Генезис свідомості

Свідомість сучасної людини є продуктом як всесвітньої соціальної історії, так і природної передісторії, розвит­ку своїх суто біологічних передумов. Матеріалістичний підхід до розкриття проблеми свідомості з необхідністю ставить пи­тання про реальну можливість зародження свідомості у ході розвитку матерії. Погляд на матерію як на мертву, інертну та аморфну субстанцію вже давно спростований філософією та наукою. Починаючи з Епікура, а в Новий час із Спінози, матерія розглядається як причина самої себе, а тому різні форми актив­ності матерії притаманні їй зсередини; вони само реалізуються завдяки її нескінченному руху, змінам та розвитку. Ще далі просунувся Дідро, коли висловив припущення, що у самому фундаменті матерії є особлива властивість, по суті схожа з відчуттями, з якої з часом і виникає здатність до відчуттів, а зго­дом— мислення. Для підтвердження припущення Дідро навів приклад з яйцем та курчам. Яйце не має здатності до відчуттів, а живе курча має. Отже, здатність до відчуттів виникає з неоду-хотвореної матерії. В подальшому теорія про зв'язок матерії та свідомості була детально розроблена в діалектичному ма­теріалізмі В.І.Леніним. Тут свідомість розуміється як атрибут матерії, результат розвитку можливостей, що є у самій матерії, як специфічно людська, вища форма відображення матерії. То­му провідною (нерелігійною) концепцією походження людської свідомості вважається теорія відображення в сучасній її трактовці. Вона знаходить своє підтвердження в різних галузях су­часної науки — від фізики до антропосоціогенетики.

Властивістю відображення володіє вся матерія і зумовлено це універсальною взаємодією предметів і явищ. Саме відобра­ження означає здатність матеріальних явищ, предметів, систем в процесі взаємодії відтворювати в своїх структурах особли­вості інших явищ, предметів та систем. Відображення прояв­ляється в якісно різних формах, але всім їм притаманні агальні риси: 1) будь-який тип відображення є результатом впливу одного об'єкта на інший; 2) у об'єкті, який був підданий дії, залишається слід, який відтворює особливості структури діючого об'єкта; 3) цей слід впливає на подальше-функціону­вання та розвиток об'єкта.

Навіть побіжний аналіз загальних рис відображення свідчить про його інформаційний характер (відбиток, «слід» одного об'єкта в іншому впливає; на подальший його розвиток). Інформація є об'єктивною стороною процесу відображення як властивості всієї матерії. Вона також всезагальна. Відображен­ня за такого його розуміння спроможне долати межу наявного буття і переходити в не наявне, нове, тому що воно здатне актив­но відтворювати дійсне буття речей у формі можливостей, тен­денцій розвитку інших речей, організовувати спрямований вплив на систему і тим самим детермінувати її новоутворення.

Сучасне природознавство підтвердило і інше філософське положення — про саморозвиток, самоорганізацію всієї ма­терії (а не тільки органічної). «Сліди» зовнішньої взаємодії при відображенні не є статичними, вони вступають у взаємодію уже в середині системи, що отримала їх. В резуль­таті це приводить до ускладнення відображення аж до етапу духовного життя людини.

Раціональна філософія та сучасна природознавство ствер­джують, що, спираючись на всезагальні принципи відображен­ня, інформації та самоорганізації матерії, можна достатньо впевнено говорити про життя як космічний феномен, який, правда, у Всесвіті реалізується локально. Серйозним підтверд­женням цього положення є відкриття так званих світових кон­стант, їх значення таке, що вони в принципі роблять логічним, закономірним потенційне виникнення життя в"¹ нескінченній матерії як результату ЇЇ саморозвитку. Це положення має на­зву антропного принципу.

Еволюція форм відображення:

1) неорганічне відображен­ня;

2) органічне відображення;

3) соціальне відображення.

Відображення в неживій природі є найпростішим і відбу­вається на механічному, фізичному, хімічному рівнях. Тут відбувається переважно руйнація чи якісна зміна об'єкту, що зазнав впливу, або виникає проста подоба оригіналу, його копія (відбиток, дзеркальне відображення). Найбільш високого рівня у неживій природі відображення набуває в хімічних (ко­лоїдних) системах, розвиток яких і розглядають Як передумо­ву виникнення життя. Цим системам властиве звикання, за­хист, своєрідні хімічні аналоги пристосовницької діяльності живих істот.

По-іншому проявляється відображення як всезагальна вла­стивість матерії у живій природі. Виникнення життя — найвеличніший стрибок у розвитку матерії, пов'язаний з появою біологічних форм відображення, які вміщують в собі в «знято­му» вигляді фізико-хімічні форми відображення, але не зво­дяться до них. Першою до психічною формою відображення є подразливість. Це вибіркова фізіологічна реакція без нервового живого організму на змінні умови навколишнього середовища.

Початкову форму психічного відображення становлять відчуття, матеріальною основою яких є нервові клітини, тільки-но створені матерією. Саме тут вперше з'являється іде­альне у вигляді суб'єктивних образів — спочатку відчуттів, а потім з організацією нервових клітин в систему — сприйнять та уявлень. На уявленнях закінчуються біологічні передумови людської свідомості. Основним результатом до соціальних етапів відображення став мозок. Для появи власне людської свідомості ця умова необхідна, але недостатня, адже цілі та зміст людській діяльності задає йе мозок як такий, а соціаль­ний спосіб життя людини. Тому коротко розглянемо соціальне відображення.

Ми пересвідчилися, що людська свідомість є закономірним явищем, яке має природне (а не надприродне) походження. Не применшуючи значення біолого фізіологічних передумов у ви­никненні свідомості, слід иідкреслити,що на певному етапі во­ни перестають забезпечувати виживання біологічного виду — визначальну роль починає відігравати суспільно-історична діяльність людини. Саме трудова діяльність, праця була тією формою пристосування до середовища, яка викликала появу нової форми відображення — свідомості. Мислення людини спочатку було вплетене в її трудову діяльність безпосередньо, а з розвитком праці та свідомості ставало все більш опосеред­кованим та абстрактним.

Людська свідомість опосередкована мовою. Свідомості по­за мовою не існує. Мова виступає зовнішньою матеріальною оболонкою думки, засобом пізнання, спілкування, збереження та передачі суспільного досвіду та інформації. Суть мови про­являється в її двоєдиній функції — слугувати засобом спілку­вання і знаряддям мислення. Мова та свідомість утворюють суперечливу єдність, де визначальною стороною виступає свідомість. Мова впливає на свідомість в тому розумінні, що нав'язує думці деяку примусовість, спрямовуючи неповторні, емоційно забарвлені думки у визначені канали мовних форм. Стиль мислення в різних народів також спричинений різними мовами. Але мислення головним чином детермінується своїми зв'язками з дійсністю, а мова може лише частково модифікува­ти форму та стиль мислення.

Питання до теми

1. Як співвідносяться між собою категорії «дух», «душа ідеальне» та «свідомість»?

2. Чому мова матеріальна?

3. Порівняйте основні концепції поводження свідомості.

4. Як довести нематеріальність свідомості?

З. В чому проявляється торинність» свідомості, її залеж­ність від матерії?

6. Чи можливо зрозуміти природу людської свідомості, вивчаю­ чи тільки мозок?

7. Як ви розумієте співвідношення відображення і свідомості?

8. Яку роль у житті людини відіграє несвідоме?

Література

1. Арличов А.Н. Саморегуляция, деятельность, сознание. — С.-Пб, 1992.

2. Дубровский Д.И. Проблема идеального. — М., 1983.

3. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. — М., 1977.

4. ЛойА.М. Проблема свідомості: історичність досвіду// Філос. і соціол. думка. — 1992. — №7. _:

5. Проблема сО'Знания в современной западной филосрфии. -- М.,1989.

6. Тайни сознанйя и бессознательного; Мн., 1998.