати на одну машину — 1300 грн., постійні витрати — 150 000 грн./рік. Нарощування випуску продукції в обох випадках є пропорційним часу освоєння.

Визначити економічні показники прискорення освоєння нового виробу: 1) трудомісткість виготовлення освоєного виробу; 2) скорочення циклу освоєння нового виробу (побудувати графік освоєння); 3) додаткову кількість продукції, отриманої внаслідок прискорення освоєння; 4) зниження собівартості одиниці виробу; 5) річну економію, отриману від прискорення освоєння нового виробу.

Розв’язок

1. Розрахунок трудомісткості серійно освоєного виробу:

2. Розрахунок тривалості циклу: оскільки (за умовою) цикл освоєння зменшений на 30 %, то при Т₁ = 12 міс., Т₂ = 12 ·0,7 = 8,4 міс.

3. Графіки освоєння для варіантів 1 і 2 наведено на рисунку.

Рис. 4.2 Графіки освоєння виробництва для варіантів 1 і 2

4. Додаткова кількість продукції

(виробів).

5. Розрахунок вартості однієї машини за різних варіантів освоєння.

У первинному плані освоєння виробів, розрахованому на 12 місяців, програма випуску становить 600 виробів. У разі прискореного освоєння за цей самий період підприємство виготовить виробів N₂ = 600 + 90 = виробів. Тому

грн./шт.;

грн./шт.

6. Зниження собівартості одного виробу

7. Розрахунок річної економії:

грн./шт.;

грн./рік.

Задачі

Задача 1.Одну з деталей електронної апаратури для системи керування автоматичною лінією може бути виготовлено з металу або з полістиролу. Вихідні дані для відповідних варіантів виробництва такі:

• річний випуск деталей — 6000 шт.;

• змінні витрати на одну деталь з металу — 12 грн., із полістиролу — 4,25 грн.;

• умовно-постійні витрати на весь випуск деталей із металу — 9760 грн., із полістиролу — 24 640 грн.

Необхідно визначити, який варіант виробництва деталей є доцільним за даного річного випуску, а також мінімальний обсяг виробництва, за якого даний варіант стає економічно вигіднішим.

Задача 2. Визначити загальну календарну тривалість (у тижнях) послідовного виконання таких етапів технічної підготовки виробництва: етап І — конструкторська розробка креслень; етап ІІ — контроль креслення; етап ІІІ — розробка технологічних процесів.

Виріб включає 500 оригінальних деталей. Середня норма часу на розробку креслення однієї деталі — 12 год.; на його контроль — 2,4 год.; на розробку технологічного процесу на деталь — 16 год. Для виконання робіт на І етапі зайнято 22 чол.; на ІІ етапі — 6 чол.; на ІІІ етапі — 9 чол.; робочий тиждень становить 41 год., перевищення виконання норм у середньому — 20 %.

Задача 3. У конструкції виробу 1000 найменувань елементів. Запропоновані варіанти уніфікації та стандартизації: 1) N_у = 250, N_с = 133; 2) N_у = 180, N_с = 170; 3) N_у = 300, N_с = 100.

Підвищення К_у та К_с на 0,1 забезпечує відповідно економію 1000 грн. та 2000 грн.

Визначити найбільш вигідний варіант уніфікації та стандартизації.

Задача 4. Визначити раціональний термін служби нового виробу, якщо порівняно з базовим виробом продуктивність його вища на 30 %. Собівартість базового виробу — 6300 грн. Передбачуваний період експлуатації нової моделі дорівнює шести рокам.

Прогнозні оцінки продуктивності і поточних витрат, без урахування витрат на амортизацію, за роками такі.

№ з/п	Показники	Роки
		1	2	3	4	5	6
1	Річна продуктивність, одиниці виробу	1000	1200	1300	1300	1100	800
2	Поточні затрати без урахування затрат на амортизацію, грн.	500	800	1200	1700	3100	5800

Задача 5.Азотування підвищує стійкість свердла між переточками з 60 до 630 хв. Визначити ефективність застосування азотних свердел зі сталі РЄМ 5, враховуючи, що кількість можливих переточувань для свердел однакова й дорівнює 66, витрати на одне переточування становлять 1,8 коп. Ціна неазотованого свердла — 5 грн., азотованого — 6 грн. Режим роботи свердел однаковий.

Задача 6. Під час планування освоєння нового виробу розглядаються варіанти, які передбачають різну ступінь готовності основних засобів до початку освоєння: 1 варіант — 90 %-на готовність, 2 варіант — 75 %-на готовність, 3 варіанти — 50 %-на готовність. Характеристику кожного з варіантів освоєння подано в таблиці:

№ з/п	Показники	Варіант 1	Варіант 2	Варіант 3
1	Характеристики кривої освоєння	0,3	0,4	0,5
2	Трудомісткість виготовлення першого виробу, нормо-годин	240	540	1200
3	Проектна трудомісткість, нормо-годин	60	60	60
4	Кількість основних робітників, що виготовляють виріб	80	80	80

Тривалість зміни — 8 год., кількість робочих днів у місяці — 22, втрати робочого часу, що плануються, — 4 %.

Визначити за кожним варіантом:

а) порядковий номер виробу, освоєного виробництвом;

б) сумарну трудомісткість виготовлення виробу за період освоєння;

в) тривалість освоєння.

Тести

1. Технічне завдання на новий виріб містить:

а) розрахунок виробничих потужностей;

б) комплект конструкторської документації;

в) дослідження технічного здійснення вимог замовника;

г) результати випробування дослідного зразка;

д) оцінку реальності виконання вимог замовника за встановленого фінансування та кола виконавців.

2. Система створення й освоєння технології включає такі етапи:

а) формування загальної потреби;

б) науково-дослідні роботи;

в) виробництво;

г) технологічну підготовку виробництва;

д) проектно-конструкторські роботи;

е) експлуатацію;

є) утилізацію;

ж) технічне завдання.

3. Технічний проект містить:

а) усю робочу документацію, необхідну для виготовлення виробу;

б) уточнені креслення загального виду виробу;

в) закінчене технічне рішення;

г) технологічні процеси виготовлення виробу;

д) алгоритми проведення випробувань виробу.

4. Чи є експлуатація або споживання продукції складовою циклу створення й освоєння у виробництві нової продукції:

а) так;

б) ні;

в) так, але за умови, що йдеться про нову техніку;

г) так, але за умови, що…?

5. Що таке життєвий цикл виробу:

а) залежність виробництва продукції від збуту;

б) залежність обсягу збуту продукції від часу;

в) залежність виробництва продукції від попиту;

г) залежність обсягу збуту продукції від виробництва.

Питання для обговорення

1. Система створення та освоєння нової продукції.

2. Організація науково-технічних досліджень.

3. Проектно-конструкторська підготовка виробництва.

4. Організація технологічної підготовки виробництва.

5. Організація екологічної підготовки виробництва.

6. Організаційно-економічна підготовка виробництва та освоєння нового продукту.

Література

6, 7, 8, 9, 10, 15

4. Методичні рекомендації до виконання індивідуальних завдань

Індивідуальна робота студентів передбачає виконання індивідуального науково-дослідного завдання (ІНДЗ).

Метою написання ІНДЗ є формування системного уявлення про мотивацію, залучення студентів до наукової роботи та напрацювання таких основних навичок наукової діяльності як узагальнення, систематизація, обґрунтування і доведення наукових фактів, ідей та закономірностей, опрацювання нормативно-правових актів та спеціальної літератури за темою, аналіз та синтез, формулювання власних суджень та пропозицій щодо вирішення проблеми.

Результати ІНДЗ повинні бути оригінальними, розкривати актуальні питання мотивації персоналу, містити пропозиції щодо вирішення проблем. Важлива не просто констатація проблем та їх значення, а й обговорення шляхів їх вирішення, аналіз альтернативних варіантів, практична значимість. Обсяг ІНДЗ – приблизно 10 сторінок друкованого тексту.

Робота з виконання ІНДЗ може бути поділена на певні етапи (див. таблицю).

Другий етап роботи над ІНДЗ — визначення об’єкту, предмету, мети, завдань і гіпотези дослідження - студент може виконати самостійно або звернутися за консультацією до викладача.

Результати роботи оформлюються подібно до наукової статті і мають титульний аркуш із зазначенням стандартних реквізитів – назви навчального закладу, органу, якому він безпосередньо підпорядкований (Мінфін), виду роботи (ІНДЗ), теми ІНДЗ, П. І. Б. студента, шифр групи, П. І. Б. та посада викладача, рік виконання завдання.

Роботу треба виконувати відповідно до плану, за текстом у квадратних дужках робити посилання на номери джерел, зазначених у списку літератури, через кому – сторінки (наприклад, [5, с. 123]). За текстом роботи необхідно робити підстрокові посилання при використанні цитат з літературних джерел. При згадуванні будь-якого автора за текстом потрібно вказувати спочатку ініціали, потім прізвище (наприклад: «на думку А.М. Колота»; «треба погодитись з А. Маслоу»). У підстрочному посиланні — навпаки: спочатку вказується прізвище, а потім ініціали автора, назва книги, журнальної статті, назва видання, рік та сторінка, з якої взята цитата. Наприклад: Грішнова, О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Підручник. — К.: Знання, 2007.— С.215. При використанні колективних робіт наводиться назва роботи, прізвище та ініціали її відповідального редактора, назва видання, рік, сторінка.

Студенти мають право за погодженням з викладачем формулювати інші теми ІНДЗ або змінювати рекомендовані теми.

Результати виконання ІНДЗ повинні мати таку структуру:

• постановка проблеми в загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями, обґрунтування актуальності теми;

• аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано вирішення даної проблеми і на які спирається автор, ступінь вивчення та висвітлення проблеми в літературі;

• формування цілей (постановка завдання роботи);

• виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих результатів;

• висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямі;

• список використаної літератури, оформлений згідно ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання. Дата набуття чинності 2007-07-01.

Вимоги до оформлення такі:

• параметри оформлення сторінки:

• абзац (відстань між рядками) 1,5;

• поля – 2 см з усіх боків;

• шрифт «Times New Roman Cyr»– 12;

• усі рисунки, таблиці, діаграми, схеми, формули повинні бути створені засобами редактора Word та прив’язані до тексту.