Досвід регулювання соціально-трудових відносин у країнах світу

• в Австрії вирішення конфліктів між профспілками і підприємцями відбувається за допомогою незалежних арбітрів;

• у Німеччині співробітники групи компаній однієї галузі об’єднуються для переговорів з федерацією профспілок;

• в Англії посередники на переговорах суб’єктів трудових відносин запрошуються за згодою сторін;

• в Японії існує система довічного найму, і всі спори вирішуються шляхом збереження працівників, які мають великий стаж роботи та відданість фірмі

Мета соціального діалогу представлена у формі піраміди:

Мета соціального діалогу представлена у формі піраміди

Мета соціального діалогу представлена у формі піраміди:

вузький спектр

питань з метою

досягнення

домовленості, найчастіше

у формі компромісу

консультування з метою зближення позицій

широкий спектр питань, з яких соціальні партнери

просто обмінюються інформацією без бажання

впливати на позиції один одного

МЕТОДИКА ВЕДЕННЯ СОЦІАЛЬНОГО ДІАЛОГУ

у деяких країнах соціальний діалог поширюється і на інших учасників, таких як громадські організації та суспільні групи

на національному (міжпрофесійному) рівні участь держави є бажаною і необхідною

на галузевому рівні – біпартизм

Питання для самоконтролю

1. Які методи роботи Міжнародної організації праці щодо регулювання соціально-трудових відносин ви знаєте?

2. Які основні програми розвитку соціально-трудових відносин використовуються у світовому співтоваристві?

3. Охарактеризуйте досвід регулювання соціально-трудових відносин у різних країнах світу.

1. Сутність та основні елементи ринку праці. Кон’юнктура ринку праці.

2. Сегментація та гнучкість ринку праці.

3. Інфраструктура ринку праці.

17.1. Сутність та основні елементи ринку праці. Кон’юнктура ринку праці

Ринок праці – система суспільних відносин, пов’язаних із купівлею і продажем товару «робоча сила». Крім того, ринок праці є сферою працевлаштування, формування попиту й пропозиції на робочу силу. Його можна трактувати і як механізм, що забезпечує узгодження ціни та умов праці між роботодавцями і найманими працівниками

Інфраструктура ринку праці – сукупність об’єктів, що забезпечують функціонування ринку праці, сприяють ефективній зайнятості, регулюють відносини між роботодавцями і працівниками з приводу оплати праці, вирішення трудових конфліктів, управління міграційними процесами в країні

Індивідуальна робоча сила являє собою сукупність фізичних та духовних якостей людини, які використовуються у процесі виробництва товарів і послуг

Ідивідуальний попит на робочу силу – попит окремого роботодавця (підприємця, фірми)

Сукупний попит на робочу силу – ринковий попит усіх підприємств, фірм, організацій, що діють на ринку

Кон’юнктура ринку праці – співвідношення попиту і пропозиції праці на даний період, яке визначає ставки заробітної плати на конкретні види праці та рівень зайнятості населення

Сегментація ринку праці – поділ працівників і робочих місць на замкнуті сектори, зони, які обмежують мобільність робочої сили