VB_VBA

1.5.3. Виведення даних у вікно негайного виконання. Середови-

ще розробки Visual Basic надає розробнику три вікна налагодження програми:

•вікно контрольного значення (Watch Window) відображає список виразів, які контролюють, та їхні поточні значення;

•вікно негайного виконання (Immediate Window) дає змогу ви-

конувати однорядкові оператори у режимі налагодження;

•вікно локальних змінних (Locals Window) відображає усі оголошені змінні та їхні значення для поточної процедури.

Для створення псевдоконсольних застосувань дуже зручно використовувати вікно негайного виконання. Використовуючи об’єкт Debug і його метод Print, можна посилати повідомлення вікну негайного виконання саме з програмного коду. Виведені значення можна переглянути як під час роботи програми, так і після її зупинки. Об’єкт Debug є системним об’єктом, і тому ключове слово Debug не доцільно використовувати для задання назв інших об’єктів. Вікно негайного виконання можна також використати для циклічного виведення значень. Однак у цьому вікні зберігаються тільки останні 200 рядків. Вікно негайного виконання активізується послідовністю команд: ¾View ¾Immediate Window. Синтаксис методу Print:

Debug.Print список_виразів

Два сусідні елементи списку_виразів можна розділити комою або крапкою з комою. У першому випадку відповідні значення у вікні розділяють табуляцією, у другому – розташовують поряд. Якщо виклик методу Print завершується розділовим знаком (комою чи крапкою з комою), то з наступним викликом методу Print нові значення виводитимуться у тому ж рядку, що був при попередньому виклику методу Print. Для переходу на новий рядок під час виведення у вікно негайного виконання наприкінці оператора виклику методу Print не ставлять ніяких розділових знаків.

У вікні програми (Code Window) вводиться і редагується код VBA. Якщо це вікно відсутнє, то його можна відкрити за допомогою меню Вид (View). Вікно програми має два режими перегля-

ду: Представление полного модуля (Full Module View) і Представление процедуры (Procedure View), перемикан-

ня між якими здійснюється за допомогою кнопок у лівому куті вікна програми.

У режимі повного модуля у вікні програми одна за одною перелічені усі підпрограми і функції. Щоб додати нову підпрограму/функцію, необхідно розташувати текстовий курсор за останньою підпрограмою/функцією, задати ключове слово Sub або Function, а тоді ввести назву підпрограми/функції і натиснути клавішу <Enter>. Ключові слова End Sub або End Function Редактор Visual Basic додає автоматично.

У режимі подання процедури у будь-який момент часу відображається тільки одна процедура. Щоб перейти до іншої процедури, необхідно вибрати її у списках, розташованих у верхній частині вікна програми. У лівому списку перелічено об’єкти, які містять процедури, у правому – процедури відповідного об’єкта. Ці списки можна використовувати в обох режимах відображення коду у вікні програми.

Під час введення програми Редактор Visual Basic може відображати синтаксис властивостей, методів, операторів і функцій. У деяких випадках Редактор Visual Basic пропонує на вибір список значень, з якого можна обрати необхідне значення за допомогою клавіш <Enter> або <Space>.

Щоб переконатися, що використано всі можливі підказки Редактора Visual Basic, треба виконати команди ¾Сервис (Tools) ¾Параметры… (Options) і на вкладці Редактор встановити прапорці для списку компонентів (Auto Quick Info) і підказок значень даних (Auto Data Tips).

Частиною архітектури документа є програмний проект –су- купність модулів. Модулі, які формують програмний проект, можуть бути таких типів: модулі, що містять процедури опрацювання подій (кожна форма має власний модуль); програмні модулі; модулі класів; модулі макросів. Отож проект VBA нагадує проект VB.

2. Типи даних і вирази

План викладу матеріалу:

1.Змінні. Прості типи даних.

2.Явне оголошення змінних.

3.Область визначення та час існування змінних.

4.Константи.

5.Присвоєння значень змінним. Вирази.

6.Вбудовані функції.

Ключові терміни розділу

2.1. Змінні. Прості типи даних

Змінна представляє зарезервоване місце в оперативній пам’я- ті для тимчасового зберігання даних. Кожна змінна має власну назву, яку обирають довільно, дотримуючись таких правил:

•назва розпочинається з літери;

•максимальна довжина назви – 255 символів;

•назва може містити літери, цифри і символ підкреслення ( _ ); великі та малі літери у назві не розрізняються;

•назва не може бути зарезервованим висловом Visual Basic.

Сьогодні при розробці великих проектів у найменуваннях змінних рекомендовано використовувати префікси, що відображають тип змінної та область її дії. У цьому випадку підвищується читабельність програми і зменшується кількість помилок.

Для явного оголошення змінної найчастіше використовують оператор Dim, що має такий синтаксис:

Dim назва_змінної [As тип_даних]

Якщо тип_даних не зазначено, то за домовленістю приймають тип Variant.

Увага. У назвах змінних та інших елементів мови Visual Basic можна використовувати кириличні символи. З огляду на перенесення програм цим не варто зловживати. Тому надалі кириличні символи використовуватимемо у коментарях і рядках символів.

Приклад 2.1. Оголошення змінних:

Dim FName As String

Dim Pr As Currency

Dim Coun As Integer

Можна задати і коротший опис змінних:

Dim FName As String, Pr As Currency, Coun As Integer

Тип даних вивчає:

•область можливих значень типу;

•структуру організації даних;

•операції, які можна використовувати над даними цього типу.

Типи поділяють на прості (скалярні) і складні. Складні типи вирізняються за способом структуризації даних простих типів. Окрім того, типи даних поділяють на вбудовані та визначені користувачем. Вбудовані типи початково належать мові програмування та формують її базу. За вбудованими типами користувач може будувати свої типи, однак правила побудови цих типів також закладено у мову. Мова Visual Basic підтримує такі типи даних.

•Дані типу Boolean можуть містити значення True чи False. Значенню True відповідає –1, a False – значення 0. Якщо змінній цього типу присвоєно значення 0, то вона містить False. Усі інші значення дають True.

Приклад 2.2. Присвоєння значення логічній змінній:

Dim nBool As Boolean

nBool = 5 'Результат: True

явно (зафіксувати). З цією метою після слова String додають зірочку і максимально припустиме число символів:

Dim назва_змінної As String[* число_знаків]

Приклад 2.6. Оголошення рядка фіксованої довжини:

Dim FirstName As String* 30

Тип даних при оголошенні можна встановлювати додаванням спеціального символу типу до назви змінної (табл. 2.1).

Таблиця 2.1. Спеціальні символи типу

Приклад 2.7. Оголошення типу змінних за допомогою спеціальних символів типу (див. для порівняння приклад 2.1):

Dim FName$, Pr@, Coun%

He усі типи даних мають у своєму розпорядженні власні спеціальні символи. Microsoft більше не рекомендує використовувати ці символи для позначення типу. Вони у Visual Basic слугують тільки для сумісності з попередніми версіями. З метою усунення можливої двозначності при встановленні типу змінної не рекомендують використовувати ці спеціальні символи у назвах змінних.

Visual Basic, на відміну від інших мов програмування, не вимагає явного оголошення змінних. Оператор Dim явно задає назву і тип змінної. Проте змінна може з’являтися у коді без попереднього оголошення, що називають неявним оголошенням змінної. Виходячи з цього, випливає, що такі коди еквівалентні:

При неявному оголошенні поруч з назвою змінної можна зазначати символ відповідного типу. Якщо тип даних не зазначено, то незалежно від способу оголошення VB застосує тип Variant.

Змінні типу Variant мають велике практичне значення, однак при їхньому застосуванні виникають проблеми. По-перше, при читанні коду не видно, який внутрішній тип має змінна у цей момент, що може вкрай утруднити виявлення логічних помилок програмування. По-друге, дані цього типу унаслідок безперервних внутрішніх перетворень займають більше пам’яті, ніж аналогічні дані, оголошені з зазначенням явного типу.

Наведемо таблицю 2.2, у якій представлено усі вбудовані прості типи даних VB та діапазони відповідних значень цих типів.

Таблиця 2.2. Вбудовані прості типи даних Visual Basic