Практика2013 / Точность

Земельна ділянка, щодо якої оформлюється право, розташвана на території великого міста з багатопоперховою забудовою, тому згідно з «Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500» (далі Інструкція) пункту 1.2.6 топографічне плани населенного пункту розробляються в масштабі 1:500 для виконання кадастрового зніманя.

Топографо-геодезичні роботи виконуються в єдиній державній системі координат або похідній від неї з метою визначення або уточнення меж земельних ділянок, обмежень (обтяжень) у їх використанні та угідь, які потребують уточнення або за якими неможливо визначити такі межі під час виконання підготовчих робіт (ст. 17 Постанова про інвентарізацію).

На даній земельній ділянці, який розташований за адресою, розтшованні пункти геодезичної мережі згущення, але цього недостатньо для координування меж земельної ділянки, отже, виникла необхідність у проложении теодолітного ходу, для координування поворотних точок ділянки і кутів будівлі.

Розвиток знімальних мереж теодолітними ходами для створення топографічних планів у масштабі 1:500 може виконуватись прокладанням теодолітних ходів з використанням теодолітів, мірних стрічок та рулеток (п. 5.1.8 Інструкції).

Граничні помилки положення пунктів планової мережі і геодезичних мереж згущення не повинні перевищувати на відкритій местноcті і на забудованій території 0.2 мм у масштабі плану. Для планів в масштабі 1:500 це відповідає 0.10 м.

Згідно Постанови кабинету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення інвентаризації земель» для забезпечення необхідної точності відображення прийнятої облікової одиниці площі гранична похибка поворотних точок меж земельних ділянок відносно найближчих пунктів державної геодезичної мережі не повинна перевищувати у містах обласного підпорядкування - 0,1 метра (ст. 19).

Під час проведення інвентаризації земель площа земельної ділянки зазначається до 1 кв. метра з урахуванням граничної похибки масштабу плану у разі, коли координати поворотної точки межі визначаються з точністю до 0,01 метра (ст 20).

Теодолітні ходи прокладають по місцевості, зручній для лінійних вимірювань. Поворотні точки вибирають так, щоб забезпечити зручність установки приладу та добрий огляд для виконання знімання(п. 5.1.9 Інструкції).

Планову знімальну основу створють проложением теодолітного ходу. Склад польових робіт при створенні планового знімального обгрунтування наступний:

1) рекогнастіровка місцевості і закріплення пунктів

2) вимірювання кутів

3) вимірювання сторін

4) прив'язка теодолітного ходу до пунктів опорної геодезичної мережі

Рекогнастіровка ділянки полягає у детальному вивченні місцевості в польових умовах. В результаті рекогнастіровкі вибирають місце розташування вершин теодолітного ходу. Одна з вершин теодолітного ходу приймається за початкову і закріплюється тимчасовим знаком. Суміжні з нею вершини вибирають з таким розрахунком, щоб була хороша взаємна видимість, було зручно виконувати кутові і лінійні вимірювання. Схема розташування кожного пункту теодолітного ходу та опис його місця розташування наведено в Журналі абрис (Додаток).

Після встановлення видимості початкову точку закріплюють остаточно, тобто забивають кілочок врівень із землею або позначають олійною фарбою. Процес рекогнастіровкі продовжують, переходячи на наступну точку. Нумерація точок ведеться по ходу годинникової стрілки. Забороняється закріплювати пункти теодолітного ходу на проїжджій частині доріг або на доріжках для пішоходів.

Пункти планової основи нумерують порядковими номерами таким чином, щоб на об'єкті не було однакових номерів (п. 3.25 Інструкції). На всі закладені центри пунктів у забудованій територіях оформлюють картки встановленої форми (див.дод.7). Побудову зовнішніх геодезичних знаків оформлюють відповідним актом (див.дод.7). (п. 3.26 Інструкції).

Геодезичні пункти після побудови здають за актом для нагляду за збереженням у міські органам виконавчої влади. Акт складають у двох примірниках, один з яких зберігається в установі, що прийняла знак на збереження, другий направляється в Інспекцію держгеонагляду України. (п. 3.27 Інструкції).

Вимірюються внутрішні кути полігону. На кожній станції (точка, на якій встановлюється інструмент) теодолітом приводять в робочий стан: центрують над вершиною кута і горизонтируют. У задній і передній точках теодолітного ходу встановлюються віхи. На віхи обов'язково зазначається висота приладу на даній станції. Далі виконуються вимірювання при двох положеннях вертикального круга (КЛ, КП). Як тільки взяті всі відліки, відразу ж, не знімаючи інструмент зі станції, обчислюють значення горизонтального кута. Розбіжності значень кутів у полупріемах не повинні перевищувати подвійної точності приладу. За остаточний результат приймають середнє арифметичне значення кута з двох напівприйомів.

Кутові нев'язки в теодолітних ходах не повинні перевищувати величину f = +- 1' √ n, де n - кількість кутів у ході (п. 5.1.13 Інструкції).

Для визначення поправки за приведення довжин ліній до горизонту при кутах нахилу 1,5 град. і більше одночасно із вимірюванням горизонтальних кутів одним прийомом вимірюють вертикальні кути. Якщо на лінії, що вимірюється, декілька точок перегину, то при вимірюванні її рулеткою по частинах вертикальні кути вимірюють на кожному відрізку, що обмежений точками перегину (п. 5.1.10 Інструкції). При цьому звертають увагу на те, що розбіжності між прямими і зворотними кутами нахилу були не більше подвійної помилки точності теодоліта і мали протилежні знаки.

Вимірювання сторін теодолітного ходу треба виконувати послідовним укладенням мірної стрічки у ворота лінії. Довжини сторін у теодолітних ходах мають бути в межах 20- 350 м.

Сторони теодолітних ходів вимірюють мірними стрічками і рулетками в прямому і зворотному напрямках. Відносну помилку лінії, що виміряна рулеткою в прямому та зворотному напрямках, обчислюють за формулою:

1 Sпр - Sоб

——— = ——————————,

N S

Де S- виміряна відстань. Помилка не повинна перевищувати 1/2000. (п. 5.1.12 Інструкції).

Теодолітні ходи з використанням теодолітів, мірних стрічок та рулеток прокладають з граничними відносними помилками 1:3000 (1/2000) (п. 5.1.11 Інструкції).

Для визначення дирекційних кутів сторін теодолітного ходу і координат його пунктів у державній або місцевій системі координат, виконують прив'язку теодолітного ходу до існуючих пунктам міської полігонометрії. Найчастіше прив'язку виконують безпосереднім примиканням теодолітного ходу до вихідних пунктів. Під час прив'язки теодолітних ходів до вихідних пунктів вимірюють два прилеглих кути. Сума виміряних кутів не повинна відрізнятися від значення кута, що отримане із вихідних даних, більше ніж на 1'. (п. 5.1.15 Інструкції).