3.2. Психологія обшуку

Обшук належить до невідкладних слідчих дій спрямованих на встановлення та закріплення слідів злочину, з метою запобігання їх втраті, або навмисному знищенню злочинцями.

У психологічному плані обшук - це відшукування свідомо прихованих об'єктів за допомогою активного, цілеспрямованого сприйняття приміщень, предметів і осіб, з| подальшим| уявним аналізом і синтезом зібраної інформації в умовах високої невизначеності шляхів встановлення місця приховання.

У психологічному аспекті обшук є складною та дуже специфічною слідчою дією.

Психологічні особливості обшуку:

• примусовий характер;

• наявність конфліктних ситуацій;

• яскраво виражений пошуковий характер;

• висока проблемність.

При проведенні обшуку слідчий має в своєму розпорядженні обмежені, неповні дані про умови його провадження, ті об'єкти, що підлягають вилученню, місця їх знаходження. Отже, обшук - це своєрідне завдання з багатьма невідомими, вирішувати його доводиться, як правило, маючи в своєму розпорядженні мізерні дані. Тому цей вид процесуальної діяльності слідчого має проблемний характр.

Проблемність – четверта психологічна особливість обшуку. Невизначеність при провадженні обшуку створює труднощі, вимагає величезних моральних, інтелектуальних і фізичних сил.

Психологічна структура діяльності при проведенні обшуку:

• збір необхідної інформації;

• побудова уявної моделі поведінки того, хто ховає;

• реалізація висунутих пошукових версій.

Джерела інформації при обшуку:

• приміщення, що обшукується|;

• характер і розташування окремих предметів;

• реакції і поведінка обшукуваних;

• поведінка тварин і птахів|.

Суттєву роль в підвищенні результативності обшуку відіграють так звані демаскуючі ознаки. Тобто певні невідповідності в предметах, порушення в фарбуванні, зміни якоїсь поверхні, що може проінформувати слідчого про місце знаходження тайника.

Що демаскують ознаки при обшуку:

• пошкодження| ґрунту та рослинності на місцевості;

• частини предметів і об'єктів, що шукаються;

• залишки матеріалів від створеного сховища;

• специфічні помарки, позначки;

• відмінності у фарбуванні предметів;

• невідповідність місця знаходження предмету його призначенню.

Розгляд психології приховання полягає у виявленні тих розумових побудов, тієї логіки, які лежать в основі дій особи, яка ховає об'єкти, що підлягають вилученню при обшуку. Злочинці звичайно передбачають можливість обшуку й тому прагнуть якомога надійніше заховати знаряддя злочину, предмети та цінності, здобуті злочинним шляхом. Тому, для того, щоб виявити річ, що шукається, необхідно проникнути в психологію того, хто ховає, підконтрольну певним уявним стандартам, за допомогою яких розв'язуються завдання, пов'язані з прихованням того чи іншого об'єкту. Суть психології того, хто ховає полягає в створенні недоступності речі, що суб'єктивно розуміється, для особи того, хто проводит обшук. Зазначена мета породжує постановку та вирішення 3-х взаємозв'язаних задач, що забезпечують її досягнення.